Справа № 461/6978/25
Провадження № 1-кс/461/5272/25
01.09.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області капітана юстиції ОСОБА_7 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Пилипець, Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025140000000070 від 12.03.2025 року за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з відповідним клопотанням, яке вмотивовано тим, що у березні 2025 року, але не пізніше 21.03.2025, невстановлений представник держави-агресора рф, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, через месенджер «Телеграм», залучив громадянина України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 до проведення підривної діяльності проти України.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванні час, але не пізніше 21.03.2025, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, в ході спілкування із застосуванням месенджера «Телеграм» із невстановленим представником держави-агресора рф (з невстановленого акаунта), ОСОБА_5 отримав від останнього пропозицію щодо надання йому допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, спрямованої, зокрема, і на послаблення її обороноздатності.
В свою чергу, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що його невстановлений співрозмовник є представником іноземної держави, а саме країни-агресора рф, діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, погодився виконувати завдання за грошову винагороду невстановленої досудовим розслідуванням особи по наданню допомоги у підривній діяльності проти України.
Надалі, з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 виконуючи інструкції представника країни-агресора рф, разом з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи послуги водія за допомогою сервісу «BlaBlaCar» 21.03.2025 виїхали з Закарпатської області та орієнтовно о 15 годині 45 хвилин прибули у місто Львів.
Після цього, на виконання отриманих від представника країни-агресора рф інструкцій через месенджер «Телеграм» ОСОБА_5 разом з ОСОБА_8 о 19 год 58 хв. забрали попередньо залишену невідомою останнім особою, на узбіччі автодороги у місті Львові по вулиці Єрошенка, а саме в автомобільних шинах за географічними координатами 49.854373, 24.001300 сумку чорно - червоного кольору з написом білого кольору «SPORT», в якій знаходився саморобний вибуховий пристрій.
Надалі, ОСОБА_8 через месенджер «Телеграм» отримав завдання від представника країни-агресора рф розташувати саморобний вибуховий пристрій під автомобілем Lаnd Rover зеленого кольору з номерним знаком НОМЕР_1 , після чого ОСОБА_8 разом з ОСОБА_5 21.03.2025 приблизно о 22 год 40 хв заклали вказаний саморобний вибуховий пристрій на території загального користування двору між будинками, 43а - АДРЕСА_3 , географічні координати: 49.846389, 24.003889.
Будучи переконаними, що вчинили усі дії для досягнення своєї злочинної мети, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_5 покинули територію двору між будинками, 43а - 45, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , географічні координати: 49.846389, 24.003889 та вирушили в невідомому напрямку.
Водночас, співробітниками СБ України вказана злочинна діяльність ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб була припинена та як наслідок, попереджено вибух у громадському місці.
Зокрема, 21.03.2025 о 22 год 52 хв громадянин України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий працівниками Служби безпеки України в порядку ст. 208 КПК України.
Відтак, в органу досудового розслідування є достатньо підстав стверджувати про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. Просить клопотання задоволити та продовжити строк тримання під вартою підозрюваного в межах строку досудового розслідування тобто до 22.09.2025 року.
Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав, просив суд задовільнити його в повному обсязі.
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання слідчого заперечували. Захисник зазначив, що стороною обвинувачення порушено імперативні вимоги КПК України, вимоги рішень Європейського суду з прав людини, внаслідок чого досудове розслідування було розпочато та здійнюється у незаконний спосіб, незаконно складено повідомлення про підозру та незаконно складено клопотання про застосування запобіжного заходу. Вказав, що повідомлена ОСОБА_5 підозра є необґрунтованою та не підтверджується належними та допустимими доказами. З урахуванням вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників справи, дійшов до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025140000000070 від 12.03.2025 за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
22.03.2025 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, шляхом надання допомоги представнику іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України, вчиненого в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2025 підозрюваному продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 06.09.2025.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчим суддею. під час обрання запобіжного заходу вже було вирішено, а судом апеляційної інстанції перевірено, питання обґрунтованості підозри ОСОБА_5 з якою погоджується суд і на момент розгляду вказаного клопотання.
Слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження строку застосування щодо нього обмежувального заходу.
За такого, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, про яку повідомлено ОСОБА_5 відхиляються, оскільки обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними в матеріалах клопотання доказами, в тому числі матеріалами за результатами проведення негласних слідчий дій, які об'єктивно пов'язують підозрюваного із кримінальним правопорушенням, яке йому інкримінується, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити таке кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин, що є достатнім для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
За змістом положень Глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тобто, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (12) - (п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Крім того, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків, а саме:
-ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду. Про існування вказаного ризику свідчить те, що у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_5 загрожує у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин, для уникнення покарання, підорюваний може може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
-ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик підтверджується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування;
- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань (ст. 23 КПК України) свідки судом ще не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу вироку відносно неї. Крім того, отримавши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали та можуть у подальшому надати органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього та інших невстановлених осіб, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз, у тому числі із застосуванням насильства з метою зміни або відмови їх від показів.
Також, кримінальне правопорушення, вчинене підозрюваним, здійснювалося із залученням інших осіб, які наразі встановлюються органом досудового розслідування для подальшого проведення слідчих дій за їх участю, а тому у випадку обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, призведе до конспірації злочинної діяльності шляхом надання порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет-роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю. Про вказаний факт свідчать неодноразові факти спілкування останнього саме за допомогою інтернет- месенджерів, зокрема месенджером «Телеграм» із іншими особами з метою конспірації своїх дій.
Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто, у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване відносно підозрюваного .
Слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
На виконання вимог закону слідчий суддя розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час вирішення питання про продовження застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує таке:
- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень;
- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, є достатньою та співрозмірною для продовження застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяють перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про те, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному та обмеження його конституційних прав у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини та відповідає практиці Європейського Суду з прав людини..
При цьому обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що інші запобіжні заходи з об'єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку підозрюваного. Слідчий суддя також враховує, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Злочин інкримінований підозрюваному передбачає покарання у виді позбавленням волі строком на п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, на думку суду, ОСОБА_5 не слід визначати альтернативний запобіжний захід заставу. Саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого задоволити повністю.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 вересня 2025 року включно,
Повний текст ухвали проголошено 05 вересня 2025 року о 15 год. 40 хв.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1