Справа №295/6629/25
Категорія 156
3/295/1821/25
05.09.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнецов Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
12 травня 2025 року о 01 годині 13 хвилин по проспекту Миру, буд. 22 в м. Житомирі, ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 06.06.2025 ОСОБА_1 не з'явився, надіславши 03.06.2025 на адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю залучення захисника. Розгляд справи було відкладено на 15.07.2025.
У судове засідання 15.07.2025 ОСОБА_1 не з'явився та надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на період проходження ним військової служби або до скасування воєнного стану. Розгляд справи був відкладено на 05.09.2025.
В судове засідання 05.09.2025 ОСОБА_1 не з'явився та надіслав аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи на період проходження ним військової служби або до скасування воєнного стану.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи обізнаними про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, отримавши судову повістку, не вжив заходів для явки до суду, подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи на період проходження ним військової служби або до скасування воєнного стану. Враховуючи, що за вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідно до положень ст. 277 КУпАП, строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
Тобто, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право чи обов'язку суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Нормами діючого КУпАП передбачено можливість зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення лише пов'язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
За таких обставин та оскільки у Кодексі України про адміністративні правопорушення міститься норма, яка регулює питання щодо зупинення провадження у окремій категорії справ, вважаю, що в даному випадку не підлягає до застосування аналогія закону із ст. 335 КПК України, яка регулює зупинення судового провадження в кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суддя зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.
Згідно п.18 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» № 3161-IX від 28.06.2023, під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.
Отже діючим законодавством передбачено право військовослужбовцям на відпустку до 40 календарних днів на рік.
Таким чином, ОСОБА_1 з травня 2025 мав об'єктивну можливість та способи реалізації процесуальних прав для свого захисту, зокрема, шляхом письмового висловлення своєї позиції щодо подій, висвітлених в протоколі, або прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи взяти відпустку, передбачену законодавством та особисто прибути в судове засідання. Крім того, ОСОБА_1 міг скористався допомогою захисника, який в його інтересах може виконати доручення та подати суду пояснення, клопотання та докази у даній справі.
Натомість, не передбачене діючим КУпАП зупинення провадження, не зупиняє перебігу строків, встановлених ст. 38 КУпАП, а тому у випадку невиправданого зупинення судом провадження може призвести до невиконання обов'язку суду розглянути справу у відведений річний строк, тим самим перешкодити реалізації права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке охоплює своєчасність судового розгляду перед широким суспільством.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на період проходження ним військової служби або до скасування воєнного стану слід відмовити та розглянути справу по суті.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у наступних діях: 1) керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України та самостійною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не зважаючи на підстави такої відмови.
З наданого до матеріалів справи відеозапису подій, які мали місце 12.05.2025, вбачається, що співробітниками поліції у комендантську годину о 01 год 13 хв. ночі було зупинено транспортний засіб BMW номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Поліцейськими неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager» на місці зупинки транспортного засобу або медичний огляд у лікаря нарколога, на що він відмовився під відеофіксацію. Також згідно переглянутого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факту керування вищевказаним автомобілем.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 327728 від 12.05.2025, в якому зафіксований факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4708758, протоколом про адміністративне затримання серії АА № 120158 від 12.05.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 від 12.05.2025; рапортами співробітників поліції; відтвореним відеозаписом.
За таких обставин, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП повністю доводиться дослідженими по справі доказами, яка полягає у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Визначаючи міру адміністративного стягнення, яку необхідно призначити правопорушнику, суд виходить із того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, шляхом відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є не тільки обставиною, що обтяжує відповідальність, а є умисно вчиненим правопорушенням, оскільки сідаючи за керування транспортним засобом водій повинен усвідомлювати всю відповідальність та настання можливих наслідків та дій, загрозу яку він може нести не тільки собі, а й усім учасникам дорожнього руху, тому суд вважає доцільним та достатнім для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч.1, 283 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф стягнути на рахунок: Отримувач: ГУК у Житомир обл./Житомирська обл.; Код отримувача:37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача:UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Роз'яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя: Д.В. Кузнецов
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.