Справа № 372/3794/23
Провадження № 2-86/25
(заочне)
14 липня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Кравченка М.В.,
при секретарі Узлій М.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права власності на земельні ділянки,
Позивач ПАТ «АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про визнання права власності на земельні ділянки, просить суд визнати за Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» право власності на земельну ділянку, розміром 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням), для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 3223155400:05:013:0038; визнати за Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» право власності на земельну ділянку, розміром 0,2511 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням), для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №3223155400:05:013:0039; стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачка в забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 по кредиту відповідно до договору Іпотеки передала в іпотеку належні їй земельні ділянки та житловий будинок. В подальшому у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятого на себе зобов'язання, було задоволено позов ПАТ «АКБ «Київ» та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором звернуто стягнення на предмет Іпотеки з визначенням способу його реалізації, шляхом реалізації через прилюдні торги. На підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 06.08.2010 року по справі № 2-1373/10. В ході виконання зазначеного рішення суду Предмет іпотеки було описано, на нього було накладено арешт, проведена оцінка та неодноразово призначались прилюдні торги. Враховуючи те, що прилюдні торги не відбулись, державним виконавцем було прийнято постанову про переду нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу та у зв'язку з чим в подальшому виконавчий лист з виконання рішення суду було повернуто стягувачу. Відповідачка оскаржувала зазначене рішення державного виконавця. В подальшому спірне майно було передано на підставі укладених Договорів. Так ПАТ «АБ «Укргазбанк» набуло прав на Нерухоме майно добросовісно, у спосіб, передбачений законом та на підставі оплатного договору, однак відповідачка не визнає та оспорює в судовому порядку право власності Банку на спірне Нерухоме майно, у зв'язку ПАТ «АБ «Укргазбанк» вимушене звернутися до суду з даним позовом.
06.10.2023 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого судового засідання.
10.11.2023 року представницею відповідачки подано відзив на позовну заяву в якому вона заперечила проти позовних вимоги в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні. у відзиві зазначила, що станом на цей час в межах розгляду іншої справи оспорюється законність набуття права власності на спірні земельні ділянки та житловий будинок за ПАТ «АКБ «Київ» та ПАТ «АБ «Укргазбанк» та враховуючи з заявленої позовної заяви відповідачкою ОСОБА_2 у позивача ПАТ «АБ «Укргазбанк» взагалі відсутні підстави набуття у власність спірного нерухомого майна. Позивач не надав жодних доказів, того чому саме йому відмовили в реєстрації права власності та докази, що він звертався до державного реєстратора з відповідною заявою та йому було відмовлено. обраний спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства, так як в разі задоволення позову, саме рішення суду буде підставою для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно. Також звернула увагу на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом тому, що через наявні арешти на спірне нерухоме майно у кримінальній справі позивач не може зареєструвати за собою право власності. Також позивачем не надано належних доказів про вчинення ним усіх дій для досудового врегулювання спору та обрано вірний спосіб захисту.
16.11.2023 року винесено ухвалу про задоволення заяви - провадження по цій цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права власності на земельні ділянки, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 372/2921/22 (провадження № 2-225/23) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», треті особи - ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМБЕР», приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліна Павлівна, приватний нотаріус Осипенко Дмитро Олегович, державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Коваль Юлія Леонідівна, про визнання недійсним акту, оспорення свідоцтв, витребування майна з чужого незаконного володіння.
03.01.2025 року винесено ухвалу про поновлення провадження у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права власності на земельні ділянки, призначення справи до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
22.01.2025 року винесено ухвалу про часткове задоволення клопотання представника третьої особи - Кузьміка Дениса Вікторовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (vkz.court.gov.ua).
27.02.2025 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, загалом посилаючись на обставини викладені в позові. Пояснив, що в 2007 році відповідачка ОСОБА_2 в забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 по кредиту відповідно до договору Іпотеки передала в іпотеку належні їй земельні ділянки та житловий будинок ПАТ «АКБ «Київ». У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятого на себе зобов'язання ПАТ «АКБ «Київ» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на нерухоме майно, рішенням суду позов було задоволено та звернуто стягнення на нерухоме майно відповідачки ОСОБА_2 в подальшому після прилюдних торгів зазначене майно було передано стягувачу. Право власності ПАТ «АКБ «Київ» відповідачка оспорювала і проведення прилюдних торгів і передачу майна стягувачу. Внаслідок оскарження дій відповідачкою було визнано протиправними дії державного виконавця, проте відповідачка тривалий час не звертала до виконання.11.02.2015 року ПАТ «АКБ «Київ» було визнано неплатоспроможним, внаслідок чого позивач ПАТ «АБ «Укргазбанк» отримав частину його активів. Таким чином позивач став правонаступником у зазначеному зобов'язанні. Спірний житловий будинок було передано позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору, а земельну ділянки перебували під арештом в рамках кримінального провадження, у зв'язку з чим зазначені земельні ділянки зазначені в реєстрі активів, а сам ПАТ «АКБ «Київ» був визнаний неплатоспроможним. Станом на цей час накладені на земельні ділянки арешти було скасовано в 2024 році. Позивачка також зверталася до суду з позовом про витребування земельних ділянок та житлового будинку, однак постановою Верховного суду рішення суду про відмову в задоволенні позову було залишено без змін. У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, який проти задовольнити в повному обсязі та визнати за ним право власності на нерухоме майно відповідачки ОСОБА_2 .
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, хоч про час розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подала.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоч про день, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином. Заяв, клопотань суду не подав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши представника позивача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні обставини.
Між ОСОБА_2 та ПАТ АКБ «Київ» в забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 по кредиту було укладено договір іпотеки, посвідчений 26.09.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. за реєстровим № 718 (далі «Договір іпотеки»).
Згідно з умовами пунктів 1.1. та 1.2. Договору іпотеки, з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за Договором про надання кредиту № 83 від 19.09.2007, ОСОБА_2 передала в іпотеку ПАТ АКБ «Київ» наступне майно: земельну ділянку, розміром 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням), для будівництва та обслуговування житлового будинку. кадастровий № 3223155400:05:013:0038 (далі «Земельна ділянка-1»); земельну ділянку, розміром 0,2511 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням). кадастровий №3223155400:05:013:0039 (далі «Земельна ділянка-2»); для ведення особистого селянського господарства; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . загальною площею 959, 5 кв.м., житловою площею 65,2 кв.м. (далі - «Житловий будинок»),
06.08.2010 заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області по справі № 2-1373-10 було задоволено позовні вимоги ПАТ «АКБ «Київ» задоволено, та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № 83 від 19.09.2007 звернуто стягнення на Предмет іпотеки з визначенням способу його реалізації, шляхом реалізації через прилюдні торги, та встановлено початкову ціну реалізації не нижче вартості встановленої суб'єктом оціночної діяльності.
На підставі виконавчого листа від 09.03.2011 № 2-1373/10, відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 06.08.2010 по справі № 2-1373-10.
В ході виконання рішення суду Предмет іпотеки було описано, на нього будо накладено арешт, проведена оцінка та неодноразово призначались прилюдні торги.
Враховуючи те, що прилюдні торги не відбулись, 18.11.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України було прийнято постанову про передачу нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу (виконавче провадження 25884244),
23.12.2013 у зв'язку з передачею іпотечного майна стягувачу, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, було прийнято постанову, якою повернуто виконавчий документ стягувачу.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою про передачу нерухомого майна стягувачу - ПАТ АКБ «Київ» у рахунок погашення боргу від 18.11.2013. ОСОБА_2 звернулась до Обухівського районного суду Київської області із скаргою на дії державного виконавця (справа №№ 372/150/15-ц).
Скарга розглядалась судами неодноразово. Ухвалою Обухівського районного суду міста Києва від 23.01.2015 по справі № 372/150/15-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.03.2015, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні скарги дії головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо передачі Нерухомого майна в рахунок погашення боргу ПАТ АКБ «Київ».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.06.2015 ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11.03.2015 скасовано, скаргу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанцій.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.09.2015 ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 23.01.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03.11.2015, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.12.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.05.2016, скаргу ОСОБА_4 задоволено частково: визнано протиправним дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, щодо передачі іпотечного майна в рахунок погашення боргу ПАТ АКБ «Київ» та скасовано постанову про передачу нерухомого майна стягувача в рахунок погашення боргу від 18.11.2013.
Поряд з тим, 11.02.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 61 «Деякі питання участі держави у виведенні Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ», згідно з яким держава в особі Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» бере участь у виведенні банку Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ» з ринку шляхом відчуження активів і зобов'язань ПАТ «АКБ «Київ» на користь АБ «УКРГАЗБАНК».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», код ЄДРПОУ 14371869, МЦП 322498, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, м. Київ, Україна, 01601.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ «Київ» призначено юрисконсульта І категорії відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кічука Олега Івановича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКБ «Київ» запроваджено строком на три місяці з 25.02.2015 по 24.05.2015 включно.
Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 червня 2018 року № 1757 та від 03 червня 2019 року № 1406 строк ліквідаційної процедури ПАТ «АКБ «Київ» продовжено до 24 червня 2020.
Зазначена вище інформація опублікована на офіційному веб-сайті фонду гарантування вкладів фізичних осіб https://www.fg.gov.ua с загальновідомою, у розумінні частини 3 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України та не потребує доказування.
Стаття 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, станом на 02.03.2015) передбачала, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. За рішенням виконавчої дирекції Фонду цей строк може бути продовжений до 30 днів. План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, зокрема, відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією.
Стаття 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, станом на 02.03.2015), передбачала, що держава в особі Міністерства фінансів України або в особі банку, у якому держава володіє часткою понад 75 відсотків (крім санаційного банку) (далі державний банк), має право брати участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку, що відповідає критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України у спосіб, визначений пунктами 3 та 5 частини другої статті 39 цього Закону.
19.05.2015, керуючись статтями 40 та 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 61 «Деякі питання участі держави у виведенні з ринку Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», відповідно до Плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 096/15, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі неплатоспроможний банк) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі приймаючий банк) було укладено Договір про передачу приймаючому банку активів неплатоспроможного банку б/н (далі Договір про передачу активів), відповідно до умов якого неплатоспроможний банк передає, а приймаючий банк приймає активи неплатоспроможного банку та права вимоги за договорами забезпечення, перелік яких визначено у: Реєстрі активних операцій з фізичними особами; Реєстрі активних операцій з юридичними особами; Реєстрі забезпечення за активними операціями з фізичними особами; Реєстрі забезпечення за активними операціями з юридичними особами; Реєстрі активних рахунків; Реєстрі цінних паперів; Реєстрі основних засобів; Реєстрі нематеріальних активів та необоротних матеріальних активів; Реєстрі графіків та історії діючих кредитів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб; Реєстрі судових справ; Реєстрі інших активів, які є складовою частини Реєстру договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення, що складений станом на 19.06.2015, в обсязі і на умовах, які існували на дату складення Реєстру активів за ціною (ринковою вартістю) 266 166 275,94 грн. без ПДВ, визначеною у порядку, передбаченому п. 1.6 цього Договору.
Пунктом 1.5. Договору про передачу активів встановлено, що передача Приймаючому банку нерухомого майна, крім зазначеного в Реєстрі інших активів та транспортних засобів Неплатоспроможного банку, що підлягають передачі від Неплатоспроможного банку до Приймаючого банку, здійснюються на підставі окремих договорів, які визначені в пункті 9.2. цього Договору.
У відповідності до абзацу 2 пункту 1.8. Договору про передачу активів, передача майна Неплатоспроможного банку згідно з переліком, визначеним у Реєстрі основних засобів, Реєстрі нематеріальних активів та необоротних матеріальних активів, Реєстрі цінних активів, що входять до складу Реєстру активів, оформляються актом приймання передачі майна, який складається в трьох примірниках та підписується уповноваженими представниками Неплатоспроможного банку та Приймаючого банку по одному для кожної зі сторін та для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в день його фактичної передачі.
На виконання пункту 1.5. між АБ «УКРГАЗБАНК» та ПАТ «АКБ «Київ» 19.06.2015 укладено Договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. за реєстровим №№ 3932 (далі «Договір про передачу нерухомого майна»).
Згідно з пунктом 1.1. Договору про передачу нерухомого майна, Неплатоспроможний банк передав, а Приймаючий банк прийняв у власність Житловий будинок.
Пунктом 1.2. вищевказаного договору визначено, що право власності Неплатоспроможного банку на нерухоме майно підтверджується Свідоцтвом, виданим 04.12.2013 за реєстровим № 1746 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. Нерухоме майно має площу 974,2 кв.м. Кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:013:0038, площа земельної ділянки: 0, 15 га.
Передача нерухомого майна від Неплатоспроможного банку до Приймаючого банку здійснюється у строк визначений пунктом 3.1. цього договору та оформлюється актом приймання передачі нерухомого майна (п. 1.4. Договору про передачу нерухомого майна).
20 червня 2015 між Неплатоспроможним банком та Приймаючим банком підписано акт приймання передачі нерухомого майна, у відповідності до якого Приймаючому банку передано Житловий будинок.
Стосовно обставин договірного оформлення передання Земельної ділянки-1 та Земельної ділянки-2, слід зазначити наступне.
Станом на дату укладення Договору про передачу активів, вказані земельні ділянки перебували під арештом, накладеним постановою к/с № 24-300, виданий 12.03.2012, видавник: ОВС ГСУ МВС України, майор міліції ОСОБА_5 .
Зазначений арешт станом на день звернення до суду з даним позовом не скасовано.
Обставини накладення арешту на Земельну ділянку-1 та Земельну ділянку-2 підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За наявною у розпорядженні АБ «УКРГАЗБАНК» інформацією, вищевказаний арешт було накладено в рамках кримінального провадження, яке на час звернення до суду з даним позовом перебуває на стадії судового розгляду у Шевченківському районному суді міста Кисва (справа № 761/21608/13-к).
Також, у 2017 році на Земельну ділянку-1 та Земельну ділянку-2 накладено арешт ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі № 756/16666/16-к, в рамках кримінального провадження № 32016100050000069 30 обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
За наявною у розпорядженні АБ «УКРГАЗБАНК», кримінальне провадження № 32016100050000069 на час звернення до суду з даним позовом перебуває на стадії судового розгляду у Київському апеляційному суді (справа №756/2335/17).
Як визначено пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації прав.
Отже, зважаючи на наявні арешти Земельної ділянки-1 та Земельної ділянки-2, їх передача від Неплатоспроможного банку до Приймаючого банку була здійснена в порядку. передбаченому абзацом 2 пункту 1.8. Договору про передачу активів шляхом зазначення в Реєстрі інших активів та підписання акту приймання передачі майна.
За таких обставин, з дати підписання акту приймання передачі від 19.06.2015, АБ «УКРГАЗБАНК» набуто права на Земельну ділянку 1 та Земельну ділянку-2.
При цьому, 19.06.2015 між Неплатоспроможним банком та Приймаючим банком укладено Попередній договір про передачу приймаючому банку земельних ділянок неплатоспроможного банку", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. за реєстровим № 3944, відповідно до пунктів 1.1. та 5.1. якого сторони зобов'язалися протягом трьох робочих днів з дня припинення існуючих обтяжень Земельної ділянки-1 та Земельної ділянки-2 укласти та належним чином оформити договір про передачу приймаючому банку земельних ділянок неплатоспроможного банку.
Слід зазначити, що ПАТ АКБ «Київ» вказаного обов'язку щодо укладення договору про передачу приймаючому банку земельних ділянок неплатоспроможного банку не виконав, оскільки арешти Земельних ділянок не були скасовані станом на день звернення до суду з даним позовом.
15.05.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи ПАТ АКБ «Київ».
У липні 2020 ОСОБА_2 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до АБ «УКРГАЗБАНК» про витребування Нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04.02.2021 по справі № 372/2163/20 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якого було завалено Банком.
Постановою Київського апеляційного суду від 24.04.2021 по справі № 372/2163/20 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю.
Постановою Верховного Суду від 15.06.2022 по справі № 372/2163/20 постанову Київського апеляційного суду від 24.04.2021 залишено без змін.
У жовтні 2022 ОСОБА_2 повторно звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до Міністерства юстиції України, АБ «УКРГАЗБАНК» про визнання недійсним акту свідоцтв та договорів, скасування рішень державних реєстраторів та витребування Нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Як на підставу вимог за вказаним вище позовом, ОСОБА_2 посилається на незаконність перебування Нерухомого майна у володінні Банку, з огляду на обставину скасування судом, за наслідком розгляду справи № 372/150/15-ц, постанови державного виконавця про передачу Нерухомого майна стягувача в рахунок погашення боргу від 18.11.2013.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06.10.2022 відкрито провадження у справі № 372/2921/22 за вказаною вище позовною заявою. Станом на час звернення до суду з даним позовом, справа Обухівським районним судом Київської області по суті не розглянута.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31.01.2024 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМБЕР», приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліна Павлівна, приватний нотаріус Осипенко Дмитро Олегович, державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Коваль Юлія Леонідівна, про визнання недійсним акту, оспорення свідоцтв, витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного суду від 26.11.2025 року Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_6 , задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати та закрити провадження у цій частині. В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 січня 2024 року змінити у мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови.
Рішення набрало законної сили 26.11.2024 року.
Загалом, АБ «УКРГАЗБАНК» набуло прав на Нерухоме майно добросовісно, у спосіб, передбачений законом та на підставі оплатного договору.
Зважаючи на те, що ОСОБА_7 не визнає та оспорює в судовому порядку право власності Банку на Нерухоме майно, Банк звернувся до ОСОБА_4 з даним позовом про визнання права власності на Земельну ділянку-1 та Земельну ділянку-2.
Крім того слід зазначити також про наступне.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем було зазначено про наявні арешти спірних земельних ділянок, зокрема арешт, накладений в рамках кримінального провадження № 12012000000000031 (справа № 761/21608/13-ц) постановою к/с №24-300, виданий 12.03.2012, видавник: ОВС ГСУ МВС України, майор міліції ОСОБА_5 та арешт, накладений в рамках кримінального провадження № 32016100050000069 (справа № 756/2335/17).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №761/21608/13-к кримінальне провадження № 12012000000000031 від 21.11.2012, у відношенні обвинувачуваних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 закрито за закінченням строків давності, а за обвинуваченням по ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України та за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) - у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Також вказаною ухвалою Скасовано усі арешти, накладені на майно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , що виносилися під час здійснення досудового розслідування та на даний час діють у кримінальному провадженні № 12012000000000031 від 21.11.2021 року.
Ухвалою від 09.06.2025 Шевченківський районний суд міста Києва роз'яснив ухвалу від 04.11.2024 (справа № 761/21608/13-к, провадження № 1-кп/761/3/2024), в частині конкретизації майна, арешт з якого підлягає скасуванню, а саме скасуванню підлягають: всі арешти майна у кримінальних справах, що були згодом в процесі досудового розслідування об'єднані з кримінальним провадженням, яке у грудні 2012 року набуло № 12012000000000031. Зокрема, до цих скасованих арештів відноситься і той арешт майна, який накладено постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління МВС України ОСОБА_15 від 27 вересня 2012 року у межах кримінальної справи № 24-300 на: на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 про що зроблено запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під номером 13068253 від 02.10.2012 року та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 13068202 від 02.10.2012.
Отже, арешт накладений постановою к/с №24-300, виданий 12.03.2012, видавник: ОВС ГСУ МВС України, майор міліції ОСОБА_5 на сьогоднішній день є скасований.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 756/2335/17 закрито кримінальне провадження №32016100050000069, відкрите відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 212 КК України та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Незважаючи на те, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22.02.2023 питання скасування арешту вирішено не було, по факту закриття провадження за строками давності та залишення у зв'язку з цим без розгляду цивільного позову прокурора відпала сама правова підстава для даного арешту вказана у ст. 170 КПК України.
Тому даний арешт на даний час залишається формальним і, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню за клопотанням, зокрема, обвинуваченої, її захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини 1 та 2 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, с: договори та інші правочини.
Стаття 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 131 Земельного кодексу України (в редакції закону від 14.05.2015) передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
В той же час, як було зазначено вище, АБ «УКРГАЗБАНК» набув прав на Земельну ділянку 1 та Земельну ділянку-2 в рамках процедури відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку, передбаченої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон про систему гарантування).
Відповідно до статті 40 Закону про систему гарантування (я редакції від 02.03.2015), при виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до цього Закону активи і зобов'язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за ціною, визначеною Фондом за результатами відкритого конкурсу, проведеного відповідно до нормативно-правових актів Фонду, з дотриманням принципу виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним способом.
Національний банк України надає висновок, зазначений у цій частині, не пізніше ніж через три дні з дня отримання подання Фонду, підготовленого відповідно до вимог Національного банку України.
Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, що підлягають відчуженню. Зобов'язання залишаються при їх передачі у валюті зобов'язання на дату укладення договору, визначеного цією статтею. Під час відчуження зобов'язань. Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.
Приймаючий банк, визначений за результатами проведення конкурсу (аукціону) у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду, надає письмове зобов'язання щодо прийняття на його користь активів і зобов'язань.
Фонд зобов'язаний повідомити боржників і кредиторів про передачу активів і зобов'язань приймаючому банку шляхом розміщення узагальненої інформації на офіційних сайтах Фонду. неплатоспроможного банку, приймаючого банку. Кожний боржник та/або кредитор може отримати інформацію щодо себе у приміщенні неплатоспроможного та приймаючого банку.
Як зазначалось вище, при передачі спірних Земельних ділянок Банк не міг зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності, оскільки на Земельну ділянку 1 та Земельну ділянку-2, на час укладення Договору про передачу нерухомого майна, були накладені арешти.
Так, АБ «УКРГАЗБАНК» не міг відмовитися від Земельної ділянки-1 та Земельної ділянки-2 при укладенні відповідних правочинів з ПАТ АКБ «Київ», оскільки відповідно до статті 40 Закону про систему гарантування (в редакції від 02.03.2015) передача активів неплатоспроможного здійснюється на підставі складеного Фондом гарантування вкладів фізичних осіб реєстру активів і зобов'язань які підлягають відчуженню.
Частиною 11 статті 40 Закону про систему гарантування (в редакції від 02.03.2015) передбачено, що Фонд має право вимагати від приймаючого банку відшкодування збитків за необґрунтовану відмову від зобов'язання щодо прийняття на його користь активів і зобов'язань неплатоспроможного банку.
Відповідно до частини 8 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону про систему гарантування, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, у даному випадку, норми Закону про систему гарантування є спеціальними, а даний Закон с пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Таким чином, в силу вищезазначеної норми Закону, АБ «УКРГАЗБАНК» добросовісним набувачем Нерухомого майна.
АБ «УКРГАЗБАНК» не знав та не міг знати про заявлені Позивачем у первісному позовній заяві обставини, оскільки Банку було передано виключно Нерухоме майно та не передавалися матеріали кредитної справи ОСОБА_3 за Договором про надання кредиту № 83 від 19.09.2007, з яких можливо було б встановити зазначені обставини.
Крім того, за умовами Договору про передачу активів та Договору про передачу нерухомого майна ПАТ АКБ «Київ» гарантував, що має право відчужувати нерухоме майно та відсутність на нього прав у третіх осіб.
Також, АБ «УКРГАЗБАНК», станом на дату укладення договорів щодо Земельних ділянок не знав та не міг знати про наявність справи № 372/150/15-ц з оскарження постанови про передачу Нерухомого майна стягувача в рахунок погашення боргу від 18.11.2013, оскільки до участі у вказаній справі Банк залучений не був.
Враховуючи те, що нерухоме майно Банком набуто не безоплатно, а в обмін на зобов'язання розрахуватися з вкладниками та іншими кредиторами ПАТ «АКБ «Київ», як передбачено пунктами 1.3.; 1.7.; 4.2. Договору про передачу активів, АБ «УКРГАЗБАНК» є добросовісним набувачем Нерухомого майна (у тому числі й Земельних ділянок) у розумінні частини 10 статті 39 Закону про систему гарантування та статті 388 Цивільного кодексу України.
Більш того, АБ «УКРГАЗБАНК» є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребуване згідно вимог частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Нерухоме майно, не було загублене ОСОБА_2 , не було у неї викрадене, а також вибуло з володіння ОСОБА_7 за її власною волею, висловленою шляхом укладення договору іпотеки цього майна.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з першим абзацом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні від 12.07.2016 y Vrziж v. Croatia, заява № 43777/13, Європейський суд з прав людини зауважив, що коли заставодавці добровільно використовують своє нерухоме майно (будинок) як заставу для свого кредиту, то конкретно погоджуються, що якщо вони не сплатить заборгованість у визначений строк, то кредитори матимуть право вимагати погашення заборгованості шляхом продажу нерухомого майна (будинку). Ризик, пов'язаний із запозиченням значної суми коштів, полягає в тому, що боржник не зможе повернути позику (кредит). Укладаючи кредитний договір заявник погодився взяти такий ризик. Заявник вільно уклав кредитний договір і вільно передбачив, що позика буде забезпечена з використанням будинку в якості застави. Отже, заявник повинен був знати, що будинок буде проданий, щоб забезпечити виплату будь-яких непогашених боргів після закінчення строку, встановленого для погашення кредиту. Продаж будинку заявника у виконавчому провадженні є наслідком невиконання заявником своїх договірних зобов'язань. Більше того, це було наслідком, на який заявник чітко погодився (п.п. 67-71).
Також, відповідно до частини 1 та 6 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чанній на дату укладення Договору про передачу нерухомого майна), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або ї частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, с кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
Аналогічні положення щодо переходу права власності на земельну ділянку, внаслідок відчуження розташованої на такій земельній ділянці нерухомості було передбачено статтею 377 Цивільного кодексу України.
Зазначаємо, що при укладенні Договору про передачу нерухомого майна вказані положення закону були дотримані, шляхом зазначення у пункті 1.2. вказаного договору, що Житловий будинок розташовано на Земельній ділянці-1.
У постанові від 16.06.2020 по справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду зробила наступні правові висновки: «У випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.».
Відповідно до таблиці 6.1. Державних будівельних норм Б.2.2-12-2018 «Планування і забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 (далі - ДБН Б.2.2-12-2018), Житловий будинок віднесено до садибної забудови (до трьох поверхів без урахування мансарди).
Згідно з таблицею 6.2. ДБН Б.2.2-12:2018, максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку до трьох поверхів без урахування мансарди становить не більше 50%.
Пунктом 6.1.31 та 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2018 передбачено, що зони садибної забудови можуть формуватись окремими чи зблокованими житловими будинками з присадибними ділянками. Поверховість будинків в межах територій садибної забудови не може перевищувати 3-х поверхів без урахування мансарди. Розміщення в кварталах садибної забудови багатоквартирних (секційних) будинків не допускається. Граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва має становити не менше 150 м2 для блокованої забудови і не менше 500 м2 для індивідуальної житлової забудови.
Житлові будинки на присадибних ділянках слід розміщувати з відступом від червоних ліній магістральних вулиць 6 м, житлових 3 м (п. 6.1.33. ДБН Б.2.2-12:2018).
Показники площі території та розрахункової щільності населення для розміщення садибної забудови слід приймати за табл. 6.1 та табл. 6.6 (п. 6.1.35 ДБН Б.2.2-12.2018).
У таблиці 6.6. ДБН Б.2.2-12:2018 наведено наступні рекомендовані показники розрахункової щільності населення (брутто) для районів садибної забудови:
Тип забудовиРозмір присадибної ділянкиКількість ділянок на 1 гаЩільність населення (брутто), осіб./га, при середньому складі сім'ї, осіб
Садиба 25003-46-89-122-1615-2018-24
Садиба15005-610-1215-1820-2425-3030-36
Садиба12006-712-1418-2124-2830-3536-42
Садиба10008-917-1826-2734-3543-4451-52
Садиба60013-1528-2942-4355-5768-7181-84
Садиба50016-1734-3550-5266-6782-8497-99
Згідно даними Статистичного збірника Державної службу статистики України «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021 року», станом на 2021 рік чисельність населення смт. Козин становить 3 464 особи.
За інформацією, що наявна у відкритих джерелах, зокрема у відкритій енциклопедії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-порталі mistaua.com, площа смт. Козин становить 18, 94 кв. км.
Отже, щільність населення у даному населеному пункті складає (3464 ос. / 18, 94 кв. км.) приблизно 180 осіб на 1 квадратний кілометр, тобто приблизно 2 особи на 1 гектар.
Таким чином, відповідно до встановлених ДБН Б.22-12-2018 нормативів для обслуговування Житлового будинку, який за технічним паспортом займає на земельній ділянці площу 562 кв.м. земельна ділянка не може бути меншою ніж 1124 кв.м., а враховуючи, що середня щільність населення у смт Козин є меншою, ніж 6 осіб на гектар, площа Земельної ділянки - 1 0,15 га (1500 кв.м.) цілком відповідає рекомендованому розміру присадибної ділянки в 1500 кв.м, що зазначений у таблиці 6.6. ДБН Б.2.2-12-2018.
