27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/673/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.08.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного підприємства "Аякс-Авто" в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича
на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025
за заявою ліквідатора ПП "Аякс-Авто"
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства на винних осіб
у справі № 922/673/19
за позовом ліквідатора ПП "Аякс-Авто"
до 1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2 ,
3) ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- ТОВ "ФТЗ Україна",
- ТОВ "Укр-Фін-Груп",
- ТОВ "Техно-Арт",
поданої в межах справи № 922/673/19 про визнання банкрутом ПП "Аякс-Авто" ,-
Історія справи
1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/673/19 про банкрутство ПП "Аякс-Авто"
2. Постановою господарського суду Харківської області від 26.04.2019 року ПП "Аякс-Авто" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Безпалого С.О., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру.
3. Ухвалою суду від 08.07.2021 року клопотання ТОВ "Кастрол Україна" (вх. № 30005) про призначення арбітражного керуючого задоволено; припинено повноваження арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича як ліквідатора ПП "Аякс-Авто"; призначено ліквідатором ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Вегеру Андрія Анатолійовича.
4. До господарського суду 10.10.2022 року надійшла заява (вх. № 1662) ліквідатора ПП "Аякс-Авто" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства на винних осіб, в якій він просить суд - покласти субсидіарну відповідальність на засновника та керівників ПП "Аякс-Авто" в розмірі 82 054 492,29 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 на користь ПП "Аякс-Авто" 82 054 492,29 грн.
4.1. В обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПП "Аякс-Авто" арбітражний керуючий Вегера А.А. зазначив, що в ході ліквідаційної процедури у справі №922/673/19 про банкрутство ПП "Аякс-Авто" ним виявлено обставини, які є підставою для застосування субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника до керівників та засновника боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Так, з метою формування ліквідаційної маси ліквідатором вживалися заходи щодо виявлення майна банкрута, зокрема, проведено інвентаризацію та направлено запити до уповноважених державних органів /установ. Проте, за результатами проведення цих заходів майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, не виявлено. За наслідками вжитих заходів ліквідатором Вегерою А.А. проведено аналіз фінансово-господарського стану ПП "Аякс-Авто" за період 31.12.2016 - 30.09.2018 роки, за результатами якого, зокрема, встановлено такі показники:
- коефіцієнт забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами зменшився з 0,681 до 0,634;
- коефіцієнт забезпечення боржника його оборотними активами зменшився з 0,669 до 0,627;
- розмір чистих активів зменшився з -24,699,1 тис. грн. до - 34831,5 тис. грн.
На підставі чого ліквідатором встановлено можливі ознаки дій з доведення ПП "Аякс-Авто" до банкрутства.
5. Ухвалою суду від 26.01.2023 року заяву (вх. № 1551) ліквідатора ПП "Аякс-Авто" Вегери А.А. про дострокове припинення його повноважень була задоволена, припинено повноваження арбітражного керуючого Вегери А.А. як ліквідатора ПП "Аякс-Авто"; призначено ліквідатором ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходько Дмитра Володимировича (далі - арбітражний керуючий Приходько Д.М.); зобов'язано арбітражного керуючого Вегеру А.А. передати всі матеріали, пов'язані з ліквідаційною процедурою арбітражному керуючому Приходько Д.В. згідно акту прийому-передачі.
6. Ухвалою суду від 14.11.2023 року Господарський суд Харківської області відмовив ліквідатору ПП "Аякс-Авто" у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПП "Аякс-Авто" на засновника та керівників боржника.
7. Постановою від 20.02.2024 року Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ліквідатора ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходька Д.В. залишив без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/673/19 залишено без змін.
8. Постановою від 11.06.2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича задовольнив. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 року у справі № 922/673/19 скасовано. Справу № 922/673/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
9. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2025, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025, в задоволенні заяви ліквідатора ПП "Аякс-Авто" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства на винних осіб (вх. № 11508 від 10.10.2022) відмовлено.
9.1. Судові рішення мотивовані тим, що ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів боржника виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) вказаних осіб, які не були засновниками боржника.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що вказані особи приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.
В матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про заволодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-якими коштами боржника. Окрім того відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів боржника.
