308/12636/25
05.09.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., за участю прокурора Голича М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з Департаменту стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , працюючого присяжним в Ужгородському районному суді Закарпатської області, за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,-
встановив:
ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді присяжного Ужгородського районного суду Закарпатської області та відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини 1статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, після встановленого періоду декларування (до 01.04.2024 року), а саме 03.04.2024 року о 00:22 год. опублікував на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобіганню корупції щорічну декларацію за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, визнав та пояснив, що 30.03.2024 він подав декларацію за 2023 рік на веб-сайті сайті НАЗК, однак помилково опублікував її не як декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а як декларацію кандидата. Усвідомивши помилку, він повторно подав і вже правильно опублікував щорічну декларацію 03.04.2024 о 00:22 год. на веб-сайті сайті НАЗК. У скоєному щиро розкаявся. Просив звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні пояснив, що наявними по справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 , а тому йому необхідно призначити адміністративне стягнення за вчинення правопорушення.
Дослідивши докази, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, керуючись законом і правосвідомістю, суддя доходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Згідно ч. 1ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для її правильного вирішення.
Статтею 1 Закону №1700-VІІ «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно із підпунктом «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є: судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов'язків у суді).
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №09/03-06 продовжено виконання обов'язків з 02.03.2023 в тому числі і присяжному ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 у відповідності до підпункту «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, зокрема, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, № 362 від 29.08.2025 року, якими встановлено факт порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції», наказом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №09/03-06 від 02.03.2023 та іншими матеріалами справи.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 172-6 КУпАП.
Разом з тим, суддя вважає, що порушення строку, хоча формально і містить ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, але через малозначність не становить суспільної небезпеки та не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди суспільству та державі.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) від 06.10.2010 року № 1-27/2010, судом серед іншого проведена думка, що корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховуванням, розкраданням чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.
Тобто, ключовою метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є безумовно запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. У даному випадку незаконне збагачення не у кримінально правовому аспекті, а як дії посадової особи, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Незаконне збагачення передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати.
У даному випадку, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, яка зобов'язана відповідно до вимог Закону декларувати свої доходи і статки, не ухилився від декларування, не бажав приховати свої доходи і майно, а допустив помилку у строках подачі декларації на три дні. Є очевидним, що уданому випадку мова може йти лише про відсутність дисциплінованості у особи, тобто певного порядку поведінки, яка передбачає сумлінне ставлення до виконання всіх Законів, нормативних актів та загальновідомих правил.
Окрім того, держава фактично не понесла жодних негативних юридичних наслідків, оскільки хоча і з запізненням (на три дні), однак отримала інформацію щодо статків ОСОБА_1 . Натомість, для ОСОБА_1 юридичні наслідки після притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення будуть занадто суворі та несправедливі, оскільки окрім санкції у вигляді штрафу, до особи застосовуються обмеження у вигляді позбавлення права на державну службу, яке передбачено п. 3 ч. 1 ст. 84 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року.
Не можна визнати пропорційним порушення строку подачі декларації на три дні і позбавлення особи права на роботу. Тяжкість безпосередніх дій ОСОБА_1 не є такою, що викликає необхідність застосування всіх наявних адміністративних процедур держави, тільки з єдиною метою, щоб позбавити особу права на державну службу, навіть в умовах недотримання ним загального строку подання декларації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип законності ґрунтується на ідеї, що закон повинен попереджати перш, ніж карати. По-друге, вказаний принцип ґрунтується на демократичній вимозі про обмеження влади законом.
Законність в змозі приймати формальний і матеріальний зміст. Дотримання формальної законності передбачає наявність закону, а матеріальна законність означає відповідність закону вищим нормам (Конституційним, міжнародному праву та інш.), а також відповідність процесуальних дій - закону.
Дослідивши обставини вказаної адміністративної справи, в змагальній судовій процедурі, суддя прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вказане судове рішення буде очевидним попередженням особі про недопустимість в подальшому допускати подібні порушення вимог Закону.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність, є щире каяття винного, скоєння особою правопорушення вперше, а також малозначність правопорушення.
Обставин, що обтяжують відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.
Судовий збір, положення закону яким керувався суддя.
Закриваючи провадження по справі, суддя не стягує судовий збір, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI.
Керуючись ст. 22, 283, 284, КУпАП, суддя,-
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Звільнити від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю правопорушення.
Зробити ОСОБА_1 усне зауваження та попередити про недопустимість в подальшому здійснення подібних правопорушень.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, та особою щодо якої її винесено.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Олена ГОЛЯНА