Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8095/25
Номер провадження 1-кс/711/1998/25
02 вересня 2025 року
м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених дітьми СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене виконувачем обов'язків керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250000000435 від 13.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, стрільця 3 відділення 3 взводу роти охорони та оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», неодруженого, учасником бойових дій, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 14.02.2009 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст.115, ч.1 ст.185, 70 КК України до 15 років позбавлення волі. На підставі ст.82 КК України 08.12.2016 невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі на 4 роки 2 місяці 4 дні, строком на 60 діб,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, -
Слідчий відділу розслідування злочинів, учинених дітьми СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді з клопотанням в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, строком на 60 діб, з утриманням останнього в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Клопотання мотивоване тим, що відділом розслідування злочинів, учинених дітьми СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000435 від 13.05.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
21.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з урахуванням стану здоров'я та інших даних, а також відсутності визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу, здійснено призов ОСОБА_5 на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого її проходження до військової частини НОМЕР_2 , де останнього на підставі наказу командира військової частини № 21 призначено на посаду стрільця взводу охорони та оборони роти охорони та оборони батальйону охорони.
Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, з моменту призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця і у подальшому почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 та ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.52 Конституції України будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Згідно ст.10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Проте, ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовому званні «солдат», 29.04.2025 близько 19 год 00 хв, перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з використанням геніталій, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, посягнув на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої ОСОБА_7 , ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, достовірно знаючи про малолітній вік ОСОБА_7 , а саме не досягнення нею чотирнадцяти років, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, та розвитку, будучи значно старше за цю дитину, за взаємною згодою, без застосування фізичного, психологічного насилля, а також погроз застосування такого насильства, з метою задоволення статевої пристрасті, вступив з потерпілою в статеві зносини природнім шляхом, тобто здійснив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_7 з використанням геніталій, внаслідок чого вчинив її зґвалтування.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
З урахуванням зібраних у ході досудового розслідування доказів 30.08.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
Анкетні відомості підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Черкаси, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна, проходить військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 3 відділення 3 взводу роти охорони та оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», неодружений, учасником бойових дій, інвалідом не являється, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 14.02.2009 Придніпровським районним судом м. Черкаси ч.1 ст.115, ч.1 ст.185, 70 КК України до 15 років позбавлення волі. На підставі ст.82 КК України 08.12.2016 невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі строком на 4 роки 2 місяці 4 дні.
Причетність ОСОБА_5 , до вчинення кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.05.2025;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.05.2025;
- протоколом огляду предмету від 24.06.2025;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.05.2025;
- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від 02.07.2025;
- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22.05.2025;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19.08.2025;
-показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.05.2025, 11.07.2025;
- висновком експерта № СЕ-19/124-25/8333-ПС від 18.07.2025;
- висновком експерта № СЕ-19/124-25/10197-ПС від 10197 від 12.08.2025;
- висновком експерта № СЕ-19/124-25/11073-ПС від 13.08.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слід відмітити, що узагальнююче визначення поняття «обґрунтованість підозри» у вчиненні особою кримінального правопорушення сформульовано у правових позиціях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. При цьому така підозра не може ґрунтуватися лише на тому, що особа вчинила в минулому правопорушення, навіть аналогічне. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).
З огляду на зазначене та з урахуванням практики ЄСПЛ, в цьому випадку обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується зібраними доказами в кримінальному провадженні, що перераховані вище. Таким чином, на даний час ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який посягає на статеву свободу та статеву недоторканість особи, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, під тягарем відповідальності за скоєний злочин, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі на певний строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. На підтвердження цього ризику свідчить й те, що ОСОБА_5 , є неодруженим, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей немає, а тому немає міцних соціальних зав'язків за місцем проживання.
Більш того, кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно в умовах правового режиму воєнного стану військовослужбовцем відносно малолітньої особи. Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів. За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов'язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості. Так, на сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, однак дії, які кваліфікуються ОСОБА_5 є аморальними та викликають реальний суспільний резонанс.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.
При цьому, слід врахувати, що дії фігуранта були вчинені в умовах воєнного стану відносно малолітньої особи, що для нашого сьогодення (стану війни) є неприпустимим та аморальним. Усвідомлюючи резонансність вказаної справи, настання можливої відповідальності, останній, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Військовослужбовець ОСОБА_5 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах. У зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене. За наявності зав'язків зі співслужбовцями має можливість впливати на осіб, що сприятимуть переховуванню.
З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
- п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на неповнолітніх свідків та малолітню потерпілу, у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується, тим, що їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з'ясування обставин злочину, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, він є особою зацікавленою у зміні показань неповнолітніх свідків та малолітньої потерпілої та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати від останніх дачі неправдивих показань або зміну уже наданих на його користь, з метою уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що перешкоджатиме об'єктивному з'ясуванню обставин кримінального провадження. Слід враховувати той факт, що ОСОБА_5 в силу одержання клопотання про тримання під вартою з додатками у вигляді протоколів допитів свідків та малолітньої потерпілої, їх дані та показання стануть відомі підозрюваному, тому ОСОБА_5 зможе повпливати на останніх за місцем їх фактичного проживання;
- п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що на даний час дослідження обставин кримінального провадження триває (здійснюється досудове розслідування), ОСОБА_5 шляхом зловживання процесуальними правами, може затягувати досудове розслідування, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора;
- п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме враховуючи те, ОСОБА_5 , раніше судимий за особливо тяжкий злочин, судимість за який не погашена, на даний момент підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, направлених на статеву свободу та статеву недоторканість особи (що вказує на абсолютне несприйняття загальноприйнятих у суспільстві норм моралі та правил поведінки), перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення. Дії, які кваліфікуються підозрюваному підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Крім цього, усвідомлюючи осуд співслужбовців, наслідки відповідальності у військовій частині, в тому числі дисциплінарної влади командирів, настання можливої кримінальної відповідальності, існують підстави вважати, що останній не повернеться до військової частини для подальшого проходження військової служби, незаконно перебуватиме за її межами, за що може настати кримінальна відповідальність, передбачена ст.407 КК України.
Також при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 слід врахувати наявні обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме:
-вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;
-кримінальне правопорушення вчинене останнім являється особливо тяжким, та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі;
-відсутність міцних соціальних зав'язків ОСОБА_5 , в місці його постійного проживання;
-наявність у ОСОБА_5 судимості за вчинення особливо тяжкого злочину;
Натомість органом досудового розслідування встановлено неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваною, таких як: 1) особисте зобов'язання - оскільки він є найбільш м'яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв'язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно ОСОБА_5 до органу досудового розслідування не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків; 3) застава - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те чи наявний у підозрюваного майновий стан, який дасть йому можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних у даному клопотанні ризиків та лише створить умови до залишення місця проживання та реєстрації з метою уникнення покарання.
При цьому слідство, враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від слідства, а в подальшому суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, тому не вбачається ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків, виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків, та забезпечить належну поведінку під час проведення досудового розслідування, а в подальшому розгляду справи і запобіганню уникнення правосуддя.
У контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, про те таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 ЄСПЛ вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Розглядаючи скаргу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, ЄСПЛ підкреслив також, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів».
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що незважаючи на те, що ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання в Черкаській області, фактично матиме можливість спілкуватися зі свідками та потерпілою у цьому кримінальному провадженні, що також в свою чергу унеможливить здійснення належного контролю за його поведінкою, також останній фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, як зі свідками, так і з потерпілою, що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі. Вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану об'єктивно підвищує суспільну небезпеку діяння, що вимагає застосування найсуворішого запобіжного заходу. Військовослужбовець є суб'єктом підвищеної відповідальності, зобов'язаний діяти у суворій дисципліні, в інтересах обороноздатності держави. У контексті війни - це обґрунтовано необхідністю забезпечення безпеки, порядку та дисципліни. Враховуючи факт вчинення злочину військовослужбовцем у період дії воєнного стану, статус військового, яким він володіє, та реальні ризики втечі та впливу на інших осіб, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, є недостатнім.
У відповідності до частини 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та повідомив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025250000000435 від 13.05.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України. 30.08.2025 було оголошено підозру ОСОБА_5 . Просить врахувати особу підозрюваного, встановлені ризики, до яких відносить міру покарання, можливість ухилення від покарання, використовуючи знання тактики, ухилення та маневреність так як є військовослужбовцем, який володіє такими навичками. Також може вчинити інше правопорушення, зокрема залишення місце служби. Звертає увагу, що телефони осіб перебували в зоні дії однієї станції, що розташована за йог місцем проживання. Слідство отримало інформацію від сторони захисту, що стосується перебування підозрюваного в момент інкримінування вчинення кримінального правопорушення, в іншому місці, тільки в залі судового засідання, а тому дана інформація не була перевірена. Просить задовольнити клопотання в повному обсязі.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 звертає увагу, що необхідність застосування запобіжного заходу формує обґрунтованість підозри. В момент інкримінованого вчинення злочину ОСОБА_5 перебував у різних місцях, зокрема відповідно до роздруківки руху коштів останнього, він близько 19 години здійснював покупки у магазині Делікат, а тому не вчиняв інкримінованого правопорушення. Просить відмовити.