За відсутності зазначених доказів відсутня об'єктивна сторона порушення з доведення до банкрутства, відсутні підстави для встановлення суб'єктів цього порушення та їх вину, а тому відсутні підстави для покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. До Верховного Суду від Приватного підприємства "Аякс-Авто" в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №922/673/19 та прийняти нове рішення, яким покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Приватного підприємства "Аякс-Авто" в розмірі 82 054 492,29 грн на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Стягнути солідарно на користь Приватного підприємства "Аякс-Авто" грошові кошти в розмірі 82 054 492,29 грн, у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПП "Аякс-Авто" з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
10.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що судами були застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- у постановах Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18, від 08.12.2022 у справі № 908/802/20, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 щодо застосування пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України;
- у постановах Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18, від 08.12.2022 у справі №908/802/20, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 11.01.2024 у справі №910/6614/20, від 09.12.2021 у справі №916/313/20 щодо застосування частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства;
- у постановах Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18, від 08.12.2022 у справі № 908/802/20, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 11.01.2024 у справі № 910/6614/20, від 09.12.2021 у справі №916/313/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 щодо застосування статті 74 ГПК;
Скаржник вказує, що судом порушено частину 5 статті 310 та частину 1 статті 316 ГПК України за якою висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, а саме висновки та вказівки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладені у постанові від 11.06.2024 у справі № 922/673/19 про банкрутство ПП "Аякс-Авто" за якою розгляд справи та в її межах заяви про покладання субсидіарної відповідальності направлено на новий розгляд (відсутність будь-якого аналізу дій/ бездіяльності осіб на яких покладається субсидіарна відповідальність) місцевим та апеляційним судами повністю проігноровані.
Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що підставою для скасування оскаржуваних судових рішень є пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. ОСОБА_3 подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/673/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025.
13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Аякс-Авто" в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №922/673/19 та призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного підприємства "Аякс-Авто" в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича у справі №922/673/19 на 13 серпня 2025 року о 12:50 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2025 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 922/673/19 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Аякс-Авто" в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 до 27 серпня 2025 року об 11:50 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.
15. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
16. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Предметом касаційного оскарження є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за наслідками розгляду заяви ліквідатора Приватного підприємства "Аякс-Авто" про покладення субсидіарної відповідальності за його зобов'язаннями боржника в сумі 82 054 492,29 на відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
18. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
19. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).
20. Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
21. Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями (абзац 2).
22. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).
23. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) (на яку посилаються скаржники у касаційних скаргах) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
24. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
25. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
26. Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
27. Об'єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.
28. Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
29. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).
30. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 12.11.2020 у справі №916/1105/16), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним. Подібний за змістом висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №908/314/18, на яку посилається скаржник.
31. Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
32. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14).
33. Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18) звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
34. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
35. Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями / бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення.
36. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
37. За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
38. Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
39. Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
40. При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час відкриття / здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати відкриття справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
41. Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
42. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
43. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
44. Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.
45. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.
46. Верховний суд у постановах від 29.06.2023 у справі №923/1054/15, від 26.09.2023 у справі №910/8137/19 виклав правову позицію, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості.
47. Відсутність у осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).
48. Водночас, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
49. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
50. В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
51. Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.
52. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
53. Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
54. При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
55. Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
56. Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
57. Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п'ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).
58. У зв'язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
59. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).
60. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
61. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.
62. До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.
63. Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі №916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
64. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
65. У цій справі суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку поданій ліквідатором заяві про покладення субсидіарної відповідності на відповідачів за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням його до банкрутства дійшли висновку про не доведення ліквідатором належними та допустимими доказами існування причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю відповідачів і доведенням боржника до банкрутства.
66. Колегія суддів враховує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновників, керівників боржника.
67. Виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).
68. При оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак дій, передбачених статтями 218, 219 і 220 КК України, - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств застосовуються Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14.
69. Згідно з п. 3.2 розділу III Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.
70. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі періодом, який передусім має аналізуватися при визначенні фінансового стану ПП "Аякс-Авто" є 2016 - 2018 роки, тобто три роки які передували прийняттю рішення про припинення діяльності підприємства та відкриття провадження у справі про банкрутство, що відповідає положенням, зокрема, пункту 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 року за № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 року за № 1361; надалі - Методичні рекомендації).
71. У цій справі ліквідатор Вегера А.А. склав звіт про аналіз фінансово-господарської стану ПП "Аякс-Авто" та зробив висновки про можливі ознаки дій з доведення підприємства до банкрутства. Для формування відповідних висновків ліквідатор використав, зокрема, фінансові звіти ПП "Аякс-Авто" за період 2016, 2017 роки та 9 місяців 2018 року.
72. Судами встановлено, що згідно з фінансовим звітом та балансом за 2016 рік необоротні активи підприємства складались із основних засобів у розмірі 905,1 тис. грн., в оборотних активах рахувалася готова продукція у розмірі 27406,5 тис. грн., дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у розмірі 3144,2 тис. грн., поточна дебіторська заборгованість 18485,1 тис. грн.
73. Відповідно до фінансового звіту та балансу за 2017 рік необоротні активи підприємства складались із основних засобів у розмірі 755,8 тис. грн., в оборотних активах рахувалася готова продукція у розмірі 30592,6 тис. грн., дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у розмірі 4154,6 тис. грн., поточна дебіторська заборгованість 28205,1 тис. грн.
74. Згідно з балансом станом на 30.09.2018 року необоротні активи підприємства складались із основних засобів у розмірі 657,2 тис. грн., в оборотних активах рахувалася готова продукція у розмірі 29692,1 тис. грн., дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у розмірі 1262,3 тис. грн., поточна дебіторська заборгованість 27918,7 тис. грн. Баланс складав 60337,3 тис. грн.
75. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи міститься проміжний ліквідаційний баланс ПП "Аякс-Авто" станом на 12.03.2019 року, складений ліквідатором ОСОБА_1. та затверджений рішенням засновника ОСОБА_3 , відповідно до якого на підприємстві вже станом на початок звітного періоду (тобто 01.01.2019 року) практично відсутні будь-які активи, за виключенням поточної дебіторської заборгованості на суму 43,5 тис. грн. і грошей та їх еквівалентів на суму 2,1 тис. грн.
76. Проте, судами встановлено, що вказаний звіт щодо фінансово-господарського стану ПП "Аякс-Авто" не може вважатися повним, оскільки в ньому відсутня інформація за останній квартал 2018 року, який входить у трирічний період до прийняття рішення про припинення боржника.
77. Судами також встановлено, що як свідчать баланси ПП "Аякс-Авто" за 2016, 2017 років та за 9 місяців 2018 року в активі підприємства обліковувались основні засоби, в тому числі на кінець звітного періоду вартістю 657,2 тис грн., до яких могли входити, зокрема, об'єкти нерухомого майна, проте, в матеріалах справи наявні лише відомості з відповідних реєстрів про відсутність у боржника об'єктів нерухомого майна станом вже на час ліквідаційної процедури, що само по собі не суперечить даним, зокрема, балансу станом на 12.03.2019 року, однак ці докази не дають можливість суду з'ясувати повну інформацію, чи були у власності банкрута об'єкти нерухомого у період протягом трьох років до припинення його діяльності, і якщо були, то на яких підставах вони вибули.
78. Судами встановлено, що в матеріалах справи міститься довідка, складена за результатами аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України від 12.12.2019 (том 7, а. с. 240 - 242), відповідно до якої у власності ПП "Аякс-Авто" перебували транспортні засоби: Mercedes-benz 411CDI 2148 (2001), білий; Mercedes-benz 411CDI 2148 (2001), білий; NISSAN MURANO 3498,(2012), коричневий; NISSAN ALMERA 1596, (2012), сірий; Mercedes-benz 411CDI 2148 (2001), білий; IVECO DAILY 50C15 2998, (2008), білий, які під час ліквідаційної процедури вже не значилися зареєстрованими за боржником.
79. Вказані транспортні засоби також могли входити до активу балансу підприємства та відображені у розділі «Основні засоби» протягом 2016 - 2018 років, проте, як встановлено під час розгляду справи, з матеріалів справи не можливо встановити, коли та за якими правочинами вони вибули з власності боржника, чи були ці правочини оплатними, чи надходили кошти від їх відчуження та яка їх подальша доля.
