адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
04.09.2025 м. Полтава Справа № 917/1717/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю. С. , розглянувши матеріали
за заявою Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, РНОКПП НОМЕР_1 , вул. Сердюка Ігоря, 15 оф. 72, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
Позивач: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 24388300
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Юкей", код ЄДРПОУ 4525592, пров. Андріївський, 8 кв. 2, м. Полтава, Полтавська область, 36000;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерК", код ЄДРПОУ 45780322, вул. Чураївни, 3/2, квартира 239, м. Полтава, 36004;
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерУ", код ЄДРПОУ 45852231, вул. Чураївни, 3/2, квартира 239, м. Полтава, 36004;
про визнання недійсними правочинів
03.09.2025 на адресу Господарського суду Полтавської області надійшов позов ініційований Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л., в інтересах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Юкей"; Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерК"; Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерУ", в якому заявник просить визнати недійсним правочини з відчудження майна, зокрема: акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «БестерК» від 21.11.2024, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. за реєстровим № 3892, 3893 та акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «БестерУ» від 27.03.2025, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. за реєстровим № 698, 699 недійсними з підстав їх фраудаторності.
Підстави для звернення з даним позовом заявник обґрунтовує тим, що у нього, на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 78085936, до складу якого входять:
- виконавче провадження № 78066512 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 21.04.2025 у справі № 917/1751/24, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Юкей» (пров. Андріївський, буд. 8, кв. 2, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 45235592) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області) безпідставно збережених коштів в сумі 90 071,68 грн та 2 422,40 грн судового збору.
- виконавче провадження № 77460276 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 12.02.2025 у справі № 917/1757/24, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Юкей» (пров. Андріївський, буд. 8, кв. 2, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 45235592) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області) 599 723,65 грн безпідставно збережених коштів та 7 196,68 грн судового збору.
Загальний розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням перед стягувачем становить 699 414,41 грн.
В ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем встановлено, що боржнику на праві приватної власності належало майно, яке в подальшому було відчужене з метою уникнення боржником виконання судових рішень, шляхом вчинення фраудаторних правочинів, а тому такі правочини порушують право позивача (стягувача за виконавчим провадженням) та мають бути визнані недійсними.
Враховуючи те, що функції з забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку покладено зокрема на систему органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, Скрипик В.Л. є вповноваженою особою звертатися з позовом в інтересах стягувача ініційованого останнім виконавчого провадження.
Досліджуючи питання наявності повноважень заявника на звернення з даним позовом в інтересах стягувача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області суд виходить з наступного.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Суд враховує також те, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. Проте реалізація таких заходів, в будь-якому випадку, має здійснюватися в рамках повноважень встановлених законом.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців. При цьому, необхідно відмітити, що в останньому випадку приватний виконавець фактично наділений функціями посадової особи органу державної влади оскільки приватний виконавець уповноважений державою на здійснення діяльності з примусового виконання рішень, визначених законом та у спосіб і порядок, встановлений тим самим законом, що для органів державної виконавчої служби (державних виконаців) з тим же колом повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Насамперед суд звертаю увагу на те, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст. 4 ГПК України).
З матеріалів позовної заяви, вбачається, що приватний виконавець Скрипник В.Л. є саме заявником. Позивачем же за даним позовом зазначено Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області, яка є стягувачем у виконавчому провадженні № 77460276.
При цьому, суд враховує те, що предметом поданого в інтересах стягувача позову у цій справі є визнання недійсними правочинів. За приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п'ята статті 215 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Водночас, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність) (ч. 1, ч. 2 ст. 44 ГПК України).
Разом з тим, питання участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб врегульовано статтею 53 Господарського процесуального кодексу України:
Так, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Необхідно відмітити, що зміст юридичної конструкції "право звертатися до суду в інтересах інших осіб" означає, що 1) у певної особи існує право або порушений інтерес; 2) іншій особі законом надано право звертатися до суду в її інтересах.
Тобто у випадку подання позову, позивачем є саме особа у якої існує порушене право або інтерес, а не та особа, яка звертається до суду з таким позовом, що і підлягає відображенню у відповідних процесуальних документах, впливає на обсяг процесуальних прав та обов'язків та порядок їх реалізації.
У контексті обсягу повноважень приватного державного виконавця на подання позову суд зазначає, що об'єм повноважень державного виконавця звертатися до суду з метою реалізації важливої функції держави - забезпечення виконання судового рішення, як складової права на справедливий суд, визначений нормами Господарського процесуального кодексу України розділом V Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах. При цьому, процедура звернення державного виконавця саме з позовної заявою до суду, даним розділом ГПК України не врегульовано.
Втім при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі суд також враховує, що Верховний Суд, досліджуючи спірні питання, що виникли у подібних правовідносинах виснував про те, що виконавець, в тому числі приватний, має право представляти інтереси стягувача у спірних правовідносинах виключно в порядку встановленому господарським процесуальним законодавством із зазначенням стягувача у відповідному процесуальному статусі (постанова від 03.04.2025 у справі №917/97/23).
Отже, в контексті наявності повноважень заявника на звернення до суду з даним позовом, суд не вбачає підстав для повернення позовної заяви, залишення без розгляду чи відмови і у відкритті провадження у справі.
Підстав для залишення позовної заяви без руху суд у досліджених матеріалах суд також не вбачає.
Відповідно до частини 14 ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно приписів частин першої, другої статті 247 ГПК України у спрощеному провадженні господарський суд розглядає малозначні справи, а крім того, у спрощеному порядку може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Ця справа не відповідає ознакам малозначної справи, наведеним у частині п'ятій статті 12 ГПК України. Крім того, на переконання суду обраний спосіб захисту, характер обставин та доказів у справі не дозволяє суду розглядати дану справі за правилами спрощеного позовного провадження.
За наведених обставин суд прийшов до висновків, що позовна заява подана з дотриманням вимог статей 162, 164 та 172 Господарського процесуального кодексу України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження відсутні. Справа підлягає розгляду у порядку загального позовного провадження.
Керуючись статтями 176, 234 та 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі.
2. Справу розглядати у порядку загального позовного провадження.
3. Призначити підготовче засідання у справі на 02.10.2025 о 10:30 (не пізніше 30 днів). Підготовче засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Полтавської області за адресою: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, зал № 35 поверх 2.
4. Явку учасників справи у підготовче засідання визнати обов'язковою.
В порядку п. 7 ч. 1 ст. 121 ГПК України, суд роз'яснює учасникам справи про обов'язок повідомити суд про причини неявки. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 202 ГПК України.
Відповідно до п. 4 ст. 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
5. Встановити відповідачам строк для подання суду:
- відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами ч. 3, ч. 6, ч. 7 ст. 165 ГПК України, - 15 днів з дня вручення цієї ухвали; копію відзиву направити позивачу; докази надсилання надати суду;
- заперечень - 5 днів з дати отримання відповіді на відзив (ст. 167 ГПК України); копії заперечень надати (направити) позивачу; докази надсилання надати суду.
Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
6. Встановити позивачу строк для подання суду відповіді на відзив, оформленої згідно з вимогами ч. 3, ч. 6 ст. 165 ГПК України, - 5 днів з дати отримання відзиву.
7. Роз'яснити сторонам право на подання заяви про врегулювання спору (ст. 186-190 ГПК України) та право на укладення мирової угоди у справі (ст. 191-192 ГПК України).
Повідомити учасників справи про те, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади у мережі Інтернет за адресою: pl.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Юлія БАЙДУЖ