Номер провадження 2/754/4406/25
Справа №754/5287/25
Іменем України
05 вересня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Стислий виклад позиції позивача
08 квітня 2025 року адвокат Марченко П.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами «Електронний суд» звернулася до суду з цим позовом, у якому просить змінити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми на 1/4 із заробітку (доходу) Відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум.
Позовна заява обґрунтована тим, що місячні витрати на дитину (харчування, одяг, медичні послуги, навчання, гуртки тощо) значно перевищують розмір визначених рішенням суду у 2023 році. Відповідач, будучи працездатним та маючи власний бізнес, отримує стабільний дохід, але не бере участі у вихованні та забезпеченні дитини, не допомагає з лікуванням чи навчанням. Усі витрати Позивачка несе самостійно. Дитина потребує належного утримання, лікування та розвитку, що обумовлює значні фінансові витрати.
Відповідач своїм правом подання відзиву не скористався.
Відповідач про розгляд справи у суді повідомлений належним чином. Суд надсилав ухвалу на останню відому адресу місця проживання Відповідача, що зазначена в позовній заяві. Поштовий конверт повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також Відповідач повідомлявся про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", оскільки Суду не вдалося встановити зареєстроване місце проживання Відповідача.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 2051 (доказ - свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 11.07.2014, що видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві).
17 квітня 2023 року заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 946/4639/22 було вирішено стягнути з громадянина ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2833 грн щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви, а саме з 11 липня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4, що відкрито на підставі виконавчого листа № 946/4639/22, виданого 20.06.2023 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості зі сплати аліментів на користь стягувача - ОСОБА_1 . Сума штрафу склала 26 922,64 грн (доказ - постанова про накладення штрафу від 13.03.2025, що винесена Головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрушевою Радою Миколаївною).
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором найму (оренди) нерухомого майна від 23.09.2021.
ОСОБА_1 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «МХП-РІТЕЙЛ» на посаді керівника відділу з проектування локацій роздрібної мережі з 25 серпня 2021 року (доказ - довідка № 3 від 18.10.2021).
ОСОБА_3 навчається в 5-А класі школи № 190 (доказ - довідка № 3520 від 31.03.2025, видана директором школи № 190 Мартинцем Миколою ).
З 01 квітня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (доказ - витяг з реєстру платників єдиного податку № 1926523404153 від 26.09.2019).
У державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи відсутня інформація щодо сум нарахованого доходу ОСОБА_2 (доказ - відповідь № 1729834 від 03.09.2025).
Відповідно до статтей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини першої 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Згідно із Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Позивачкою подано квитанції та чеки за придбання продуктів харчування, одягу, ліків, засобів гігієни та інших необхідних речей для дитини, які у своїй сукупності підтверджують понесення значних витрат на утримання дитини.
Тому раніше визначений судом розмір аліментів не є достатнім для забезпечення належного утримання дитини її гармонійного розвитку, суд виснував задовольнити позовні вимоги частково та зміни спосіб стягнення аліментів на 1/4 частину усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує з Відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Розподіл судових витрат
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сформувала висновок, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 188 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 119 постанови 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
За висновком Великої Палати Верховного Суду критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 189 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 145 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 179 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) також зазначено, що:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Отже, для того щоб суд визнав судові витрати підлягаючими відшкодуванню, вони повинні відповідати обом критеріям: бути реальними (фактично понесеними) та розумними (пропорційними). Суд, застосовуючи ці критерії, забезпечує справедливий розподіл судових витрат між сторонами і запобігає зловживанням з боку однієї зі сторін.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):
- договір про надання правової допомоги №210325-1 від 21 березня 2025 року;
- додаток №1 до договору про надання правової допомоги №210325-1 від 21 березня 2025 року, відповідно до якого послуги, що надаються адвокатом є: підготовка та подання до суду позовної заяви, формування та подання до суду додатків до позовної заяви, представництво інтересів клієнта під час розгляду справи у суді першої інстанції. Загальна вартість наданих послуг складає 400 доларів США;
- акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №210325-1 від 21 березня 2025 року. Відповідно до акту: підготовка та подання до суду позовної заяви, формування та подання до суду додатків до позовної заяви, представництво інтересів клієнта під час розгляду справи у суді першої інстанції становить 16 680,00 грн;
- квитанції № 212377703 від 21.03.2025 та №216351888 від 24.04.2025;
- ордер на надання правничої допомоги № 1557905 від 01.04.2025;
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина пята статті 137 ЦПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
З огляду на те, що Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, а їх фактичне понесення Позивачкою підтверджується доказами у справі (квитанції № 212377703 від 21.03.2025, №216351888 від 24.04.2025), Суд покладає на Відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, Суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити повністю.
Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2833,00 грн на на 1/4 частину усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.
Виконавчий лист № 946/4639/22, що виданий 20 червня 2023 року на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області - відкликати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 400,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач (Стягувач) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач (Боржник) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Інна КОВАЛЕНКО