справа № 208/9094/25
провадження № 1-кс/208/3559/25
02 вересня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м.Кам'янське клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025041160000945 від 09.07.2025, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
До суду надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що 10.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
10.07.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У клопотанні слідчий зазначив, що строк дії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 закінчується 06.09.2025, водночас ризики, визначені ч.1 ст.177 КПК України, не припинили свого існування, а відтак, просив продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 в межах досудового розслідування, до 10.10.2025, без визначення розміру застави.
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку запобіжного заходу підтримав, надав пояснення аналогічні змісту клопотання та просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечували, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання його цивільної дружини ОСОБА_7 .
ІІІ. Положення закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів; строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом; сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Як визначено ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто, при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними правилами, які регулюють питання про застосування відповідного запобіжного заходу з урахуванням додаткових обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою, необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають слідчому судді достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування.
IV. Щодо обґрунтованості підозри.
Слідчим суддею встановлено, що відділенням розслідування злочинів скоєних проти життя, та здоров'я особи слідчого відділу Кам'янського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області під процесуальним керівництвом прокурорів Кам'янської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025041160000945 від 09.07.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.07.2025, приблизно
о 17:00 год., (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_2 , де також знаходилась і раніше знайома йому ОСОБА_8 .
Під час перебування у вказаному місці та у зазначений час між
ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на ґрунті тривалих неприязних відносин стався конфлікт, під якого у ОСОБА_4 раптово виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_8 .
Реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_4 перебуваючи 09.07.2025, приблизно о 17:00 год., (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), у квартирі АДРЕСА_2 , розташувавшись навпроти ОСОБА_8 та утримуючи у своїй правій руці ніж, діючи цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що шляхом завдання удару ножем в тіло людини можливо позбавити її життя, передбачаючи такі наслідки і свідомо допускаючи їх настання, застосовуючи достатню м'язову силу, наніс ОСОБА_8 один удар вказаним ножем в область грудної клітки.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_8 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням серця, яке призвело до розвитку гострої крововтрати, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя та в данному випадку викликали смерть ОСОБА_8 , яка настала 09.07.2025 у проміжку часу між 17:00 год. та 18:00 год. за вищевказаною адресою.
10.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
10.07.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керівником Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_9 прийнято рішення продовжити строк досудового розслідування до трьох місяців, а саме до 10.10.2025.
Враховуючи, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі протии Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події та трупу ОСОБА_8 , протоколом затримання підозрюваної особи ОСОБА_4 , показаннями свідка ОСОБА_7 , зафіксованими у протоколі допиту останньої та іншими доказами у їх сукупності.
Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевказане слідчий суддя зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи. Позбавлення свободи не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, а може мати багато інших форм (Guzzardi проти Італії, § 95). Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено свободи» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв, таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу (Guzzardi проти Італії, § 92; Medvedyev і Інші проти Франції, § 73; Creangг проти Румунії, § 91). Зобов'язання брати до уваги «різновид» і «спосіб імплементації» згаданого заходу дозволяє Суду враховувати особливий контекст і обставини, притаманні іншим обмеженням, ніж класичне ув'язнення в тюремній камері. Важливим фактором, який слід брати до уваги, є контекст, в якому цей захід застосовується, оскільки в сучасному суспільстві нерідко трапляються ситуації, коли громадськість може бути покликана змиритись з обмеженнями свободи пересування або особистої свободи задля загального блага (Nada проти Швейцарії, § 226; Austin і Інші проти Сполученого Королівства. Поняття позбавлення свободи за змістом статті 5 § 1 містить як об'єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб'єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала чинної згоди на таке поміщення (Storck проти Німеччини, § 74; Stanev проти Болгарії, § 117). Право на особисту свободу є занадто важливим в демократичному суспільстві, тому людина повинна мати можливість скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, навіть якщо вона, можливо, сама дозволила взяти себе під варту, особливо, якщо ця людина не має достатньої дієздатності для того, щоб погодитись або не погодитись із запропонованими діями (H.L. проти Сполученого Королівства, § 90; Stanev проти Болгарії.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча би один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи зі змісту ст. 177 ч. 2 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України.
Згідно із ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також слідчий суддя враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного.
В обґрунтування продовження строку дії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
V. Щодо наявності ризиків.
Як встановлено з досліджених матеріалів, якими обґрунтовується подане клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину. Загроза реального відбуття покарання, у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, з високою ймовірністю спонукає його до переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не має місця навчання та роботи, постійного джерела доходу, тобто достатньо міцних та сталих соціальних зв'язків, які могли б утримувати його в межах міста, тому підозрюваний має можливість у будь-який час виїхати за межі міста/області з метою ухилення від кримінальної відповідальності. З огляду на тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, ці обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування.
З огляду на тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя погоджується з наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливістю здійснення впливу на свідків, що вплине на об'єктивність у даному кримінальному провадженні.
Обґрунтованість даного ризику обумовлена тим, що підозрюваний, проживає разом з ОСОБА_7 , яка була безпосереднім очевидцем вчинення кримінального правопорушення, та розуміючи ступінь тяжкості вчинення злочину, наслідки та ризик втечі для неї, перебуваючи під дією менш суворого, аніж тримання під вартою, запобіжного заходу, може самостійно, або заручившись підтримкою інших осіб, негативно впливати на психологічний та моральний стан свідка, безперешкодно спровокувати та викликати у неї бажання відмовитися від наданих свідчень, які є беззаперечними доказами вини підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, очікуючи на можливу помсту з його боку, шляхом вмовляння, тиску, погроз, залякувань, викликання жалю до себе, або будь-яким іншим способом з метою уникнення покарання за вчинений злочин.
Вищевказане може вплинути на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме встановлення мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, а також виду і розміру завданої шкоди тощо.
Слід зазначити, що з огляду на положення ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань судом), судом будуть братись до уваги саме ті покази потерпілого, які свідки нададуть безпосередньо суду, а не слідчому на стадії досудового розслідування. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, підозрюваний раніше вже вчиняв кримінальні правопорушення (що підтверджується довідкою про судимості підозрюваного), незважаючи на погашення судимостей такі факти мали місце у минулому, що вказує на те, що він не дотримується суспільних норм поведінки та моралі, обов'язків, покладених на нього законодавством України. Отже, наведене вище надає об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний не схильний до дотримання належної процесуальної поведінки. Таким чином, існує достатньо підстав вважати, що перебуваючи під дією менш суворого, аніж тримання під вартою, запобіжного заходу, останній може вчинити інші злочини проти життя і здоров'я особи, що характеризує його стійку антисоціальну поведінку та небезпечність для суспільства.
Відтак, слідчий суддя погоджується із твердженням сторони обвинувачення про існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
VІ. Щодо альтернативного запобіжного заходу.
Статтею 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Вирішуючи питання щодо можливості визначення підозрюваному домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що стороною захисту не надано підтверджуючих доказів щодо можливості застосування даного альтернативного запобіжного заходу, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання.
Частиною 3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Слідчим суддею враховуються положення ч.3 ст.183 КПК України, згідно вимог якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.183 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи, що злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 спричинив смерть потерпілого, слідчий суддя не визначає розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Що стосується клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання його цивільної дружини ОСОБА_7 , то така є свідком та очевидцем подій у даному кримінальному проваджені, що виключає можливість задоволення вказаного клопотання, з огляду на положення ст. 23 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-179, 183, 193, 194, 196, 198, 199, 376 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025041160000945 від 09.07.2025, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.10.2025, стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, прокурору.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 05.09.2025 о 15:20 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1