Номер провадження 1-кп/754/1106/25
Справа№754/13130/25
Вирок
Іменем України
04 вересня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2025 за №12025100030000500щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Макіївка Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора - ОСОБА_4 ,потерпілої ОСОБА_5
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 уневстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20 год. 10 хв. 01.02.2025 року, знаходячись в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання потерпілої ОСОБА_5 , побачив на підлозі в кімнаті майно, яке належить останній, а саме вироби із золота, які знаходилися в прозорому пакетику із застібкою, і в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який введено з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжено Указами Президента України від 14.03.2022 року №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022, від 17.05.2022 року №341/2022, від 12.08.2022 року №573/2022, від 16.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 року №58/2023, від 20.05.2023 року №254/2023, від 26.08.2023 року №451/2023, від 06.11.2023 року №734/2023, від 05.02.2024 року №49/2024, від 06.05.2024 року №271/2024, від 23.07.2024 року №469/2024, від 28.10.2024 року №740/2024 та від 14.01.2025 року №26/2025 строком на 90 діб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії є таємними для оточуючих, підняв із підлоги кімнати вироби із золота загальною вартістю 12452 грн. 50 коп., а саме: каблучку з золота 585 проби, розмір 18, загальною вагою 2,89 г, вартістю 4908 грн. 13 коп., одну сережку з золота 585 проби, загальною вагою (пари сережок) 0,36 г, вартістю 471 грн. 52 коп., пару сережок з золота 585 проби, загальною вагою 1,82 г, вартістю 3643 грн. 59 коп., пару сережок з золота 585 проби, загальною вагою 2 г, вартістю 3429 грн. 26 коп., та заховав їх до кишені штанів, в які був одягнений.
Після цього, ОСОБА_3 , утримуючи вказані вище вироби з золота при собі, в кишені штанів, залишив приміщення вказаної квартири, тобто з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 12452 грн. 50 коп.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що він розуміє, що вчиняє вказані дії в умовах воєнного стану. Показав, що у лютому 2025 року ввчері перебував у ОСОБА_5 та її чоловіка в гостях, коли ніхто на нього не звертав уваги побачив серед дитячих іграшок пакетик із золотими прикрасами, які викрав, оскільки не було чим сплачувати за квартиру. Усвідомив вчинене, зробив для себе відповідні висновки, про вчинене дуже жалкує. У вчиненому щиро кається, скоїв кримінальне правопорушення під вливом тяжких жіттєвих обставин.
Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та не оспорює фактичні обставини, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред'явленого йому обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз'яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
Дії обвинуваченогоОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Як обставину, яка згідно ст.66 ч.1 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття у вчиненому.
Обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Інших обставин, які пом'якшують покарання судом не встановлено, доводи захисника з приводу тяжких життєвих обставин обвинуваченого не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати винним ОСОБА_3 за ч. 4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 5(п'яти) років позбавлення волі.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому злочині визнав в повному обсязі, під час судового розгляду надавав чіткі та послідовні показання, не намагався приховати певні обставини, у зв'язку із чим судовий розгляд справи був проведений у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, розкаявся у вчиненому.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, не працює офіційно, посередньо характеризується за місцем проживання, його вік, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, вид та вартість викраденого майна 12452 грн. 50 коп., яку відшкодовано потерпілій в повному обсязі,і призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вимоги зазначені в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, яке необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі, в межах встановлених у санкціях відповідних статей особливої частини КК України та вважає можливим застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.
На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення як обвинуваченим, так й іншими особами нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.
Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст.100 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення судових експертиз, у розмірі 26298 грн. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави .
Запобіжний захід не обирався і таких клопотань не надходило.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання(за наявності).
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 судові витрати за залучення експертів у сумі 26298(двадцять шість тисяч двісті дев'яносто вісім) гривень.
Речові докази: три сліди папілярних узорів, з поверхні дверей кімнати квартири; один змив, з поверхні сумки, яка знаходилась в кімнаті копію бірки на каблучку з золота 585 проби, розмір 18, загальною вагою 2,89 г (вага каменів 0,6 г); копію бірки на сережки (пара з двох однакових виробів) з золота 585 проби, загальною вагою 0,36 г (вага каменів 0,14 г); копію бірки на сережки (пара з двох однакових виробів) з золота 585 проби, загальною вагою 1,82 г (вага каменів 0,12 г); копію бірки на сережки (пара з двох однакових виробів) з золота 585 проби, загальною вагою 2 г (вага каменів 0,4 г); чотири фотознімки із зображенням викрадених золотих прикрас два фотознімки із зображенням майна, яке здав під заставу ОСОБА_3 ; відеозапис за 01.02.2025 року з моментом передачі ОСОБА_3 майна під заставу квартири - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1