Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/13362/25
Провадження №
05.09.2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, укладену в кримінальному провадженні №12025100000000971 від 28.07.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кримки Шполянського району Черкаської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
До Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, з угодою про визнання винуватості від 28 серпня 2025 року, укладеною між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025100000000971 від 28.07.2025.
Так, зі змісту обвинувального акту та угоди про визнання винуватості вбачається наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу погодження проектів нормативно-правових актів у сфері ліцензування та проектів порядку проведення дозвільних процедур Департаменту ліцензування та дозвільної системи Державної регуляторної служби України, будучи суб'єктом декларування, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону) та який відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, діючи умисно, всупереч вимогам частини першої статті 45 Закону, завідомо не вказала у поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (далі - Декларація) відомості щодо свого майна загальною вартістю 4 044 880,00 грн., тобто внесла завідомо недостовірні відомості до Декларації, що відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, чим порушила вимоги, передбачені чинним законодавством України, за наступних обставин.
Так, 14.01.2013 ОСОБА_4 прийнято Присягу державного службовця та присвоєно 11 ранг державного службовця.
В подальшому відповідно до наказу Державної регуляторної служби України від 01.10.2019 № 406-к призначена на посаду головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності експертно-апеляційної ради Департаменту ліцензування та дозвільної системи.
29.07.2021 згідно наказу про переведення Державної регуляторної служби України № 487-к ОСОБА_4 переведено на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності експертно-апеляційної ради Управління ліцензування та дозвільної системи.
06.06.2022 згідно наказу про переведення Державної регуляторної служби України № 283-к ОСОБА_4 переведено на посаду головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності Експертно-апеляційної ради Департаменту ліцензування та дозвільної системи.
04.07.2022 згідно наказу про переведення Державної регуляторної служби України № 402-к ОСОБА_4 переведено на посаду головного спеціаліста відділу погодження проектів нормативно-правових актів у сфері ліцензування та проектів порядку проведення дозвільних процедур Департаменту ліцензування та дозвільної системи..
30.09.2019 ОСОБА_4 ознайомлена з обмеженнями встановленими Законами України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», під час прийняття на держвну службу та її проходження.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов?язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції, законів України, діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дотримуватись вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції Зокрема, згідно з частиною 5 статті 5 Закону України «Про державну службу», на державних службовців поширюється дія Закону.
Отже відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону ОСОБА_4 , як державний службовець, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону.
Згідно з частиною першою статті 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національного агентства) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
В пункті 9 частини першої статті 46 Закону визначено, що у декларації зазначаються відомості про фінансові зобов'язання суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі отримані кредити, позики, зобов'язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду, зобов'язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення. Відомості щодо фінансових зобов'язань включають дані про вид зобов'язання, його розмір, валюту зобов'язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов'язання, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та дату виникнення зобов'язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов'язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Наказом Національного агентства від 23.07.2021 № 449/21 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 987/36609, затверджено Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок), та Форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до Форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на початку заповнення декларації суб'єкт декларування ознайомлюється з Правилами заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Після ознайомлення проставляється відповідна відмітка, без якої подальша робота з документом не можлива.
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у персональному електронному кабінеті.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку суб'єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки.
У пункті 4 розділу ІІ Порядку визначено, що після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб'єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації.
Перед підписанням декларації суб'єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.
Також у пункті 5 розділу ІІ Порядку визначено, що суб'єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону упродовж 30 днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію.
Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 45 Закону у разі самостійного виявлення суб'єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб'єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом із поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб'єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.
ОСОБА_4 було достовірно відомо про передбачений законодавством обов'язок її як суб'єкта декларування щорічно до 01 квітня подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік та вказати ній достовірну інформацію.
Таким чином, ОСОБА_4 відповідно до положень Закону та примітки до ст. 366-2 КК України була суб'єктом декларування та мала зобов'язання відобразити повні і достовірні відомості в Декларації.
Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, посягаючи на встановлений законодавством порядок функціонування системи запобігання корупції в Україні, з особистих мотивів, будучи суб'єктом декларування, в порушення вимог пункту 9 частини першої статті 46 Закону вирішила зазначити завідомо неправдиву інформацію у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» Декларації, не зазначила інформацію про своє фінансове зобов'язання, яке виникло у неї у звітному періоді та наявне станом на кінець звітного періоду перед ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 (дядьком ОСОБА_4 ) на підставі укладеного з ним договору позики від 22.07.2023 б/н.
Продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, направлений на невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», переслідуючи кримінально-протиправну мету щодо подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачаючи при цьому суспільно-небезпечні наслідки таких дій, та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , будучи суб'єктом декларування, 17 березня 2024 року в період часу з 09 години 45 хвилини до 10 години 59 хвилин, перебуваючи вдома за адресою реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , за допомогою комп'ютерної техніки з IP-адресою НОМЕР_2 з використанням наданого носія інформації з електронним цифровим підписом, подала до Реєстру щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка охоплює попередній 2023 рік (унікальний ідентифікатор документа - 07de590e-7da4-4c35-bb87-d2e00eefa4b4), шляхом заповнення відповідних форм на офіційному вебсайті Національного агентства (https://nazk.gov.ua/).
Водночас суб'єкт декларування ОСОБА_4 , розуміючи сутність пред'явлених до неї Законом вимог щодо фінансового контролю, достовірно знаючи, що вона зобов'язана відображати повну та достовірну інформацію в усіх розділах декларації, умисно внесла завідомо недостовірні відомості до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.
Так, згідно з поданою Декларацією суб'єкт декларування ОСОБА_4 не задекларувала у 13 «Фінансові зобов'язання» Декларації жодної інформації про наявні у неї фінансові зобов'язання, що суперечить фактичним обставинам станом на 31.12.2023, встановленим в ході досудового розслідування. Зокрема, суб'єкт декларування ОСОБА_4 зазначила недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 4 044 880 грн. гривні.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який діяв станом на дату подання декларації 17.03.2024, становив 3028,00 гривень.
Викладене свідчить про внесення суб'єктом декларування ОСОБА_4 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 4 044 880 грн., що становить розмір 1336 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи суб'єктом декларування, діючи з прямим умислом, внесла завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», що відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме на 4 044 880 гривні, тобто обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_4 повністю і беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, за обставин, викладених у повідомленні про підозру та в обвинувальному акті. Сторони не мають сумнівів щодо добровільності та істинності їхніх позицій.
В угоді зазначено про те, що діями ОСОБА_4 не завдано збитків або шкоди.
Інші учасники не оспорюють викладених вище фактичних обставин правопорушення, сторони не мають сумнівів щодо добровільності та істинності їхніх позицій.
Вказані обставини також підтверджуються наступним:
-відсутність фактів неявки підозрюваної до слідчого, прокурора та суду;
-давання показань під час досудового розслідування та активне сприяння органу досудового розслідування швидкому розкриттю розслідуваного кримінального правопорушення;
-щире каяття у скоєному злочині, що виражається у діях підозрюваної ОСОБА_4 , зокрема, у подачі виправленої щорічної декларації з достовірними відомостями.
При цьому сторони погодилися визнати, що:
- обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , передбаченими ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин;
- обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлені.
Наявність суспільного інтересу проявляється в забезпечені швидкого досудового розслідування і судового провадження, що полягає у можливості зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, процесуальному спрощенні розгляду справи та економії бюджетних коштів на витрати, пов'язані з кримінальним провадженням.
У відповідності з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини цього кодексу. Санкцією ч. 1 ст. 366-2 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеження волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно з вказаною угодою про визнання винуватості, сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 - 2 КК України у вигляді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000 гривень, з позбавленням права обіймати посади, перебуваючи на яких вона буде суб'єктом декларування, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особою, яка прирівнюється до них, строком 1 рік.
У судовому засіданні прокурор, вказав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, з огляду на що просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 28.08.2025, укладену між його підзахисною ОСОБА_4 та прокурором, зазначив, що дана угода відповідає вимогам законодавства, укладена у його присутності, добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила суду, що угода про визнання винуватості укладена нею добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просила суд затвердити угоду про визнання винуватості від 28.08.2025 і призначити їй узгоджену міру покарання, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті.
Підтвердила що їм відомі наслідки затвердження угоди щодо обмеження права на оскарження вироку.
Суд, дослідивши угоду про визнання винуватості, долучені під час підготовчого судового засідання матеріали, які характеризують обвинувачену, вислухавши доводи учасників провадження, дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості з огляду на наступне.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 468 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки містить всі необхідні вимоги, визначені статтею 472 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згоду обвинуваченої на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, дата їх укладення та підписи сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366-2 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеження волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Суд вважає, що при узгодженні в угоді про визнання винуватості міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 враховано особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно. У відповідності до ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
У відповідності до ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відсутні.
При цьому, судом встановлено, що дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано правильно за ч. 1 ст. 366-2 КК України, оскільки вона, будучи суб'єктом декларування, діючи з прямим умислом, внесла завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», що відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме на 4 044 880 гривні.
Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачена ОСОБА_4 може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.
Відтак, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК України, КК України, враховуючи вказані обставини та дані про обвинувачену в сукупності з низкою пом'якшуючих обставин, суд вважає необхідним затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченій узгоджене покарання у вигляді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади, перебуваючи на яких вона буде суб'єктом декларування, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особою, яка прирівнюється до них, строком 1 рік.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 369-376, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 серпня 2025 року, укладену в кримінальному провадженні №12025100000000971 від 28.07.2025 між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 28.08.2025 покарання у вигляді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади, перебуваючи на яких вона буде суб'єктом декларування, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особою, яка прирівнюється до них, строком 1 рік.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченою про визнання винуватості може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1