26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/1102/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Синьоокої Г. І. (самопредставництво),
відповідача - Боднар А. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 (колегія суддів: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 (суддя Андрейчук Л.В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про стягнення 49 988 989,86 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП НАЕК "Енергоатом") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" (далі - ТОВ "Закарпаттяенергозбут"), в якому просило стягнути з відповідача 50 024 058,09 грн заборгованості, в тому числі: 10 377 064,08 грн - три проценти річних, 39 646 994,01 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позов ДП НАЕК "Енергоатом" обґрунтовано тим, що позивач (продавець) належним чином виконав зобов'язання за договором купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 № 65-150-SD-21-00418 та продав електричну енергію за період із квітня 2022 року до жовтня 2023 року. Водночас, починаючи з квітня 2022 року, ТОВ "Закарпаттяенергозбут" порушило встановлені додатковими угодами строки оплати за електричну енергію, відтак виникла заборгованість.
1.3. До Господарського суду Закарпатської області 16.01.2024 надійшла заява ДП НАЕК "Енергоатом" вх. № 02.3.1-02/316/24 про заміну позивача його правонаступником.
1.4. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2024 у справі № 907/1102/23 замінено позивача у справі № 907/1102/23 ДП НАЕК "Енергоатом" його правонаступником - Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ НАЕК "Енергоатом").
1.5. АТ НАЕК "Енергоатом" звернулося 05.02.2024 до Господарського суду Закарпатської області з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 49 988 989,86 грн, з яких: 10 341 995,85 грн - три проценти річних, 39 646 994,01 грн - інфляційні втрати.
1.6. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2024 у справі № 907/1102/23 клопотання позивача про зменшення позовних вимог задоволено.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 907/1102/23, позов АТ НАЕК "Енергоатом" задоволено частково.
Вирішено стягнути з ТОВ "Закарпаттяенергозбут" на користь АТ НАЕК "Енергоатом" три проценти річних у розмірі 8 297 596,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 31 717 595,21 грн та судовий збір у розмірі 600 288,70 грн. В іншій частині позовних вимог АТ НАЕК "Енергоатом" відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги АТ НАЕК "Енергоатом", виходив із того, що ТОВ "Закарпаттяенергозбут" зобов'язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків. Як установив суд першої інстанції, умовами пункту 6 додаткових угод до договору № 65-150-SD-21-00418 сторони визначили, що оплата вартості електричної енергії повинна здійснюватися у формі попередньої оплати за наведеним у попередньому розділі графіком.
Суд першої інстанції зазначив, що під час дії воєнного стану учасники ринку електричної енергії, на яких покладені спеціальні обов'язки, зобов'язані забезпечити виконання вимог наказу та інших нормативно-правових актів, які регулюють купівлю-продаж електричної енергії (пункт 1 наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 № 132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період"). Як установив суд першої інстанції, за змістом наказу:
- ДП "НАЕК "Енергоатом" повинно спрямовувати кошти до ДП "Гарантований покупець" на оплату заборгованості за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за певний період та у конкретній сумі;
- ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня повинно спрямовувати отримані згідно з пунктом 1 цього алгоритму кошти за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг;
- постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу від ДП "Гарантований покупець" згідно з пунктом 2 цього алгоритму повинні спрямувати до ДП "НАЕК "Енергоатом" отриману суму коштів за куповану електричну енергію за певний період постачання у певній сумі.
Суд першої інстанції також зазначив, що в подальшому Міністерство енергетики України вносило зміни та доповнення до наказу від 21.03.2022 № 132. Наведеними наказами визначалися суми коштів, які виділялися для здійснення розрахунків між сторонами, а також встановлювався обов'язок перерахувати ці кошти у визначені терміни (фактично негайно: щодо постачальників універсальних послуг - протягом одного робочого дня з дати отримання). Суд першої інстанції виснував, що такими наказами не встановлювалися інші строки оплати за укладеними між виробником та постачальниками універсальних послуг договорами купівлі-продажу електричної енергії.
