Справа № 216/7581/19
провадження 2/216/76/25
іменем України
04 вересня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Радочин Д.С.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Комара Е.Л.
розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу централізованого опалення, -
У провадженні судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В. перебуває цивільна справа за позовом комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу централізованого опалення.
У судому засіданні 04 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заявив головуючому судді Цимбалістенко О.В. відвід тому, посилаючись на наявний конфлікт інтересів, у зв'язку з чим виникають сумніви в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді справи.
На обгрунтування відводу зазначив наступне.
- відповідачем ОСОБА_1 разом з його представником ОСОБА_3 30 липня 2025 року подано скаргу до ВРП. Ухвалою ВРП від 29 серпня 2025 року було відкрито провадження;
- відповідачем ОСОБА_1 разом з його представником ОСОБА_3 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення суддею Цимбалістенко О.В., відомості по якій, зі слів представника, внесені до ЄРДР та роспочате досудове розслідування.
Відповідач ОСОБА_1 підтримав усну заяву свого представника ОСОБА_3 про відвід головуючого судді Цимбалістенко О.В.
Вислухавши учасників справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить; висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Таким чином, оскільки заява про відвід судді заявлена представником відповідача під час судового засідання, тому питання про відвід вирішує суд, що розглядає справу.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 36-41 Цивільного процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано у статті 36 Цивільного процесуального кодексу України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
При вирішенні справи «Biluha v. Ukraine» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Отже, при об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб'єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Відповідно до частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. При цьому, частиною 4 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом частини третьої статті 39 Цивільного процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.
В частині четвертій статті 39 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно довести наявність упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Щодо посилання представника відповідача Комара Е.Л., на те, що Вищою Радою Правасуддя відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про порушення вимог щодо несумісності суддею Печенізького районного сду Харківської області(відряджена до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу) Цимбалістенко Оленою Валентинівною у зв'язку з чим можливий конфлікт інтересів та неупередженість судді.
Рішенням Ради суддів України від 01.03.2019 за №13 за пропозицією Вищої Ради Правасуддя внесено зміни до рішення Ради суддів України № 34 від 08 червня 2017 року «Про роз'яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів», а саме, пункт 2-й цього рішення викладено в наступній редакції: «Наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя - не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником такого судового провадження скарги надії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України.».
Таким чином суд зазначає, що подання скарги до ВРП та відкриття провадження за вказаною скаргою не свідчить про упередженість судді під час розгляду справи, а тому не може бути підставою для відводу. Заявлення відводу є процесуальним правом учасників справи. Така позиція відповідає рішенню РСУ №34, яке встановлює, що наявність у провадженні ВРП скарги щодо судді не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної справи.
Отже, заявлення відводу є процесуальним правом особи, а той факт, що підставою такого відводу є скарга на суддю до ВРП, за загальним правилом, не спричиняє конфлікту інтересів.
Разом з тим, Вища Рада Правосуддя у своїх рішеннях неодноразово наголошувала, що згідно із статтею 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз'яснено, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Водночас слід розуміти, що зловживання самовідводом не допускається і може потягнути застосування дисциплінарної відповідальності. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
Підходи щодо упередженості та безсторонності з боку суддів викладено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні в справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, таку природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.
Для того, щоб вирішити, чи є у конкретній справі правомірні підстави сумніватись у неупередженості судді, необхідно взяти до уваги й думку скаржника, яка при цьому не повинна мати вирішального значення.
Разом з тим, реалізація відповідачем свого права на подання скарги на суддю до Вищої Ради Правосуддя не свідчить про неможливість ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі, а задоволення відводу не може ґрунтувалася виключно на припущеннях.
Крім цього, як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року, професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відвід за вказаних вище обставин задоволенню не підлягає.
Щодо посилання представника відповідача Комара Е.Л., на те, що відповідачем ОСОБА_1 разом з його представником подано заяву про вчинення кримінального правопорушення суддею Цимбалістенко О.В. у зв'язку з чим можливий конфлікт інтересів та неупередженість судді.
Відповідачем ОСОБА_1 та його представником Комаром Е.Л., не надано жодного доказу для підтвердження того, що заява про вчинення кримінального правопорушення була ними подана. Також не надано жодних доказів про існування будь якого кримінального провадження відносно судді Цимбалістенко О.В. та проведення в останньому досудового розслідування.
У суду, на день розгляду заяви про відвід, відсутні будь-які об'єктивні данні щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявами Скриги М.В. або його представником Комара Е.Л. відносно судді Цимбалістенко О.В.
Як вбачається з приписів ст. 37, ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).
Разом з тим, ані відповідачем, ані його представником не надано доказів на підтвердження наявності вказаної підстави для відводу (витяг з ЄРДР, тощо).
З урахуванням викладеного, відвід з вказаної вище підстави на теперішній час задоволенню не підлягає.
Разом з тим, відповідач та його представник не позбавлені права повторно заявити відвід з підстав проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявами Скриги М.В. або його представником Комара Е.Л. відносно судді Цимбалістенко О.В., у разі надання доказів відповідних обставин.
Таким чином, суд вважає, що в задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючого судді слід відмовити через відсутність достатньо обґрунтованих підстав, які б підтверджували упередженість судді Цимбалістенко О.В. при розгляді цивільної справи за позовом комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу централізованого опалення.
Керуючись ст.ст. 36-40 , 259-261 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника відповідача Комара Едуарда Леонідовича, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В. у цивільній справі за позовною заявою комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу централізованого опалення - відмовити.
Роз'яснити учасникам справи, право заявити повторно відвід з підстав того, що відносно судді Цимбалістенко О.В. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні у разі надання, доказів, що підтверджують вказані обставини.
Роз'яснити, що відвід має бути поданий у строки та порядок встановлений ст. 39 ЦПК України.
Ухвала суду набирає чинності негайно і окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та виготовлено 05 вересня 2025 року о 15 год. 40 хв.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО