29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"28" серпня 2025 р. Справа № 924/542/25
м.Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Томковій А.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра"
до Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д"
про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки
Представники сторін:
від позивача: Оніщук В.В.
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 28.08.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.
28.05.2025 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" до Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 07 квітня 2017 року, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра» та фермерським господарством «Фортуна-Агро Д» стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6822782500:10:003:0010 площею 3,2513 га.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою встановлено строки для подачі відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, визначено дату проведення підготовчого засідання у справі.
11.06.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив з додатками.
25.06.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав заяву про проведення підготовчого засідання без участі представника ФГ "Фортуна-Агро Д".
Судом у підготовчому засіданні 26.06.2025 постановлено ухвали, з занесенням до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, встановлення відповідачу строку для подачі заперечень на відповідь на відзив до 10.07.2025 року та відкладення підготовчого засідання на 10:00 год. 17.07.2025. Ухвалою суду від 26.06.2025 повідомлено Фермерське господарство "Фортуна-Агро Д" про дату, час та місце підготовчого засідання у справі.
30.06.2025 через підсистему "Електронний суд" судом отримано відповідь на відзив з додатками, а 02.07.2025 - заперечення на відповідь на відзив з доданим документом.
15.07.2025 через підсистему "Електронний суд" позивач подав додаткові пояснення та заяву про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв'язку з перебуванняv представника СТОВ "Довіра" у відпустці.
Ухвалою суду від 17.07.2025 відкладено підготовче засідання у справі №924/542/25 на 11:00 год. 31.07.2025.
31.07.2025 через підсистему "Електронний суд" позивач подав заяву про долучення доказів, зокрема копії договорів про співпрацю від 07.04.2017 та Додатку №1 до нього, висновку експертів від 06.06.2023, листа ГУ ДПС у Хмельницькій області від 23.10.2023 з додатком, договорів про співпрацю від 07.04.2017 з додатками до них.
Судом у підготовчому засіданні 31.07.2025 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 28.08.2025. Ухвалою суду від 31.07.2025 повідомлено Фермерське господарство "Фортуна-Агро Д" про дату, час та місце судового засідання у справі.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" звернулось з позовом до Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 07 квітня 2017 року, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра» та фермерським господарством «Фортуна-Агро Д» стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6822782500:10:003:0010 площею 3,2513 га.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.03.2008 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822782500:10:003:0010 строком на 15 років. В подальшому керівником СТОВ «Довіра» було укладено 07.04.2017 року договір суборенди земельної ділянки, який як стверджує позивач, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі». З посиланням на ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України СТОВ "Довіра" просить визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 07 квітня 2017 року.
У відзиві відповідач підтвердив факт укладення договору суборенди земельної ділянки від 07 квітня 2017 року з кадастровим номером 6822782500:10:003:0010, що також встановлено у рішеннях Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2021 року у справі №924/158/21 та від 31.10.2023 року у справі №924/797/21, яке залишено в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 року №924/797/21, а також постановою Верховного Суду від 23.04.2025 року у справі №924/635/24. У справі №924/797/21 встановлено, що з інформаційних довідок Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у 2020 році, в порушення взятих зобов'язань, СТОВ «Довіра» розірвало договори оренди з власниками земельних ділянок, що призвело до припинення дії договорів суборенди земельних ділянок укладених між СТОВ «Довіра» та ФГ «Фортуна-Агро Д». Відповідач стверджує, що постановою Верховного Суду у справі №924/635/24 встановлено дійсність договору про співпрацю від 07.04.2017 року та неправомірність дій СТОВ «Довіра» в частині розірвання договорів оренди, що призвело до припинення дії договорів суборенди, в тому числі і спірного договору суборенди.