Суд першої інстанції встановив, що станом на момент розгляду справи в суді заборгованість відсутня, проте ТОВ "Закарпаттяенергозбут" вартість електричної енергії сплачувало несвоєчасно. Як зазначив суд першої інстанції, з огляду на прострочення відповідачем внесення оплати за придбану електричну енергію, позивач здійснив нарахування трьох процентів річних у розмірі 10 377 064,08 грн та інфляційних втрат у розмірі 39 646 994,01 грн. Водночас суд першої інстанції зазначив, що позивач при визначенні періоду прострочення оплати І етапу (суми 64 273 363,92 грн) неправильно визначив період прострочення оплати для суми 35 414 623,52 грн, а саме 29.12.2022 - 18.01.2023 (визначив, що період прострочення складає 22 дні). Натомість суд першої інстанції встановив, що в цьому випадку прострочення в період 29.12.2022 - 18.01.2023 складає 21 день. При цьому суд першої інстанції встановив, що за інші періоди нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат проведено правильно. Відтак суд першої інстанції здійснив перерахунок сум трьох процентів річних та інфляційних втрат та дійшов висновку про те, що сума трьох процентів річних, яку слід стягнути, складає 10 371 995,89 грн, а сума інфляційних втрат, яку слід стягнути, - 39 646 994,01 грн.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат на 99,99 %, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість зменшення розміру належних до стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат на 20 %. За висновком суду першої інстанції, таке зменшення забезпечить збалансованість інтересів сторін.
2.3. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції застосував дискрецію для вирішення питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки у цьому спорі. Як зазначив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції врахував індивідуальні обставини саме в цій справі, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що узгоджуються з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Тому апеляційний господарський суд виснував, що порушень судом першої інстанції як норм процесуального права так і норм матеріального права, які би слугували підставою для скасування обґрунтованого та законного рішення суду першої інстанції, немає.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень до неї
3.1. Не погодившись із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ НАЕК "Енергоатом" про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 074 399,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 929 398,80 грн, АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У касаційній скарзі АТ "НАЕК "Енергоатом" просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 907/1102/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 074 399,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 929 398,80 грн; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ "НАЕК "Енергоатом" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 929 398,80 грн, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 074 399,18 грн - передати справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду. В решті АТ "НАЕК "Енергоатом" просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 907/1102/23 залишити без змін.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, АТ "НАЕК "Енергоатом" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, та неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, від 03.12.2024 у справі № 910/9206/23, від 01.04.2025 у справі № 910/19066/23.
3.3. ТОВ "Закарпаттяенергозбут" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 907/1102/23 - без змін. Відповідач зазначає, що рішення судів прийняті з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є законними та обґрунтованими,.
4. Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 24.09.2021 ДП "НАЕК "Енергоатом" (правонаступник - АТ "НАЕК "Енергоатом") (продавець) та ТОВ "Закарпаттяенергозбут", яке є постачальником універсальних послуг, (далі - ПУП) уклали договір № 65-150-SD-21-00-418 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - договір).
4.2. Цей договір укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами) (пункт 1.1 договору).
4.3. Відповідно до пункту 2.1 договору продавець зобов'язаний продати, а ПУП зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП.
4.4. Згідно з пунктом 4.3 договору оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.
4.5. Відповідно до пункту 4.6 договору оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у розділі 13 цього договору, або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш, ніж за 2 (два) робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді.
Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.
4.6. Згідно з пунктом 4.9 договору після закінчення кожного розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають акт купівлі-продажу електричної енергії. Продавець не пізніше 2-го робочого дня після закінчення розрахункового місяця, в якому відбулася купівля-продаж електричної енергії, надсилає ПУП з накладенням кваліфікованого електронного підпису акт купівлі-продажу електричної енергії.
4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що додатковими угодами від 27.03.2022 № 7, від 29.04.2022 № 8, від 23.05.2022 № 9, від 23.06.2022 № 10, від 26.07.2022 № 11, від 25.08.2022 № 13, від 30.09.2022 № 14, від 29.10.2022 № 15, від 22.11.2022 № 16, від 28.12.2022 № 17, від 29.03.2023 № 20, від 27.04.2023 № 21, від 31.05.2023 № 22, від 22.06.2023 № 23, від 25.07.2023 № 24, від 25.08.2023 № 25, від 26.09.2023 № 26 до договору сторони погодили період постачання, вартість з ПДВ та обсяги електричної енергії, а також етапи оплати.
4.8. Відповідно до пункту 6 вказаних додаткових угод оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином: за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.
4.9. Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що йде за датою такого платежу. Згідно з доданими позивачем актами купівлі-продажу електричної енергії продавець продав, а ПУП купив електричну енергію, що підтверджено наявними актами купівлі-продажу електричної енергії.