Підозрюваний ОСОБА_5 вважає, своєю помилкою спілкування із потерпілою ОСОБА_14 . Повідомив, що не знав, скільки їй років, думав, що приблизно років 17, коли його набрали її батьки, він перестав спілкуватися, поясним це потерпілій. Бачився двічі, до себе не запрошував, однак вона допомагала йому із мотоциклом, тому бачила його квартиру. 29.05.2025 її взагалі не бачив, тільки спілкувався по телефону. Цього дня був на службі, звільнився і поїхав додому, взяв самокат у місці в районі літака, доїхав додому. О 19 год 15 хв, купував особисто продукти у маркеті «Делікат» що розташований в «Депоті». Тому не був із потерпілою в цей час. На детекторі брехні хвилювався, але давав правдиві відповіді. Вдруге відмовився.
Слідчий суддя, вислухавши прокурора, захисника та підозрюваного, вивчивши надані сторонами докази приходить до наступних висновків.
Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 177 КПК України визначені мета та підстави застосування запобіжних заходів.
Так, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Згідно положень ст.12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
30.08.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України - вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди,.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Аналіз змісту наданих органом досудового розслідування до матеріалів клопотання та досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та з огляду на їх вагомість та взаємозв'язок, дають достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, за яке передбачається від десяти до п'ятнадцяти років.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
Підставою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Метою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованими доводи прокурора та слідчого щодо наявності ризику - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, у зв'язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміновані правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу матиме реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Крім того, ризик незаконного впливу на неповнолітніх свідків та малолітню потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується, тим, що їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з'ясування обставин скоєного ОСОБА_5 злочину, у зв'язку з чим, він є особою зацікавленою у зміні показань потерпілої, свідків та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань на його користь, з метою уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що перешкоджатиме об'єктивному з'ясуванню обставин кримінального провадження, що підвищує ризик впливу на зміну ними показань в рамках кримінального провадження (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора, з метою затягування досудового розслідування.
Про ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України) свідчить те, що останній раніше судимий за особливо тяжкий злочин, судимість за який не погашена, на даний момент підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, направлених на статеву свободу та статеву недоторканість особи (що вказує на абсолютне несприйняття загальноприйнятих у суспільстві норм моралі та правил поведінки), перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення. Дії, які кваліфікуються підозрюваному підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Крім цього, усвідомлюючи осуд співслужбовців, наслідки відповідальності у військовій частині, в тому числі дисциплінарної влади командирів, настання можливої кримінальної відповідальності, існують підстави вважати, що останній не повернеться до військової частини для подальшого проходження військової служби, незаконно перебуватиме за її межами, за що може настати кримінальна відповідальність, передбачена ст.407 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що задля забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігання, встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, є неможливим застосування до нього таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт та застосування застави.
Крім того, на думку слідчого судді, відсутні як обставини, так і підстави вважати, що за станом здоров'я чи з інших обставин, підозрюваний не може утримуватися під вартою.
Враховуючи дані про особу підозрюваного, особливості його життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінальних правопорушень (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), суспільну небезпеку інкримінованого органом досудового розслідування злочину вчиненого проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, слідчий суддя вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою.
З урахуванням положень ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави підозрюваному ОСОБА_5 .
Що стосується доводів сторони захисту, надання доказів, що спростовує можливість, на їхню думку вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 відносно малолітньої, то - слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження. У сукупності оголошених обставин, досліджених доказів, вони дійсно знали одне одного перебували разом в одних місцях тісно спілкувалися, а тому не виключена можливість вчинення дій, які інкримінуються останньому відносно потерпілої, на даний факт також слід віднести і відмову від детектору брехні після з'ясування додаткових пояснень потерпілої, а тому наведені докази мають бути детально перевірені стороною обвинувачення та не можуть бути підставою не застосування запобіжного заходу за такого роду підозри при наявності перелічених ризиків, що були встановлені в ході судового розгляду.
Між тим, слід звернути увагу, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто, постановлення обвинувального вироку (пп.«а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються особа підозрюваного, його вік, стан здоров'я, ризики які існують, тяжкість злочину в якому підозрюється ОСОБА_5 , наявність непогашеної судимості, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного строком 30 днів, тобто до 01.10.2025 включно, однак в межах строку досудового розслідування. Даній обставині слугують факти сумнівів, які підлягають зясуванню стороною обвинуваченні в ході належного досудового розслідування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених дітьми СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене виконувачем обов'язків керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250000000435 від 13.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, без можливості внесення застави, тобто до 01.10.2025 включно.
Враховуючи застосування запобіжного заходу підозрюваного затримати в залі судового засідання.
Строк застосування обраховувати з моменту затримання - 02.09.2025.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м. Черкаси.
Строк дії ухвали визначити до 01 жовтня 2025 року, включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 04.09.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1