справа № 631/969/25
провадження № 1-кп/631/174/25
05 вересня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді ОСОБА_1 , яка здійснює кримінальне провадження одноособово, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та відповідно до положень частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2025 року під № 12025226160000035 щодо обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Харків, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України,
До Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку, передбаченому статтями 291, 293 та 302 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений прокурором обвинувальний акт із доданими до нього документами разом із клопотаннями про його розгляд в порядку спрощеного провадження та матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2025 року під № 12025226160000035 щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України за встановлених досудовим розслідуванням обставин.
При вирішенні питання щодо здійснення судового провадження у суді першої інстанції суд приймає до уваги, що обвинувальний акт у даному кримінальному проваджені надійшов до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 162 зазначеного кодифікованого закону України, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 відноситься до проступків.
Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, він до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додає їх відповідні письмові заяви та матеріали досудового розслідування (частини 1 та 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України).
Вивчаючи матеріали кримінального провадження, суд упевнився, що до обвинувального акту долучено письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 , складену 01 вересня 2025 року в присутності захисника ОСОБА_4 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 28 серпня 2025 року № 005-270006501, виданим Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, в якій ОСОБА_3 зазначає про беззаперечне визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України та згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Також, у вказаній заяві підозрюваний зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_4 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Із наданих матеріалів кримінального провадження, суд також переконався, що 01 вересня 2025 року потерпілий ОСОБА_5 надав начальнику Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 письмову заяву, відповідно до якої надав згоду на розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2025 року під № 12025226160000035 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України, в порядку спрощеного провадження та повідомив про роз'яснення йому, у відповідності до частини 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, змісту встановлених у результаті досудового розслідування обставин та ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
За таких обставин, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у заяві про визнання винуватості, в присутності захисника беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинуваченому роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин, враховуючи, що обвинуваченим надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, він правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, враховуючи заяву потерпілого ОСОБА_5 , який не заперечував проти такого розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до приписів частини 2 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України.
Як наслідок, обставини щодо учинення кримінального проступку установлені органом досудового розслідування сприймаються судом, як дійсні.
Так, 12 серпня 2025 року близько 09 години 20 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на АДРЕСА_2 , виник раптовий протиправний умисел спрямований на порушення недоторканості житла.
У той же день та час, ОСОБА_3 маючи умисел, направлений на порушення конституційного права громадянина на недоторканість житла, діючи на ґрунті раптово виниклого протиправного умислу, направленого на незаконне проникнення до іншого володіння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, незаконно, протиправно, всупереч чинному законодавству, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, без добровільної на те згоди власника домоволодіння, незаконно переліз через паркан, який слугує огорожею домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого на підставі договору дарування, є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На території вказаного домоволодіння ОСОБА_3 перебував на протязі більш ніж 20 хвилин, при цьому без дозволу власника, незаконно заходив у господарські приміщення, розташовані за вищевказаною адресою, використовував предмету побуту та комунікації, розташовані на території домоволодіння, чим грубо порушив передбачене статтею 30 Конституції України, міжнародно-правовими актами та діючим законодавством України, право на недоторканість іншого володіння потерпілого ОСОБА_5 .
Таким чином, з'ясовано, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України - порушення недоторканості житла, тобто незаконне проникнення до іншого володіння особи.
При цьому, суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, уважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 вірною, у зв'язку із чим останній підлягає кримінальному покаранню.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України та санкції частини 1 статті 162 Кримінального кодексу України, а також особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинене кримінальне правопорушення, яке кримінальним законом вважається проступком.
Вивчаючи особу винного шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 має середньо-спеціальну освіту, розлучений, даних щодо наявності на його утриманні неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків матеріали справи не містять, офіційного працевлаштування не має, суб'єктом господарської діяльності не зареєстрований. Відповідно до повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_7 від 20 серпня 2025 року № ВВОБ/1880, убачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідно до характеристики депутату округу № 1 Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_8 від 20 серпня 2025 року № 02-27/2115, характеризується посередньо, як особа, яка зловживає наркотичними препаратами, розлучений, за вказаною адресою проживає один.