4.10. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач на виконання умов укладеного договору поставив ТОВ "Закарпаттяенергозбут" електричну енергію протягом березня 2022 року - жовтня 2023 року в обсягах, визначених актами купівлі-продажу електричної енергії, та станом на час розгляду справи в суді заборгованість відсутня, проте ТОВ "Закарпаттяенергозбут" вартість електричної енергії сплачувало несвоєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційною довідкою АТ "Ощадбанк" від 13.11.2023 № 16/2-09/79346/2023 за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 та випискою з рахунку АТ "НАЕК "Енергоатом" в АТ "Укрексімбанк" за період із 01.03.2022 до 31.10.2023.
4.11. Спір у цій справі виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з ТОВ "Закарпаттяенергозбут" заборгованості у розмірі 49 988 989,86 грн.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 у справі № 907/1102/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 у справі № 907/1102/23; розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2025 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 у справі № 907/1102/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/602/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 у справі № 907/1102/23.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відтак суд касаційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у справі № 907/1102/23.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги АТ НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості в розмірі 49 988 989,86 грн, з яких: 10 377 064,08 грн - три проценти річних та 39 646 994,01 грн - інфляційні втрати.
5.5. Предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ НАЕК "Енергоатом" про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 074 399,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 929 398,80 грн.
5.6. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.7. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
5.8. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
5.9. За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
5.10. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
5.11. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.12. За змістом частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
5.13. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, на яку посилається скаржник, сформулювала висновок про те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
5.14. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц також зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
5.15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, до закінчення розгляду якої було зупинено касаційне провадження у справі № 907/1102/23, що розглядається, конкретизовано правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 також зазначила, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
5.16. У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги АТ НАЕК "Енергоатом" частково. Зокрема, враховуючи подану відповідачем заяву про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат на 99,99 %, суд дійшов висновку про часткове зменшення розміру належних до стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат на 20 %, тому вирішив стягнути з ТОВ "Закарпаттяенергозбут" на користь АТ НАЕК "Енергоатом" три проценти річних у розмірі 8 297 596,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 31 717 595,21 грн. В іншій частині позовних вимог АТ НАЕК "Енергоатом" суд відмовив.
5.17. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, АТ НАЕК "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, АТ НАЕК "Енергоатом" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.18. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.19. Касаційна скарга з посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, та неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Скаржник, зокрема, зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, від 03.12.2024 у справі № 910/9206/23, від 01.04.2025 у справі № 910/19066/23.
5.20. Розглянувши доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.
5.21. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій при зменшенні на 20% розміру заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат поклали в основу судових рішень висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Натомість, за твердженням скаржника, висновок про зменшення розміру процентів річних у справі № 902/417/18 був зроблений судом з урахуванням конкретних обставин справи, тому висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, не є релевантними для застосування до спірних правовідносин.
5.22. Колегія суддів установила, що правова позиція, викладена в пункті 8.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, була конкретизована відповідно до пункту 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, в частині твердження:
"виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
5.23. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
5.24. Отже, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
5.25. За таких обставин колегія суддів вважає, що під час касаційного перегляду рішення та постанови в цій справі врахуванню підлягає саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, про те, що розмір процентів річних, який становить три проценти (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом, а інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, тому суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
5.26. Колегія суддів зазначає, що в касаційній скарзі АТ "НАЕК "Енергоатом" просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 907/1102/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 074 399,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 929 398,80 грн; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ "НАЕК "Енергоатом" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 929 398,80 грн, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 074 399,18 грн - передати справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 625 Цивільного кодексу України, помилково зменшивши розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат на 20% за клопотанням відповідача, а також порушили норми процесуального права, зокрема, статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається скаржник, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ "НАЕК "Енергоатом" про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 074 399,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 929 398,80 грн, тому судові рішення в цій частині слід скасувати, а справу в цій частині - передати на новий розгляд до місцевого суду.
5.27. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
5.28. Отже, доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.
5.29. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували норм матеріального права та порушили норми процесуального права, не надали належної оцінки доводам сторін, не дослідили докази, наявні в матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак висновки судів попередніх інстанцій про зменшення трьох процентів річних та інфляційних втрат на 20% суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ "НАЕК "Енергоатом" про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 074 399,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 929 398,80 грн - скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Розподіл судових витрат
Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 у справі № 907/1102/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 074 399,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 929 398,80 грн скасувати. У цій частині передати справу № 907/1102/23 на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак