Справа № 953/8071/25
н/п 1-кс/953/6138/25
"05" вересня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025221180000058 від 12.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про арешт майна,
03 вересня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025221180000058 від 12.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в якому просить накласти арешт на майно зазначене у клопотанні, що було виявлено та вилучено в ході обшуків.
Клопотання обґрунтовано тим, що вiддiлом розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості ГУНП в Харківській області СУ ГУ НП в Харкiвськiй областi здiйснюється досудове розслiдування у кримiнальному провадженнi, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслiдувань за №12025221180000058 від 12.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.01.2025 внаслідок дій невстановлених осіб із застосування електронно-обчислювальної техніки та мессенджеру «Телеграм», за допомогою шахрайських чат-ботів заволоділи грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 у сумі 73 100 гривень.
На виконання доручення слідчого надійшли матеріали від УПК в Харківській області ДКП НПУ, згідно яких встановлено шахрайську «СКАМ» спільноту з чітким розподілом ролей, яка функціонує з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, банківськими картками та персональними даними потерпілих осіб на території України та Європи шляхом надання «фішинг» посилань, «дрейнерів» персональних даних та адміністрування чат-ботів у мессенджері «Телеграм».
На виконання доручення слідчого надійшли матеріали від УПК в Харківській області ДКП НПУ, згідно яких встановлено шахрайську «СКАМ» спільноту з чітким розподілом ролей, яка функціонує з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, банківськими картками та персональними даними потерпілих осіб на території України та Європи шляхом надання «фішинг» посилань, «дрейнерів» персональних даних та адміністрування чат-ботів у мессенджері «Телеграм».
Встановлено, що до зазначеної групи осіб входить громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, який у своїй шахрайській діяльності використовує аккаунт у мессенджері «Телеграм» із ніком ОСОБА_6 та окрім іншого адмініструє свій телеграм канал з надання шахрайськів чат ботів в оренду під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та згідно розподілу ролей у шахрайській « ІНФОРМАЦІЯ_3 » спільності є «кодером», тобто є особою яка володіє технічними знаннями і навичками, відповідає за функціонування «Telegram»-боту, за допомогою якого учасники спільнот генерують необхідні «фішингові» посилання, а саме створює «фішингові» посилання які є ідентичні сервісам доставки товару, online-банкінгу.
Так, 02.09.2025, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 (1-кс/953/5602/25) від 07.08.2025, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено:
мобільний телефон IPhone 15 у корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон IPhone 7 у корпусі білого кольору IMEI1: НОМЕР_3 , MEID: НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон Galaxy M32 у корпусі білого кольору IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ;
- слоти з-під сім-карток оператора «LifeCell» у кількості 5 (п'ять) шт., які упаковано до експертного пакету WAR1025684;
- системний блок у корпусі чорного кольору із написом «EXPERTPC», вказане вилучене майно належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , к.т. НОМЕР_7 .
03.09.2025 вищевказані вилучені речі постановою слідчого визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Прокурор зазначає, що у ході досудового розслідування встановлено, що вказані вилучені речі та документи мають доказове значення у вказаному кримінальному провадженні, зможуть у подальшому сприяти розкриттю даного кримінального правопорушення та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, мають значення для встановлення істини під час досудового розслідування, а також для подальшого призначення судових експертиз.
Таким чином, з метою збереження речових доказів відповідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України виникла необхідність у арешті вищенаведених речей.
Прокурор зазначає, що необхідність арешту майна зумовлюється необхідністю його збереження, оскільки незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть призвести до його знищення, втрати, пошкодження або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Надав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Від представника власника майна ОСОБА_5 до клопотання долучено заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що не заперечує щодо арешту майна. Про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Неприбуття в судове засідання власника майна, слідчого, прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчий суддя встановив, що вiддiлом розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості ГУНП в Харківській області СУ ГУ НП в Харкiвськiй областi здiйснюється досудове розслiдування у кримiнальному провадженнi, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслiдувань за №12025221180000058 від 12.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
07 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1
02.09.2025, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 (1-кс/953/5602/25) від 07.08.2025, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено:
мобільний телефон IPhone 15 у корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон IPhone 7 у корпусі білого кольору IMEI1: НОМЕР_3 , MEID: НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон Galaxy M32 у корпусі білого кольору IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ;
- слоти з-під сім-карток оператора «LifeCell» у кількості 5 (п'ять) шт., які упаковано до експертного пакету WAR1025684;
- системний блок у корпусі чорного кольору із написом «EXPERTPC».
03.09.2025 вищевказані вилучені речі постановою слідчого визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз.2 ч.1 ст.170 КПК України).
На переконання органу досудового розслідування вилучені речі можуть містить відомості, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Наведені прокурором відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з доданими до клопотання матеріалами, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні.
Як зазначено в клопотанні, метою арешту вилучених речей є забезпечення збереження їх як речових доказів, а необхідність накладення арешту пов'язана з недопущенням його приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення.
Дослідивши відомості про вилучені речі, врахувавши твердження прокурора, що вони містить/можуть містити інформацію, яка може мати значення для кримінального провадження та може в подальшому бути використана як докази, а також те, що постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (наявність якої на цьому етапі розслідування тільки констатується слідчим суддею та не надається їй оцінка в частині правомірності/можливості/доцільності віднесення вилученого майна до речових доказів), слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування вилучення відбулося правомірно, а подальше утримання потребує «легалізації» (встановлення правової визначеності щодо неї) з боку слідчого судді шляхом накладення арешту, оскільки передача володільцю на даному етапі досудового розслідування не забезпечить в повній мірі належну схоронність.
Отже, виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених в ході розгляду клопотання, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів на даному етапі виправдовує утримання органом досудового розслідування вилучених речей для перевірки наявності в них відомостей, що стосуються цього кримінального провадження.
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого специфіку кримінального правопорушення, яке розслідується, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. Таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи. З огляду на характер кримінального правопорушення, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Згідно положень ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у виді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз.2 ч.1 ст.170 КПК України).
Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положення кримінального процесуального закону зобов'язує слідчого суддю встановити наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, лише під час розгляду клопотання про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Разом з цим, в межах розгляду даного клопотання підставою арешту майна прокурор зазначає саме збереження речових доказів.
З огляду на зазначене, вилучене майно під час обшуку, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що тимчасово вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, зберегло або може зберігати на собі сліди його вчинення, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Отже відповідно до ст. 91 КПК України вказане майно, на яке прокурор просить накласти арешт, має важливе доказове значення в рамках цього кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчою суддею не встановлено. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчої судді не виникає.
Беручи до уваги те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню та встановленню істини в ході досудового розслідування по ньому, з метою збереження речових доказів, майна, що має доказове значення в даному кримінальному провадженні, та для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, суд вважає клопотання законним та обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню.
Слідча суддя роз'яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні цього заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
Питання щодо місця зберігання речових доказів вирішується слідчим у кримінальному провадженні на підставі вимог ст.100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.131, 132, 170-173, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України,
Клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025221180000058 від 12.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони розпорядження, користування та відчуження на вилучене 02.09.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на:
- мобільний телефон IPhone 15 у корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон IPhone 7 у корпусі білого кольору IMEI1: НОМЕР_3 , MEID: НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон Galaxy M32 у корпусі білого кольору IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ;
- слоти з-під сім-карток оператора «LifeCell» у кількості 5 (п'ять) шт., які упаковано до експертного пакету WAR1025684;
- системний блок у корпусі чорного кольору із написом «EXPERTPC»,
Майно, на яке накладено арешт зберігати відповідно до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, забезпечити виконання ухвали.
Ухвала про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя
Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1