Справа №463/7899/25
Провадження №1-кс/463/7936/25
про накладення арешту
04 вересня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_3 , погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140110001974 від 28.05.2025 про арешт майна,
встановила:
старший слідчий в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_3 , за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №62025140110001974 від 28.05.2025 за ч. 3 ст. 201-2 КК України.
В обґрунтування клопотання слідча покликалася на те, що на території Львівської області представники благодійних фондів, військовослужбовці та працівники митниці налагодили протиправний механізм продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.
У ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 та БО «БФ «Я З МАРІУПОЛЯ» код 44828611 здійснюють торгівлю автомобілями завезеними в Україну, як гуманітарна допомога від імені Шведського благодійного фонду «BLAGULA BILEN».
Під час проведення у межах кримінального провадження слідчих (розшукових) дій 27.08.2025 здійснено придбання у службової особи БО «БФ «Я З МАРІУПОЛЯ» код 44828611 - її керівника - ОСОБА_5 автомобілю MERCEDES BENZ VITO VIN: НОМЕР_1 , отриманого БО «БФ «Я З МАРІУПОЛЯ» код 44828611 як отримувачем гуманітарної допомоги 09.08.2025 від донора гуманітарної допомоги - благодійного фонду BLAGULA BILEN AB, ORG NR: 559394-6022, BOX 1363, 581 13 LINKOPING, Швеція.
Грошові кошти за вказаний автомобіль у сумі 150 443 грн. за вказівкою ОСОБА_5 перераховано на вказаний ним рахунок БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 № НОМЕР_2 із призначенням платежу: «надання благодійної допомоги» відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № Н384834 від 27.08.2025.
На сайті Шведського фонду «BLAGULA BILEN» вказано що автомобілі передаються безкоштовно. Фонд існує за рахунок пожертв спонсорів - громадян та організацій.
Згідно із митною декларацією від 09.08.2025 автомобіль MERCEDES BENZ VITO VIN: НОМЕР_1 є гуманітарною допомогою, його продаж заборонено.
З огляду на викладене, а також на інші встановлені під час досудового розслідування обставини, є достатні підстави вважати, що зазначений платіж пов'язаний із вчиненням кримінального правопорушення, розслідування якого проводиться у межах цього кримінального провадження, є доказом фактів та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.
Під час досудового розслідування встановлено, що БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 використовується рахунок № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» Код банку (МФО) 334851.
За викладених обставин можливо дійти висновку, що грошові кошти у сумі 150 443 грн., які за вказівкою ОСОБА_5 перераховано на вказаний ним рахунок БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» із призначенням платежу: «надання благодійної допомоги» відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № Н384834 від 27.08.2025 мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.
Постановою слідчого від 28.08.2025 грошові кошти у сумі 150 443 грн., які за вказівкою ОСОБА_5 перераховано на вказаний ним рахунок БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» із призначенням платежу: «надання благодійної допомоги» відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № Н384834 від 27.08.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а також, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, відчуження згаданого об'єкту нерухомого майна виникла необхідність у накладені арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
В судове засідання старший слідчий в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_6 не прибули, присутність власника майна не забезпечили, у поданому клопотані просили розгляд справи проводити у їх відсутності.
Представник власника майна у судове засідання не з'явився про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Проте неприбуття слідчого, прокурора та власника майна не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ст. 172 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання та матеріали, що долучені до нього, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження
Положення ч. 3 ст. 132 КПК України встановлюють те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Як зазначено вище, згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 10 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно з метою збереження речових доказів.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За цим критерієм арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи. Для застосування арешту не передбачається наявність у кримінальному провадженні підозрюваного, обвинуваченого, що є обов'язковою умовою для інших підстав накладення арешту.
Частиною 1 цієї статті визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається з витягу з ЄРДР, 28.05.2025 до ЄРДР за № 62025140110001974 внесено відомості про вчиненнякримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.
Досудове розслідування розпочато за фактом того, на території Львівської області представники благодійних фондів, військовослужбовці та працівники митниці налагодили протиправний механізм продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.
У ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 та БО «БФ «Я З МАРІУПОЛЯ» код 44828611 здійснюють торгівлю автомобілями завезеними в Україну, як гуманітарна допомога від імені Шведського благодійного фонду «BLAGULA BILEN».
Під час проведення у межах кримінального провадження слідчих (розшукових) дій 27.08.2025 здійснено придбання у службової особи БО «БФ «Я З МАРІУПОЛЯ» код 44828611 - її керівника - ОСОБА_5 автомобілю MERCEDES BENZ VITO VIN: НОМЕР_1 , отриманого БО «БФ «Я З МАРІУПОЛЯ» код 44828611 як отримувачем гуманітарної допомоги 09.08.2025 від донора гуманітарної допомоги - благодійного фонду BLAGULA BILEN AB, ORG NR: 559394-6022, BOX 1363, 581 13 LINKOPING, Швеція.
Грошові кошти за вказаний автомобіль у сумі 150 443 грн. за вказівкою ОСОБА_5 перераховано на вказаний ним рахунок БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 № НОМЕР_2 із призначенням платежу: «надання благодійної допомоги» відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № Н384834 від 27.08.2025.
На сайті Шведського фонду «BLAGULA BILEN» вказано що автомобілі передаються безкоштовно. Фонд існує за рахунок пожертв спонсорів - громадян та організацій.
Згідно із митною декларацією від 09.08.2025 автомобіль MERCEDES BENZ VITO VIN: НОМЕР_1 є гуманітарною допомогою, його продаж заборонено.
З огляду на викладене, а також на інші встановлені під час досудового розслідування обставини, є достатні підстави вважати, що зазначений платіж пов'язаний із вчиненням кримінального правопорушення, розслідування якого проводиться у межах цього кримінального провадження, є доказом фактів та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Дослідження матеріалів клопотання, враховуючи викладену у ньому фабулу кримінального правопорушення, формує у слідчої судді внутрішнє переконання того, що могли мати місце обставини кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання, тому слідча суддя вважає доведеним, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, слідча суддя вважає, що на цьому етапі досудового розслідування слідча суддя не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь їх вини.
Враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою звернувся слідчий для накладення арешту на майно, що знаходиться у володінні БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» за відсутності беззаперечних доказів на спростування презумпції власності, слідча суддя вважає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на цій стадії обґрунтованим та виправданим.
Так на даному етапі слідчий дійшов висновку, що грошові кошти у сумі 150 443 грн., які за вказівкою ОСОБА_5 перераховано на вказаний ним рахунок БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» із призначенням платежу: «надання благодійної допомоги» відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № Н384834 від 27.08.2025 мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.
Постановою слідчого від 28.08.2025 грошові кошти у сумі 150 443 грн., які за вказівкою ОСОБА_5 перераховано на вказаний ним рахунок БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» із призначенням платежу: «надання благодійної допомоги» відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № Н384834 від 27.08.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідча суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
При розгляді клопотання, слідчою суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ».
Слідча суддя звертає увагу, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідча суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.
Отже, слідча суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, та відповідає забезпеченню розумного балансу між завданнями кримінального провадження та майновими інтересами власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, а тому таке підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Разом з тим, слід роз'яснити власнику чи володільцю майна, що ч. 2 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім цього, слідча суддя звертає увагу, що усі заперечення щодо арешту та докази на їх підтвердження, власник майна чи його представник може подати до суду із клопотанням про його скасування.
Керуючись ст. 40, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309 КПК України, слідча суддя
постановила:
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_3 , погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140110001974 від 28.05.2025 про арешт майна, задовольнити.
Накласти арешт нарахунок БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» Код банку (МФО) 334851, з позбавленням права розпоряджання нею, а також із забороною проведення будівельних та реконструкційних робіт на ній.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити старшому слідчому в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідча суддя ОСОБА_1