80. Також суди установили, що діючим ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Приходько Д.В. не було перевірено актуальні дні, які були зазначені колишнім ліквідатором банкрута Вегерою В. В. щодо відсутності у боржника активів, що стало однією з підстав подання останнім до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівників боржника ПП "Аякс-Авто", не в повному обсязі ним вжито заходів щодо пошуку, виявлення майнових активів банкрута, повернення майна ПП "Аякс-Авто", що знаходиться у третіх осіб до складу ліквідаційної маси боржника.
81. Також судами з матеріалів справи встановлено, що арбітражний керуючий Приходько Д.В., після призначення його ліквідатором банкрута, всупереч вимогам статей 61, 63 КУзПБ не проводив інвентаризацію майна банкрута, аналіз його фінансового стану, не вживав заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. А підтримуючи заяву попереднього ліквідатора Вегери А.А., він фактично покладався на дані інвентаризації та інші відомості щодо фінансового стану ПП "Аякс-Авто", які були надані, зібрані та встановлені його попередниками (ОСОБА_1., ОСОБА_4 та Вегерою А.А. ).
82. Суди з'ясували, що попередніми ліквідаторами здійснено ряд запитів та отримано на них відповіді державних органів та установ щодо майнового стану боржника станом на час проведення ліквідаційної процедури. Проте, як встановив суд, в матеріалах справи є обґрунтовані докази (документи), які не спростовують відсутність активів, а навпаки підтверджують їх наявність у банкрута ПП "Аякс-Авто", загальна сума яких є достатньою для задоволення вимог кредиторів.
83. Так, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р224088 від 09.11.2021 року, копія якого була надана колишнім ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Вегерою В.В., зареєстровано обтяження (від 28.10.2013 за № 13978504) рухомого майна боржника ПП "Аякс-Авто" (договір застави рухомого майна за № ГД-16/13-з-1 від 28.10.2013 року), а саме: товари в обігу, автомобільні масла, автозапчастині та автомобільні аксесуари на загальну суму 14 000 000, 00 грн. за адресами: м. Харків, вул. Морозова, 13, м. Донецк, вул. Собінова, 2а, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, м. Луганськ, вул. Оборона,109 (том13, а. с. 67-68).
84. Крім того, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р224082 від 09.11.2021р. зареєстровано 14.11.2018 року за № 17166250 обтяження рухомого майна боржника ПП "Аякс-Авто" (застава рухомого майна: договір застави рухомого майна за № ГД-16/13-з-1 від 06.11.2013 року), а саме: товари в обігу, автошини, автомобільні масла, автозапчастині та автомобільні аксесуари, тощо на загальну суму 10 450 000, 00 грн., за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 2-В (том 13, а. с. 69-70).
85. Проте, як встановлено під час розгляду справи, вищезазначені актуальні дані щодо вказаних активів банкрута не були перевірені арбітражним керуючим Приходько Д.В. щодо наявності або відсутності таких майнових актів у банкрута за вказаними вище адресами і такі факти не були спростовані ліквідатором у встановленому Кодексом з процедур банкрутства порядку документально відповідно до вимог статей 61-62,65 КУзПБ.
86. Крім того, з матеріалів витребуваної господарської справи № 922/1605/18 судами встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2018 року було відкрито провадження за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до відповідачів, в тому числі до Приватного підприємства «Аякс-Авто». Вказаною ухвалою вжито заходи забезпечення позову по справі № 922/1605/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до зокрема, але не виключно: ПП «Аякс-Авто». В межах суми заявлених вимог та судових витрат накладено арешт на грошові кошти, що належать ПП «Аякс-Авто» та знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських установах, в тому числі на рахунках: - Харківського Головного Регіонального Управління Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» окрім грошових коштів, що мстяться на рахунку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 в ПАТ «Мегабанк».
87. Загальна сума заборгованості, яку АТ "Мегабанк" просило стягнути з ПП "Аякс-Авто" складала 2 484 637, 68 дол. США та 6 757 365, 73 грн.
88. Також в межах суми заявлених позовних вимог та судових витрат у справі №922/1605/18 ухвалою від 18.06.2018 року накладено арешт на все рухоме майно, що належить ПП «Аякс-Авто», в тому числі на предмети застави відповідно до Договору застави рухомого майна № ГД-16/13-з-1 від 28.10.2013 року, що знаходиться за адресами м. Харків, вул. Морозова, 13; м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26; м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 4 або в інших осіб за іншими адресами з переданням на зберігання та визначенням зберігачем майна, документів на нього ТОВ "О-МЕГА".
89. Згідно Постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області (ВП № 56641634) Близнюковим Ю.В. про арешт майна боржника від 20.06.2018 року було накладено арешт на все рухоме майно, що належало ПП "Аякс-Авто", в тому числі на предмети застави відповідно до договору застави рухомого майна № ГД-16/13-3-1 від 28.10.2013 року, що знаходилось за адресами м. Харків, вул. Морозова, 13, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду,4, яке було передано на зберігання зберігачу майна ТОВ "О-Мега" (том 13, а. с. 222-226).
90. Також, суди встановили, що згідно Постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області (АСВП № НОМЕР_6) Близнюковим Ю.В. про опис та арешт майна боржника від 05.07.2018 року було описано та накладено арешт на майно, у тому числі, що належало ПП "Аякс-Авто", яке було передано на зберігання зберігачу майна ТОВ "О-Мега" (том 13, а. с. 233-237).
91. У зв'язку з укладанням мирової угоди між сторонами справи № 922/1605/18, яка затверджена господарським судом ухвалою від 02.11.2018 року, постановою приватного виконавця Близнюковим Ю.В. від 09.11.2018 року закінчено виконавче провадження № 56641634 та знятий арешт з майна, зазначеного вище, та грошових коштів ПП «Аякс-Авто».
92. За умовами вказаної мирової угоди заборгованість ПП "Аяск-Авто" перед АТ "Мегабанк" склав 68 441 744,98 грн., виходячи з офіційного з офіційного курса долара США до української гривні (2817, 7863 грн. за 100 дол. США).
93. Таким чином, в результаті затвердження мирової угоди відбулося зменшення суми заборгованості ПП "Аякс-Авто" з 71 903 765,65 грн. до 68 441 744,98 грн.
94. Судами встановлено, що в матеріалах справи наявний акт огляду складського приміщення від 05.11.2018 року, складеного в присутності комісії у складі директора ПП "Аякс-Авто", його бухгалтера та менеджера відділу продаж, а також начальника відділу продаж ПП "Аякс-Авто", без участі приватного виконавця Близнюкового Ю.В., було виявлено, що двері до складу не зачиненні, а після їх відкриття з'ясувалось, що в приміщенні взагалі відсутнє будь-яке майно, зокрема те, що зазначене в постанові приватного виконавця Близнюкового Ю.В. про опис та арешт майна від 05.07.2018 року (том 15, а.с. 83).
95. Судами встановлено, що будь-які докази вчинення ліквідатором заходів щодо повернення зі зберігання майна від ТОВ «Омега» у матеріалах справи відсутні.
96. Крім того, встановлено, що у балансі ПП "Аякс-Авто" за 9 місяців 2018 року значилася дебіторська заборгованість на загальну суму 29,4 млн грн. Водночас у проміжному ліквідаційному балансі від 12.03.2019 року в активі підприємства станом на 01.01.2019 року обліковується дебіторська заборгованість у розмірі лише 43 500,00 грн. При цьому, всі ліквідатори зосередили свою увагу лише на перевірці обставин погашення останньої. Проте, жодним ліквідатором не встановлено обставини, за рахунок яких коштів або яким способом було здійснено погашення (списання) дебіторської заборгованості на загальну суму 29,3 млн грн. в останні три місяці 2018 року.
97. Судами встановлено, що поза межами аналізу фінансово-господарської діяльності, проведеного ліквідатором Вегерою А.А., та відповідно поза увагою ліквідатора Приходько Д.В. залишилися такі обставини: у четвертому кварталі 2018 (період, який не увійшов до аналізу фінансово- господарської діяльності), а саме 19.11.2018 року, між ПП "Аякс-Авто" (позичальник) та ТОВ "ФК "Укр-Фін-Груп" (кредитор) укладено договір №19/11-18/1 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 70 млн грн. до 31.12.2018 року для поповнення обігових коштів позичальника шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок позичальника. Договір підписано від імені позичальника директором ПП "Аякс-Авто" ОСОБА_2 .
98. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 року у цій справі визнано вимоги ТОВ "ФК "Укр-Фін-Груп" на суму 70 405 800,74 грн. При цьому, судом встановлено, що з виписки по рахунку боржника в АТ "Мегабанк" вбачається проведення ПП "Аякс-Авто" банківських операцій із використанням підприємством коштів отриманих від ТОВ "ФК "Укр-Фін-Груп", а саме:
27.11.2018 - перерахування коштів для купівлі валюти на загальну суму 1160000,00 грн;
28.11.2018 - перерахування коштів для купівлі валюти на загальну суму 56360000,00 грн;
30.11.2018 - погашення заборгованості в сумі 1201967,30 (не зазначено в якій валюті) перед АТ "Мегабанк" згідно кредитного договору №20-07в/2015/ГД-16/13 від 13.03.2015;
28.12.2018 сплата на користь АТ "Мегабанк" процентів в сумі 53644,01 грн. за кредитними договорами №20-38м/2013/ГД-16/13, №20-07в/2015/ГД-16/13.
В матеріалах справи міститься лише виписка по рахунку боржника відкритому в АТ "Мегабанк" (том 7, а. с. 46 - 132).
99. Водночас, як встановлено під час розгляду справи, згідно з платіжними дорученнями від 27.11.2018 року за № 19 та № 21 на суму 11 600 000,00 грн., від 28.11.2018 за № 23 на суму 7 000 000,00 грн., за № 24 на суму 7 000 000,00 грн., за № 25 на суму 14 120 000,00 грн., за № 26 на суму 14 000 000,00 грн., за № 27 на суму 14 240 000,00 грн., від 30.11.2018 року за №35 на суму 1 202 352,00 грн., від 28.12.2018 за № 44 на суму 53 700,00 грн. (том 9 а. с. 90 - 98) ТОВ "ФК "Укр-Фін-Груп" здійснювало перерахування коштів на рахунок ПП "Аякс-Авто", який був відкритий в ПАТ "ПУМБ".
100. Згідно з довідкою ГУ ДФС у Харківській області від 31.05.2019 року (том 7, а. с. 77, 78) у боржника, окрім рахунків в ПАТ «Мегабанк», були наявні відкриті рахунки в АТ "Банк «Грант" до 27.12.2018 року, АТ "ПУМБ" до 31.01.2019 року, АТ КБ "ПриватБанк" до 25.01.2019 року.
101. Суд першої інстанції констатував відсутність у матеріалах справи виписки про рух коштів по вказаним банківським рахункам боржника у період, що передував прийняттю рішення про його ліквідацію. При цьому, ці рахунки були закриті вже у процедурі припинення ПП "Аякс-Авто", та вони могли використовувались боржником для здійснення фінансових операцій, які не знайшли свого відображення в аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства.
102. Жодним з ліквідаторів ПП "Аякс-Авто" не було витребувану вказану інформацію у банківських установ і не досліджено рух коштів по вказаним рахункам, зокрема, не встановлено, чи були які-небудь надходження, які особи здійснювали розпорядження коштами на них, куди та за яким призначенням вони були спрямовані.
103. Окрім того, з наданої виписки по рахунку боржника в АТ "Мегабанк" також встановлено, що боржником у четвертому кварталі 2018 та після прийняття рішення про припинення діяльності підприємства (тобто у 2019 році), проводилась господарська діяльність: боржник сплачував кошти за автомасла, оренду приміщення, повертав фінансову допомогу, боржнику надходили кошти за товар, оливу, запасні частини, оренду приміщення тощо, що може свідчити про наявність у боржника об'єктів нерухомого майна, зокрема, у період, що передував прийняттю рішення про визнання банкрутом ПП "Аякс-Авто".
104. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні повні відомості про господарську та фінансову діяльність боржника за останній квартал 2018 року, а також те, що з 26.12.2018 року ліквідатором ПП "Аякс-Авто" призначено ОСОБА_1., якого було наділено повноваженнями керівника підприємства, жодним з призначених судом ліквідаторів не було з'ясовано, хто саме мав право та на яких підставах здійснював операції на банківських рахунках боржника в подальшому.
105. Суди критично поставились до наявних в справі інвентаризаційних описів (том 13, а. с. 21-34), що були надані колишнім ліквідатором банкрута Вегерою А. А. , оскільки останні не підтверджують, з врахуванням встановлених судами документальних фактів, що у боржника відсутні будь - які активи для задоволення вимог кредиторів.
