04 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12872/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Губенко Н. М., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Гончарова С. А., Сибіги О. М., Тищенко О. В.
від 03 червня 2025 року (повний текст складений 17 червня 2025 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА"
до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"
про спонукання виконати певні дії,
за участю представників:
від позивача: Рябко Р. О.
від відповідача: Слободян В. М.
1. Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" про:
- визнання незаконною відмову Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" виконати платіжні інструкції приватного виконавця № 11165 та № 11166 від 20 серпня 2024 року;
- зобов'язання відповідача здійснити примусове списання грошових коштів з рахунку боржника на виконання судових рішень, що набули законної сили, у межах зведеного виконавчого провадження № 75860230 за наказами Господарського суду міста Києва № 910/9894/23 від 23 листопада 2023 року та № 910/4931/24 від 25 липня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання судових рішень, безпідставно повернув платіжні інструкції без виконання з посиланням на пункт 15 Постанови Національного банку України № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та встановлену цим пунктом заборону на здійснення усіх видаткових операцій з рахунків юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації, до яких належить і Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська хімічна мережа» - боржник зведеного виконавчого провадження № 75860230. За твердженням позивача така відмова є незаконною, оскільки зазначена постанова Національного банку України не регулює відносини у сфері виконання судових рішень, не містить заборони на примусове списання грошових коштів з метою виконання судових рішень, боржниками за якими є юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації; підпункт 1 пункту 15 цієї постанови за своїм змістом передбачає можливість здійснення переказу грошових коштів з рахунку такої юридичної особи на рахунок приватного виконавця з метою виконання судового рішення; банк не висловив жодних зауважень щодо правильності заповнення реквізитів виставлених йому приватним виконавцем платіжних інструкцій.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Господарський суд міста Києва рішенням від 23 листопада 2023 року у справі № 910/9894/23 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хімічна мережа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (позивач у цій справі) 647 007,64 грн основного боргу, 268 113,56 грн інфляційних втрат, 36 626,80 грн три відсотки річних, 273 771,18 грн штрафу та 18 382,78 грн судового збору.
Господарський суд міста Києва рішенням від 25 липня 2024 року у справі № 910/4931/24 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хімічна мережа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" 265 562,95 грн основного боргу та 3 983,44 грн судового збору.
Зазначені судові рішення знаходяться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченка С.Є. та виконуються в межах зведеного виконавчого провадження № 75860230.
На стадії виконання наведених судових рішень приватний виконавець Д'яченко С. Є. наклав арешт на грошові кошти боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хімічна мережа», що знаходяться на рахунку в Акціонерному товариству "СЕНС БАНК" та направив Акціонерному товариству "СЕНС БАНК" платіжні інструкції № 11165 та №11166 від 20 серпня 2024 року на примусове списання грошових коштів з рахунку боржника за судовими рішеннями.
Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" звернулося до приватного виконавця з листом № 41048-32.2/2024 від 10 вересня 2024 року, в якому повідомило про повернення без виконання платіжних документів на підставі пункту 15 постанови Національного банку України № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а також додатково листом № 10678-БТ-32.2/2024 від 26 вересня 2024 року повідомило приватного виконавця про відмову у виконанні його вимог у межах виконавчого провадження з посиланням на пункт 15 постанови Національного банку України № 18 від 24 лютого 2022 року та лист Національного банку України № 25-0005/33502 від 13 травня 2023 року.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 11 лютого 2025 року задовольнив позов повністю: визнав незаконною відмову Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" виконати платіжні інструкції № 11165 та № 11166 від 20 серпня 2024 року та списати грошові кошти з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хімічна мережа" у межах примусового виконання судових рішень; зобов'язав Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" здійснити примусове списання грошових коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хімічна мережа" на рахунок приватного виконавця Д'яченка Є.С. в межах зведеного виконавчого провадження № 75860230 за наказами Господарського суду міста Києва № 910/9894/23 від 23 листопада 2023 року та № 910/4931/24 від 25 липня 2024 року; стягнув з Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" 6 056,00 грн судового збору.
Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив виконати вимогу приватного виконавця про примусове списання грошових коштів з поточного рахунку боржника за судовим рішення, що набуло законної сили, та безпідставно послався в обґрунтування цієї відмови на пункт 15 постанови Національного банку України № 18 від 24 лютого 2022 року, який є підзаконним актом, та на лист Національного банку України № 25-0005/33502 від 13 травня 2023 року, оскільки ці документи не можуть створювати і не створюють правових підстав для невиконання відповідачем встановленого законом, зокрема статтями 129 та 129-1 Конституції України та частинами другою та сьомою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», юридичного обов'язку виконати судові рішення, що набули законної сили, на стадії відкритого виконавчого провадження, Національний банк України не уповноважений на прийняття законів України та регулювання порядку виконання судових рішень. Обмеження видаткових операцій власника банківського рахунку ніяким чином не може вплинути на визначену законодавством платіжну операцію примусового списання (стягнення) грошових коштів з цього рахунку в порядку виконання судового рішення, що набуло законної сили.
За висновком суду відповідач своєю відмовою виконати два судових рішення, ухвалених на користь позивача, порушив гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право позивача на справедливий суд, яке позивач може захистити в судовому порядку, у тому числі, у межах окремого позовного провадження.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 03 червня 2025 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2024 року у справі № 910/12872/24 та ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив повністю, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" 7 267,20 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, повертаючи приватному виконавцю без виконання платіжні інструкції № 11165 та № 11166 від 20 серпня 2024 року на примусове списання грошових коштів з рахунку клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хімічна мережа», діяв правомірно та в межах обмежень, встановлених пунктом 15 постанови Національного банку України № 18 від 24 лютого 2022 року, оскільки ці обмеження стосуються видаткових операцій, тобто, операцій, що призводять до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів, у тому числі, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації, незалежно від того, хто виступає ініціатором відповідної видаткової операції (клієнт чи стягувач), за винятком наведеного у цьому пункті переліку видаткових операцій.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 червня 2025 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2025 року залишити в силі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень позивач послався на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 15 постанови Національного банку України № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зробив неправильне її тлумачення, що суперечить положенням статей 3, 8, 41, 55, 92, 129-1 Конституції України, а висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних до цієї справи правовідносинах відсутній.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з правильним застосуванням та дотриманням норм процесуального права, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, викладені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Тлумачення статті 4 Цивільного кодексу України свідчить про те, що у ній встановлений повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися за загальним правилом лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України, постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо тлумачення положень статті 4 Цивільного кодексу України викладені у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 490/7071/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 908/2587/20, від 10 жовтня 2023 року у справі № 910/11289/22.
Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (частина перша статті 2 Закону України «Про Національний банк України»).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національний банк України» (тут і далі по тексту - у редакції Закону України № 3624-ІХ від 21 березня 2024 року, чинній станом на 20 серпня 2024 року - дату виставлення приватним виконавцем відповідачу у цій справі для виконання платіжних інструкцій) банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.
За змістом пунктів 4, 8 частини першої статті 7 Закону України «Про Національний банк України» до функцій Національного банку належить встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Отже, аналіз наведених вище норм закону свідчить про те, що Національний банк України у межах виконання своїх функцій з банківського регулювання і нагляду має право видавати нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. При цьому, нормативно правові акти Національного банку України є складовою законодавства України і регулюють цивільні відносини, що крім наведених вище норм права підтверджується і положеннями Закону України «Про правотворчу діяльність», який був обґрунтовано застосований судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про правотворчу діяльність» особливості дії нормативно-правових актів, що стосуються прав та основних свобод людини і громадянина, що обмежуються у зв'язку з дією воєнного або надзвичайного стану, визначаються законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про правовий режим надзвичайного стану».
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан.
Відповідно до пункту 3 вказаного Указу Президента у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, такі тимчасові обмеження, зокрема, були введені постановою Правління Національного банку України № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №18), до якої в подальшому неодноразово вносились зміни і доповнення.
