Справа № 297/2976/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
05 вересня 2025 року м. Берегове
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025071060000337 від 25.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижнє Селище, Хустського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого 1 неповнолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого,
встановив:
Старший слідчий СВ Берегівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до суду, яке погоджено прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 діб, із визначенням застави у розмірі не менше 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 999 240 гривень. У разі визначення застави у сумі, не менше 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 999 240 гривень, старший слідчий просить покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 3) без дозволу суду не виїжджати за межі Закарпатської області; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обґрунтовуючи клопотання, старший слідчий вказує на те, що слідчим відділенням Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за кримінальним провадженням № 12025071060000337 від 25.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяв шляхом надання вказівок та засобів незаконному переправленню через державний кордон України громадянам України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_4 , за наступних обставин.
Так, в невстановлений досудовим розслідуванням день ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в невстановлений слідством час, місці та спосіб домовились з невстановленими досудовим розслідуванням особами, про організацію їхнього незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду в розмірі 10 000 доларів США за особу та в подальшому керувала їхніми діями, як особами, які бажають незаконно перетнути державний кордон України та вичікування слушного часу для переправлення через кордон України.
В подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб ОСОБА_4 за винагороду погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи сприяти у незаконному переправленні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через державний кордон України.
Зокрема, 04.09.2025 року близько 09 години за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибули на залізничний вокзал м. Івано-Франківськ, який розташований в м. Івано-Франківськ, пл. Привокзальна, 1, де на них вже чекала невстановлена досудовим розслідуванням особа на транспортному засобі марки «Volkswagen Transporter Т4» з невстановленим реєстраційним номером, яка в подальшому здійснила їхню посадку до салону вказаного транспортного засобу, після чого всі разом вирушили до м. Мукачево, з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через державний кордон України. Приїхавши до м. Мукачева, а саме поблизу Красногорського чоловічого монастиря, який знаходиться в м. Мукачево по вул. Монастирська, 1, водій вказаного транспортного засобу здійснив пересадку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до автомобіля невстановленої служби таксі марки «Renault Zoe» з невстановленим реєстраційним номером, після чого вказане таксі доставило ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до невстановленого місця в с. Сільце, Берегівського району. В подальшому через деякий час до вказаного місця на автомобілі невстановленої служби таксі марки «Tesla Model X» приїхав ОСОБА_4 , який перебував пасажиром вказаного таксі та який в подальшому надав вказівку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пересісти до нього в автомобіль, після чого всі разом вирушили до с. Бадалово, Берегівського району, обминаючи при цьому встановлені по ходу руху пости, яке знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України, з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через державний кордон України.
В подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на сприяння у незаконному переправленні вищевказаних громадян України через державний кордон у період дії правового режиму воєнного стану, прибувши на околицю с. Вари, Берегівського району, яке знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України, ОСОБА_4 разом з вищевказаними двома пасажирам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли з вказаного транспортного засобу, після чого ОСОБА_4 , надав ост аннім рятувальні жилети та спрямував вказаних двох осіб у напрямку державного кордону України з метою уникнення прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України та подальшого його незаконного перетину, однак останні о 00 годині 20 хвилині 05 вересня 2025 року були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 в напрямку 137 прикордонного знаку ділянки відповідальності ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».
05.09.2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
05 вересня 2025 року слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, за погодженням із прокурором Берегівської окружної прокуратури, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: 1) протоколом огляду місця події від 05.09.2025 року; 2) протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 ; 3) протоколами допитів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 05.09.2025 року; 4) протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками 05.09.2025 року; 5) протоколами оглядів предмету - мобільних телефонів ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ОСОБА_7 від 05.09.2025 року.
ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України. Крім цього в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 обізнаний в незаконному перетині через державний кордон, про що свідчить вказаний факт, а тому може переховуватись від органів досудового розслідування, шляхом перетину кордону поза межами пункту пропуску державного кордону України.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_4 зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Аналогічним чином ОСОБА_4 незаконно впливати на понятих, які брали участь у слідчих діях.
Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що ОСОБА_4 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. враховуючи вимоги ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, - з урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_4 підозрюється, за ч. 3 ст. 332 КК України - з корисливих мотивів вчинений злочин, сума а також те, що скориставшись ситуацією в Україні, де з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан, та виїзд за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років заборонений, намагався переправити через державний кордон України 2 військовозобов'язаних осіб, які повинні були сплати за це суму, яка перевищує 600 000 грн.
Разом з цим, при виконанні судом вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, щодо визначення розміру застави, враховуючи передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України обставини, є необхідність визначити останньому заставу у розмірі 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 999 240 гривень.
Саме застава у такому розмірі здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Прокурор ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав клопотання, зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, крім того, існують ризики переховування від органу досудового розслідування і суду, незаконного впливу на свідків, вчинення ним іншого кримінального правопорушення. При визначенні суми запропонованої застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою досудове слідство виходило з того, що кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинено з корисливих мотивів та під час дії воєнного стану.
Захисник ОСОБА_5 заперечила щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю. Однак, якщо слідчий суддя все ж дійде до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тоді просила визначити заставу в передбаченому КПК розмірі для тяжкого злочину. Зазначила, що вказані прокурором ризики недоведені та просила взяти до уваги те, що підозрюваний має постійне місце проживання та дітей на утриманні.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти росії" національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років з конфіскацією майна.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому, зазначені в клопотанні ризики, щодо можливості підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків та понятих у кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя також вважає обґрунтованими.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя з огляду на вказане вважає необхідним констатувати також особисті обставини життя підозрюваного.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 має постійне місце проживання та 1 неповнолітню дитину.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, та те, що інкримінований злочин вчинено в умовах воєнного стану та обставини щодо сприяння незаконному переправленню 2 військовозобов'язаних осіб, слідчий суддя вважає, що існує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 днів є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому ні в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні в судовому засіданні прокурором у відповідності до абзацу 5 частини 5 статті 182 КПК України не доведено виключних обставин для визначення слідчим суддею застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Отже, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , тобто ч. 3 ст. 332 КК України - з корисливих мотивів вчинений злочин, а також те, що скориставшись ситуацією в Україні, де з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан та виїзд за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років заборонений, а також з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, який одружений, має 1 неповнолітню дитину, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
При цьому, слідчий суддя вважає, що в разі внесення підозрюваним застави на нього слід покласти обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не виїжджати за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
У зв'язку з цим, строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_4 , тобто з 00:45 год. 05 вересня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 182-183,194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025071060000337 від 25.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижнє Селище, Хустського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з моменту його затримання.
Строк дії ухвали закінчується 04 листопада 2025 року о 00:45 год.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_4 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не виїжджати за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення .
Слідчий суддя: ОСОБА_10