Єдиний унікальний номер справи 183/1859/25
Провадження № 2/183/2691/25
04 вересня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,-
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Коваленка В. С. звернулась до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , в обґрунтування якого позивач посилається на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 10 січня 2011 року розірвано. Від цього шлюбу вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та перебуває на повному його утриманні. 12 листопада 2011 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , у зв'язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». З 13 серпня 2024 року син ОСОБА_7 вступив до Дніпровського національного університету імені Олександра Гончара, факультет української та іноземної філології та мистецтвознавства, на денну форму навчання за рахунок коштів фізичних осіб. Термін навчання з 02 вересня 2024 року до 30 червня 2028 року. До досягнення сином повноліття відповідач сплачував аліменти на утримання сина, однак після його повноліття нарахування аліментів за судовим рішенням припинилось. Також зазначає, що вона зверталась до відповідача з пропозицією щодо допомоги в утриманні сина ОСОБА_3 , однак остання без будь-яких пояснень була відхилена відповідачем. Отже, самостійно домовитись та досягти згоди щодо розміру аліментів, які відповідач має сплачувати на утримання сина не можливо. На підставі того, що син навчається, він не працює, джерел доходу не має.
Таким чином, ураховуючи те, що угоди про добровільну сплату аліментів між позивачем та відповідачем не досягнуто, позивач вимушена звернутися до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходів (заробітку) щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову і до досягнення ним 23 років, за умови його навчання.
Не погоджуючись з пред'явленим позовом відповідачем 03 червня 2025 року через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позовні вимоги про стягнення аліментів на навчання є безпідставними та необґрунтованими, оскільки твердження позивачки про повне утримання не відповідають дійсності. Оскільки ним здійснено оплату за навчання та гуртожиток сина ОСОБА_3 15 серпня 2024 року на рахунок Дніпровського національного університету ім. О. Гончара на загальну суму 18 300 грн, що підтверджується квитанціями. Крім того, у період з червня 2023 року до 02 квітня 2025 року відповідач перерахував на особистий рахунок сина 25 650,00 грн, а також 30 квітня 2025 року додатково 3 500 грн, що підтверджується банківськими документами. Зазначає, що між сторонами існувала усна домовленість про спільну оплату навчання дитини обома батьками, тож відповідач свої обов'язки виконує в повному обсязі. Посилаючись на п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15 травня 2006 року та положення Сімейного кодексу України, відповідач вважає, що в цьому випадку відсутні підстави для задоволення позову.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_8 та підсистему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, у якому заперечувала твердження відповідача про належне виконання ним обов'язків з утримання сина, оскільки оплата навчання була здійснена лише за перший рік, а надалі відповідач участі у фінансуванні не брав, попри очевидну потребу дитини. З 12 лютого 2024 року відповідач перераховував на рахунок сина лише по 500-700 грн щомісячно, що є недостатнім і нижчим за прожитковий мінімум. Загальна сума у 25 650 грн за 22 місяці складає приблизно по 1 165 грн на місяць, що не забезпечує навіть базових потреб. Позивач вказала, що основний фінансовий тягар утримання сина лежить на ній. Також вважає, що разові перекази у 3000 та 3500 грн мали формальний характер і були здійснені вже після подання позову, а частина коштів навіть повернена сином. Такі дії не свідчать про реальне виконання батьківських обов'язків. На її думку, відповідач фактично ухиляється від участі в утриманні дитини, а його допомога не є регулярною та усвідомленою, що й стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 31 березня 2025 року було постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду і відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою суду сторонам було установлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових пояснень. Копію ухвали суду було направлено на адреси учасників справи.
Ухвалою суду від 04 червня 2025 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, щодо проведення розгляду цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши наявні письмові докази, приходить до такого висновку.
Суд установив, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про його народження, наданим суду у засвідченій представником позивача копії (а.с. 10). Також установлено, що ОСОБА_3 досяг повнолітнього віку.
12 листопада 2011 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , у зв'язку з чим її прізвище змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб, наданим суду у засвідченій представником позивача копії (а.с. 18).
Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних сина, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Установлено, що ОСОБА_3 є здобувачем вищої освіти денної форми навчання групи УТ-24 факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ. Навчається за рахунок коштів фізичних осіб. Наказ про зарахування на 1 курс від 13 серпня 2024 року № 791с. Термін навчання: з 02 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року, що підтверджується належним чином засвідченою копією довідки від 04 лютого 2025 року № 87-225-73 (а.с. 17).
Також установлено, що ОСОБА_3 проживає без реєстрації за місцем проживання матері ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується належним чином засвідченою копією довідки, виданої головою квартального комітету № 15 Потаніної С. О. від 20 лютого 2025 року (а.с. 12), також належним чином завіреною копією акту від 20 лютого 2025 року, у якому також зафіксовано, що ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Оскільки повнолітній син сторін продовжує навчання, у зв'язку із навчанням не може працювати, суд приходить до переконання, що він потребує матеріальної допомоги. Обставин, які свідчать про те, що відповідач не має можливості надавати допомогу повнолітньому сину, судом не встановлено.
На підставі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх сина, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Суд установив, що відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, а тому може надавати матеріальну допомогу його повнолітньому сину на час його навчання. Разом з тим, відповідачем у відзиві не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували його неможливість брати участь в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання. Так само ним не доведено відсутність можливості сплачувати аліменти у розмірі, який заявлений позивачем у позовній заяві. Також суд вважає необхідним зазначити, що посилання відповідача на здійснення окремих платежів не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки такі виплати не вказують на систематичність, не забезпечують належного утримання сина та не свідчать про виконання обов'язку батька у повному обсязі.
У зв'язку з наведеним, приймаючи до уваги матеріальне становище сина сторін, який навчається, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, суд приходить до висновку, що в межах заявлених позивачем позовних вимог із відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання їх повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), щомісяця, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, а саме - з 27 лютого 2025 року і до досягнення сином сторін - ОСОБА_3 , 23 років, за умови його навчання, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з понесених позивачем судових витрат суд зазначає таке.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідну заяву разом з доказами представником позивача подано в межах зазначеного строку.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
Оцінюючи складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн співмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об'ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755\9215\15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку суду, не потягне за собою надмірного тягара для платника і можливого виникнення «боргової кабали» відповідача.
Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, починаючи стягнення з 27 лютого 2025 року і до досягнення ним 23 років, за умови його навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду складено і підписано 04 вересня 2025 року.
Суддя Г.Є. Майна