Справа № 309/3808/24
Провадження № 1-кп/309/234/24
04 вересня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хуст кримінальне провадження №12024071050000399 внесене до ЄРДР від 06.07.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
Судом встановлено обставини того, що 06.07.2024 близько о 06: 20 годині, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність, караність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, із корисливих мотивів, під час дії указу Президента України №64/2022: «Про введення воєнного стану в України», підійшов до зупинки громадського транспорту, що по вул. Центральній в с. Карпутлаш Хустського району, на якій в той час перебувала його колишня співмешканка ОСОБА_6 та шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, усвідомлюючи що за його діями спостерігає остання, наніс один удар долонею правої руки у підборіддя зліва ОСОБА_6 , таким чином спричинив потерпілій відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 104/Х від 17.07.2024 тілесні ушкодження у виді синця підборіддя зліва. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути руки затиснуті в кулак сторонньої особи, що діяли по механізму удару і вкладаються в час пригоди, що мала місце 06.07.2024 та потягли за собою розлад здоров'я не більше 6 днів і по цій ознаці згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
В подальшому не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 вирвав із рук ОСОБА_6 , тобто відкрито заволодів її бувшим у користуванні мобільним телефоном марки «Xiaomi» Redmi 8 3/32 GB Sapphire Blue, вартість якого згідно судово товарознавчої експертизи №СЕ-19/107-24/7484-ТВ від 22.07.2024 становить 1444,00 гривень.
Після вчинення злочину ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України визнав повністю, розкаявся у вчиненому, не оспорив встановлені обставини під час досудового розслідування. Суду пояснив, що вказане кримінальне правопорушення вчинив необдумано. Зазначив, що він проживав однією сім'єю із потерпілою ОСОБА_6 . Співмешкали вони як у нього вдома, так і у потерпілої ОСОБА_6 . Перед подіями, які відбулись 06.07.2024 року, він зробив ОСОБА_6 пропозицію одружитись та подарував каблучку, на що остання погодилась та вони мали одружитись.
ОСОБА_6 на початку липня місяця 2024 року не повернулася додому за місцем спільного проживання - АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 багато разів їй телефонував, однак ОСОБА_6 на телефонні дзвінки не відповідала, розмови між ними не відбулось. ОСОБА_4 з цих причин дуже хвилювався та до початку роботи 06.07.2024 року на велосипеді вирушив на автобусну зупинку, з якої вони спільно з ОСОБА_6 на автобусі їздили на роботу - меблеву фабрику в м. Тячів та де могла бути ОСОБА_6 .
В стані хвилювання прибувши на велосипеді на автобусну зупинку, він зустрів ОСОБА_6 та почав запитувати, чому вона не відповідає на телефонні дзвінки, запропонував продовжувати жити однією сім'єю й надалі. На що потерпіла не надала згоду, почала ображати його та його померлу матір нецензурними словами. На прохання ОСОБА_4 повернути каблучку, яку останній купив на власні кошти - відмовила.
Перебуваючи в стані хвилювання та обурившись від образ, ОСОБА_4 вдарив її. Маючи сподівання, що ОСОБА_6 прийде до ОСОБА_4 додому та вони помиряться, він вирішив вихопити з її рук телефон та пішов пішки до себе додому.
Пройшовши пів шляху в напрямку додому, заспокоївшись, ОСОБА_4 вирішив повернути ОСОБА_6 телефон. Рухаючись до автобусної зупинки, з телефону доньки ОСОБА_6 зателефонувала на свій телефон, який перебував у ОСОБА_4 , та попросила ОСОБА_4 повернутись та помиритись.
Рухаючись до автобусної зупинки ОСОБА_4 затримали працівники поліції. В подальшому ОСОБА_4 повернув ОСОБА_6 телефон, а ОСОБА_6 повернула йому каблучку.
Про те, що скоїв шкодує, просив суворо його не карати.
У відповідності до ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового розгляду, суд вирішив допитати обвинуваченого, дослідити характеризуючі дані, вирішити питання судових витрат, речових доказів та визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового процесу не оспорюють обставини справи та судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Суд в порядку ст.349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутності, зазначила про те, що претензій матеріального та морального характеру не має, просила суд суворо не карати ОСОБА_4 .
