Єдиний унікальний номер № 285/7789/23
Провадження № 1-кп/0285/292/25
05 вересня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 285/7789/23 (ЄРДР №12023060530001295 від 18.11.2023; ЄРДР №12024060530000919 від 25.09.2024) за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Звягель (Новоград-Волинський) Житомирської області, громадянин України, освіта середня, постійного місця роботи не має, неодружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, в останнє - засуджений 13.05.2024 Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області за ч. 1 ст. 337 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 389-2 КК України (обвинувальні акти від 19.12.2023 та від 15.01.2025),-
У частині обвинувачення за ст. 389-2 КК України.
16.04.2021 ОСОБА_6 постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 183 КУпАП, та призначено стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт строком на 120 годин.
17.01.2022 ОСОБА_6 перебуваючи у Новоград-Волинському РВ філії ДУ «Центру пробації» у Житомирській області, що розташований за адресою: вул. Івана Франка 15-А, м. Новоград-Волинський (назву міста змінено на Звягель), Житомирської області, був ознайомлений з порядком і умовами відбування суспільно корисних робіт строком на 120 годин, та попереджений, що у разі ухилення від відбування суспільно корисних робіт його буде притягнуто до адміністративної відповідальності, а у випадку злісного ухилення від відбування стягнення до кримінальної відповідальності.
17.01.2022 ОСОБА_6 видано направлення до КП «Новоград-Волинськжитлосервіс», що розташовано за адресою: вул. Житомирська, 45, м. Звягель Житомирської області, для відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, однак у подальшому було отримано повідомлення з КП «Новоград-Волинськжитлосервіс», про те, що у зв'язку із введенням карантину і рекомендацій щодо охорони здоров'я працівників, ряд робіт на підприємстві було тимчасово призупинено.
12.07.2023 ОСОБА_6 , перебуваючи у Звягельському РВ філії ДУ «Центру пробації» у Житомирській області, що розташований за адресою: вул. Івана Франка 15-А, м. Звягель, Житомирської області, був повторно ознайомлений з порядком і умовами відбування суспільно корисних робіт строком на 120 годин, а також попереджений, що у разі ухилення від відбування суспільно корисних робіт його буде притягнуто до адміністративної відповідальності, а у випадку злісного ухилення від відбування стягнення до кримінальної відповідальності, та видано направлення до КП ЗМР «Звягельсервіс» для відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт з 13.07.2023.
17.07.2023 ОСОБА_6 з'явився для відпрацювання суспільно корисних робіт до КП ЗМР «Звягельсервіс», однак в подальшому для відбування суспільно корисних робіт на підприємство не з'являвся без поважних причин.
25.09.2023 працівником Звягельського РВ філії ДУ «Центр пробації» Житомирської області складено протокол відносно ОСОБА_6 про адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 183-2 КУпАП, якого постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 10.10.2023 визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення і призначено стягнення у виді адміністративного арешту строком 5 діб.
13.11.2023 ОСОБА_6 повторно видано направлення до КП ЗМР «Звягельсервіс» для відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт з 14.11.2023, однак навіть після притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП останній для відбування стягнення у виді суспільно корисних робіт без поважних причин не з'являвся, тим сам злісно ухилився від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
21.11.2023 ОСОБА_6 з'явився для відбування стягнення у виді суспільно корисних робіт у КП ЗМР «Звягельсервіс», але з 27.11.2023 останній для відбування стягнення у виді суспільно корисних робіт без поважних причин не з'являвся, тим сам продовжив злісно ухилятись від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що повинен дотримуватися встановленого законодавством умов та порядку відбування покарання, діючи з прямим умислом, передбачаючи наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, з метою ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, після притягнення його постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 10.10.2023 до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП, продовжив ухилятись від відбування призначеного судом адміністративного стягнення, що виразилось у неприбутті до місця виконання адміністративного стягнення та частковому (неповному) відпрацюванні суспільно корисних робіт, які йому були призначені постановою Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 16.04.2021, чим злісно ухилився від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
Крім того 19.12.2023 ОСОБА_6 постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 183 КУпАП та призначено стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт строком на 120 годин.
06.02.2024 ОСОБА_6 перебуваючи у Звягельському РВ філії ДУ «Центру пробації» у Житомирській області, що розташований за адресою: вул. Івана Франка, 15-А в м. Звягель Житомирської області, був ознайомлений з порядком і умовами відбування суспільно корисних робіт строком на 120 годин, а також попереджений, що у разі ухилення від відбування суспільно корисних робіт його буде притягнуто до адміністративної відповідальності, а у випадку злісного ухилення від відбування стягнення до кримінальної відповідальності.
06.02.2024 ОСОБА_6 видано направлення до КП Звягельської міської ради «Звягельсервіс», що розташовано за адресою: вул. Житомирська, 45 в м. Звягель Житомирської області, для відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.
08.02.2024, 09.02.2024, 12.02.2024, 13.02.2024 ОСОБА_6 з'явився для відпрацювання суспільно корисних робіт до КП ЗМР «Звягельсервіс», однак у подальшому для відбування суспільно корисних робіт на підприємство не з'являвся без поважних причин.
06.05.2024працівником Звягельського РВ філії ДУ «Центр пробації» Житомирської області складено протокол відносно ОСОБА_6 про адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 183-2 КупАП. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2023 ОСОБА_6 визнано винним і призначено стягнення у виді адміністративного арешту строком 5 діб.
02.07.2024 ОСОБА_6 повторно видано направлення до КП ЗМР «Звягельсервіс» для відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт з 03.07.2024.
ОСОБА_6 достовірно знаючи, що повинен дотримуватися встановленого законодавством умов та порядку відбування покарання, діючи з прямим умислом, передбачаючи наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, з метою ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, після притягнення його постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 23.05.2023до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП, продовжив ухилятись від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, що виразилось у неприбутті до місця виконання адміністративного стягнення, чим злісно ухилився від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
У судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 389-2 визнав повністю. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальних актах від 19.12.2023 та від 15.01.2025. Висловив каяття. Пояснив, що призначене судом адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт відбув частково, у зв'язку з тим, що не досяг порозуміння з КП ЗМР «Звягельсервіс» щодо обсягу робіт, які йому доручались. Крім того, внаслідок зловживання алкогольними напоями він погано себе почував та був нездатний працювати. До медичних закладів не звертався.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини у частині пред'явленого йому обвинувачення за ст. 389-2 КК України, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, суд, за згодою учасників судового провадження, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом роз'яснено обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого.
Зазначене узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Оцінюючи всі встановлені обставини в їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_6 в інкримінованих правопорушеннях доведеною і кваліфікує його дії за ст. 389-2 КК України як злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
Обставиною, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_6 згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.
Обираючи вид та міру покарання, суд бере до уваги, що дане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Суд також враховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризуються негативно, має судимість, захворювань, які б могли вплинути на призначення покарання, не має.
ОСОБА_6 вчинено два аналогічних правопорушення, передбачених ст. 389-2 КК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, у межах санкції ст. 389-2 КК України.
Підстави для звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання відсутні.
У частині обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину за наступних обставин.
07 грудня 2024 року близько 10 години у ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , в ході конфлікту зі співмешканкою ОСОБА_4 , який виник між ними на ґрунті особистих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на вбивство останньої, тобто умисне протиправне заподіяння їй смерті.
З даною метою, ОСОБА_6 взяв у зазначеній квартирі кухонного ножа, з яким почав переслідувати ОСОБА_4 , яка уникаючи конфлікту, вийшла з квартири на вулицю, та наздогнав її на тротуарі біля будинку АДРЕСА_2 , де реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, та усвідомлюючи значення своїх дій, ОСОБА_6 о 10 годині 25 хвилин 07 грудня 2024 року наблизившись до потерпілої ОСОБА_4 схопив її лівою рукою за шию та утримуючи на місці, клинком ножа, який він тримав при собі у правій руці, умисно зі значною силою прикладання наніс два удари по тілу потерпілої ОСОБА_4 , чим заподіяв їй тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді колото-різаного поранення правої пахової ділянки на межі із верхньою частиною правого стегна із ушкодженням правої стегнової артерії та глибокої артерії стегна, що супроводжувалося гострою крововтратою, зупинкою серця, гострою нирковою недостатністю, а також легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді різаної рани на передній поверхні лівого стегна на межі середньої та верхньої частини із ушкодженням підшкірної клітковини.
Внаслідок вказаних тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_4 відразу впала на землю та втратила свідомість, а ОСОБА_6 усвідомлюючи, що він виконав всі дії, які вважав за необхідне для доведення свого злочинного умислу, направленого на заподіяння смерті ОСОБА_4 до кінця, кинув на землю ножа та залишався біля потерпілої спостерігаючи за нею.
Однак з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 , злочин не було доведено до кінця, так як потерпіла ОСОБА_4 у тяжкому стані була доставлена до КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня», де їй своєчасно надали медичну допомогу, а ОСОБА_6 був затриманий на місці події поліцейськими, які прибули за повідомленням перехожих.
Вищезазначені дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_4 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_4 заперечував. Пояснив, що 07.12.2024 між ним та його співмешканкою ОСОБА_4 у квартирі за місцем проживання виник конфлікт, у зв'язку з її тривалою відсутністю (з ранку або ще вночі пішла з дому в невідомому напрямку, не відповідала на дзвінки). На момент повернення потерпілої ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з взаємними претензіями між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_4 залишила квартиру та пішла на вулицю. ОСОБА_6 пішов за нею, наздогнав неподалік від їх будинку та заподіяв ОСОБА_4 поранення кухонним ножем. Умислу вбити її не мав. Причиною конфлікту вважає ревнощі. З потерпілою проживав понад 7 років без реєстрації шлюбу. Останнім часом між ними часто виникали сварки. Висловив каяття. Просив пробачення у потерпілої. Цивільний позов визнав частково - у частині відшкодування витрат на лікування. Проти задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди заперечував, посилаючись на відсутність у нього коштів.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що понад 10 років проживала з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Зловживали алкоголем. Між ними часто відбувались сварки через ревнощі та інші побутові конфлікти. Вона декілька разів у зв'язку з цим викликала поліцію. Події 07.12.2024 не пам'ятає, у зв'язку з перебуванням у стані алкогольного сп'яніння та втратою свідомості після поранення.
Потерпілою подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого відшкодування матеріальної шкоди в сумі 100 000 грн. та моральної шкоди в сумі 400 000 грн. При призначенні ОСОБА_6 покарання просила суворо його не карати.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що вранці 07.12.2024 вона вигулювала собаку, рухалась по вулиці Анни Ярославни у м. Звягелі та бачила, що чоловік, якого вона упізнала в судовому засіданні, а саме ОСОБА_6 , наздогнав жінку, яку переслідував, зупинив її та завдав удар, від якого жінка впала. Бачила рух чоловіка рукою (удар) у низ живота жінки. Ножа не бачила.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що вранці 07.12.2024 вона перебувала у салоні легкового автомобіля, який стояв на вулиці Анни Ярославни у м. Звягелі, та бачила, як потерпіла вийшла з будинку АДРЕСА_3 за жінкою вибіг чоловік, який її переслідував. Жінка тікала, чоловік наздогнав та зупинив її, притиснув до паркану і завдав удар ножем, від якого жінка впала.
