Справа № 302/1238/25 Провадження № 3/302/495/25
05.09.2025 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі судді Пухальського С. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
25.08.2025 о 18.40 год, ОСОБА_1 , біля будинку № 12 по вул. Грушевського в селищі Міжгір'я Хустського району Закарпатської області, керуючи автомобілем «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого допустив зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем марки «BMW X6», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. ОСОБА_1 порушено пункт 12.1 ПДР України
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, зазначений у протоколі як такий, що належить йому.
Захисником ОСОБА_1 - адвокатом Струць Т. І. до суду спрямовано клопотання за змістом якого її підзахисний не заперечує факт, що дорожньо-транспортна пригода сталася, шкоду визнає та вказує, що з страховою компанією узгоджено ремонт автомобіля потерпілої. Потерпіла сторона фактично отримає належне відшкодування, негативні наслідки усуваються. Майнова шкода компенсується страховиком страховою компанією запропоновано СТО, узгоджено огляд/ремонт; потерпілій стороні здійснюватиметься ремонт/відшкодування згідно з полісом. Зауважила, що ними призначено зустріч з потерпілою 05.09.2025, для проведення оцінки ушкоджень. Фактично негативні наслідки для потерпілої усуваються. З наведених підстав звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП та закрити провадження у справі, обмежившись усним зауваженням.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні категорично заперечила зміст клопотання, поданого адвокатом Струць Т.І., та спростувала викладені в ньому обставини. Зі слів потерпілої, ні від ОСОБА_1 , ні від його захисника - не було жодних домовленостей щодо проведення зустрічі з метою обговорення майнових витрат.
Крім того, станом на день судового розгляду ОСОБА_1 , за словами потерпілої, не вжив жодних заходів для відшкодування завданої майнової шкоди.
У зв'язку з цим потерпіла просила застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої відповідною статтею.
Заслухавши потерпілу, врахувавши доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 124 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
При цьому, суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
У Правилах дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. 1.5). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9). Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1). Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п. 13.1).
Під час розгляду справи судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 25.08.2025, серії ЕПР1 № 434052;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.08.2025;
- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 25.08.2025;
- копією рапорту інспектора-чергового ВП № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області від 25.08.2025 року.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП кваліфіковані правильно як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, його вина у вчиненні даного правопорушення доведена.
Суд враховує, що згідно зі статтею 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.
У той же час, відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положення зазначених норм відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність обраного заходу впливу меті відповідальності. Також даний принцип передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчиненого, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однієї з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Визнання діяння, передбаченого статтею 124 КУпАП, малозначним може бути виключно у випадку незначного порушення Правил дорожнього руху, що не призвело до серйозних наслідків і що, відповідно, свідчить про незначний ступінь його суспільної небезпечності.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 434052 від 25.08.2025 року, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості та не дотримався безпечної дистанції, унаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем «BMW X6», д.н.з. НОМЕР_2 .
Із досліджених під час розгляду справи доказів вбачається, що саме необережні дії ОСОБА_1 , який не дотримався під час керування транспортним засобом вимог п. 12.1 ПДР, знаходяться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до пошкодження транспортного засобу потерпілої ОСОБА_2 у вигляді пошкоджень заднього бампера зліва, задньої лівої арки, передньої частина автомобіля та правої сторони.
На переконання суду, такі пошкодження автомобіля потерпілої не можна вважати незначними, оскільки для їх усунення необхідний певний час і фінансові витрати.
Водночас, суд враховує відомості, які характеризують ОСОБА_1 , зокрема: повне визнання своєї вини, відсутність випадків притягнення до відповідальності за порушення ПДР у минулому, є учасником бойових дій.
Однак, на думку суду, цих відомостей недостатньо для застосування до ОСОБА_1 положень статті 22 КУпАП, з огляду на завдані майнові збитки.
Проте, суддя враховує ці відомості при визначенні виду та розміру покарання притягуваному.
Разом з тим суд позбавлений можливості пересвідчитися у щирості каяття ОСОБА_1 , на яке посилається його захисник у письмовому клопотанні, оскільки сам обвинувачений у судове засідання не з'явився та, як встановлено під час розгляду справи, не виявляв ініціативи щодо контакту з потерпілою - не вибачився перед нею і не поцікавився, чи потребує вона допомоги.
Таким чином, обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність не встановлено.
Суд враховує, що велика кількість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками відбуваються саме через нехтування учасниками дорожнього руху Правилами дорожнього руху.
Безпека руху це зобов'язання водія не тільки по відношенню до себе, але й до інших учасників руху, оскільки порушення учасниками дорожнього руху правил безпеки руху, як правило, призводить до непередбачуваних наслідків, зокрема, загрози життю та здоров'ю громадян, пошкодження майна тощо.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для звільнення водія ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за малозначністю. Тому, відповідно, клопотання адвоката Струць Т. І. про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення задоволенню не підлягає.
У зв'язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 має бути накладене стягнення у виді штрафу. При цьому, на переконання судді, саме такий вид стягнення буде справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України та для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із частиною 8 статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі, встановленому від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, чинного на 1 січня календарного року. Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Водночас, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються, зокрема, учасники бойових дій - у справах, пов'язаних із порушенням їхніх прав.
Проте дана справа не стосується порушення прав ОСОБА_1 , у тому числі як учасника бойових дій, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 520/10453/23
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 зазначеного Закону, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн (3028 ? 0,2). Відтак, на користь держави підлягає стягненню судовий збір у вказаному розмірі.
Керуючись статтею 124, статтею 283, пунктом 1 частини 1 статті 284 КУпАП, -
У задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Струць Т. І. про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення на підставі статті 22 КУпАП - відмовити.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п'ятдесят гривень).
Банківські реквізити для сплати штрафу: Отримувач - ГУК у Закарпатська область/21081300, Код ЄДРПОУ - 37975895, Рахунок - UA538999980313030149000007001, Банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету - 21081300.
В разі несплати штрафу добровільно в строк протягом 15 днів з дня вручення ОСОБА_1 копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в сумі 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн (шістсот п'ять гривень та 60 копійок).
Банківські реквізити для сплати судового збору: Отримувач - ГУК у м. Київ/22030106, Код ЄДРПОУ - 37993783, Рахунок - UA908999980313111256000026001, Банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Пухальський С. В.