29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"26" серпня 2025 р. Справа № 924/574/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровін-Хім" м. Вінниця
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" с. Шумівці Хмельницького району Хмельницької області
про стягнення 5 579 325,02 грн
Представники сторін:
позивач: Петрусєвич О.В. - керівник
відповідач: Крижанівський Д.О. - адвокат, діє на підставі ордера серії ВХ № 1100134 від 27.06.2025
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Хмельницької області 05.06.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровін-Хім" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" про стягнення 5 579 325,02 грн, з яких 368 714,48 грн сума основної заборгованості, 4 262 600,58 грн штраф, 692 293,05 грн пеня, 188 449,57 грн інфляційні втрати та 67267,34 грн 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що між сторонами 04.02.2025 укладений договір поставки № АХ 04/02/2025-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача добрива, характеристики якого, кількість та вартість, а також строки поставки визначалися в специфікації № 1 від 04.02.2025, а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплачувати його на умовах, які вказані в договорі. Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар у строк, визначений в додатках до договору, тобто відповідно до специфікації № 1 покупець зобов'язаний оплатити 100 % від загальної ціни товару до 28.02.2025. Оплата товару здійснюється двома платежами в наступному порядку: 10 % вартості товару, визначеного у специфікації, - до 06.02.2025; 90% вартості товару - до 28.02.2025. В разі зміни курсу євро, рахунок на момент другого платежу може бути змінений по відношенню до курсової різниці. Зазначає, що на дату укладання та підписання договору та специфікацї до нього курс, що склався на міжбанківському валютному ринку України, складав 42,7425 грн за 1 євро, про що зазначено у п. 2 специфікації та відповідно до якого здійснено розрахунок вартості за товар на дату укладання договору. Позивач згідно видаткової накладної № РН-0000011 від 27.02.2025 здійснив поставку товару покупцю у кількості 48 т на загальну суму 1579200,19 грн, згідно видаткової накладної № РН-0000012 від 28.02.2025 - 96 т на загальну суму 3158400,38 грн, згідно видаткової накладної № РН-0000013 від 13.02.2025 - 24 т на загальну суму 789600,10 грн, згідно видаткової накладної № РН-0000014 від 04.03.2025 - 96 т на загальну суму 3158400,38 грн, а також згідно видаткової накладної № РН-0000015 від 05.03.2025 - 24 т на загальну суму 789600,10 грн. Таким чином, свої зобов'язання стосовно поставки на адресу покупця товару, зазначеного у специфікації №1 до договору поставки № АХ 04/02/2025-1 від 04.02.2025? позивач виконав в повному обсязі. Покупець здійснив оплату за отриманий товар на загальну суму 9475201,15 грн. Водночас, загальна вартість поставленого товару, з врахуванням зміни курсу іноземної валюти (євро), що передбачено п. 3 специфікації, та порушення відповідачем строків його оплати (тобто вчинення більшої частини оплати після 28.02.2025), на дату фактичної оплати товару склала 9 843 915,63 грн. Таким чином, фактично не отримуючи попередню оплату в повному обсязі, позивач виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу товар, а останній, порушивши умови договору, створив заборгованість в розмірі 368 714, 48 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Також керуючись п.п. 12.2, 12.3 та ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення 4 262 600,58 грн штрафу, 692 293,05 грн пені, 188 449,57 грн інфляційних втрат та 67267,34 грн 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/574/25 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 27 червня 2025 року включно, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 09 липня 2025 року включно, призначено підготовче засідання на 11:20 год. 09 липня 2025 року.
Відповідач 27.06.2025 надіслав до суду відзив на позов, в якому вказує, що позивач не є основним виробником мінеральних добрив, а тому між ТОВ "Агровін-Хім" та ТОВ "Органік Грейн" було укладено договір поставки №22.01.25-347 від 22.01.2025 та специфікацію №2 від 04.02.2025, за умовами яких ТОВ "Органік Грейн" мало поставити 288 тонн добрива POLIFOSKA NPK (S) 8-24-24-(9) на адресу складу СТОВ "Шумовецьке" до 28 лютого 2025 року. Той факт, що саме ТОВ "Органік Грейн" поставляло товар відповідачу визнається і позивачем, а тому, на думку відповідача, можна констатувати, що обов'язок щодо поставки товару повинен був бути виконаним до 28 лютого 2025 року. Вказує, що відповідно до п. 3 специфікації №1 від 04.02.2025, укладеної між ТОВ "Агровін-Хім" та СТОВ "Шумовецьке", покупець зобов'язаний оплатити постачальнику 100% від загальної ціни зазначеного в п.2 цієї специфікації товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 28.02.2025. Оплата товару здійснюється двома платежами, перший платіж в розмірі 10% від зазначеної суми в п.2 цієї специфікації до 06.02.2025 (тобто передоплата за товар), а другий платіж в розмірі 90% від суми зазначеної в п.2 цієї специфікації до 28.02.2025 (тобто після фактичної поставки товару за умовами укладеної між ТОВ "Агровін-Хім" та ТОВ "Органік Грейн" специфікації). Посилаючись на умови п.п. 1.2, 2.1, 2.1.1, 5.2, 9.3 договору від 04.02.2025, відповідач вказує, що орієнтовна загальна вартість договору вказується у специфікації, а фактична вартість кожної окремої поставки - у видатковій накладній, які в сумі утворюють загальну суму договору. На виконання умов укладеного договору відповідачу було поставлено згідно видаткових накладних 288 тонн добрива на загальну вартість 9475201,15 грн. В свою чергу, відповідно до наданих видаткових накладних та виставлених рахунків СТОВ "Шумовецьке" оплатило постачальнику поставлений товар в повному обсязі. Так, СТОВ "Шумовецьке" перерахувало на банківський рахунок позивача 05.02.2025 - 950000,00 грн, як 10% передоплати за поставлений товар, а також 03.03.2025 - 3050000,00 грн, 07.03.2025 - 2000000,00 грн, 13.03.2025 - 3475201,15 грн, а всього 9475201,15 грн, як фактичну оплату за поставлений за видатковими накладними товар. Водночас, після повної та остаточної оплати поставленого товару, ТОВ "Агровін-Хім" безпідставно виставило спочатку рахунок-фактуру №СФ-0000005 від 02.04.2025 на суму 351026,52 грн та згодом рахунок - фактуру № СФ-0000005 від 15.04.2025 на суму 368714,48 грн щодо оплати 10,240 тонн добрива POLIFOSKA NPK (S) 8-24-24-(9), поставка якого не здійснювалася. Позивач аргументував необхідність здійснення такої оплати нібито зміною курсу іноземних валют, що є безпідставним та не відповідає умовам договору, оскільки положення договору та специфікації чітко передбачають виконання грошових зобов'язань в національній валюті України - гривні (п.п. 6.4, 5.1 договору). При цьому аналіз змісту укладеної cпецифікації до договору поставки підтверджує, що ціна товару встановлена виключно у гривні, без зазначення її еквівалента в іноземній валюті, а курс євро, який у ній вказано, не кореспондується з конкретною ціною товару та не використовується для її розрахунку, а згадується лише як довідкова інформація без жодного впливу на остаточну вартість. Відповідно, положення договору не надають позивачу права вимагати перерахунку ціни у зв'язку зі зміною валютного курсу. Однак незважаючи на це, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги пунктом 3 специфікації №1 від 04.02.2025, яким сторони передбачили можливість зміни рахунку, лише у разі зміни курсу євро. Проте, на думку відповідача, навіть це положення не може бути застосоване в контексті розгляду даної справи, адже можливість його застосування обмежена часовими рамками, тобто рахунок міг бути змінений лише до моменту другого платежу, а не після повного та фактичного розрахунку за поставлений товар. З огляду на викладене, відповідач вказує, що враховуючи повну та належну оплату поставленого товару, здійснену відповідачем у національній валюті, вимоги позивача про необхідність додаткової оплати за фактично непоставлений товар (доплату курсової різниці) є юридично необґрунтованими. Зазначає, що твердження позивача про те, що договором було передбачено обов'язок здійснити передоплату, не відповідає дійсності, адже зі змісту положень укладеного договору поставки та специфікації №1 від 04.02.2025 вбачається, що передоплатою вважалася лише сума в розмірі 10% вартості товару, яка була внесена ще до початку поставок. Жодних інших зобов'язань щодо авансової оплати поставленого товару сторони не погоджували. Відтак, оцінка строків виконання зобов'язань повинна здійснюватися саме в контексті фактичної поставки товару, а не на підставі умов, які не знайшли свого нормативного закріплення у договорі. Тому посилання позивача на те, що покупцем безпідставно було пропущено строки оплати товару, визначені специфікацією, не відповідають дійсності та реальним обставинам справи. В свою чергу, основні партії товару були поставлені 27.02, 28.02, 04.03 та 05.03, тобто з порушенням строків, визначених у специфікації №2 від 04.02.2025, укладеної між ТОВ "Агровін-Хім" та ТОВ "Органік Грейн". При цьому, відповідно до звичайної господарської практики та умов співпраці сторін, оплата товару здійснювалась після його фактичного отримання та перевірки якості, що підтверджується наявними платіжними документами та унеможливлює стягнення штрафних санкцій з відповідача. Також відповідач вказує, що умовами п.п. 7.17, 7.17.1, 15.3 договору прямо передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати або невиконання інших договірних зобов'язань, постачальник мав не лише право затримати поставку, а й за власним розсудом відмовитися від неї повністю або частково, анулювати відповідне замовлення чи змінити його обсяг. Однак позивач не скористався жодним із передбачених прав, що додатково підтверджує виникнення обов'язку відповідача щодо оплати товару лише після фактичного його отримання, а не на умовах передоплати. Таким чином, на думку відповідача, дії позивача щодо безпідставного стягнення коштів після фактичного виконання СТОВ "Шумовецьке" своїх зобов'язань за договором поставки не лише суперечать положенням самого договору, а й свідчать про намагання безпідставно збагатитися за рахунок відповідача. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.
Позивач у надісланій до суду відповіді на відзив від 09.07.2025 вказує, що правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором поставки № АХ-04/02/2025 від 04.02.2025 та специфікацією № 1 до нього від 04.02.2025. Умови договору поставки № 22.01.25-347 від 22.01.2025, укладеного між ТОВ "Агровін-Хім" та ТОВ "Органік Грейн", та додатків до нього, жодним чином не встановлюють прав та обов'язків у господарських правовідносинах між ТОВ "Агровін-Хім" та СТОВ "Шумовецьке" з приводу строків поставки та здійснення оплати товару. Зазначений договір приєднано до матеріалів справи виключено з метою підтвердження факту поставки товару відповідачу. Відповідно до договору № АХ-04/02/2025 від 04.05.2025 фіксованих граничних меж строків поставки товару не визначено, натомість зафіксовано строки оплати товару. В специфікації зазначено, що в разі зміни курсу євро, рахунок на момент другого платежу може бути змінений по відношенню до курсової різниці. На дату укладання та підписання договору та специфікації до нього курс на Міжбанківському валютному ринку України складав 42,7425 грн. за 1 євро, про що зазначено у п. 2 специфікації та відповідно до якого здійснено розрахунок вартості за товар на дату укладання договору. Позивачем виконано свої зобов'язання належним чином та поставлено товар відповідачу до повної його оплати останнім. З правового аналізу положень договору поставки та додатків до нього виходить, що сторонами передбачено продаж товару із застосуванням курсу євро до гривні при визначені остаточної ціни товару на момент розрахунку шляхом коригування попередньої (орієнтовної) вартості на момент відвантаження. Тому позивачем складено акт коригування ціни та скеровано його на адресу відповідача, який отримав його 07.05.2025. Однак відповідач не підписав акт та не повернув позивачу, а також не оплатив вартість товару відповідно до акту коригування ціни та рахунку-фактури. Також позивач звертає увагу, що ним вживалось ряд заходів з метою позасудового врегулювання даного спору.
Згідно з ухвалами від 09.07.2025, постановленими шляхом занесення до протоколу судового засідання, суд встановив відповідачу строку для подання заперечень на відповідь на відзив до 21 липня 2025 року включно, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11:00 год. 29 липня 2025 року.
До суду 18.07.2025 від відповідача надійшли заперечення, в яких останній вказує, що фактичні дії сторін, підтверджені матеріалами справи, однозначно свідчать про поставку товару на умовах післяплати, а авансовим внеском вважалися лише сплачені 05.02.2025 року 10% від загальної вартості товару, про що зазначено в укладеній специфікації. Враховуючи це, оплата з боку відповідача була здійснена у повному обсязі, у погоджені строки та відповідно до виставлених видаткових накладних. За таких обставин позовні вимоги щодо нібито наявної заборгованості та нарахування штрафних санкцій є надуманими і такими, що не ґрунтуються ні на договорі, ні на фактичних обставинах справи. Зазначає, що жодного погодженого механізму перерахунку ціни залежно від курсу євро або будь-якої іншої іноземної валюти між сторонами не передбачено. Більше того, навіть сам курс євро, вказаний у специфікації, має суто довідковий характер і не застосовується для обрахунку ціни товару. Таким чином, за відсутності договірної прив'язки до іноземної валюти, вимога про стягнення так званої курсової різниці не має під собою жодних юридичних підстав і виглядає спробою перекласти комерційні ризики позивача на відповідача, що прямо суперечить засадам договірного регулювання. Позивач, не маючи жодних правових підстав для стягнення курсової різниці, намагався обґрунтувати її існування шляхом оформлення фіктивної господарської операції. Зокрема, вже після повної та остаточної оплати поставленого товару, позивач безпідставно виставив рахунки-фактури та зареєстрував податкову накладну на 10,240 тонн добрива POLIFOSKA NPK (S) 8-24-24-(9), фактична поставка якого не здійснювалася. Жодних первинних документів, що підтверджують відвантаження або приймання такого товару, не існує. При цьому саме вартість цієї "поставки" і становить суму, яку позивач називає курсовою різницею, та оформив її як нову поставку, що є неприйнятним способом документального оформлення курсових коливань та суперечить умовам договору. Відповідач зазначає, що орієнтовна вартість договору вказується у специфікації, а фактична вартість кожної окремої поставки - у видатковій накладній, які в сумі утворюють загальну суму договору. При цьому, фактична сума грошового зобов'язання відповідача формувалася не на рівні попередніх орієнтовних розрахунків, а виключно на підставі видаткових накладних, які згідно з положеннями договору поставки є остаточними документами, що визначають кількість, асортимент і вартість переданого товару. Саме на підставі цих документів, без будь-яких застережень щодо можливих курсових коливань чи умовного характеру зазначеної ціни, СТОВ "Шумовецьке" здійснило повну оплату. Відсутність у видаткових накладних будь-яких змін чи уточнень вартості товару свідчить про остаточність погоджених сум та виконання зобов'язань у тому вигляді, в якому їх було узгоджено сторонами на момент поставки. Відповідач також не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій. Вказує, що враховуючи об'єктивний характер природи курсової різниці, а також відсутності у відповідача як правового обов'язку по її сплаті, так і вини у її виникненні, будь-яке нарахування штрафних санкцій за такими обставинами є безпідставним та суперечить не лише положенням договору, а й загальним принципам цивільного та господарського права. Позивач одночасно заявляє вимоги про стягнення курсової різниці та про нарахування інфляційних втрат, що є взаємовиключними правовими підставами. Для нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних за основу взято суму 8525201,15 грн, яка не узгоджується з реальними обсягами поставок та фактом їх повної оплати з боку відповідача. Крім того, позивач зазначає, що період розрахунку становить 96 днів - з 01.03.2025 по 04.06.2025, хоча, з урахуванням строків фактичних поставок товару, остаточна оплата була здійснена ще 13.03.2025. Таким чином, розрахунок штрафних санкцій здійснено з порушенням обставин виконання договору. Вважає, що вимога про стягнення штрафу в сумі 4262600,58 грн. є явно непропорційною можливим наслідкам і відверто надмірною, особливо враховуючи, що фактичного прострочення виконання грошового зобов'язання з вини відповідача не відбулося.
У заяві від 28.07.2025 представник відповідача з огляду на положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також з урахуванням сформованої судової практики, просив у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій, максимально зменшити їх розмір. Звертав увагу, що неустойка не може становити непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Позивач у поясненнях від 29.07.2025 додатково вказує, що умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін, та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями ст. 632 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, грошове зобов'язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив'язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Звертає увагу суду, що чинним законодавством України не передбачено зазначення в договорі формули коригування вартості товару як обов'язкового елементу договору, оскільки згідно з цивільним та господарським кодексами зміна ціни в договорі можлива за згодою сторін. Відповідач невірно трактує походження штрафу, пені та інфляційних втрат, оскільки незалежно від наявності заборгованості у останнього, покупцем також порушено умови договору в частині своєчасності оплати за поставлений товар, за що відповідно до п.п. 12.2, 12.3 передбачено штраф.
В підготовчому засіданні 29.07.2025 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14:30 год. 26 серпня 2025 року.
Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2025 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.08.2025 заперечив проти позову у повному обсязі.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровін-Хім" (далі - постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (далі - покупець) 04.02.2025 укладено договір поставки №АХ04/02/2025-1 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур таабо засоби захисту рослин, добрива (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість поставленого товару зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару (п. 1.2 договору).
У п. 2.1 договору сторони погодили, що на момент укладання цього договору визначається орієнтовний та попередній перелік товару, ціна, кількість та асортимент якого визначається у специфікаціях (додатках до цього договору).
За умовами п. 2.1.1 договору остаточний перелік, найменування, кількість по кожному виду товару визначається (узгоджується) сторонами на підставі заявки покупця на момент відвантаження товару та відображається у видаткових накладних.
Згідно з п. 4.1 договору строк поставки товару орієнтовно визначається у додатках до цього договору та може бути скоригований постачальником одноособово.
Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна за одиницю товару кожного найменування визначається у гривні та в її еквіваленті іноземної валюти кожного найменування наводиться у додатках до цього договору.
Відповідно до п. 5.2 договору загальна сума договору є орієнтовною визначається сукупністю додатків та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця уповноваженою особою, на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей (товару).
Сторони домовились, що загальна вартість поставленого за цим договором товару визначається сторонами на момент проведення остаточного та повного розрахунку покупцем з постачальником за поставлений товар в порядку, визначеному сторонами у додатку до договору.
При цьому видані постачальником податкові та видаткові накладні підлягають обов'язковому та безумовному коригуванню на дату проведення остаточного та повного розрахунку (оплати) за поставлений товар. Покупець безумовно погоджується на таке коригування видаткових та податкових накладних та зобов'язаний отримати та підписати їх не пізніше дня їх отримання.
Пунктом 6.1 договору визначено, що загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору.
Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (п. 6.2 договору).
У п. 6.4 договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається у додатках до цього договору.
Розрахунок за товар покупець здійснює в строки і розмірі визначеному додатками.
Покупець здійснює оплату (часткову оплату/передплату) за цим договором на підставі рахунків постачальника, які ним виписані з урахуванням вищенаведених умов і додаткового узгодження сторін не потребують (п. 6.5 договору).
Згідно з п. 6.8 договору датою оплати вважається дата надходження грошових сум на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 7.5 договору визначено, що сторони дійшли згоди, що вантажовідправником та вантажоодержувачем в документах (ТТН, залізнична накладна) можуть бути зазначені треті особи.
За умовами п. 7.17 договору в разі порушення покупцем строків оплати товару, а також в разі зволікання чи ухилення від укладення відповідного договору про забезпечення зобов'язань покупця (якщо таке передбачено цим договором) постачальник має право затримати поставку товару на відповідний термін.
Якщо покупець допустив прострочення оплати товару, постачальник може розцінити це як відмову покупця від даного договору та поставки товару замовленого в межах даного договору, та має право самостійно, в односторонньому порядку без додаткового погодження з покупцем, анулювати поставку замовленого товару.
Товар вважається прийнятим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) відповідно до товарно-транспортних документів: видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної (п. 9.3 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії цього договору становить 12 (дванадцять) місяців. У разі, якщо визначені цим договором зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі та належним чином, строк дії цього договору продовжується на тих самих умовах до повного їх виконання (п. 10.1 договору).
Згідно з п. 12.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.
Відповідно до п. 12.3 договору в разі прострочення дати оплати вартості товару покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф в розмірі 50% (п'ятдесяти відсотків) від вартості неоплаченого товару. Умови даного пункту не поширюються на поставку товару, що здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.
Пунктом 15.3 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків попередньої оплати, що встановлені у додатках до цього договору, постачальник має право в односторонньому порядку на підставі ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України зупинити виконання свого обов'язку щодо поставки товару або відмовитися від поставки товару частково чи в повному обсязі, а також залишає за собою право за погодженням з покупцем, шляхом укладання відповідної додаткової угоди, зменшити чи змінити замовлення покупця або збільшити ціну товару.
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком 1 до договору оформлено специфікацію №1 від 04.02.2025, у п. 1 якої зазначено, що 04 лютого 2025 року сторони уклали договір поставки №АХ 04/02/2025-1. Постачальник постачає, а покупець купує товар (добрива Polifoska NPK (S) 8-24-24-(9)) в кількості 288 т на загальну суму 9475201,15 грн.
Згідно з п. 2 специфікації загальна сума, що включає в себе загальну ціну вказаного в цій специфікації товару, становить 9475201,15 грн з ПДВ. Курс, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті складання даної специфікації, складає 42,7425 грн за 1 євро.
За умовами п. 3 специфікації покупець зобов'язаний оплатити постачальнику 100 % від загальної ціни зазначеного в п. 2 цієї специфікації товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 28.02.2025 року. Оплата товару здійснюється двома платежами, перший платіж в розмірі 10% від зазначеної суми в п.2 цієї специфікації до 06.02.2025 року, а другий платіж в розмірі 90% від суми зазначеної в п.2 цієї специфікації до 28.02.2025 року. В разі зміни курсу євро, рахунок на момент другого платежу може бути змінений по відношенню до курсової різниці.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар (добриво Polifoska NPK (S) 8-24-24-(9)) в кількості 288 т на загальну суму 9475201,15 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000013 від 13.02.2025 на суму 789600,10 грн, №РН-0000011 від 27.02.2025 на суму 1579200,19 грн, №РН-0000012 від 28.02.2025 на суму 3158400,38 грн, №РН-0000014 від 04.03.2025 на суму 3158400,38 грн, №РН-0000015 від 05.03.2025 на суму 789600,10 грн. Зазначені видаткові накладні підписані лише позивачем та скріплені відтиском його печатки. Відповідач не заперечує факту отримання вказаного товару.
Також факт поставки відповідачу товару в загальній кількості 288 т підтверджується товарно-транспортними накладними від 13.02.2025, 27.02.2025, 28.02.2025, 04.03.2025, 05.03.2025 вантажовідправником за якими є ТОВ "Органік Грейн".
За отриманий товар відповідач сплатив на користь позивача 9475201,15 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1407 від 05.02.2025 на суму 950000,00 грн, №1474 від 03.03.2025 на суму 3050000,00 грн, №1497 від 07.03.2025 на суму 2000000,00 грн, №1522 від 13.03.2025 на суму 3475201,15 грн.
Позивач подав в матеріали справи акт №1 від 07.03.2025 коригування вартості до договору поставки №АХ04-02/205-1 від 04.02.2025, відповідно до якого здійснив перерахунок вартості поставленого постачальником товару за накладними №РН-0000011 від 27.02.2025 та №РН-0000012 від 28.02.2025 з врахуванням зміни курсу іноземної валюти та збільшив таку вартість на суму 99098,14 грн. На вказану суму позивач виписав видаткову накладну №РН-0000019 від 07.03.2025. При цьому в графі кількість поставленого товару зазначено 0,000 т.
В подальшому позивач здійснив перерахунок усієї вартості поставленого товару з врахуванням зміни курсу іноземної валюти та виписав рахунок - фактуру №СФ-0000005 від 15.04.2025 на суму 368714,48 грн.
Матеріали справи містять податкові накладні №1 від 05.02.2025, №11 від 27.02.2025, №12 від 28.02.2025, №13 від 28.02.2025, №2 від 04.03.2025, №4 від 05.03.2025 та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 07.03.2025 до податкових накладних №11 від 27.02.2025 та №12 від 28.02.2025, які складено позивачем для відображення в податковому обліку операцій за договором поставки №АХ 04/02/2025-1 від 04.02.2025. Вказані накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями.
Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунок-фактура №СФ-0000005 від 15.04.2025 та акт № 1 від 07.03.2025 були надіслані відповідачу 16.04.2025 та отримані останнім 01.05.2025, що підтверджується поштовою накладною, фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
19.05.2025 позивач надсилав на адресу відповідача претензію з вищевказаними документами, яка провернута відділенням поштового зв'язку позивачу.
Матеріали справи містять договір №22.01.25-347 від 22.01.2025 та специфікацію №2 до договору, укладені між ТОВ "Органік Грейн" (постачальник) та ТОВ "Агровін - Хім" (покупець), за умовами яких постачальник зобов'язувався у строк до 28.02.2025 передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення - добриво Polifoska NPK (S) 8-24-24-(9) в кількості 288 т на загальну суму 9386254,08 грн з ПДВ, що еквівалентно 219600,02 євро з ПДВ, а покупець - прийняти і оплатити її.
В зв'язку із несвоєчасним виконанням позивачем зобов'язань за вищевказаним договором було складено акт №944/1 коригування вартості до договору поставки №22.01.25-347 від 22.01.2025 та проведено остаточний розрахунок за отриманий товар, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків. платіжними дорученнями №428 від 16.05.2025 та № 445 від 04.06.2025.
Також до матеріалів справи долучено довідку про відкриття рахунку ТОВ "Агровін-Хім" від 01.08.2024, банківські реквізити СТОВ "Шумовецьке", витяги сторін з Реєстру платників податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи СТОВ "Шумовецьке" від 10.04.2002, виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ "Агровін-Хім" та СТОВ "Шумовецьке", протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Агровін-Хім" від 12.04.2023, наказ ТОВ "Агровін-Хім" № 4/2023/К від 13.04.2023.
Аналізуючи надані докази, пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровін - Хім" (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (покупець) укладено договір поставки №АХ04/02/2025-1 від 04.02.2025 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язувався в строки, визначені договором, передати у власність відповідача (поставити) насіння сільськогосподарських культур таабо засоби захисту рослин, добрива (надалі - товар), а відповідач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість.
У п. 2.1 договору сторони погодили, що на момент укладання цього договору визначається орієнтовний та попередній перелік товару, ціна, кількість та асортимент якого визначається у специфікаціях (додатках до цього договору).
Згідно з п. 4.1 договору строк поставки товару орієнтовно визначається у додатках до цього договору та може бути скоригований постачальником одноособово.
Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна за одиницю товару кожного найменування визначається у гривні та в її еквіваленті іноземної валюти кожного найменування наводиться у додатках до цього договору.
Між сторонами підписано специфікацію №1 від 04.02.2025, що є додатком №1 до договору, в якій зокрема визначено, що постачальник постачає, а покупець купує товар (добрива Polifoska NPK (S) 8-24-24-(9)) в кількості 288 т на загальну суму 9475201,15 грн. Строк поставки товару позивачем у специфікації № 1 не визначався.
Таким чином, ні положеннями договору №АХ04/02/2025-1 від 04.02.2025, ні специфікацією № 1 від 04.02.2025 не встановлено строків поставки товару.
Вказаним спростовуються доводи відповідача щодо наявності у позивача обов'язку здійснити поставку товару до 28 лютого 2025 року.
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення договору №22.01.25-347 від 22.01.2025 та специфікації №2 до нього, що були укладені між ТОВ "Органік Грейн" та ТОВ "Агровін - Хім", в яких передбачений термін поставки товару до 28.02.2025, оскільки останні регулюють господарські відносини, які склались лише між сторонами вказаного договору, та не поширюються на третіх осіб.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар (добрива Polifoska NPK (S) 8-24-24-(9)) на загальну суму 9475201,15 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000013 від 13.02.2025 на суму 789600,10 грн, №РН-0000011 від 27.02.2025 на суму 1579200,19 грн, №РН-0000012 від 28.02.2025 на суму 3158400,38 грн, №РН-0000014 від 04.03.2025 на суму 3158400,38 грн, №РН-0000015 від 05.03.2025 на суму 789600,10 грн.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 6.1 договору визначено, що загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору.
Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (п. 6.2 договору).
У п. 6.4 договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається у додатках до цього договору.
Розрахунок за товар покупець здійснює в строки і розмірі визначеному додатками.
Покупець здійснює оплату (часткову оплату/передплату) за цим договором на підставі рахунків постачальника, які ним виписані з урахуванням вищенаведених умов і додаткового узгодження сторін не потребують (п. 6.5 договору).
Пунктом 2 специфікації № 1 від 04.02.2025 визначено, що загальна сума, що включає в себе загальну ціну вказаного в цій специфікації товару, становить 9475201,15 грн з ПДВ.
За умовами п. 3 специфікації покупець зобов'язаний оплатити постачальнику 100 % від загальної ціни зазначеного в п. 2 цієї специфікації товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 28.02.2025. Оплата товару здійснюється двома платежами, перший платіж в розмірі 10% від зазначеної суми в п.2 цієї специфікації до 06.02.2025, а другий платіж в розмірі 90% від суми зазначеної в п.2 цієї специфікації до 28.02.2025.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача 947520,12 грн (10% від суми, зазначеної в п.2 специфікації) у строк до 06.02.2025 та 8527681,03 грн (90 % від суми, зазначеної в п.2 цієї специфікації) до 28.02.2025.
Вказаним спростовуються доводи відповідача, що остаточний розрахунок за отриманий товар мав бути здійсненим після фактичної поставки товару.
За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що за отриманий товар відповідач сплатив на користь позивача 9475201,15 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1407 від 05.02.2025 на суму 950000,00 грн, №1474 від 03.03.2025 на суму 3050000,00 грн, №1497 від 07.03.2025 на суму 2000000,00 грн, №1522 від 13.03.2025 на суму 3475201,15 грн.
Таким чином, відповідач здійснив оплату за договором поставки №АХ04/02/2025-1 від 04.02.2025 з порушенням строків, встановлених у специфікації № 1 від 04.02.2025.
Звертаючись до суду із позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача 368 714,48 грн як суму основної заборгованості. При цьому, позивач, посилаючись на положення договору та специфікації, вказує, що на дату їх укладення та підписання курс євро на міжбанківському валютному ринку України складав 42,7425 грн за 1 євро, про що зазначено у п. 2 специфікації, та відповідно до якого було здійснено розрахунок вартості за товар на дату складання та оплату відповідачем за отриманий товар на загальну суму 9475201,15 грн. Водночас, загальна вартість поставленого товару, з врахуванням зміни курсу іноземної валюти (євро) та порушення відповідачем строків його оплати, на дату фактичної оплати товару склала 9843915,63 грн. Тому у відповідача виникла заборгованість в розмірі 368 714, 48 грн,
З огляду на викладене, заявлені до стягнення 368 714,48 грн є фактично курсовою різницею.
Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. За своєю правовою природою курсова різниця, яка за умовами договору поставки підлягає донарахуванню та оплаті покупцем (відповідачем), покриває матеріальні втрати постачальника (позивача) від знецінення грошових коштів.
Суд враховує, що згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).
Положеннями ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, постановах Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20.
Позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення 368714,48 грн вказує на п.п. 5.1, 5.2 договору поставки №АХ04/02/2025-1 від 04.02.2025 та п.п. 2, 3 специфікації до нього.
Так, за умовами п. 5.1 договору ціна за одиницю товару кожного найменування визначається у гривні та в її еквіваленті іноземної валюти кожного найменування наводиться у додатках до цього договору.
Відповідно до п. 5.2 договору загальна сума договору є орієнтовною визначається сукупністю додатків та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця уповноваженою особою, на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей (товару).
Сторони домовились, що загальна вартість поставленого за цим договором товару визначається сторонами на момент проведення остаточного та повного розрахунку покупцем з постачальником за поставлений товар в порядку, визначеному сторонами у додатку до договору.
При цьому видані постачальником податкові та видаткові накладні підлягають обов'язковому та безумовному коригуванню на дату проведення остаточного та повного розрахунку (оплати) за поставлений товар. Покупець безумовно погоджується на таке коригування видаткових та податкових накладних та зобов'язаний отримати та підписати їх не пізніше дня їх отримання.
Таким чином, за умовами укладеного договору саме в додатках до договору сторони повинні були погодити порядок визначення загальної вартості товару на момент проведення остаточного та повного розрахунку покупцем, в тому числі ціну товару у гривні та в її еквіваленті іноземної валюти.
Разом з тим, як вбачається із змісту специфікації № 1 від 04.02.2025, в останній визначена вартість товару, що підлягав поставці, та загальна сума поставки лише у національній валюті (гривні). При цьому специфікація не містить відомостей щодо грошового еквівалента ціни поставленого товару в іноземній валюті. Зазначення у п. 2 специфікації інформації щодо курсу євро станом на дату, що передує даті укладення даної специфікації (42,7425 грн за євро), має інформативний характер та не свідчить про погодження сторонами порядку визначення в грошовому зобов'язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті, як це передбачено ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на п. 3 специфікації, яким зокрема передбачено, що в разі зміни курсу євро, рахунок на момент другого платежу може бути змінений по відношенню до курсової різниці, оскільки позивач не скористався вказаним правом. Будь-яких рахунків щодо зміни вартості товару, визначеної у п.п. 1, 2 специфікації, як станом на 28.02.2025 (дата внесення другого платежу), так і в період з 29.02.2025-13.03.2025 (дата фактичної оплати відповідачем отриманого товару) позивачем не виставлялось. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.
Долучений до матеріалів справи рахунок - фактура №СФ-000005 від 15.04.2025 щодо сплати курсової різниці був виставлений позивачем лише після проведення відповідачем повної оплати вартості поставленого товару, що не узгоджується із положеннями п. 3 специфікації.
Будь-яких інших умов, які б свідчили про погодження між сторонами визначення в грошовому зобов'язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті та обов'язку відповідача сплачувати вартість товару в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, ні договір поставки №АХ04/02/2025-1 від 04.02.2025, ні специфікація № від 04.02.2025 не містять.
Таким чином, суд не встановив обставин наявності у відповідача заборгованості (з курсової різниці) перед позивачем за поставлений товар. Тому позовні вимоги про стягнення 368714,48 грн є безпідставними та не підлягають задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач, зокрема заявив до стягнення 3% річних в розмірі 67267,34 грн, нараховані за період з 01.03.2025 по 04.06.2025 на суму боргу 8525201,15 грн, та 188449,57 грн інфляційних втрат, нарахованих за березень-квітень 2025 року на суму боргу в розмірі 8525201,15 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши розрахунок позивача, суд встановив, що останній був проведений без врахування здійснених відповідачем оплат за отриманий товар.
З огляду на викладене, суд провів перерахунок 3% річних в межах визначеного позивачем періоду, відповідно до якого правомірним буде нарахування 3% річних в загальному розмірі 4915,27 грн, з яких:
- 1401,40 грн за період з 01.03.2025 по 02.03.2025 на суму боргу в розмірі 8525201,15 грн;
- 1800,07 грн за період з 03.03.2025 по 06.03.2025 на суму боргу в розмірі 5475201,15 грн;
- 1713,80 грн за період з 07.03.2025 по 12.03.2025 на суму боргу в розмірі 3475201,15 грн.
У стягненні 62352,07 грн 3% річних суд відмовляє, в зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Щодо нарахованих інфляційних втрат, то суд зазначає, що період прострочення боржника становив 12 календарних днів (з 01.03.2025 по 12.03.2025).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що період прострочення боржника становив менше 15 днів, то позивач безпідставно заявив до стягнення 188449,57 грн інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 692293,05 грн пені, яка нарахована за період з 01.03.2025 по 04.06.2025 на суму боргу в розмірі 8525201,15 грн, та 4262600,58 грн штрафу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 12.2 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.
Також відповідно до п. 12.3 договору в разі прострочення дати оплати вартості товару покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф в розмірі 50% від вартості неоплаченого товару. Умови даного пункту не поширюються на поставку товару, що здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.
Із зазначеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені вбачається, що останній був проведений без врахування здійснених відповідачем оплат за отриманий товар.
З огляду на викладене, суд провів перерахунок в межах визначеного позивачем періоду та встановив, що правомірним буде нарахування пені в загальному розмірі 48656,77 грн, з яких:
- 13546,89 грн за період з 01.03.2025 по 02.03.2025 на суму боргу в розмірі 8525201,15 грн;
- 17400,64 грн за період з 03.03.2025 по 06.03.2025 на суму боргу в розмірі 5475201,15 грн;
- 17709,24 грн за період з 07.03.2025 по 12.03.2025 на суму боргу в розмірі 3475201,15 грн.
У стягненні 643636,28 грн пені суд відмовляє, в зв'язку з безпідставністю її нарахування.
Щодо заявленого позивачем до стягнення штрафу в розмірі 4262600,58 грн, то суд дійшов висновку, що останній нараховано обґрунтовано.
Разом з тим, відповідач у поданому клопотанні від 28.07.2025 просив суд максимально зменшити розмір заявлених штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зазначає, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №911/2269/22 від 19.01.2024).
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з п.п. 3, 6 ч. 1 цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин. Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Суд враховує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності СТОВ "Шумовецьке" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, тобто відповідач є сільськогосподарським товаровиробником.
Під час здійснення оплати за частину отриманого товару за договором поставки №АХ 04/02/2025-1 від 04.02.2025 відповідач допустив лише незначне прострочення виконання своїх зобов'язань (12 днів).
Як встановлено судом вище, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором відсутня.
За таких обставин нарахований позивачем штраф в розмірі 4 262 600,58 грн не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, при цьому не може бути джерелом збагачення кредитора.
Стягнення з відповідача штрафу у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства.
Також суд враховує, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин погіршення фінансового стану чи завдання йому значних збитків (співмірних із розміром заявленого штрафу) саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки.
Штраф є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Тому оскільки штраф не є основним боргом, то будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні його розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. При цьому також враховується, що стягнення на користь позивача суми пені та 3% річних в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем вчасно коштів.
Зважаючи на викладене, суд з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості вважає за можливе скористатись правом, наданим ст.551 ЦК України, та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 42626,01 грн.
Таке зменшення розміру штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Щодо пені, то з огляду на її незначний розмір, встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, суд не вбачає підстав для зменшення її розміру.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача 48656,77 грн пені, 4915,27 грн 3% річних та 42626,01 грн штрафу. У задоволенні решти позову суд відмовляє.
При розгляді клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідач у відзиві на позов вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи становить 30000,00 грн. Докази на підтвердження вказаних витрат надані до суду до закінчення судових дебатів.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Суд встановив, що між Адвокатським об'єднанням "Ватрас та партнери" (далі - виконавець) та СТОВ "Шумовецьке" (далі - клієнт або замовник) 26.06.2025 укладено договір №2-АО/25 про надання правничої допомоги, згідно з п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу та здійснювати представництво інтересів СТОВ "Шумовецьке", як відповідача, у справі №924/574/25, що слухається Господарським судом Хмельницької області.
За умовами п. 1.2 договору виконавець відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема надає клієнту правничу допомогу щодо захисту прав та законних інтересів підприємства з питань, що стосуються стягнення боргу та штрафних санкцій за договором поставки № АХ04/02/2025-1, укладеного 04.02.2025 року між ТОВ "Агровін-Хім" та СТОВ "Шумовецьке".
За правничу допомогу, передбачену в п.п. 1.2. договору замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі, обумовленому додатковою угодою сторін (п. 3.1 договору).
26 червня 2025 року між сторонами підписано додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, у п. 1 якої зазначено, що клієнт зобов'язаний сплатити на користь АО "Ватрас та партнери" винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі в сумі 30000,00 грн за весь обсяг послуг, які надаються виконавцем згідно умов основного договору про надання правничої допомоги від 26.06.2025.
Також підписано акт приймання - передачі наданих послуг від 25.08.2025 за договором про надання правничої допомоги №2-АО /25 від 26.06.2025, згідно з п. 1 якого Адвокатське об'єднання "Ватрас та партнери" (виконавець) надав, а СТОВ "Шумовецьке" (замовник) отримало правничу допомогу, передбачену умовами договору про надання правничої допомоги №2-АО /25 від 26.06.2025 у справі №924/574/25, що слухається Господарським судом Хмельницької області, а саме:
- правовий аналіз матеріалів господарської справи №924/574/25, у тому числі дослідження доказової бази, оцінка правових ризиків та перспектив розгляду справи. Вивчення судової практики у справах аналогічної категорії з урахуванням правової ситуації клієнта, аналіз актуальних правових позицій Верховного Суду. Надання консультацій та роз'яснень клієнту щодо можливих сценаріїв розвитку справи. Формування правової позиції та стратегії захисту з урахуванням фактичних обставин та правових норм, визначення оптимальних способів захисту інтересів клієнта, вартість послуг - фіксована;
- підготовка процесуальних документів, а саме: відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, а також інших документів, необхідних для належного захисту прав та інтересів клієнта у судовому процесі, вартість послуг - фіксована;
- представництво інтересів клієнта у Господарському суді Хмельницької області по справі №924/574/25, вартість послуг - фіксована.
Загальна вартість виконаних робіт/наданих послуг, вказаних у п.п. 1-3 цього акту, складає 30000 (тридцять тисяч) грн (п. 2 акту).
Згідно з платіжною інструкцією №284 від 21.08.2025 клієнт сплатив на користь Адвокатського об'єднання 30000,00 грн.
Матеріали справи містять ордер серія ВХ №1100134 від 27.06.2025, виданий Адвокатським об'єднанням "Ватрас та партнери" адвокату Крижанівському Денису Олександровичу на надання правничої допомоги СТОВ "Шумовецьке", та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХМ №000462 від 07.05.2025, видане адвокату Крижанівському Д.О.
Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву від 27.06.2025, заперечення від 18.07.2025 та заява від 28.07.2025 були підписані та надіслані до суду через систему "Електронний суд" адвокатом Крижанівським Д.О.
Адвокат Крижанівський Д.О. приймав участь в підготовчих засіданнях 09.07.2025, 29.07.2025 та в судовому засіданні 26.08.2025.
Вищевказані обставини свідчать, що позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/574/25 у Господарському суді Хмельницької області.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.
Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач в судовому засіданні 26.08.2025 не заперечував проти розміру витрат відповідача на правничу допомогу - 30000,00 грн.
Проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також враховуючи відсутність клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у разі зменшення судом розміру неустойки, такі витрати покладаються на відповідача без урахування зменшення неустойки.
За таких обставин, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 6792,00 витрат на професійну правничу допомогу (без урахування зменшення розміру штрафу).
Щодо розподілу судового збору, то за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на подання позову через систему "Електронний суд", до сплати при зверненні до суду підлягав судовий збір в розмірі 66951,90 грн ( 5 579 325,02 грн * 1,5% * 0,8).
Разом з тим, згідно з платіжною інструкцією № 444 від 04.06.2025 позивач сплатив 83689,88 грн судового збору, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплаченої суми становить 16737,98 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин витрати зі сплати судового збору у розмірі 16737,98 грн між сторонами не розподіляються, і у разі надходження клопотання позивача вказана сума сплаченого судового збору буде повернута з бюджету.
Отже, розподілу між сторонами підлягають витрати зі сплати судового збору у розмірі 66951,90 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі зменшення судом розміру неустойки, зважаючи на обґрунтованість таких позовних вимог, судовий збір за такими вимогами покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 51793,99 грн.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровін-Хім" м. Вінниця до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" с. Шумівці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 5 579 325,02 грн задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шумівці, код 31998812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровін-Хім" (м. Вінниця, вул.Соборна, 24, код 44729744) 48656,77 грн (сорок вісім тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень 77 коп.) пені, 4915,27 грн (чотири тисячі дев'ятсот п'ятнадцять гривень 27 коп.) 3% річних, 42626,01 грн (сорок дві тисячі шістсот двадцять шість гривень 01 коп.) штрафу, 51793,99 грн (п'ятдесят одну тисячу сімсот дев'яносто три гривні 99 коп.) витрат на оплату судового збору.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровін-Хім" (м. Вінниця, вул.Соборна, 24, код 44729744) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шумівці, код 31998812) 6792,00 (шість тисяч сімсот дев'яносто дві гривні 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 05.09.2025.
Суддя Л.О. Субботіна
Рішення надсилається позивачу до електронного кабінету, представнику відповідача адвокату Крижанівському Д.О. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1