Справа № 308/11328/25
1-кс/308/5184/25
02 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Закарпатської області, Воловецького району, села Лази, одруженого, з вищою освітою, працюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні №12024071030001570, відомості про яке 06.08.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Слідчий СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні №12024071030001570, відомості про яке 06.08.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за попередньою змовою з невстановленою на даний час органом досудового розслідування особою, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за межі України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Надалі, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання свого злочинного умислу щодо незаконного переправлення осіб через держаний кордон України з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час органом досудового розслідування особою, розробили протиправний механізм переправлення осіб через державний кордон України, відповідно до якого особи призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, перетинають кордон поза межами пункту пропуску до країн Європейського Союзу за грошову винагороду. З метою реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_8 спільно з невстановленими на даний час органом досудового розслідування особами створив та очолив групу осіб, які переслідували єдиний мотив. При цьому, ОСОБА_8 здійснював загальне керівництво та координацію діями всіх учасників даної групи, спільно з іншими учасниками розробляв плани вчинення злочинів, координував їх дії під час готування та вчинення кримінальних правопорушень, зокрема підшукав осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України з метою виїзду до країн Європейського Союзу, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які погодились на умови ОСОБА_8 , зокрема оплати послуг за їхнє незаконне переправлення в розмірі з 10 тис.по 15 тис. доларів США за кожного.
Встановлено, що 21 липня 2025 року близько 05:00 години ОСОБА_8 , переслідуючи свій злочинний умисел, який направлений на незаконне переправлення осіб через державний кордон, з корисливим мотивом, за допомогою мобільного зв'язку використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 зв'язався з ОСОБА_9 , коли останній перебував у місті Київ, та надав вказівку виходити на вулицю біля готелю, де ОСОБА_9 проживав. Тоді, 21 липня 2025 року близько 05:40 години до даного готелю приїхав автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Transporter 5» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 спільно з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, після чого під'їхав до ОСОБА_9 , якому надав вказівку сідати до автомобіля та поїхав до міста Ужгород, з метою забезпечення його подальшого незаконного переправлення через кордон України.
21 липня 2025 року ввечері більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 спільно з невстановленою особою та ОСОБА_9 приїхав до Ужгородського району села Сторожниця, а саме: до готелю «Елефант», що розташований з адресою: Ужгородський район, село Сторожниця, вулиця Тарнівецька, будинок 2, після чого надав вказівку ОСОБА_9 очікувати в готелі даного ресторану, не визначивши термін, поки не буде здійснено спробу незаконного переплавлення через державний кордон України. Крім того, 20 липня більш точного часу в ході здійснення досудового розслідування не було встановлено, ОСОБА_8 , переслідуючи свій злочинний умисел, який направлений на незаконне переправлення осіб через державний кордон, з корисливим мотивом за допомогою мобільного зв'язку, використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зв'язався з ОСОБА_10 та вказав останньому на місце, звідки наступного дня його мали забрати та доставити до Ужгородського району.
21 липня 2025 року більш точного часу в ході здійснення досудового розслідування не було встановлено, на околиці міста Дубляни, біля автозаправної станції (більш точного місця в ході здійснення досудового розслідування не було встановлено), невстановлена на даний час органом досудового розслідування особа, діючи за попередньою змовою у складі групи осіб, за дорученням ОСОБА_8 , використовуючи невстановлений на даний час транспортний засіб, доставила ОСОБА_10 до Ужгородського району села Сторожниця, а саме: до готелю «Елефант», що розташований з адресою Ужгородський район, село Сторожниця, вулиця Тарнівецька, будинок 2, після чого надав вказівку ОСОБА_9 очікувати, не визначивши термін, поки не буде здійснено спробу незаконного переплавлення через державний кордон України.
Тоді, 24 липня 2025 року близько 11:30 год. за вказівкою ОСОБА_8 ОСОБА_4 , використовуючи належний йому автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_3 , забрав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з готелю «Елефант», де ті проживали, та поселив їх до готелю «Чиста Сила», що розташований за адресою: Ужгородський район, село Минай, вулиця Патруса Карпатського, будинок 22. Після того, як ОСОБА_4 виконав свою роль, ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив про те, що він та ОСОБА_9 проживатимуть у вищевказаному готелі до поки не буде здійснено спробу незаконного переплавлення через державний кордон України.
Тоді, 02 серпня 2025 року близько 15:20 год. за проханням ОСОБА_4 свідок ОСОБА_11 на транспортному засобі марки «Volkswagen Jetta» забрав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з готелю «Чиста Сила», та перевіз останніх до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де в той час їх очікували за вказівкою ОСОБА_8 інші члени групи, та поїхав у невідомому напрямку. Після цього за вказівкою ОСОБА_4 свідок ОСОБА_11 приблизно через 10 хвилин повернувся до вищевказаного готелю, де ОСОБА_9 та ОСОБА_10 віддали останньому належні їм мобільні телефони, а також ОСОБА_10 передав грошові кошти у сумі 9000 гривень, які свідок ОСОБА_11 у свої чергу передав ОСОБА_4 .
В подальшому, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_12 , сіли до транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_13 та виїхали в сторону села Оноківці для майбутнього незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом з іншими особами, однак останні не встигли це зробити, оскільки їх було затримано працівниками ДПСУ за координатами 48°39'48.9??N 22°21'36.4?? E на території Ужгородського району села Оноківці, що мало місце 02 серпня 2025 року 22 годині 35 хвилин.
Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
23 серпня 2025 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 02.08.2025; копією протоколів про адмін правопорушеннями за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП від 04.08.2025 відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 03.08.2025; протоколом впізнання т.з. з ОСОБА_10 від 03.08.2025; протоколом впізнання особи за фотознімками з ОСОБА_10 від 03.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 03.08.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.0.08. 2025; протоколом пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 03.0.08. 2025; протоколом спізнання т.з. з ОСОБА_9 від 03.08.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.0.08. 2025; протоколом пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 03.0.08. 2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 02.08.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.0.08. 2025.
Слідчим у клопотанні про тримання під вартою також обґрунтовується наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Злочин, який інкримінують ОСОБА_4 є тяжким, і передбачає можливість призначення покарання на строк від 7 до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Також, варто зазначити та врахувати факт, що ОСОБА_4 підозрюється у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, а тому в будь-який момент з легкістю може покинути межі України поза пунктами пропуску та переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду. Окрім цього, наявний ризик, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, матиме можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які на даний час ще не встановлені органом досудового розслідування, тобто наявний ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 вчиняв злочин за попередньою змовою з іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, яким ще не оголошено підозру та не обрано запобіжні заходи. Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може координувати дії спільників та вчиняти активні дії, які можуть проявлятись у знищені відеозаписів маршруту руху (їзди) учасників злочинної схеми, підшукання осіб, які будуть надавати виправдувальні покази, переховування транспортних засобів, за допомогою яких здійснювалось перевезення осіб призовного віку до лінії Державного кордону. ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків (осіб призовного віку, яких ОСОБА_4 мав намір незаконно переправити через Державний кордон), які слідчим та судом ще не допитані, шляхом умовляння, підкупу тощо для зміни ними показань на його користь, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. Будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти інше кримінальне правопорушення з метою приховування вчиненого злочину чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На підставі викладеного, слідчий просить клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця Закарпатської області, Воловецького району, села Лази, українця за національністю, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 2 місяці (в межах строку досудового розслідування).
Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження, зауваживши на наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти поданого клопотання, оскільки підозра є необґрунтованою та немає жодних доказів, що підозрюваний мав намір подальшого перевезення таких осіб через державний кордон. Підзахисний був в лавах ЗСУ, ні разу не засуджений, має на утриманні хвору доньку 13 років, знаходиться у лікарні. ОСОБА_4 сам добровільно з'явився в зал суду, тому вважає тримання під вартою є необгрунтованим. Просив визначити розмір застави з урахуванням заробітків мого підзахисного, не більше 80 прожиткових мінімумів.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 12024071030001570, підтверджується, що слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зазначеним у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 05.08.2024 до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт начальника УСР про те, що що у ході проведення оперативно-пошукових заходів було встановлено, що гр. ОСОБА_18 у період дії воєнного стану на території держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою особистого незаконного збагачення, в супереч вимогам чинного законодавства, має намір організувати схему незаконного переправлення осіб призовного віку, які підлягають мобілізації до ЗСУ через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску до країн Євросоюзу.
26.08.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Дослідивши матеріали, долучені до клопотання, а саме: протокол огляду місця події від 02.08.2025; протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №351863 від 02.08.2025; протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №351803 від 04.08.2025; доручення; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 02.08.2025; протоколи пред'явлення особи за фотознімками від 02.08.2025, 03.08.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 01.08.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 03.08.2025; витяг з Державної міграційної служби України; реєстраційна картка транспортного засобу; свідоцтво про хворобу №32/798, слідчий суддя вважає обгрунтованою підозру ОСОБА_4 .
Стороною захисту також надано слідчому судді консультаційний висновок спеціаліста від 26.08.2025; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 07.05.2024; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 02.08.2012 дитини від попереднього шлюбу; довідку про стаціонарне лікування; копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 від 30.04.2015; довідки про доходи.
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Вирішуючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор дають достатні підстави для висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким, і передбачає можливість призначення покарання на строк від 7 до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Потрібно врахувати той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, а тому в будь-який момент з легкістю може покинути межі України поза пунктами пропуску та переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду. Окрім цього, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, матиме можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. ОСОБА_4 вчиняв злочин за попередньою змовою з іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, тому ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може координувати дії спільників та вчиняти активні дії, які можуть проявлятись у знищені відеозаписів маршруту руху (їзди) учасників злочинної схеми, підшукання осіб, які будуть надавати виправдувальні покази, переховування транспортних засобів, за допомогою яких здійснювалось перевезення осіб призовного віку до лінії Державного кордону. Інші ризики слідчий суддя вважає непідтвердженими.
У даному випадку стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчому судді не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , його сімейний стан (наявність на утримання малолітньої доньки від попереднього шлюбу, яка хворіє та перебуває на лікуванні у лікарні), перебування на лікуванні підозрюваного, наявність статусу учасника бойових дій, матеріальне становище, згідно доданих до матеріалів справи довідок про доходи, який раніше не судимий, слідчий суддя вважає, що у зв'язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (3028 грн.), відповідно становить 151400 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Встановити строк дії ухвали до 06 жовтня 2025 року, включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_4 , обов'язків, передбачених КПК України, 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста гривень) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби).
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 5 вересня 2025 року.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1