Згідно з пунктом 15 Постанови № 18 (у редакції, чинній станом на 20 серпня 2024 року - дату виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правління Національного банку України постановило зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації / Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів; 3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки); 4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів; 5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов'язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками; 6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях); 7) страхових виплат (страхових відшкодувань) за договорами страхування, укладеними до дати набрання чинності рішенням Національного банку України про застосування до страховика заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування, включаючи страхові виплати шляхом оплати закладам охорони здоров'я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв'язку із настанням страхового випадку; 8) підпункт 8 пункту 15 виключено; 9) сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; 10) виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення; 11) страхових платежів за договорами обов'язкового та добровільного страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23 лютого 2022 року (включно); 12) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проєктів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України; 13) оплати фізичною особою медичних послуг у закладах охорони здоров'я України.
Отже, зазначена Постанова Національного банку України № 18 є нормативно-правовим актом органу державної влади в розумінні частини п'ятої статті 4 Цивільного кодексу України, статті 56 Закону України «Про Національний банк України», частини другої статті 8 Закону України «Про правотворчу діяльність», який встановлює тимчасові обмеження, зокрема на здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації та юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації, які банки та їх клієнти мають дотримуватися при проведенні відповідних операцій, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 жовтня 2023 року у справі № 910/11289/22.
Відповідно до пункту 10 частини першої 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» видаткова фінансова операція - фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів.
Врахувавши наведене у зазначеному законі визначення видаткової фінансової операції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлені пунктом 15 Постанови № 18 обмеження стосуються видаткових операцій, тобто, операцій, які призводять до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів, у тому числі, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації / республіки білорусь (рф / рб), незалежно від того, хто виступає ініціатором відповідної видаткової операції (клієнт чи стягувач), за винятком наведеного у цьому пункті переліку видаткових операцій.
Верховний Суд погоджується з таким тлумаченням судом апеляційної інстанції норми, закріпленої у пункті 15 Постанови № 18, та не вбачає підстав для її застосування лише до видаткових операцій, ініційованих виключно самим клієнтом банку (резидентами рф / рб чи юридичною особою, кінцевими бенефіціарними власниками якої є резиденти рф / рб), оскільки за своїм змістом ця норма стосується обмежень на здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій по вказаним в ній рахункам без конкретизації того, хто є ініціатором цих операцій. Передбачений цією нормою перелік винятків на здійснення видаткових операцій є вичерпним, який також не передбачає можливість проведення банком цих операцій, зокрема за ініціативою стягувача у виконавчому провадженні на виконання судового рішення.
При цьому, Верховний Суд враховує те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що зазначений нормативно-правовий акт - Постанова НБУ № 18 в частині положень, закріплених у пункті 15, не відповідає вимогам Конституції України чи інших законів, зокрема відсутні докази визнання неконституційним чи недійсним цього пункту Постанови № 18 в судовому порядку.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, встановивши те, що кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хімічна мережа» (боржника у виконавчому провадженні № 75860230) є резиденти рф, а винятки, передбачені пунктом 15 Постанови № 18, які б дозволяли проведення відповідачем, як обслуговуючим банком зазначеного товариства, видаткових операцій по рахунку цього товариства відсутні, дійшов правильного висновку про те, що відповідач, повертаючи приватному виконавцю без виконання платіжні інструкції № 11165 та № 11166 від 20 серпня 2024 року на примусове списання грошових коштів з рахунку клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хімічна мережа», діяв правомірно та в межах обмежень, встановлених пунктом 15 постанови Національного банку України № 18 від 24 лютого 2022 року.
Суд апеляційної інстанції при вирішення спору у цій справі правильно застосував положення пункту 15 Постанови НБУ № 18, а доводи скаржника про зворотне не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення пункту 15 Постанови НБУ № 18, Верховний Суд не вбачає підстав для формування іншого висновку щодо застосування цієї норми права, про який просить скаржник.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на те, що доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 03 червня 2025 року.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу позивача без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 червня 2025 року у справі № 910/12872/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Н. Губенко
О. Мамалуй