Крім показань обвинуваченого, потерпілої та свідків, судом досліджено наступні докази:
- Протокол огляду місця події від 07.12.2024 із фототаблицею до нього, в ході якого зафіксовано слідову інформацію поблизу будинку №13 по вул. Анни Ярославни в м. Звягелі (т.с. 1, а.с. 224-228);
- Рапорт від 07.12.2024 відповідно до якого працівниками поліції виявлено потерпілу без свідомості, з ознаками кровотечі та кухонним ножем поруч з нею, а також невідомого чоловіка, на якого вказували очевидці події, як такого що спричинив потерпілій тілесні ушкодження (т.с. 1, а.с. 230);
- Висновок № 2053 від 07.12.2024 щодо результатів медичного огляду ОСОБА_6 , відповідно до якого він перебував у стані алкогольного сп'яніння (т.с. 1, а.с. 231);
- Протокол затримання ОСОБА_6 від 07.12.2024 із фототаблицею до нього та оптичним диском з відеозаписом за фактом затримання (т.с. 1, а.с. 243-247);
- Диск з відеозаписом камери спостереження, розташованої на ділянці вулиці Анни Ярославни в м. Звягелі, яким зафіксовано момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 (т.с. 2, а.с. 29);
- Протокол огляду предметів та документів від 07.12.2024 з оптичним диском (т.с. 2, а.с. 1-3);
- Постанова про визнання речовими доказами від 08.12.2024 (т.с. 2, а.с. 4);
- Висновок судово-психіатричної експертизи № 297-2024, відповідно до якого ОСОБА_6 під час інкримінованого йому діяння, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки, які б лишали його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними - не страждав. ОСОБА_6 по своєму психічному стану не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. ОСОБА_6 під час інкримінованого йому діяння в стані фізіологічного афекту не перебував. Знаходився в стані алкогольного сп'яніння (т.с. 2, а.с. 12-14);.
- Протокол допиту потерпілої з відеозаписом її показань від 18.12.2024 (т.с. 2, а.с. 27);
- Висновок експерта № 1 від 09.01.2025, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді колото-різаного поранення правої пахвової ділянки на межі із верхньою частиною правого стегна із ушкодженням правої стегнової артерії та глибокої артерії стегна, що супроводжувалося гострою крововтратою, зупинкою серця, гострою нирковою недостатністю, а також легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді різаної рани на передній поверхні лівого стегна на межі середньої та верхньої частини із ушкодженням підшкірної клітковини (т.с. 1, а.с. 235-236);
- Протокол слідчого експерименту від 14.01.2024 за участю свідка ОСОБА_9 , яка на місцевості показала обставини та механізм нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, з фототаблицею (т.с. 2, а.с. 17-22);
- Висновок експерта № 22 від 20.01.2025, відповідно до якого не виключена можливість утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_4 у виді колото-різаного поранення правої пахової ділянки на межі із верхньої частиною правого стегна із ушкодженням правої стегнової артерії, глибокої артерії стегна, що належить до тяжких тілесних ушкоджень, від удару клинком ножа, наданого на експертизу, який вилучено при огляді місця події від 07.12.2024 (т.с. 2, а.с. 23-24);.
Оцінюючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_6 , які виразились у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке було небезпечним для життя ОСОБА_4 у момент заподіяння, невірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині.
Проаналізувавши в сукупності вищенаведені докази, користуючись своїм правом, визначеним ч. 3 ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації діям обвинуваченого ОСОБА_6 .
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Стадія замаху можлива лише у злочинах, які вчиняються з прямим умислом. Безпосередня спрямованість на вчинення злочину означає, що особа розпочинає вчинення дій (бездіяльності), передбачених відповідною статтею Особливої частини КК (починає виконувати об'єктивну сторону злочину, ставить об'єкт кримінально-правової охорони у стан безпосередньої небезпеки заподіяння йому істотної шкоди).
Замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Розмежовуючи замах і закінчений злочин, необхідно враховувати конструкцію складу злочину, яка впливає на момент його закінчення та зміст умислу винної особи. Характерна для замаху незавершеність об'єктивної сторони злочину є вимушеною. Особа не доводить злочин до кінця не за власною ініціативою, а з причин, які не залежать від її волі.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Обов'язок доказування обставин, зазначених в ст.91 КПК України (подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення, вид, розмір шкоди та інше) покладається на прокурора, що передбачено ст. 92 КПК України.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13 лютого 2020 року в справі №164/1826/17 (провадження №51-6292 км 19).
Тобто із суб'єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. А згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тілесного ушкодження, є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони передбачалися ціллю його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків.
Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично були заподіяні.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату. Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
Для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема: враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, про що також зазначено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 08.02.2005 року, 19.08.2009 року та постанові Верховного Суду України від 31.01.2013 року по справі №5-32кс12, при цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.455, ч.1 ст.458 КПК України, висновки Верховного суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.
За встановлених у даній справі обставин ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_4 були знайомі, тривалий час проживали однією сім'єю. Внаслідок вживання алкоголю, а також через ревнощі, що визнано обвинуваченим та потерпілою, між ними часто виникали побутові сварки.
Суду не надано доказів наявності у ОСОБА_6 умислу, спрямованого на вбивство потерпілої.
ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_4 глибоке поранення шляхом нанесення удару ножем у пахову ділянку тулуба. При цьому було пошкоджено стегна потерпілої.
Стороною обвинувачення не доведено нанесення обвинуваченим двох ударів ножем.
Свідки у судовому засіданні стверджували про те, що обвинувачений наніс лише один удар ножем.
Згідно висновку експерта тілесні ушкодження потерпілої визначено як два окремих ушкодження:
- тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді колото-різаного поранення правої пахвової ділянки на межі із верхньою частиною правого стегна із ушкодженням правої стегнової артерії та глибокої артерії стегна, що супроводжувалося гострою крововтратою, зупинкою серця, гострою нирковою недостатністю;
- легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді різаної рани на передній поверхні лівого стегна на межі середньої та верхньої частини із ушкодженням підшкірної клітковини (т.с. 1, а.с. 235-236).
Суд дійшов висновку, що враховуючи проникнення клинка ножа у пахову ділянку тулуба потерпілої, виявлене експертом легке тілесне ушкодження у вигляді різаної рани на передній поверхні лівого стегна могло утворитись внаслідок однократної дії ріжучого предмета одночасно з тяжким тілесним ушкодженням інших частин тіла (правого стегна та пахової ділянки).
Нанесення удару в пахову ділянку не може однозначно свідчити про наявність у ОСОБА_6 умислу, спрямованого саме на заподіяння смерті потерпілій.
На думку суду, локалізація тілесних ушкоджень є результатом дії, що спрямована на травмування статевих органів потерпілої.
З урахуванням показань обвинуваченого та потерпілої про наявність між ними ревнощів, як основної причини конфлікту, в діях ОСОБА_6 вбачається умисел, спрямований на позбавлення ОСОБА_4 можливості вести нормальне статеве життя.
Разом з тим, зимовий верхній одяг потерпілої створював перешкоду для визначення обвинуваченим конкретної частини тіла, по якій завдавався удар ножем та оцінки реальних наслідків його нанесення.
Небезпека для життя потерпілої є наслідком, що сам по собі не свідчить про наявність у ОСОБА_6 прямого умислу, спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_4 .
Суд також визнає обґрунтованим заперечення сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_6 реальної можливості завершити інкриміноване діяння, за наявності у нього умислу настання смерті потерпілої. Після нанесення ОСОБА_4 поранення ОСОБА_6 продовжував перебувати поруч з нею, додаткових поранень не наніс. При цьому сторонні особи не створювали обвинуваченому будь-яких перешкод для продовження протиправних дій.
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі вищевикладеного, суд визнає встановленими наступні обставини.
07 грудня 2024 року близько 10 години у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння та його співмешканкою ОСОБА_4 виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин. Під час конфлікту у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
З метою реалізації свого умислу, ОСОБА_6 взяв у зазначеній квартирі кухонний ніж, із яким почав переслідувати ОСОБА_4 , яка уникаючи конфлікту, вийшла з квартири на вулицю. ОСОБА_6 наздогнав її на тротуарі біля будинку АДРЕСА_2 , де усвідомлюючи значення своїх дій, о 10 годині 25 хвилин 07 грудня 2024 року наблизившись до потерпілої ОСОБА_4 схопив її лівою рукою за шию та утримуючи на місці, клинком ножа, який він тримав при собі у правій руці, умисно зі значною силою прикладання наніс один удар по тілу потерпілої ОСОБА_4 , чим заподіяв їй тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді колото-різаного поранення правої пахової ділянки на межі із верхньою частиною правого стегна із ушкодженням правої стегнової артерії та глибокої артерії стегна, що супроводжувалося гострою крововтратою, зупинкою серця, гострою нирковою недостатністю, а також легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді різаної рани на передній поверхні лівого стегна на межі середньої та верхньої частини із ушкодженням підшкірної клітковини.
Зазначені обставини з достовірністю встановлені у судовому засіданні та підтверджуються показаннями обвинуваченого, потерпілої, свідків та матеріалами справи.
Наведені вище обставини свідчать про наявність у ОСОБА_6 умислу саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних стосунків, а тому посилання сторони обвинувачення на не доведення обвинуваченим своїх злочинних намірів на умисне вбивство потерпілої до кінця, з незалежних від нього обставин, є необґрунтованими, оскільки об'єктивно не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Оскільки ОСОБА_6 фактично вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке за об'єктивною стороною являє собою посягання на здоров'я особи, тому завдання тілесних ушкоджень предметом, що придатний заподіяти значної шкоди здоров'ю потерпілої, спосіб застосування знаряддя злочину, встановлена експертизою локалізація завданих ушкоджень, відсутність подальших дій обвинуваченого, спрямованих на заподіяння смерті потерпілій, свідчить про направленість умислу обвинуваченого саме на спричинення потерпілій невизначеного тілесного ушкодження (в тому числі яким могло бути і тяжке тілесне ушкодження).
Суд враховує, що відповідальність за ст.121 КК України настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.
Враховуючи наведені обставини, дії ОСОБА_6 спрямовані на умисне заподіянні шкоди здоров'ю потерпілої ОСОБА_4 кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння.
Призначаючи покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд визнає: вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах; рецидив кримінальних правопорушень.
Обираючи вид та міру покарання, суд бере до уваги, що дане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Суд також враховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризуються негативно, будучи неодноразово засудженим на шлях виправлення не став та вчинив тяжкий злочин, захворювань, які б могли вплинути на призначення покарання, не має.
Судом враховується думка потерпілої, яка просила ОСОБА_6 суворо не карати.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання в тому, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства і буде досягнуто при призначенні йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі на певний строк.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на певний строк.
Підстави для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України відсутні.
Підстав для звільнення від відбування покарання судом також не вбачається.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 порушено обов'язки, покладені на нього вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2023 по справі №285/508/19 та вчинено новий злочин під час іспитового строку.
За правилами ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за цим вироком суд частково приєднує невідбуте покарання за вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2023 по справі №285/508/19 у виді обмеження волі строком на 2 роки.
Крім того, суд приєднує невиконане ОСОБА_6 покарання за вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської від 13.05.2024 по справі №285/2612/24, у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. Дане покарання згідно ч. 3 ст. 72 КК України складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Під час досудового розслідування ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжено судом.
При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд бере до уваги те, що ОСОБА_6 може спробувати ухилитися від відбування покарання. З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження та забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, або до моменту набрання вироком законної сили, в межах зазначеного строку.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 необхідно обчислювати з моменту затримання, тобто з 07.12.2024.
