Справа № 243/7164/25
Провадження № 3/243/3728/2025
Іменем України
04 вересня 2025 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Гончарова А.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 (старший бойовий медик, молодший сержант), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Відповідно до змісту протоколу № 137 від 02.06.2025 року вбачається, що 01.06.2025 приблизно о 16-19 год., військовослужбовець, молодший сержант ОСОБА_1 перебував на території тимчасового розташування ВЧ НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , та виконував обов'язки в наркотичному стані в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Особа, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та спосіб розгляду справи, шляхом направлення на номер мобільного телефону, який зазначений в матеріалах справи, судової повістки в електронній формі за допомогою смс-повідомлення, в судовому засіданні участі не приймав, надав суду заяву, в якій вину визнав, просив розглядати справу без його участі.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 172-20 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак не з'явилась в судове засідання, проте надала клопотання про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що справа у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю з огляду на таке.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, у справі про адміністративне правопорушення суд має право виносити одну з таких постанов: а) про накладення адміністративного стягнення; б) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 КУпАП; в) про закриття справи.
Аналіз вказаної норми КУпАП дозволяє дійти висновку, що закриття справи неможливо поєднати із накладенням адміністративного стягнення чи застосуванням заходів впливу.
Суттю провадження є розгляд справи, який складається із: а) здійснення юридичної оцінки зібраних матеріалів; б) повного та всебічного дослідження матеріалів справи; в) встановлення об'єктивної істини у справі; г) винесення рішення (постанови, ухвали) і доведення їх до відома учасників провадження.
Завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення, як випливає із ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Кодекс України про адміністративні правопорушення чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Отже, після виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у суду необхідності з'ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження.
Відсутність висновків про винуватість у постанові про закриття провадження у справі на підставі закінчення строків накладення адміністративних стягнень не є перепоною для притягнення до інших видів відповідальності, як-то цивільної та/або дисциплінарної, або ж для встановлення законності адміністративного переслідування.
Аналіз діючого законодавства дозволяє дійти до висновку, що закриття провадження по справі за п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП перш за все свідчить про відмову держави від притягнення особи до адміністративної відповідальності, а одночасне визнання винності особи у вчиненому правопорушенні і закриття справи за вищезазначених про порушення права людини на справедливий суд та презумпції невинуватості.
При цьому, суд зазначає, що незважаючи на певну аналогію розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності та справ про притягнення до кримінальної відповідальності, умови за якими передбачено закриття кримінального провадження у зв'язку із закінчення строків давності якісно відрізняються від умов, визначених ст. 247 КУпАП, оскільки у ст. 49 КК України застосовані такі конструкції, як «особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки…», тобто саме цією застосованою мовною конструкцією законодавець чітко визначає обов'язок суду встановити наявність вини у вчиненні злочину, на відміну від мовної конструкції, застосованої у ст. 247 КУпАП «провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю…».
Такий висновок суду щодо неможливості встановлення вини особи під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, узгоджується також із роз'ясненнями Вищого адміністративного суду України наведеними в науково-консультативному висновку.
З огляду на викладене, враховуючи, що як зазначено в протоколі, адміністративне правопорушення було вчинене 25 травня 2025 року, на виконання вимог ст. 247, 284 КУпАП, суд, не вирішуючи питання про винуватість (невинуватість) особи у вчиненому, вважає, що дану справу слід провадженням закрити, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст.38, п. 7 ст.247 КУпАП України, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, - закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду
Донецької області Аліна Олександрівна Гончарова