За даними наявної в матеріалах справи документації, ОСОБА_3 має задовільний стан здоров'я, до осіб з інвалідністю не відноситься, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не перебуває, в поліклінічне відділення Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» за амбулаторною допомогою не звертався, перебував на стаціонарному лікуванні в 8 психіатричному відділенні для лікування осіб із психічними та поведінковими розладами в наслідок вживання алкоголю (довідка Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» від 20 серпня 2025 року № 01-21/11194). Разом із тим, згідно повідомлення Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» від 19 серпня 2025 року № 6604, ОСОБА_3 перебуває на диспансерному (профілактичному) обліку з січня 2023 року з діагнозом F 11.2, приймає наркотичні лікарські препарати за листком призначень з 04 серпня 2025 року.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 556, складеного 28 серпня 2025 року лікарями - судово-психіатричними експертами Харківської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 установлено, що ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання опіоїдів. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_3 виявив ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої змішаної (алкогольної та наркотичної) інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
ОСОБА_3 в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимий; згідно повідомлення начальника Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_11 № 3464/24/24/1-25 від 19 серпня 2025 року, ОСОБА_12 був засуджений 14 вересня 2022 року Октябрським районним судом міста Полтави за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на два роки, перебував на обліку Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області з 29 березня 2023 року по 17 жовтня 2024 року та був знятий з обліку у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Обставиною, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшує покарання ОСОБА_3 , є його щире каяття.
Обставин, що у відповідності частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання ОСОБА_3 , у обвинувальному акті не наведено.
З цього суд зазначає, що обставини, що обтяжують покарання, - це вичерпно перелічені в законі та встановлені судом різного роду чинники об'єктивного або суб'єктивного характеру, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, однак підвищують ступінь суспільної небезпечності винної особи і (або) вчиненого нею кримінального правопорушення і у зв'язку з цим є підставою для призначення більш суворого покарання.
За пунктом 4 частини 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі статтею 92 Кримінального процесуального кодексу України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
За приписами статті 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Пунктом 6 частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що обвинувальний акт має містити, у тому числі, відомості щодо наявності або відсутності обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченому.
Отже, в разі відсутності в обвинувальному акті у відповідності до пункту 6 частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України обставин, які обтяжують покарання, визнання судами на підставі частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України їх такими, що обтяжують покарання з подальшим їх врахуванням під час його призначення, не узгоджується з положеннями статті 337 Кримінального процесуального кодексу України.
Аналогічної правової позиції притримується й Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 11 червня 2024 року у справі № 175/2963/22 (провадження № 51-7756км23), від 08 травня 2024 року у справі № 507/1580/22 (провадження № 51-7515км23), від 29 травня 2024 року у справі № 201/137/21 (провадження № 51-7324км23).
При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив, що призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
У Рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України вказав, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди тощо.
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18).
Отже з урахуванням наведеного, при визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з урахуванням приписів частини 2 статті 61 Конституції України, статті 65 Кримінального кодексу України, суд бере до уваги ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу приписів статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до проступку, враховує фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, дані про особу винного, який в силу статті 89 Кримінального кодексу України вважається таким, що не має судимостей, не намагався уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення, і усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, щире розкаявся у вчиненому, сімейний стан та стан здоров'я, наявність у нього постійного місця проживання, де він характеризується посередньо, відсутність претензій майнового та морального характеру з боку потерпілого, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання й те, що кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не завдана.
Виходячи з приписів статті 50 Кримінального кодексу України, згідно з яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 1 статті 162 Кримінального кодексу України, у виді штрафу.
Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог частини 2 статті 65 Кримінального кодексу України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням ним нових кримінальних правопорушень.
На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Долю речових доказів по справі слід вирішити в порядку, визначеному частиною 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся, процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 50, 53, 65 - 67 та частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України, а також статтями 31, 100, 118, 122, частиною 1 статті 126, статтями 291, 293, 302, 349, 368 - 371, 373 - 376, 381, 382, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України,
ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 935 (дев'ятсот тридцять п'ять) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
Речові докази у кримінальному провадженні № 12025226160000035, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2025 року: електронний носій - DVD-R диск, марки Axent з написом, який зроблений чорним простим олівцем «1» та електронний носій - DVD-R диск, марки Axent з написом, який зроблений чорним простим олівцем «2», на яких містяться відеофайли зафіксовані службовими портативними нагрудними камерами, працівниками сектору реагування патрульної поліції, під час опрацювання ЄО 3876 від 12 серпня 2025 року за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Нова Водолага, вулиця Сковороди, будинок № 12, які визнані речовим доказом відповідно до постанови дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управлення Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_13 від 22 серпня 2025 року - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом строку їх зберігання.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 Кримінального процесуального кодексу України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1