Суд вважає за необхідне зарахувати до строку відбування покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув'язнення, починаючи з моменту фактичного затримання згідно протоколу затримання з 07.12.2024 до набрання вироком законної сили відповідно до правил ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Потерпілою ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Матеріальну шкоду потерпілою визначено в розмірі 100 000 грн, що складається з витрат на лікування.
Судом встановлено факт заподіяння обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.
Доданими до позовної заяви платіжними документами підтверджується придбання медичних товарів на загальну суму 7098,01 грн. Крім того, потерпіла посилається на те, що значна частина платіжних документів не збереглась, а також на необхідність продовження лікування, що підтверджується медичними висновками.
Обвинувачений визнав цивільний позов у частині відшкодування витрат на лікування. Будь-яких заперечень щодо суми таких витрат не висловив.
З огляду на стан здоров'я потерпілої, існує необхідність продовження її лікування і заявлена до відшкодування сума не є надмірною, з огляду на сучасний рівень цін на медичні товари та послуги (лікування та реабілітацію).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Моральну шкоду потерпіла оцінила у розмірі 400000 грн., що обґрунтовує фізичними та душевними стражданнями внаслідок тілесних ушкоджень.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Характер та локалізація тілесних ушкоджень у потерпілої підтверджено актом судово-медичного обстеження №1 від 09.01.2025 (т.с. 1, а.с. 235-236).
Оцінюючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_4 зазнала фізичного болю та негативних емоційних переживань, що у сукупності свідчить про заподіяння страждань.
Характер тілесних ушкоджень, яких зазнала потерпіла, складність та тривалість лікування, пов'язані з цим емоційні переживання та негативні зміни у її житті - також є обставинами, які суд враховує при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням встановленої сукупності обставин, суд дійшов висновку, що сума 300 000 грн. є справедливою компенсацією порушених немайнових прав позивача.
За таких обставин, вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати потерпілої на правничу допомогу в сумі 11000 грн підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої відповідно до ст. 124 КПК України.
Арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10.12.2024 по справі №285/6134/24 - підлягає скасуванню. Зазначені речові докази підлягають знищенню.
Речовий доказ оптичний диск з відеозаписом камери відеонагляду салону краси по вул. Анни Ярославни від 07.12.2024, який зберігається при матеріалах кримінального провадження необхідно залишити при матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 389-2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2023 по справі №285/508/19 у виді обмеження волі строком на 2 роки.
Остаточно призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 3 (три) місяці.
Приєднати до покарання за цим вироком невиконане покарання, призначене ОСОБА_6 вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської від 13.05.2024 по справі №285/2612/24, у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, яке складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів - до 03 листопада 2025 року включно, або до дня набрання вироком законної сили в межах зазначеного строку.
Зарахувати засудженому ОСОБА_6 до строку відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення, починаючи з дня взяття під варту 07.12.2024 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти суми відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат на оплату правничої допомоги в сумі 11000 (одинадцять тисяч) гривень.
Скасувати арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10.12.2024 по справі №285/6134/24, а саме: кухонний ніж з руків'ям біло-червоного кольору, який упаковано до спецпакету №NPU-0041171, а також запальничку жовтого кольору з написом “BIC» та пачку цигарок “Philip Morris Red 25 Edition» частково наповнену цигарками, які упаковано до спецпакету №NPU-0041172.
Знищити речові докази: кухонний ніж з руків'ям біло-червоного кольору, який упаковано в спецпакет №NPU-0041171, запальничку жовтого кольору з написом “BIC» та пачку цигарок “Philip Morris Red 25 Edition» частково наповнену цигарками, які упаковано до спецпакету №NPU-0041172.
Речовий доказ оптичний диск з відеозаписом камери відеонагляду салону краси по вул. Анни Ярославни від 07.12.2024, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим - у той же строк з дня вручення копії вироку.
Оскарження вироку не зупиняє його виконання в частині продовження строку дії запобіжного заходу.
Суддя ОСОБА_1