Докази, покладені судом в обґрунтування вироку отримані у відповідності до процесуальних правил, визначених КПК України.
За таких обставин встановлено достатньо підстав обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України про те, що він 06.07.2024 близько о 06: 20 годині, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність, караність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, із корисливих мотивів, під час дії указу Президента України №64/2022: «Про введення воєнного стану в України», підійшов до зупинки громадського транспорту, що по вул. Центральній в с. Карпутлаш Хустського району, на якій в той час перебувала його колишня співмешканка ОСОБА_6 та шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, усвідомлюючи що за його діями спостерігає остання, наніс один удар долонею правої руки у підборіддя зліва ОСОБА_6 , таким чином спричинив потерпілій відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 104/Х від 17.07.2024 тілесні ушкодження у виді синця підборіддя зліва. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути руки затиснуті в кулак сторонньої особи, що діяли по механізму удару і вкладаються в час пригоди, що мала місце 06.07.2024 та потягли за собою розлад здоров'я не більше 6 днів і по цій ознаці згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
В подальшому не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 вирвав із рук ОСОБА_6 , тобто відкрито заволодів її бувшим у користуванні мобільним телефоном марки «Xiaomi» Redmi 8 3/32 GB Sapphire Blue, вартість якого згідно судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/107-24/7484-ТВ від 22.07.2024 становить 1444,00 гривень.
Після вчинення злочину ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст. 186 КК України -відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинено в умовах воєнного стану.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст. 50 КК України, про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 186 КК України - тяжкий злочин вчинений в умовах воєнного стану; особу винного: обвинувачений ОСОБА_4 характеризується позитивно, раніше не судимий, його ставлення до наслідків вчиненого правопорушення - щире розкаяння, сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Суд враховує, обставини, які пом'якшують покарання: визнання вини, сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання суд не знайшов.
Відповідно до досудової доповіді органу пробації ОСОБА_4 - висновку органу пробації про середній рівень оцінки ризику ймовірного вчинення повторного правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, в суспільстві, в тому числі для окремих осіб, виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі на певний строк є можливим та не становить небезпеки суспільства в тому числі для окремих осіб.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.
Суд приходить до висновку, що встановлені судом ряд обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, вважається не судимий, позитивну характеристику обвинуваченого, а також ту обставину, що дане кримінальне правопорушення не спричинило жодних тяжких наслідків, так як грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та даним злочином спричинено лише майнову шкоду потерпілій, яка є незначною та добровільно відшкодована обвинуваченим, потерпіла не має претензій до обвинуваченого - істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Згідно висновку, викладеному в постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 17.09.2019 у справі № 744/884/17 (провадження № 51-8413км18), застосування ст.69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Обставини чи сукупність обставин, які відповідно до ст. 69 КК надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили створення привілейованих складів злочинів.
Вищенаведені обставини вказують на можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_4 у більш короткий термін, ніж визначено санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, а тому суд призначає покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України.
На думку суду, застосування ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 186 КК України, буде необхідним, достатнім і відповідати основній меті покарання - виправлення засудженого та запобіганню ним та іншими особами вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання і вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 , з урахуванням положень ст. 69 КК України, слід призначити покарання у виді позбавлення волі із звільненням від покарання із встановленням іспитового строку, на підставі ст. 75 КК України, оскільки на думку суду виправлення засудженого за такого покарання можливе, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Витрати на залучення експерта під час досудового розслідування кримінального провадження для проведення експертизи №СЕ-19/107-24/7484-ТВ від 22.07.2024 в розмірі 1893,20 грн. підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373-374, ч.3 ст.382 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 186 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України згідно вимог ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До вступу вироку у законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 не обирається.
Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування кримінального провадження за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/107-24/7484-ТВ від 22.07.2024 в розмірі 1893,20 грн. - стягнути із ОСОБА_4 на користь держави.
Речовий доказ - мобільний телефон «Xiaomi Redmi 8 3/32 GB Sapphire Blue», який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_6 , повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Цивільний позов не заявлявся.
На вирок може бути подано апеляцію протягом 30 днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області.
Вирок вступає в законну силу після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Закарпатським апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1