За змістом відзиву, відповідач стверджує, що звертаючись з позовом про визнання недійсним договору, позивач переслідує як кінцеву мету ухилення від відповідальності, що настала за порушення умов договору про співпрацю від 07.04.2017 року, за що передбачена відповідальність у виді штрафу, що заявлений до стягнення у справі №924/635/24. З приводу позиції позивача щодо не отримання згоди орендодавця на передачу в суборенду земельної ділянки, що на думку останнього зумовлює недійсність правочину, ФГ "Фортуна-Агро Д" наводить позицію Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №925/114/22, згідно з якою відсутність письмової згоди орендодавця на передачу в суборенду земельної ділянки не може слугувати єдиною підставою для задоволення позову орендаря, поданого до суборендаря, про визнання договору суборенди недійсним, з тих підстав, що він суперечить частині першій статті 8 Закону України «Про оренду землі». При цьому, звернення до суду з відповідним позовом згідно з практикою Верховного Суду є зловживанням СТОВ «Довіра» своїм правом, з огляду на що відповідач просить у задоволенні позову відмовити. До відзиву додано копії договору суборенди земельних ділянок від 07.04.2017, Додатку№1 до вказаного договору, постанови Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №924/635/24, рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2023 у справі №924/797/21.
Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо позиції відповідача, зазначивши, що у п. 8.2 оренди землі від 01.03.2008 року передбачено, що орендар не має права передавати земельну ділянку в заставу і користуванням третім особам, відтак діють обмеження на її передачу у заставу або в користування третім особам в тому числі без письмової згоди орендодавця. На думку позивача, висновки у справі № 925/114/22 і у справі, що розглядається є різними та остання не підлягає застосуванню, оскільки має місце зловмисна домовленість (недобросовісна поведінка) у діях орендаря та суборендаря. Як стверджує позивач, договір суборенди укладений із порушенням обмежень, встановленим Статутом товариства, чинним станом на дату укладення договору, унаслідок чого земля вибула із користування товариства із порушенням закону, без достатніх правових підстав, що мало негативні наслідки для господарської діяльності товариства. Зокрема, відповідно до п.3.3.8 контракту директору заборонено без відповідного рішення загальних зборів (роботодавця), яке має бути оформлене у письмовій формі, вчиняти правочини, а саме договори (правочини) щодо оренди виробничих фондів, договори оренди землі. Проаналізувавши зміст п. 8.2 Статуту СТОВ «Довіра» та вказаний пункт контракту, на думку позивача, для укладення договорів оренди та суборенди потрібна була згода загальних зборів, яка відповідно не надавалась. Відтак, останні були укладені керівником СТОВ «Довіра» з перевищенням повноважень.
У відповіді на відзив зазначено, що СТОВ «Довіра» не зловживає правами, а добросовісно звертається до суду з метою захисту своїх прав та інтересів, оскільки передача спірної земельної ділянки в суборенду була здійснена всупереч обмеженням встановленим у договорі оренди, а також без згоди орендодавця, що є порушенням умов договору та саме по собі є юридичним фактом, який породжує право на судовий захист.
З приводу посилань відповідача на рішення та постанови судів, які встановлюють факт укладення договорів та їх виконання, позивач зазначає, що жодне з них не містить юридичної оцінки відповідності передумов і змісту договору вимогам ст. 8 Закону «Про оренду землі». Зауважено, що факт внесення земельної ділянки до переліку у додатку №1 до Договору про співпрацю не свідчить ні про її законну передачу у суборенду, ні про надання орендодавцем письмової згоди на таку передачу. До відповіді на відзив додано копії контракту з керівником підприємства від 01.02.2017, Статуту СТОВ "Довіра" та витягів з наказів №20 від 31.03.2011, №88 від 03.10.2012.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом та представляють інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи. У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.
Відповідач зауважує, що як встановлено в рішенні Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2021 року у справі №924/158/21, сторони не лише уклали спірні договори, але й виконували їх до червня 2020 року. З рішення суду вбачається, що уповноважені сторони здійснювали підписання актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди земельних ділянок у 2018-2019 роках, ФГ «Фортуна-Агро Д» здійснювало оплату наданих послуг, а СТОВ «Довіра» приймала виконання зобов'язань за договорами суборенди у вигляді здійсненої суборендної плати.
