Справа № 303/3156/25
2-а/303/44/25
25 серпня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, вказуючи, що 16.04.2025 відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4515510, складена інспектором Берегівського районного управління поліції ГУНП у Закарпатській області Дикуном В. С., в якій зазначено, що ОСОБА_1 16.04.2025 о 14:38:12 год., в м. Боржава по вулиці Кошута, під час руху ТЗ користувався засобом зв'язку, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9.Д ПДР користування водієм під час руху ТЗ засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук. Вважав постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки 16.04.2025 приблизно о 14 годині в с. Боржава він на вимогу інспектор поліції зупинив свій автомобіль на узбіччі дороги. Поки підходив поліцейський він взяв до рук свій мобільний телефон з метою відкрити застосунок «ДІЯ» для пред'явлення поліцейському в електронному вигляді посвідчення водія, реєстраційний документ, а при необхідності дані із застосунку «Резерв +». Підійшовши до автомобіля поліцейський запитав чи є у нього відповідні документи в паперовому вигляді, на що він зазначив, що має з собою документи в електронному вигляді і не вважає необхідним мати з собою документи в паперовому вигляді. При цьому між ним та поліцейським стався конфлікт, після чого поліцейський вирішив винести постанову про порушення ним ПДР, а саме користування мобільним телефоном під час руху автомобіля. Поліцейський не взяв до уваги його пояснення та доводи, не надав можливості дати письмові пояснення, необ'єктивно розглянули обставини справи, в результаті чого виніс постанову, яку він вважає незаконною. у постанові відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення вказаного адміністративного правопорушення, опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчиненням особи такого правопорушення, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальність не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення. Одним із підтвердження незаконності постанови є розбіжності щодо вказаного часу правопорушення, оскільки в п. 1 постанови зазначено, що справа розглянута 16.04.2025 о 14:05:06, а в п. 5 постанови вказано, що позивач вчинив правопорушення 16.04.2025 о 14:36:02. Відповідно до вимог чинного законодавства поліцейським не був проведений розгляд справи та не дотриманого вимог щодо змісту самої постанови та з порушенням вимог КУпАП. Просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 16.04.2025 серії ЕНА №4515510.
Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.05.2025 відкрито провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.05.2025 до участі по справі залучено в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області подав відзив на позовну заяву, в якому не визнав позов у повному обсязі з наступних підстав. Так, з матеріалів справи вбачається, що 16.04.2025 року о 14 год. 33 хв., в с. Боржава по вул. Кошута водій під час руху на транспортному засобі користувався засобом зв'язку тримаючи його в руці, чим порушив п.п. 2.9.Д ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Постановою серії ЕНА № 4515510 від 16.04.2025 громадянина ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Законодавчо закріплене скорочене провадження по адміністративному правопорушенню, передбаченому ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектором Берегівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Дикуном В.С., було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого складено постанову серії ЕНА № 4515510 та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395. Посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Департамент патрульної поліції направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що суб'єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності є відповідний орган в особі конкретної посадової особи. Особа яка складала адміністративні матеріали стосовно позивача не працює і ніколи не працювала в Департаменті патрульної поліції чи його структурних підрозділах. Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4515510 від 16.04.2025 винесено інспектором Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Дикуном В.С., а отже він діяв не від імені Департаменту патрульної поліції, у зв'язку з чим Департамент патрульної поліції або його структурний підрозділ є неналежним відповідачем по даній справі (так постанова була винесена посадовою особою ГУНП в Закарпатській області, яка є окремим органом поліції, є юридичною особою). Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції в повному обсязі. Замінити Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на належного відповідача - ГУНП в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913).
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Представники Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області та Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
ЗУ «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року N 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 Правил останні відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 2.9д Правил водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 16.04.2025 о 14 год. 38 хв. 12 сек., під час руху ТЗ користувався засобом зв'язку тримаючи його у руці, чим порушив п. 2.9.д. ДПР - користування під час руху ТЗ засобами зв'язку, не обладнаними техн. пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.
Приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно зі ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
У даному випадку, для підтвердження факту порушення позивачем пункту п. 2.9д ПДР України відповідач в силу положень ст. 251 КУпАП повинен надати належні та допустимі докази, які підтверджують вчинення особою правопорушення.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, жодного доказу, який підтверджував би факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП України відповідачем не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості особи.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а).
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки належним відповідачем, а саме Департаментом патрульної поліції, який є як суб'єктом владних повноважень і на якого покладено обов'язок доказування правомірності оспорюваного рішення не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем ПДР України, тому суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП і приходить до висновку, що постанова серії ЕНА № 4515510 від 16.04.2025 винесена необґрунтовано та без дотриманням вимог КУпАП.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю.
Керуючись ст. 241-246, 268-272, 286 КАС України, ст.ст. 122, 247, 251, 268 КУпАП, «Правилами дорожнього руху», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Ференца Ракоці, 13, м. Ужгород, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108913), Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108646) про скасування постанови - задовольнити частково.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 4515510 від 16.04.2025, винесену інспектором Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Дикуном В.С., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя