Єдиний унікальний номер справи 185/9535/25
Провадження № 1-кп/185/1380/25
04 вересня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у період воєнного стану в залі в м.Павлограді Дніпропетровської області кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №12025041400000332 від 01 серпня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами) в Україні введено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022, який продовжений.
Обвинувачений ОСОБА_3 , достовірно знаючи що на території України з 05:30 год. 24.02.2022 року введений воєнний стан, 20.07.2025 року в період часу з 13:00 години до 15:00 години перебував за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де в житловій кімнаті будинку побачив кутошліфувальну машину марки - «DWT», модель - WS13-180T, яка знаходилась під столом та акумуляторний дриль-шуруповерт Dnipro-M CD-12QX в повній заводській комплектації (дриль - шуруповерт Dnipro-M CD-12Q Kit, 2 (дві) акумуляторні батареї «Dnipro-М», зарядний пристрій «Dnipro-М»), який знаходився під ліжком. В цей час у обвинуваченого ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, шляхом таємного викрадення вищевказаного чужого майна, в умовах воєнного стану, яке належить потерпілому ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, обвинувачений ОСОБА_3 зайшов до житлової кімнати. Після чого, обвинувачений ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, викрав вищевказане майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 . З викраденим майном обвинувачений ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 3790.66 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
20.08.2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468-470, 472, 473 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість в повному обсязі у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Сторони погодилися на призначення покарання обвинуваченому за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, та на звільненні обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні злочину, що йому інкримінований, у вчиненому щиро розкаявся. Йому цілком зрозумілі його права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, а також те, що внаслідок укладення та затвердження угоди про визнання винуватості він буде обмежений в праві оскарження вироку згідно із положеннями ст.ст.394, 424 КПК України. Він повністю розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, а також вид покарання, яке буде застосовано до нього в разі затвердження угоди судом. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз та без впливу будь-яких обставин, необумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.
Прокурор просив затвердити укладену з обвинуваченим угоду про визнання винуватості та ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3 з призначенням йому покарання узгодженого сторонами в угоді.
Захисник також наполягав на затвердженні укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, був сповіщений належним чином, за поясненнями стороні проходить військову службу в ЗСУ. Потерпілий надав прокурору письмову згоду, яка була надана в судовому засіданні, щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, з запропонованим видом та розміром покарання погоджується, претензій до обвинуваченого не має.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином. Потерпілий ОСОБА_6 надав письмову згоду прокурору на укладення угоди, яку підтвердив в підготовчому судовому засіданні.
При цьому судом з'ясовано, що усі сторони кримінального провадження, зокрема і обвинувачений ОСОБА_3 розуміють, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст.474 КПК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку, та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 20.08.2025 року, яка укладена між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні, ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Як вбачається із даних реєстру матеріалів досудового розслідування запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Під час проведення досудового розслідування проводилась судово-товарознавча експертиза, на проведення якої згідно довідки було витрачено 1782.80 гривень. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватий у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за описаних у вироку обставин, тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 1782.80 гривень.
Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 475, 615 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 серпня 2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , та обвинуваченим у цьому провадженні, ОСОБА_3 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, що внесене в ЄРДР за №12025041400000332 від 01 серпня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк відраховувати з моменту проголошення вироку, тобто з 04.09.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 1782.80 гривень.
Речові докази:
- коробку та гарантійний талон з-під кутошліфувальної машини марки - «DWT», модель - «WS13-180T», які передані потерпілому ОСОБА_6 на збереження, - після набрання вироком законної сили залишити останньому по приналежності;
- кутошліфувальну машину марки - «DWT», модель - «WS13-180T», акумуляторну дриль-шуруповерт «Dnipro-M CD-12QX»; 2 (дві) акумуляторні батареї «Dnipro-М»; зарядний пристрій «Dnipro-М», які передані до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області на збереження, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_6 по приналежності.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, а саме:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4, ч.6, ч.7 ст.474 КПК України, у тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1