З приводу тверджень позивача про наявність злісної домовленості при укладення договорів, відповідач наголошує, що жодних доказів вчинення правочинів з метою завдання шкоди товариствам не додано та не встановлено при розгляді справ №№924/797/21 та №924/635/24. Як договір про співпрацю, так і договори суборенди, були спрямовані на врегулювання відносин сторін на умовах взаємної вигоди. Договір суборенди не містить дискримінаційних умов по відношенню до СТОВ «Довіра» та не надає невиправданих переваг для ФГ «Фортуна-Агро Д».
Таким чином, відсутні підстави вважати, що ФГ «Фортуна-Агро Д» діяло недобросовісно, а сторони вчиняли правочини без реального наміру його укладення та виконання.
Окремо ФГ "Фортуна-Агро Д" заперечує про нібито наявність в статуті СТОВ «Довіра» обмеження повноважень керівника на укладення договорів суборенди земельної ділянки, оскільки предметом спірних договорів суборенди являється не право власності на спірні земельні ділянки, а право користування. Усі ці дії, направлені на виконання договорів суборенди, вчинялися посадовими особами позивача з наявними усіма повноваженнями на вчинення таких дій. Як зазначає відповідач, доказом наступного схвалення спірних правочинів є позиція СТОВ «Довіра» у справі №924/158/21, що викладена у відзиві на позов від 31.03.2021 року. Так, уповноважений представник СТОВ «Довіра» повністю підтвердив, як укладення договорів суборенди, так і факт надання послуг із суборенди земельних ділянок, підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, а також факт належного виконання ФГ «Фортуна-Агро Д» взятих на себе зобов'язань по договорах суборенди в частині оплати наданих послуг. До заперечень додано копію відзиву СТОВ "Довіра" у справі №924/158/21.
За змістом додаткових пояснень позивач зазначає, що у договорів оренди та суборенди одна правова природа, а тому для їх укладення потрібна згода загальних зборів. До негативних наслідків укладення договору суборенди позивач відносить втрату можливості користуватись земельною ділянкою та штрафні санкції.
Представник відповідача в судове засідання 28.08.2025 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 31.07.2025 на офіційну електронну адресу останнього зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2025 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/542/25 відсутні.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.
Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії №ЯА 966014 від 13.08.2007 право власності на земельну ділянку площею 3,8635 га розташовану на території Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області надано Рабченюк Владейці Макарівні, про що 08.05.2020 державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію права власності (36450696) у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до укладеного 01.03.2008 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ "Довіра" в особі директора Оцалюка Анатолія Васильовича, що діє на підставі статуту, договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Антонінської селищної ради Красилівського району загальною площею 3,2513 га, у тому числі 3,2513 га ріллі, яка належить Рабченюк В.М. на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії №ЯА 966014 від 13.08.2007.
У п. 3.1 договору оренди передбачено, останній укладено на 15 (п'ятнадцять) років. Термін дії договору оренди з 1 січня 2008 р. по 1 січня 2023 р.
Земельна ділянка передається в оренду для товарного сільськогосподарського використання. Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного с/г виробництва (п.п. 5.1, 5.2 договору).
Згідно зі змістом п. 6.2 договору оренди передача орендної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору.
Після припинення дії договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані придатному для використання за цільовим призначенням, але не гіршому (п. 7.1 договору).
Орендар не в праві передавати земельну ділянку в заставу і користування третім особам (п. 8.2 договору).
За змістом п. 12.1 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Договір оренди землі від 01.03.2008 підписано сторонами з відміткою про те, що договір зареєстровано у Красилівському районному відділі центру ДЗК, про що вчинено запис від 26.05.2008 за №040875600272.
