Єдиний унікальний номер судової справи 462/5875/25
Номер провадження 2-а/462/63/25
04 вересня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.
ОСОБА_1 , 31.07.2025 року (вх. № 16896) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить суд:
- визнати протиправною і скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Кравчик І. М. серії ЕНА № 5284817 від 22.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (а.с. 1-3).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою інспектора УПП у Львівській області Кравчик І. М. серії ЕНА № 5284817 від 22.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 340 грн. 00 коп. Позивач вважає цю постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, так, вказує на те, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях ознак адміністративного правопорушення.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , 27.07.2022 року о 11 год. 28 хв. на вул. Чернівецькій, 4 у м. Львові не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 та здійснив рух в межі дії знаку, чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач вказує на те, що не порушував вказаних вимог ПДР, оскільки автомобіль, яким керував, виконував та виконує функції таксі, у чому автор оскаржуваної постанови мала можливість переконатися, проте, навіть не відобразила цього факту в постанові. На вказаному в постанові місці на вул. Чернівецькій в бік площі Двірцевої у м. Львові знаходяться одночасно два дорожні знаки - дорожній знак 5.8 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» та 3.21 «В'їзд заборонено». Дані знаки діють в парі та одночасно, а дорожній знак 3.21 є допоміжним до дорожнього знака 5.8 і діє не щодо всіх транспортних засобів. Окремо зазначено, що інспектор Кравчик І. М. достовірно знала про те, що вказаний автомобіль виконував функції таксі, що було видно як із зовнішнього вигляду автомобіля, на якому є відповідна візуальна інформація, яка ідентифікує автомобіль, як таксі, так і з пред'явлених позивачем документів. Окрім цього, усі автомобілі, які використовуються як таксі, знаходяться в електронному реєстрі на сайті Державної служби України з безпеки на транспорті. Враховуючи вказане позивач просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі
ІІ. Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 34).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.08.2025 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з її істотними недоліками (а.с. 35).
12.08.2025 року (вх. № 17721) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Телішевського І. Д. до суду надійшла письмова заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.08.2025 року) про усунення недоліків з додатками. Окрім цього, аналогічна заява з додатками надійшла до суду 14.08.2025 року (вх. № 17989) (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.08.2025 року) (а.с. 37).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.08.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Призначено розгляд справи на 12 год. 10 хв. 04.09.2025 року у приміщенні Залізничного районного суду м. Львова у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням особливостей, визначених ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до 04.09.2025 року, у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України (а.с. 47-48).
ІІІ. Щодо правової позиції відповідача.
02.09.2025 року (вх. № 19491) від уповноваженого представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Терлецького А. З. надійшов письмовий відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 02.09.2025 року) на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Так, сторона відповідача, зокрема зазначає, що інспектор Управління приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського. Інспектор мав законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством. Поліцейським до позивача застосовано адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, санкція якого передбачає штраф у розмірі 340 грн. 00 коп. Дане стягнення сторона відповідача вважає застосованим в чіткій відповідності букві закону та метою якого є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим позивачем та і іншими особами. Що відповідає меті адміністративного стягнення, яка передбачена ст. 23 КУпАП. Отже вказано на відсутність підстав для скасування постанови, а вимоги позивача вважає не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 КАС України).
IV. Позиція суду.
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
V. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 22.07.2025 року поліцейським 1 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції Львівської області рядовим поліції Кравчик І. М. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5284817 (а.с. 7).
Із змісту вказаної постанови вбачається, що: «27.07.2022 року о 11 год. 28 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Чернівецькій, 4 у м. Львові не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та здійснив рух в межі дії знаку, чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР».
У зв'язку з такими обставинами, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
При цьому, п. 7 оскарженої постанови («До постанови додаються») не заповнений (не містить жодної інформації).
Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною.
Відповідач наголошує на тому, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою, складеною на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством.
VІ. Застосоване судом законодавство.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів у справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Так, у постанові Верховного Суду № 560/751/17 від 27.06.2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
VІІ. Мотиви прийняття рішення та висновки суду.
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом «в» п. 8.4 ПДР заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення, у тому числі порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Знак 3.21 «в?їзд заборонено» - дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Як вбачається із фотографії, долученої позивачем до матеріалів справи, на вул. Чернівецькій у м. Львові крім дорожнього знаку 3.21 «в?їзд заборонено», також знаходиться дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» (а.с. 33).
Згідно з п. 2.15 «а» ПДР водій таксі має право рухатися на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 або 5.11.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Згідно п. 30.3 «й» ПДР на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: «таксі» - квадрати контрастного кольору (сторона - щонайменше 20 мм), які розміщені у шаховому порядку у два ряди. Знак встановлюється на даху транспортних засобів або наноситься на боковій їх поверхні. При цьому повинно бути нанесено щонайменше п?ять квадратів.
Окрім цього, відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» такий вид господарської діяльності як, зокрема, перевезення пасажирів, підлягає ліцунзуванню.
Так, законодавством чітко визначено вимоги до здійснення діяльності щодо перевезення пасажирів, а також до автомобілів, що призначені для перевезення пасажирів.
Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві користування ВКПП «Віктуар» (а.с. 8).
Відповідно до ліцензії № 422199 ВКПП «Віктуар» здійснює надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу та внутрішні перевезення пасажирів на таксі (а.с. 9).
З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій вбачається, що ВКПП «Віктуар» є юридичною особою (а.с. 12).
Згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01650-03800-24 від 29.11.2024 року автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано технічно справним (а.с. 11).
Наказом № 5А від 19.03.2019 року за ОСОБА_1 закріплено автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , який використовується для потреб підприємства та для надання послуг з перевезення пасажирів, в тому числі і як таксі (а.с. 13).
З копій фотографій, долучених позивачем до матеріалів справи, вбачається, що автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлений на даху автомобіля, а також містить композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків. Таким чином, вказаний транспортний засіб є маршрутним транспортним засобом, а саме таксі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1-279-8 цього Кодексу.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Так, суд приймає до уваги, що у п. 7 оскаржуваної постанови не зазначені відомості про наявність доказів, на яких зафіксовано правопорушення.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем ПДР, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб?єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 22.07.2025 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду № 463/1352/16-а від 08.07.2020 року).
Отже у силу принципу презумпції невинуватості, діючого у адміністративному праві, усі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд наголошує, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Окрім цього, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У рекомендації № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, адже в ході розгляду справи не здобуто належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять факт вчинення позивачем наведеного вище правопорушення.
7.1. Щодо визнання протиправною оскаржуваної постанови.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Виходячи із змісту вказаної статті, місцевий загальний суд як адміністративний, при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не наділений іншими повноваженнями, ніж ті, які передбачені у ч. 3 ст. 286 КАС України.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною постанови інспектора щодо накладення на позивача адміністративного стягнення задоволенню не підлягають.
VІІІ. Щодо судових витрат.
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
8.1. Щодо судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., сплачений позивачем (а.с. 4) за подання позову у даній справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд -
ухвалив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
2. Скасувати постанову серії ЕНА № 5284817 від 22.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
4. У іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федорова Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
6. Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, електронна пошта: public@patrol.police.gov.ua, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).
Текст судового рішення складено 04.09.2025 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко