Справа № 308/580/24
2з/303/18/25
03 вересня 2025 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Мирошниченко Ю.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову,
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та визнано його батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з цим же рішенням виконавчий комітет Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області має внести зміни до актового запису № 35 від 21 квітня 2023 року про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме виключити з актового запису відомості про батьківство ОСОБА_4 та записати у розділі «Відомості про батька» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України.
01.09.2025 р. до суду надійшла заява ОСОБА_5 про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони виїзду малолітнього ОСОБА_3 у будь-чиєму супроводі без письмової згоди батька.
Заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції.
Усталеним у доктрині цивільного процесуального права є принцип безперервності процесуальної діяльності. Він охоплює всі стадії й види процесуальних проваджень, де проводиться судове засідання, а отже, більшу частину цивільного судочинства, визначаючи послідовний його розвиток і маючи принципове значення для формування цілісного враження від матеріалів його розгляду, забезпечуючи своєчасність і дієвість цивільної процесуальної форми.
Після ухвалення рішення по суті та до набрання ним законної сили, настає стадія оскарження рішення та виконання рішення, якщо воно підлягає негайному виконанню. Зважаючи на це, суд вважає правильним не повертати заяву про забезпечення позову позивачу, а розглянути її по суті.
Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За змістом пунктів 2, 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 , покликався на наявність ризику безповоротного вивезення дитини без його відома та згоди.
Аналіз наведених вище норм вказує на те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України як спосіб забезпечення позову.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, від 08 березня 2023 року у справі № 263/989/21.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року, справа № 754/7569/21 зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258, 260 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони виїзду малолітнього ОСОБА_3 у будь-чиєму супроводі без письмової згоди батька відмовити.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Юрій Мирошниченко