15.07.2011 сторони договору оренди землі від 01.03.2008 підписали зміни та доповнення до останнього.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права оренди від 06.05.2017, 04.05.2017 державним реєстратором внесено запис про право оренди СТОВ "Довіра" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822782500:10:003:0010 на підставі договору оренди від 01.03.2008 строком дії на 15 років з правом пролонгації.
07.04.2017 між СТОВ "Довіра" в особі директора Китайчука С.В., що діє на підставі статуту (сторона - 1) з однієї сторони, та ФГ "Фортуна-Агро Д" в особі директора Оцалюка А.В., що діє на підставі статуту (сторона - 2) з другої сторони, укладено договір про співпрацю, згідно з п. 1.1 якого предметом договору є відносини сторін з підтримання та розвитку територіальної громади села Якимівці Гриценківської сільської ради, Красилівського району, Хмельницької області, з метою впровадження високих стандартів життя через ефективне використання земельних ділянок, що знаходяться в масиві села Якимівці та у переважній більшості знаходяться у власності жителів села та перебувають у користуванні (оренді) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра".
Пунктами 2.1.1, 2.1.4, 2.2.1 договору передбачено обов'язки СТОВ "Довіра" передати ФГ "Фортуна-Агро Д" у суборенду земельні ділянки, що зазначені у додатках до цього договору на підставі укладених та належним чином зареєстрованих в реєстрі речових прав на нерухоме майно, договорів суборенди земельних ділянок загальною площею не менше 989,9 га.; до закінчення терміну дії цього договору та/або договору оренди земельної ділянки переданої в суборенду, не вчиняти дії, що призводять чи можуть призвести до дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок, що передаються у суборенду та передбачені у додатках до цього договору; вимагати від сторони - 2 здійснення користування земельними ділянками, що передані в суборенду, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору суборенди.
У п. 2.4.1 визначено право ФГ "Фортуна Агро Д" використовувати земельні ділянки на умовах визначених договорами суборенди земельних ділянок.
Відповідно до п. 6.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025.
Пунктом 9.3 договору передбачено, що у відповідності до статті 259 ЦК України, сторони погодили, що до правовідносин, що виникають з цього договору застосовується загальний строк позовної давності три роки. Сторони погодили встановити строк позовної давності три роки до вимог про стягнення неустойки визначеної в розділі 5 цього договору.
07.04.2017 між СТОВ "Довіра" в особі директора Китайчука С.В., що діє на підставі статуту (орендар) з однієї сторони, та ФГ "Фортуна-Агро Д" в особі директора Оцалюка А.В., що діє на підставі статуту (суборендар) з другої сторони, укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно з п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.
Згідно п. 1.2 договору суборенди об'єкт суборенди орендований орендарем на підставі договору оренди землі від 01 березня 2008 року, укладений між СТОВ "Довіра" та ОСОБА_1 .
Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору в суборенду передається земельна ділянка кадастровий номер 6822782500:10:003:0010 загальною площею 3,2513 га.
Договір суборенди діє до 01 січня 2023 року (п. 3.1 договору суборенди).
Строк дії договору суборенди закінчується також в разі закінчення або припинення строку дії основного договору оренди (п. 3.2 договору суборенди).
Згідно з п. 5.1 договору суборенди земельна ділянка передається в суборенду для ведення сільськогосподарського виробництва.
Цільове призначення земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 5.2 договору суборенди).
Відповідно до п. 7.1 договору суборенди після припинення дії договору, протягом п'яти календарних днів, суборендар повертає орендарю земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в суборенду.
У п. 8.1 договору суборенди вказано, що на суборендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інших прав третіх осіб.
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено (п. 12.4.1); закінчення терміну дії основного договору (п. 12.4.2 договору).
Договір суборенди земельної ділянки від 07.04.2017 підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.05.2020 державним реєстратором внесено запис про припинення речового права ОСОБА_1 , зокрема на право власності на земельну ділянку згідно державного акту ЯА966014 від 13.08.2007, розмір частки 0.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2025 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822782500:10:003:0010 площею 3,2513 га зареєстровано за ОСОБА_2 . Згідно запису державного реєстратора від 22.06.2020, зареєстровано оренду земельної ділянки загальною площею 3,2513 га за ТОВ "ЄВРАЗІЯ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 42097715), орендодавець ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 15.06.2020.
В матеріалах справи наявний Статут СТОВ "Довіра" 2016 рік (нова редакція), затверджений рішенням загальних зборів учасників, яке оформлене протоколом №29/11-16/Д від 29.11.2016.
В матеріалах справи також наявні копії рішення учасників СТОВ "Довіра" №23/05-2025/ЛЕ від 23.05.2025, договору суборенди земельних ділянок від 07.04.2017 з Додатком №1 до нього, постанови Верховного Суду від 23.04.2025 №924/635/24, рішень Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2021 №924/158/21, від 31.10.2023 №924/797/21, висновку експертів від 06.06.2023, листа Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 23.10.2023 з додатком.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2008 року між орендодавцем Рабченюк Владейкою Макарівною та орендарем СТОВ "Довіра" в особі директора Оцалюка Анатолія Васильовича, що діє на підставі статуту, укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Антонінської селищної ради Красилівського району загальною площею 3,2513 га, у тому числі 3,2513 га ріллі, яка належить Рабченюк В.М. на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії №ЯА 966014 від 13.08.2007.
07.04.2017 між СТОВ "Довіра" в особі директора Китайчука С.В., що діє на підставі статуту (сторона - 1) з однієї сторони, та ФГ "Фортуна-Агро Д" в особі директора Оцалюка А.В., що діє на підставі статуту (сторона - 2) з другої сторони, укладено договір про співпрацю.
Верховний Суд у чинній постанові від 23.04.2025 у справі №924/635/24 вказав, що укладенням договору про співпрацю сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили взаємні заходи забезпечення виконання взаємних зобов'язань, пов'язаних із користуванням земельними ділянками, що відповідає положенням статей 546, 548 ЦК України. Тобто договір про співпрацю за своєю правовою природою є забезпечувальним договором, який встановлює певні межі поведінки його сторін та відповідальність за невиконання основного зобов'язання, яке виникне у разі укладення між цими сторонами договорів оренди землі. Натомість, безпосередньо орендні правовідносини були врегульовані сторонами в окремих договорах суборенди землі.
Верховний Суд у вказаній постанові констатував, що положення статуту СТОВ "Довіра" не містять обмежень на укладення директором товариства договорів про забезпечення виконання зобов'язань, яким є спірний договір про співпрацю. Відтак, відсутній дефект волевиявлення СТОВ "Довіра" при укладенні договору про співпрацю, як правової підстави для визнання цього договору недійсним.
В подальшому, 07.04.2017 між СТОВ "Довіра" в особі директора Китайчука С.В., що діє на підставі статуту (орендар) з однієї сторони, та ФГ "Фортуна-Агро Д" в особі директора Оцалюка А.В., що діє на підставі статуту (суборендар) з другої сторони, укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно з п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.
Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).
Переважною більшістю правовідносин, урегульованих нормами цивільного законодавства, є відносини, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб'єктів та нормальна реалізація ними суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків.
Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків.
Це загальне правило закріплене у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як вбачається з умов п. 3.1 договору оренди землі від 01.03.2008 термін дії, на який укладався останній між ОСОБА_1 та орендарем СТОВ "Довіра" до 01.01.2023 року.
При цьому, у п.п. 3.1, 3.2 оспорюваного договору суборенди позивач та відповідач узгодили, що останній діє до 01 січня 2023 року. Строк дії договору суборенди закінчується також в разі закінчення або припинення строку дії основного договору оренди.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.05.2020 державним реєстратором внесено запис про припинення речового права ОСОБА_1 , зокрема на право власності на земельну ділянку згідно державного акту ЯА966014 від 13.08.2007, розмір частки 0.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2025 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822782500:10:003:0010 площею 3,2513 га зареєстровано за Рабченюк Надією Іванівною. Згідно запису державного реєстратора від 22.06.2020, зареєстровано оренду земельної ділянки загальною площею 3,2513 га за ТОВ "ЄВРАЗІЯ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 42097715), орендодавець Рабченюк Надія Іванівна на підставі договору оренди землі від 15.06.2020.
З матеріалів справи суд встановив, що оспорюваний договір суборенди земельної ділянки від 07 квітня 2017 року, укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра» та фермерським господарством «Фортуна-Агро Д» стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6822782500:10:003:0010 площею 3,2513 га, припинив свою дію.
За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його прав та інтересів як орендаря за договором оренди землі від 01.03.2008 у зв'язку з перевищенням повноважень директором СТОВ "Довіра" при укладенні договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2017 та зловмисною домовленістю останнього з директором ФГ "Фортуна Агро Д".
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Подібний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 15.06.2022 у справі № 916/700/21, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20.
При цьому, в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 в розвиток цих позицій також зазначено, що вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.
Зі змісту п.п. 8.2, 12.1 договору оренди землі від 01.03.2008 вбачається, що позивач не в праві передавати земельну ділянку в заставу і користування третім особам та у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Вищевказані пункти договору оренди землі від 01.03.2008 встановлюють заборону СТОВ "Довіра" передавати земельну ділянку третім особам. У разі недосягнення згоди між сторонами договору, відтак і недотримання позивачем умов договору, саме ОСОБА_1 була наділена правом захищати свої права як орендодавець спірної земельної ділянки.
З урахуванням викладеного, не встановлено порушення прав позивача укладенням оспорюваного договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2017, дія якого припинена станом на дату звернення з позовом до суду.
Верховний Суд у постановах від 29.10.2019 у справі №904/355/19 та від 06.12.2023 у справі №925/114/22 виснував, що аналіз положень частини першої статті 8 Закону України "Про оренду землі", статей 15, 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що відсутність письмової згоди орендодавця на передачу в суборенду земельної ділянки не може слугувати єдиною підставою для задоволення позову орендаря, поданого до суборендаря, про визнання договору суборенди недійсним, з тих підстав, що він суперечить частині першій статті 8 Закону України "Про оренду землі", оскільки, положення цієї норми в першу чергу спрямовані на захист прав орендодавця і їх недотримання орендарем не призводить до порушення прав орендаря, а в разі невиконання орендарем обов'язку з отримання зазначеного погодження та наступного подання позову про визнання правочину недійсним з цих підстав, наслідком задоволення такого позову може стати перекладання негативних наслідків недобросовісної поведінки орендаря на суборендаря.
Окремо судом враховується, що в чинному рішенні Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2021 у справі №924/158/21 встановлено, що позивачем вчинено дії, які підтверджують надання в суборенду земельних ділянок за договором суборенди, шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а фермерським господарством "Фортуна-Агро Д" проведено сплату СТОВ "Довіра" коштів за суборенду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за 2018-2019 роки, що підтверджується платіжними дорученнями.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23, від 20.06.2023 у справі №904/2470/22, від 04.04.2023.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
Оскільки судом не встановлено порушення прав СТОВ "Довіра", обраний останнім спосіб захисту є неефективним та задоволення позову не призведе до відновлення стану, що існував до укладення оспорюваного договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2017.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів сторін, наявні докази в матеріалах справи, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 07 квітня 2017 року, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра» та фермерським господарством «Фортуна-Агро Д» стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6822782500:10:003:0010 площею 3,2513 га суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.
Повний текст рішення складений та підписаний 05.09.2025.
Суддя А.М. Яроцький