Справа 556/2162/25
Номер провадження 2-а/556/33/2025
02.09.2025 .
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.,
при секретарі - Соловей Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови, серії ЕНЕ №5189770 від 10.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови, серії ЕНЕ №5189770 від 10.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 10.07.2025, близько о 18 год, вона керувала автомобілем, марки «FIAT FIORINO», реєстраційний номер НОМЕР_1 та була зупинена на стаціонарному посту поліції в селі Кіпті Чернігівської області (дорога М01, 98 кілометр) поліцейським першого взводу другої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Лазаренком І.І. начебто за ненадання переваги в русі іншим учасникам руху, а саме за вчинення адміністративного правопорушення, передаченого ч. 1 ст. 122 КУАП та складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5189770 від 10.07.2025.
Під час складання Постанови сфальсифіковані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, отже Постанова підлягає скасуванню виходячи з наступних підстав.
Так як поліцейським Лазаренком І.І. не було виконано вимоги Інструкції з оформлення працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395, а також Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежено її як водія в правах гарантованих ст. 63 Конституцій України та КУпАП, позивачка заявила незгоду із складеним протоколом, що має бути зафіксовано на нагрудній камері поліцейського Лазаренко І.І..
Позивачка незгідна з протиправними діями працівника поліції Лазаренко І.І., і їй як водія було позбавлено права гарантованого ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, обмежено при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Відповідачем не надано доказів щодо її вини.
Відеофіксацію позивачці не надали. Протокол про адміністративне правопорушення на місці зупинки не складався.
Справа про адміністративне правопорушення не розглядалася у її присутності.
Постанова не відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395. У постанові місце проживання позивачки не віповідає дійсності, вказано неіснуючу адресу. Також у постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити.
Вказаний позов надійшов до суду 17 липня 2025 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 серпня 2025 року, замінено первісного відповідача - Головне управління національної поліції в Чернігівській області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції у справі №556/2162/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання дій працівника Управління патрульної поліції в Чернігівській області протиправними та зобов'язання вчинити дії.
21 серпня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що 10.07.2025, о 18 год. 09 хв., в с. Кіпті, дорога М01, 98 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, марки Fiat Fiorino, номерний знак НОМЕР_2 не виконала вимогу дорожнього знаку - пріоритету 2.1 «Дати дорогу», чим порушила вимоги п. 8.4.Б Правил дорожнього руху.
Згідно п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 8.2. ПДР України, дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Пункт 8.4 б) ПДР передбачає, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, знаки пріоритету, які встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Розділом 33 «Дорожні знаки» ПДР, визначено, що дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» ПДР відноситься до знаків пріорітету.
Відповідно до дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі. Знак встановлюється безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги.
Цей дорожній знак встановлюється перед перетином на другорядній дорозі та сигналізує, що треба поступитися дорогою водіям, які наближаються до перехрестя з інших напрямків.
ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Лазаренко І.. є уповноваженим працівником патрульної поліції, проходить службу на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП, має звання капрал поліції, а отже, у відповідності до ст. 222 КУпАП мав право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, виявивши порушення Правил дорожнього руху, поліцейський вжив заходів, щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та, як наслідок, у результаті розгляду справи, виніс відносно ОСОБА_1 постанову, серії ЕНА № 5189770 від 10.07.2025 року за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» (Застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення), поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Таким чином, дана стаття дозволяє поліцейському використовувати інформацію, отриману, зокрема із відеотехніки з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху, в тому числі відеозаписи отримані із відеореєстратора поліцейського.
Слід звернути увагу, що твердження позивача, що в оскаржуваній постанові не зазначено технічний засіб є безпідставними та необґрунтованими.
Так, в пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено: відео з п/в (портативний відео реєстратор) № 795724, що і є технічним засобам за допомогою якого було здійснено відеозапис.
Як вбачається із відеозапису зробленого за допомогою портативного відеореєстратора, поліцейським під час несення служби на ДСПП Кіпті, на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме за не виконання вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» був зупинений транспортний засіб марки Fiat Fiorino, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача.
На відеозаписі зафіксовано, що транспортний засіб під керуванням позивача при виїзді з автомобільної дороги М-02 «Кіпті-Глухів-Бачівськ» на автомобільну дорогу М-01«Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» в місці де встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу в русі вантажному автомобілю, який рухався головною дорогою (тобто мав право на першочерговість проїзду).
Дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» не зобов'язує зупинитися, але якщо до перехрестя головною дорогою наближається інший транспортний засіб, то обовязково треба зупинитися й поступитися дорогою, проте дана вимога була проігнорована ОСОБА_1 .
Після зупинки транспортного засобу поліцейський представився, позивача було проінформовано про причину зупинки з детальним її описом, повідомлено про суть вчиненого нею правопорушення.
При цьому, під час всього спілкування, жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці не надано, ОСОБА_1 тільки пояснювала, що фура була далеко і вона її не бачила, що повністю спростовується відеозаписом.
Взагалі позивач, як особа, яка має посвідчення водія та яка є учасником дорожнього руху, зобов'язана знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Відеозаписом подій підтверджується, що поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивачку було повідомлено про суть вчиненого нею правопорушення. До початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський оголосив про початок розгляду справи, ознайомив ОСОБА_1 з правами, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджав у користуванні ними, про що свідчить особистий підпис Позивача в п. 8 оскаржуваної постанови.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачці були роз'яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП, що підтверджується її підписом у графі 8 вказаної постанови; у графі 9 постанови наявний підпис позивача, яким вона підтверджує отримання нею копії постанови, при цьому, будь-яких заяв, зауважень чи клопотань постанова не містить.
Отже дотримання відповідачем процедури винесення оскаржуваної постанови підтверджується підписанням відповідних граф такої постанови без жодних зауважень.
З відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що після ознайомлення позивача з її правами відповідно до ст. 268 КУпАП, поліцейський не перешкоджав водієві у реалізації права на правову допомогу та повідомив, що вона може скористатися допомогою адвоката або іншого спеціаліста в галузі права.
При цьому, під час розгляду справи жодних клопотань від ОСОБА_1 не надходило, переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано.
Жодних дій по реалізації свого права позивач не здійснювала.
Згідно чинного законодавства, поліцейський лише ознайомлює особу з її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і яким саме чином.
Крім того, згідно чинного законодавства до повноважень та обов'язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності.
Законодавством не визнана обов'язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права.
Окремо акцентуємо увагу, що положення ст. ст. 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №527/2456/16-а та від 14.02.2018 по справі 536/583/17.
Враховуючи викладене, позивача ніяким чином не було обмежено у користуванні його правами та не було порушено права позивача, зокрема на правову допомогу, оскільки уповноваженим працівникам підрозділів патрульної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, зокрема законодавством не визнана обов'язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, тому виявивши адміністративне правопорушення, поліцейський вжив заходів щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та розглянув дану справу в порядку, передбаченому ст. 258 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП.
Таким чином, всі наявні відеоматеріали підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 8.4 б) Правил дорожнього руху, що стало достатньою і належною підставою для винесення постанови серії ЕНА № 5189770 від 10.07.2025 року та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Уповноваженим працівникам підрозділів Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.
Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Також категорично не можливо погодитись з необґрунтованими і недоречними твердженнями позивача зазначеними у позовній заяві, а саме що справа про адміністративне правопорушення не розглядалася в присутності ОСОБА_1 .
Так, на відеозаписі зафіксовано, що розгляд справи проводився відповідно до норм чинного законодавства в присутності та за участі ОСОБА_1 , а оскаржувана постанова серії ЕНА № 5189770 від 10.07.2025 року винесена з дотриманням вимогам ст. 283 КУпАП та вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція).
Отже, поліцейський Лазаренко І.І., під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення постанови серії ЕНА № 5189770 від 10.07.2025 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
02 вересня 2025 року від позивачки надійшла відповідь на відзив, де остання просить позовні вимоги задовольнити, та надала аналогічні пояснення, які зазначені у позовній заяві.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує.
Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з"явився, у відзиві на позовну заяву просили про розгляд справи у їх відсутності, позовн вимоги не визнають, просять відмовити у заловоленні позову.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін в порядку спрощеного письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.4 ст. 229 КАС України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що 10 липня 2025 року поліцейським першого взводу другої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Лазаренком І.І. складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5189770 від 10.07.2025.
Згідно даної постанови, 10 липня 2025 року, о 18:09:30 в с. Копті, дорога М1, 98 км., ОСОБА_1 керувала автомобілем, марки «FIAT FIORINO» реєстраційний номер НОМЕР_3 та не виконала вимогу дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу», чим порушила п.8.4б Правил дорожнього руху - порушення вимог знаків пріорітету.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до Розділу 33 Дорожні знаки ПДРУкраїни, знак 2.1 "Дати дорогу" передбачає, що водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Відповідно до п.8.1., п.8.2. Розділу 8 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Згідно з п.8.2-1 Розділу 8 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Відповідно до п.8.4 «б» ПДР України , знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII , поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 1 ч.1 ст.40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідачем долучено до відзиву портативний відеозапис 795724, де міститься відео, де зазначено як саме ОСОБА_1 не надала перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, тобто не виконала вимогу дорожнього знаку - пріоритету 2.1 «Дати дорогу», чим порушила вимоги п. 8.4.Б Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дорожнім рухом працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
У оскаржуваній постанові наявне посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис події, що мала місце 10 липня 2025 року. Судом досліджено вказаний відеозапис.
Суд вважає, що дані відеоматеріали є доказами в справі у розумінні ст. 251 КУпАП, тому вони приймаються судом як належні та допустимі докази, що підтверджують вчинення даного адміністративного правопорушення.
Окрім того, обставин, які б свідчили про порушення поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови, встановленої процедури розгляду, судом не встановлено.
Відповідно до статті 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга,третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя,четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша,друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1(за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176,177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1,частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз 1 п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.ч 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи позивача у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_1 не заперечувала того факту, що 10 липня 29025 року о 18:09:50 в с. Копті, по дорозі М01, на 98 кілометрі, вона керувала транспортним засобом, марки «FIAT FIORINO» реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Обставин, які б свідчили про порушення поліцейськими при винесенні оскаржуваної постанови, встановленої процедури розгляду, судом не встановлено.
Суд вважає доводи позивача не те, що протокол відносно неї складено поліцейським, який не проводив розгляд справи безпідставними, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. Також працівником поліції було роз'яснено права, зокрема право на захист, якими остання не скористалася.
Разом з цим, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'зку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих поліцейському патрульної поліції, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а отже є законною.
Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналіз зазначених норм та встановлені в ході розгляду справи обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому таку слід залишити без змін, а адміністративний позов залишити без задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України ,не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови, серії ЕНЕ №5189770 від 10.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Котик Л.О.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3.