"05" вересня 2025 р.
Окрема думка
судді Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І.
у цивільній справі № 754/16990/24
У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 754/16990/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки.
05 вересня 2025 року Деснянським районним судом міста Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І., присяжних Климчук Л.Б., Слободенка М.М. у справі № 754/16990/24 ухвалено рішення, яким:
- заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки задоволено.
- визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недієздатною;
- призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над недієздатною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За приписами частини третьої статті 35 ЦПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Із рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року у справі № 754/16990/24 не погоджуюсь в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над недієздатною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з таких підстав.
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року в справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Під час внесення подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи.
Батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , набула повноліття ІНФОРМАЦІЯ_7 .
05 грудня 2024 року батько звернувся до суду із заявою про визнання дочки недієздатною, стверджуючи, що тільки він може здійснювати догляд за дочкою у повсякденному житті, надавати допомогу, захищати права та інтереси, піклуватись та створювати безпечні умови для життя.
Матір дитини у своїх письмових поясненнях, наданих суду та органу опіки та піклування, стверджує, що не підтримує родинного зв'язку з 2022 року, не утримує дочку та не займається її доглядом.
Однак, із медичної карти амбулаторного хворого від 02.07.2007, заведеної щодо ОСОБА_3 , слідує, що саме матір дитини, а не батько, супроводжувала дитину до лікарів та комунікувала з ними. Зокрема, у вказаній медичній картці містяться записи: 19.09.2022 - «в телефонному режимі мама дівчинки просить…», 31.10.2022 - « в телефонному режимі мама дівчинки повідомила», 31.01.2023 - «в телефонному режимі бесіда в матір'ю», 07.02.2023 - «на прийомі пацієнтка на прийомі у супроводі з матір'ю», 27.02.2023 - «пацієнтку в телефонному режимі запрошено (телефоном, з матір'ю)», 01.03.2023 - «ЛКК для МСЕК…зі слів матері», 14.03.2023 - «в телефонному режимі мати пацієнтки повідомила», 19.09.2023 - «на прийомі мати пацієнтки», 11.01.2024 - «на прийомі пацієнтка у супроводі матері», 07.03.2024 - «на прийомі з матір'ю», 18.03.2024 - «зі слів матері», 28.03.2024 - «телефоном матері повідомлено», 31.10.2024 - «на прийомі мати пацієнтки з приводу переогляду МСЕК…».
Окрім того, саме матері, а не батьку видана довідка Управлінням соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю від 21.10.2022 № 1962.
Вказані обставини об'єктивно доводять, що матір дитини продовжувала піклуватися про дитину у період 2022-2024 років, і цим спростовуються її доводи, що вона не підтримує родинного зв'язку зі своєю дочкою. Доказів того, що дочка агресивно ставиться до матері у матеріалах справи немає.
Також не може залишитися поза моєю увагою той факт, що саме перед поданням до суду заяви про визнання особи недієздатною матір змінила реєстрацію свого місця проживання (12.09.2024) та батьки дитини розірвали шлюб (08.10.2024).
Загальновідомо, що з 24 лютого 2022 року в Україні було запроваджено воєнний стан та розпочато загальну мобілізацію у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації.
Водночас, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: опікун особи, визнаної судом недієздатною.
Згідно з абз. 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що призначення заявника, який є особою призовного віку, опікуном може бути підставою для подальшого отримання ним відстрочки на підставі п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною першою статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Слід зауважити, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, від 26 червня 2024 року у справі № 742/887/23 та від 24 грудня 2024 року у справі № 716/662/24.
Отже, за наявності об'єктивних доказів того, що у період 2022-2024 років матір продовжувала піклуватися про дочку, вважаю, що у цій справі дійсною метою подання заяви про визнання особи недієздатною та призначення опікуном батька було отримання ним довготривалої відстрочки від мобілізації.
Тому, на мою думку, що в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над недієздатною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід було відмовити.
Суддя Деснянського районного
суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК