Справа № 359/2602/25
Провадження № 2/359/2152/2025
05 вересня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
06 березня 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким представник ТОВ «ФК Еліт Фінанс» Наваренко В.Г. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 45 231,66 грн., судові витрати у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 листопада 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 500823969, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 43 935,22 грн. строком на 48 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23%. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Договір укладено в електронній формі. 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» був укладений Договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 500823969 від 15 листопада 2019 року. АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит за Договором у повному обсязі не повернув і має заборгованість у розмірі 45 231,66 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 36 181,85 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 9049,81 грн. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Натомість направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Сторони, згідно ст. 627 ЦК України, є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 15 листопада 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 500823969, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 43 935,22 грн. строком на 48 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23%. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 43 935,22 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру № 3103221 від 18 листопада 2019 року.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором, відповідно ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсиміль-ного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно положень Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний Договір № 500823969 від 15 листопада 2019 року прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №4, на підставі якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 500823969 від 15 листопада 2019 року.
Відповідно додатку 1-1 до Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року та платіжного доручення №34291 від 20 грудня 2021 року на суму 12878944,00 грн., АТ «Альфа-Банк» відступлено, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийнято право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 500823969 від 15 листопада 2019 рокуна загальну суму заборгованості 45 231,66 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який перед-бачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язаннях за кредитним договором № 500823969 від 15 листопада 2019 року.
З розрахунку заборгованості судом встановлено, що станом на 20 грудня 2021 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 500823969 від 15 листопада 2019 року у загальному розмірі 45 231,66 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 36 181,85 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 9049,81 грн.
Дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам у справі, враховуючи те, що зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором № 500823969 від 15 листопада 2019 року не виконано, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 45 231,66 грн.
Відповідно платіжної інструкції № 605 від 12 лютого 2025 року, при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Крім того, позивачу надавалася правова допомога адвокатом Литвиненко О.І. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03 липня 2024 року. Вартість наданих послуг становить 9200, 00 грн., про що свідчить Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 15 липня 2024 року.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 133 та ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн., а також на правову допомогу у розмірі 9200, 00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-12, 76- 81, 133, 141, 223, 259-260, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість закредитним договором № 500823969 від 15 листопада 2019 року у розмірі 45 231 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять одна) гривня 66 (шістдесят шість) копійок.
Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 9200 (дев'ять тисяч двісті) гривень 00 (нуль) копійок.
Інформація про позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження : 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2.
Інформація про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 жовтня 2015 року Бердичівським РС УДМС України в Житомирській області, остання відома адреса проживання : АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили , якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду виготовлено 05 вересня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва