Справа № 204/4625/25
Провадження № 2/204/2764/25
(заочне)
03 вересня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участі секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
29 квітня 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідачки ОСОБА_1 із вимогою про стягнення заборгованості за договором позики
№ 3538271 від 13 жовтня 2020 року у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, 3% річних - 49 гривень 69 копійок, інфляційні збитки - 315 гривень 36 копійок (а. с. 1-5).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 13 жовтня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3538271, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 12000 гривень зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % в день (базова /фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію». 26 жовтня 2021 року було укладено договір №30-12/2021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3538271. 10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3538271. 16 липня 2024 року було укладено договір № 16-07/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3538271. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3538271. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3538271, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 31840 гривень 87 копійок, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 10797 гривень 14 копійок; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 20678 гривень 68 копійок; заборгованість за пенею та/або штрафами - 365 гривень 05 копійок, яку позивач прохає стягнути з відповідачки разом із судовим збором у сумі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13000 гривень.
Ухвалою суду від 02 червня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 64), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 13521/25-вих/2/204/2764/25 від 02 червня 2025 року (а. с. 65).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві з поміж іншого прохав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 4 на звороті), не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про місця, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 83), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №3538271, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 12000 гривень, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Кредит надається шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики (12 листопада 2020 року), або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Знижена процентна ставка/день - 0,48 %. Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день - 2,7%. Орієнтовна річна процентна ставка - 175,20%. Орієнтовна загальна вартість позики - 13728 гривень (а. с. 6 на звороті).
Пунктом 5 даного Договору позики визначено, що договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України “Про електронну комерцію“ Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Крім того, з відповідачкою було погоджено та підписано Паспорт позики, у якому міститься інформація обов'язкова для ознайомлення позичальником (а. с. 6 та на звороті).
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання виконав, зокрема передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 12000 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується довідкою ТОВ «ФК Фінекспрес» від 24 жовтня 2024 року (а. с. 12).
Відповідно до розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за Договором позики №3538271 від 13 жовтня 2020 року, за відповідачкою рухається заборгованість 31475 гривень 82 копійки (а. с. 14 на звороті-18 та на звороті).
30 грудня 2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 30-12/2021 від 30 грудня 2021 року (а. с. 23-25) за умовами якого, Клієнт - Первісний Кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі, а Фактор зобов'язується, здійснивши Фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами позики, укладеними між Клієнтом і Боржниками.
Відповідно до п. 6.1.4. вказаного Договору, право вимоги переходить до Фактора після здійснення повного Фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників електронному вигляді (Додаток № 2), який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.
На підтвердження набуття права вимоги за вказаним Договором до боржників, позивачем надано копію Акту приймання-передавання Реєстру Боржників електронному вигляді від 30 грудня 2021 року (а. с. 41), що підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками, а також копію платіжного доручення № 0317260000 від 30 грудня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перерахувало ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» грошові кошти відповідною до Договору фактоингу № 30-12/2021 від 30 грудня 2021 року (а. с. 26).
Як убачається з Витягу з Реєстру Боржників № 1 від 30 грудня 2021 року до Договору фактоингу № 30-12/2021 від 30 грудня 2021 (а. с. 29), ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3538271 від 13 жовтня 2020 року у сумі 31475 гривень 81 копійка, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за Договором позики №3538271, станом на 10 січня 2023 року за відповідачкою рухається заборгованість у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, 3% річних - 49 гривень 69 копійок (нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» з 30 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно), інфляційні збитки - 315 гривень 36 копійок (нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» з 30 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно) (а. с. 20).
10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали Договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а. с. 30-33 та на звороті) за умовами якого, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № l та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємця Боржинків, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги гротові кошти у розмірі та у порядку, визначених ним Договором.
Відповідно до п. 5. 2. вказаного Договору, права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).
На підтвердження набуття права вимоги за вказаним Договором до боржників, позивачем надано копію Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10 січня 2023 року за договором про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а. с. 32 на звороті), що підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками.
Як убачається з Реєстру боржників від 10 січня 2023 року (а. с. 34-35 та на звороті), та Витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а. с. 40), ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3538271 від 13 жовтня 2020 року у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, 3% річних та інфляційні збитки - 365 гривень 05 копійок.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за Договором позики №3538271, станом на 16 липня 2024 року за відповідачкою рухається заборгованість у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, 3% річних - 49 гривень 69 копійок, інфляційні збитки - 315 гривень 36 копійок (а. с. 21).
16 липня 2024 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали Договір про відступлення прав вимоги №16-07/24 від 16 липня 2024 року (а. с. 36-37 та на звороті) за умовами якого, якого, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № l та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємця Боржинків, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги гротові кошти у розмірі та у порядку, визначених ним Договором.
Відповідно до п. 5. 2. вказаного Договору, права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).
На підтвердження набуття права вимоги за вказаним Договором до боржників, позивачем надано копію Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 16 липня 2024 року за договором про відступлення прав вимоги №16-07/24 від 16 липня 2024 року (а. с. 38), що підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками.
Як убачається з Витягу Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №16-07/24 від 16 липня 2024 року (а. с. 41), ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3538271 у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, 3% річних та інфляційні збитки - 365 гривень 05 копійок.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Договором позики №3538271, станом на 16 квітня 2025 року за відповідачкою рухається заборгованість у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, пеня - 365 гривень 05 копійок (а. с. 22).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Так, приписами статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач у позовній заяві прохає стягнути заборгованість з відповідачки у сумі 31840 гривень 87 копійок, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 10797 гривень 14 копійок; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 20678 гривень 68 копійок; заборгованість за пенею та/або штрафами - 365 гривень 05 копійок.
Однак, сума заборгованості у розмірі 365 гривень 05 копійок, яка позивачем зазначена як заборгованість за пенею та/або штрафами, по факту є заборгованістю з 3% річних та інфляційних збитків, відповідно до ст. 625 ЦК України, на яку сам позивач посилається у позовній заяві, а також відповідно підтверджується наданими позивачем до позовної заяви документами.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачкою.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
На підтвердження переходу права вимоги первісного кредитора за договором позики № 3538271 від 13 жовтня 2020 року, позивачем надано суду низку договорів про перехід прав вимоги, зокрема Договір про відступлення прав вимоги №16-07/24 від 16 липня 2024 року, за яким позивач набув прав вимоги до відповідачки, а також Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 16 липня 2024 року за Договором про відступлення прав вимоги №16-07/24 від 16 липня 2024 року та Витяг Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №16-07/24 від 16 липня 2024 року.
Як вже судом встановлено, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 3538271 від 13 жовтня 2020 року у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, 3% річних та інфляційні збитки - 365 гривень 05 копійок, яку позивач прохає стягнути з відповідачки.
З огляду на вищевикладене, оскільки фінансова установа, правонаступником якої за договорами факторингу є позивач, виконала всі передбачені договором умови щодо надання відповідачці кредитних коштів, а остання, за укладеним договором вказані грошові кошти отримала, однак свої зобов'язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконала, суд доходить висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики № 3538271 від 13 жовтня 2020 року у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, 3% річних та інфляційні збитки - 365 гривень 05 копійок, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на підставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що доказуванню підлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рішення у справi i щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Відповідно до вимог ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 3538271 від 13 жовтня 2020 року у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, 3% річних та інфляційні збитки - 365 гривень 05 копійок.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.
Як убачається з матеріалів справи, правову допомогу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги № 02-07/24 від 02 липня 2024 року надавало Адвокатське об'єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі Керуючого партнера Бордюг Тетяни Вікторівни (а. с. 45-46).
Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Так, на підтвердження наданих послуг адвокатом надано Витяг з Акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року та Заявку на надання юридичної допомоги № 269 від 01 березня 2025 року (а. с. 48, 49), відповідно до яких адвокатом надано позивачу по справі Чорної Г.В. вид, обсяг та вартість наданої послуги: надання усної консультації з вивченням документів за 2 години - 4000 гривень (вартість за одну годину - 2000 гривень); складання позовної заяви про стягнення заборгованості за 3 години - 9000 гривень (вартість за одну годину - 2000 гривень).
Слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути спів розмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2000 гривень.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором позики № 3538271 від 13 жовтня 2020 року у сумі 31840 гривень 87 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 гривень 14 копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 гривень 68 копійок, 3% річних - 49 гривень 69 копійок, інфляційні збитки - 315 гривень 36 копійок.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідачки на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521; ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором позики № 3538271 від 13 жовтня 2020 року у сумі 31840 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 10797 (десять тисяч сімсот дев'яносто сім) гривень 14 (чотирнадцять) копійок, заборгованості по відсоткам - 20678 (двадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок, 3% річних - 49 (сорок дев'ять) гривень 69 (шістдесят дев'ять) копійок, інфляційні збитки - 315 (триста п'ятнадцять) гривень 36 (тридцять шість) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна