Справа № 372/1289/25
2/368/863/25
"02" вересня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі головуючого судді Кириченка В.І.,
при секретарі Марчук Н.М. ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-
Відповідач та його представник не з'явились в підготовче засідання.
ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем та перебуває на службі на підтвердження чого додав копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 року №1780/706.
Представник позивача в підготовче засідання не з'явився.
Судом встановлено, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У постанові від 09.11.2022 по справі 753/19628/17 Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначив, що надані позивачем документи (довідки та витяги з наказів командиру військової частини) не дають підстави для зупинення провадження за п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова від 29.03.2023 по справі 756/3462/20).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Постанова ВС від 22.12.2021 року у справі №452/1872/20: «Зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції» від 27 червня 2000 року).
У постанові ВС від 13.03.2025 року справа №557/1226/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що, вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, зокрема про зміну способу стягнення та їхнього розміру, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.
При цьому матеріали справи не містять достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Разом з тим з підписаного ОСОБА_1 22.08.2025 року в м. Київ договору з адвокатським бюро про надання професійної правничий допомоги , пов'язаної із складанням заяви до суду про зупинення провадження у справі та підписаної ним заяви про зупинення провадження у справі вбачається, що ОСОБА_1 мав можливість самостійно і з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог.
А тому, в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України,суд,-
ухвалив:
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05.09. 2025 року.
Суддя В.І. Кириченко