Загалом, як вбачається з землевпорядних документів, що додані до даної позовної заяви, Житловий будинок, разом із Земельними ділянками складають окрему садибу виходячи з наступного: 1. Належний Банку на праві власності Житловий будинок розташовано на Земельній ділянці-1; 2. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Житловий будинок має загальну площу (кв.м): 974.2 кв.м, житлову площу 65.2 кв.м.; За описом, об'єкт нерухомого майна складається з "А" житловий будинок, "Б" сарай площею 79,6 кв.м., "В" погріб з шийкою площею 41,1 кв.м., № 1-4 споруди (хвіртка, ворота, огорожа).3 кадастрового плану Земельної ділянки-1 та ситуаційної схеми вбачається, що Житловий будинок та погріб займає переважну більшість площі Земельної ділянки-1; 3. 3 кадастрового плану Земельної ділянки-2 та ситуаційної схеми вбачається, що Земельна ділянка-2 розташована поряд з Земельною ділянкою-1. Між вказаними ділянками с вільний прохід. Також, на Земельній ділянці-2 розташована господарська будівля сарай площею 79,6 кв.м. та частково погріб.
Попередній власник Земельних ділянок ПАТ АКБ «Київ» висловив однозначне волевиявлення на відчуження Земельних ділянок, уклавши та підписавши з АБ «УКРГАЗБАНК» Договір про передачу активів та Попередній договір про передачу приймаючому банку земельних ділянок неплатоспроможного банку, який передбачав обов'язок укладення належним чином оформленого договору про передачу приймаючому банку земельних ділянок неплатоспроможного банку після усунення незалежних від волі ПАТ АКБ «Київ» обставин, що перешкоджали оформити такий договір станом на 19.06.2015 (після скасування арешту).
Передача Земельних ділянок АБ «УКРГАЗБАНК» відбулась в межах передбачених законом процедур з виведення неплатоспроможного банку ПАТ АКБ «Київ» з ринку та переслідувала суспільно корисну мету. Нерухомість була передана АБ «УКРГАЗБАНК» в обмін на зобов'язання розрахуватися з вкладниками неплатоспроможного банку ПАТ АКБ «Київ.
Враховуючи вищезазначені обставини, Банком доведені належними та допустимими доказами права на Земельну ділянку-1 та Земельну ділянку-2, які ОСОБА_2 не визнає та оспорює в рамках судової справи № 372/2921/22.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до правових висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 по справі № 344/16879/15-к «Позов про визнання права власності на майно подасться власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майни, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або ми власний інтерес у межах існуючих правовідносин,
Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту визнання права, а тому його може бути використано в зобов'язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.
Тобто зазначений спосіб захисту, як різновид загального способу захисту визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов'язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права».
За таких обставин, зважаючи на невизнання та оспорення зі сторони ОСОБА_2 прав Банку та неможливість врегулювати у договірному порядку правовідносини щодо Земельних ділянок з попереднім їх власником, з огляду на обставину ліквідації ПАТ АКБ «Київ», як юридичної особи, визнання права власності на Земельні ділянки за Банком є найбільш ефективним у даному випадку способом судового захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства с верховенство права.
Згідно ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium), рішення від 17.01.1970, заява № 2689/05, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві в аспекті розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
Частиною 1 статей 2 та 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд вважає доведеними посилання позивача щодо наявності у нього права власності на спірне майно, а саме: на земельну ділянку, розміром 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням), для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 3223155400:05:013:0038; земельну ділянку, розміром 0,2511 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням), для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №3223155400:05:013:0039, а також належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, як визнання за ним права на земельні ділянки.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Вивчивши і проаналізувавши всі матеріали справи у їх сукупності, законодавство, яке підлягає застосуванню, суд вважає доведеними під час розгляду спору посилання позову на порушення законних прав та інтересів позивача, тому суд приходить до висновку про можливість судового захисту прав позивача шляхом визнання права на земельні ділянки.
За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.
Правомірним суд визнає і вимоги позивача про відшкодування відповідачкою понесених ним судових витрат в повному обсязі, оскільки такі вимоги відповідають ст. 141 ЦПК України та підтверджуються наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 9835-4496 від 25.07.2023 року.
Керуючись ст. 8, 41 Конституції України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 ЦПК України, ст.ст. 209, 316, 328, 392 ЦК України, ст. 120, 131 Земельного кодексу України, ст.ст. 39, 40, 41-1 Закону України «Про систему гарантування викладів фізичних осіб», суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» право власності на земельну ділянку, розміром 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням), для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 3223155400:05:013:0038.
Визнати за Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» право власності на земельну ділянку, розміром 0,2511 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням), для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №3223155400:05:013:0039.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (Код ЄДРПОУ - 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, б. 1) витрати на сплату судового збору в розмірі 62 629 грн. 50 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя М.В.Кравченко