106. Також суди встановили, що за даними первинного обліку у банкрута дійсно була в наявності дебіторська заборгованість у розмірі 43 466, 99 грн. В доданому до матеріалів справи звіту про здійснені заходи в ліквідаційної процедурі ПП "Аякс-Авто", що був поданий колишнім ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Безпалим С.О. було зазначено про її повне погашення (стягнення боргу з дебіторів) на вищевказану суму (том 11, а. с. 149 -158). Проте, додана до матеріалів справи виписка з особового рахунку ПП "Аякс-Авто" з 26.04.2019 року по 05.11.2019 рік (том 7, а. с. 133-134), засвідчує лише повне погашення дебіторської заборгованості перед боржниками ТОВ "Профіль-М" на суму 20 000 грн. та ТОВ "Дніпротрак" на суму 3 744 грн. За боргом дебітора ТОВ "ТЛА Харків", як встановив суд, не надано доказів погашення боргу, у дебітора ТОВ "ТЛА Дніпропертровськ", згідно вищевказаної виписки з р/р, борг банкруту товариством був погашений частково на загальну суму 2 901,88 грн. Отже, діючим ліквідатором Приходько Д.В. не було перевірено та документально з'ясовано повне погашення дебіторами боргу перед банкрутом на загальну суму 43 446, 99 грн, що є активом банкрута.
107. Крім того, судами встановлено, що твердження ліквідатора у заяві (вх. № 11508 від 10.10.2022 року) про ухилення засновника ( ОСОБА_3 ), голови комісії з припинення ( ОСОБА_1 ) та директора ПП "Аякс-Авто" ( ОСОБА_2 ) від виконання обов'язку з передачі документів ліквідатору, не відповідає дійсним обставинам справи.
108. Так, в матеріалах справи наявний лист арбітражного керуючого Беспалого С.О. (том 5, а.с. 28) наступного змісту: "Ліквідатор двічі листами (від 06.05.2019 року, 25.07.2019 року) звертався до керівника ПП "Аякс-Авто" з проханням виконати вимоги чинного законодавства та передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У зв'язку з невиконанням вище вказаних вимог, ліквідатор 12.08.2019 року звернувся до Слобідського відділу поліції ГУ НП у Харківвській області з проханням вжити заходи щодо керівника ПП "Аякс-Авто" ОСОБА_6 , спрямовані на передачу бухгалтерської та іншої документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. Пізніше, 16.09.2019 року між ліквідатором Беспалим С.О. та директором ПП "Аякс-Авто" було укладено акт прийому-передачі документів, серед яких була довідка Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, яка складена за результатами заяви гр. ОСОБА_2 ЖЕО № 1047 від 10.01.2019 року щодо втрати документів ПП "Аякс-Авто", та в якій констатовано про не можливість встановлення обставин зникнення документів".
109. Таким чином, як встановлено судами, ліквідатором у заяві про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів, не доведено факт ухилення засновника ( ОСОБА_3 ), голови комісії з припинення ( ОСОБА_1 ) та директора ПП "Аякс-Авто" ( ОСОБА_2 ) від виконання їх обов'язку з передачі документів ліквідатору.
110. Отже, ліквідатор фактично не здійснив жодних дій для забезпечення відповідного формування ліквідаційної маси всупереч вимог ч. 1 ст. 61 КУзПБ. При цьому, можливість та необхідність вчинення ліквідатором означених дій, враховуючи обізнаність із обставинами справи №922/1605/18 (вжиття забезпечувальних заходів, арешт активів боржника, передання їх на відповідальне зберігання, неповернення з такого зберігання та відсутність відомостей про звернення стягнення на це майно як на об'єкт застави), не перебуває у залежності від обставин не передання посадовими особами боржника всієї бухгалтерської документації безвідносно від причин такої не передачі.
111. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, враховуючи також ті матеріали, які були додатково витребувані, погодився із висновком місцевого суду, що діючим ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Приходько Д.В. не було перевірено актуальні дні, які були зазначені колишнім ліквідатором банкрута Вегерою В. В. щодо відсутності у боржника активів, що стало однією з підстав подання останнім до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівників боржника ПП "Аякс-Авто", не в повному обсязі ним вжито заходів щодо пошуку, виявлення майнових активів банкрута, повернення майна ПП "Аякс-Авто", що знаходиться у третіх осіб до складу ліквідаційної маси боржника і зазначено про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на Відповідачів у порядку ч.2 ст. 61 КУзПБ,
112. Встановлення розміру субсидіарної відповідальності є обов'язковою умовою для її покладення, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ така відповідальність визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і вартістю майна боржника.
113. У цій справі судами встановлено, що ліквідаційна маса фактично не сформована, а частина активів боржника не виявлена та не облікована в процедурі банкрутства, що унеможливлює достовірне визначення залишкової заборгованості перед кредиторами, яка могла б бути покладена на відповідачів як субсидіарна відповідальність.
114. За встановлених обставин, слід погодитись із висновками попередніх судових інстанцій, що невизначеність складу та вартості майна боржника, а отже - і розміру зобов'язання, прямо виключає можливість обчислення субсидіарної відповідальності в грошовому вираженні, що є матеріальною передумовою її застосування. Отже, за відсутності встановленого залишку заборгованості не вбачається підстав для формування розміру позовних вимог, які могли б бути предметом розгляду в межах цієї справи, що є необхідною умовою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 61 КУзПБ.
115. Доводи скаржника про неповноту судового розгляду підлягають відхиленню, з огляду на те, що судом першої інстанції під час повторного розгляду справи було всебічно досліджено обставини, що стосуються участі всіх осіб, на яких заявник просив покласти субсидіарну відповідальність, зокрема директора ОСОБА_2 , голови комісії з припинення ОСОБА_1 та власника підприємства ОСОБА_3 .
116. У рішеннях попередніх інстанцій надано оцінку: повноваженням відповідачів у відповідні періоди (зокрема, встановлено, хто фактично виконував управлінські функції у ключові періоди: з моменту припинення виконавчого провадження після затвердження мирової угоди - до початку ліквідаційної процедури); документам, підписаним саме цими особами, зокрема проміжному ліквідаційному балансу та матеріалам інвентаризації; відсутності доказів вчинення зазначеними особами дій щодо навмисного виведення майна або його приховування; а також об'єктивній неможливості відокремити обсяг відповідальності кожного, з огляду на відсутність встановленого вибуття активів або доказів їхнього фактичного перебування у розпорядженні будь-кого з відповідачів.
117. Суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний господарський суд, не обмежився аналізом дій ліквідатора, а виходив із сукупної оцінки поведінки кожного з відповідачів у контексті їх обов'язків щодо забезпечення збереження активів. При цьому суд правильно встановив, що Ліквідатором не виконано ключову передумову для притягнення до субсидіарної відповідальності - не доведено причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідачів та неможливістю задоволення вимог кредиторів.
118. Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність засновників, учасників або інших осіб, у тому числі керівників боржника щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії та обставини, які належить до ризиків підприємницької та/або господарської діяльності (ст. 42 Господарського кодексу України).
119. В свою чергу, не надання ліквідатором обґрунтованих доказів за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарної відповідальності відповідачів від звичайних дій суб'єкта господарювання, які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності (ст. 42 ГК України), що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.
120. Здійснивши аналіз наявних у справі документів, а також обставин, що викладені у поданій ліквідатором банкрута заяві та з'ясувавши, що заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо підтвердження вини відповідачів, що складає об'єктивну та суб'єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності керівника та/або засновника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів, суди дійшли до правильних висновків, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності відповідачів.
121. Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
122. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
123. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
124. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
125. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, як і не доводять в чому саме полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій вимогам законодавства, натомість спрямовані на доведення необхідності переоцінки відповідних доказів, а тому підлягають відхиленню як такі, що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції згідно з вимогами статті 300 ГПК України.
126. Надаючи оцінку доводам скаржників щодо не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду необхідно зазначити, що відповідні позиції Верховного Суду, пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та у наведених скаржниками постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.
127. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
128. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
129. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
130. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій у справі обґрунтованим. Господарські суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.
131. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, - без змін.
Судові витрати
132. У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.
Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аякс-Авто" в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі № 922/673/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік