Справа № 361/10043/25
Провадження № 2-о/361/226/25
03.09.25
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Червонописький В.С.,
за участю секретаря Корнійко А.С., Заявниці - ОСОБА_1 , Заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
Стислий виклад позиції заявника.
У серпні 2025 року до суду надійшла зазначена заява ОСОБА_1 , де вона просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав: 1) заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) обмежити спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) заборонити наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 4) заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 5) заборонити листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування заяви, посилається на те, що за адресою: АДРЕСА_1 , вона мешкає разом зі своєю онукою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , над якою вона призначена опікуном. Її рідний брат - ОСОБА_2 , який хоч і не проживає разом з ними, однак маючи проблеми на фоні постійного вживання спиртних напоїв та маючи у минулому численні судимості, час від часу приходить до її помешкання в стані алкогольного сп'яніння та починає сварки, які впливають у нецензурній брані в її сторону, навмисного пошкоджує її майно та спричиняє їй тілесні ушкодження. Нею неодноразово викликалась поліції, яка на останнього складала протоколи за ст. 173-2 КУпАП, однак вказані події не призводять до будь-яких результатів.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 доводи заяви підтримали, просили про задоволення такої заяви. Пояснила ті самі обставини, які наведені заяві.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він не визнає обставини, наведені у заяві. Зазначив, що він з ОСОБА_1 є рідними братом та сестрою. Він не проживає разом з нею. Разом з тим, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає їх спільна мама, до якої він і приїжджає. Будинки знаходяться на одній спільній ділянці землі. Крім них, є ще 2 рідні брати та сестра. Сварки зі сторони ОСОБА_1 почалися через майно - земельну ділянку, яка мама переписала на нього, він змінив цільове призначення, та має намір поділити порівну. ОСОБА_1 розбила вікна у будинку матері, він їх полагодив. Так, сварки через це були, однак жодних тілесних ушкоджень він їй не наносив. До адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП Броварський суд його не притягував, а закрив провадження у справі у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Жодної загрози ОСОБА_1 , а тим більше дворічній дитині ОСОБА_3 він не несе, навпаки може підійти погратись. Вважає, що жодних обґрунтованих доводів ОСОБА_4 не навела.
Обставини справи, що встановлені судом
Зі змісту заяви та наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видно, що останні є рідними сестрою та братом.
За адресою вказаною у позовній заяві проживає заявниця, її онука ОСОБА_5 , і їх спільна мама, в окремому будинку. ОСОБА_6 за вказаною адресою не проживає, а проживає в Києві, лише періодично приїздить до матері.
Доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності до суду не надано, а лише посилання, що здійснювались виклики поліції.
Довідки Броварського РУП ГУНП в Київській області про результати розгляду матеріалів ЄО від 16.05.2025 № 22181 та від 05.06.2025 № 25755 вказують лише на факт звернення ОСОБА_1 до поліції, та доцільність складання адміністративних матеріалів за результатом розгляду звернення на ОСОБА_2 за ст. 173-2 КУпАП, однак доказів притягнення судом останнього до відповідальності суду не надано.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини десятої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв'язку із вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов'язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Аналізуючи надані до суду докази та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування тимчасових обмежувальних заходів щодо ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, та керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 13, 76, 81, 89, 3501 - 3508 , 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.Червонописький