адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
05.09.2025 Справа № 917/1653/25
Суддя господарського суду Полтавської області Кльопов І.Г., розглянувши матеріали заяви (вхід. № 11371 від 04.09.2025) Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради
про забезпечення позову
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернувся Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради з позовом до Приватного підприємства "Макторг", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить суд:
1. Усунути перешкоди у здійсненні права Полтавської міської ради на користування та розпорядження майном комунальної власності шляхом зобов'язання Приватного підприємства «Макторг» (код ЄДРПОУ: 39782366, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, просп. Лесі Українки, 18-Г) знести об'єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю (магазин) літ. Б-1, площею І 55,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101) з приведенням земельної ділянки під ним ; у придатний для подальшого використання стан.
2. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності приватного підприємства «Макторг» на нежитлову будівлю (магазин) літ. Б-1, площею 55,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101) з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
4. Визнати недійсним акт № 1 приймання передачі майна від 04.06.2019, яким ОСОБА_2 , у якості внеску до статутного капіталу передав, а приватне підприємство «Макторг» прийняло 1/2 нежитлової будівлі (магазин), площею 55,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101).
5. Визнати недійсним акт № 2 приймання передачі майна від 04.06.2019, яким ОСОБА_1 , у якості внеску до статутного капіталу передав, а приватне підприємство «Макторг» прийняло 1/2 нежитлової будівлі (магазин), площею 55,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101).
Разом з позовом надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд
1. Накласти арешт на належний приватному підприємству «Макторг» (код ЄДРПОУ 39782366, адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, просп. Лесі Українки, 18-Г) на праві приватної власності об"єкт нерухомості - нежитлову будівлю (магазин) літ.Б-1, площею 55,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101).
2. Заборонити приватному підприємству «Макторг» (код ЄДРПОУ 39782366, адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, просп. Лесі Українки, 18-Г) відчужувати чи розпоряджатися іншим чином, належним йому на праві приватної власності об"єктом нерухомості - нежитловою будівлею (магазин) літ.Б-1, площею 55,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101).
Обґрунтовуючи подану заяву заявник посилається на наступні обставини.
Під час вивчення законності набуття речових прав на об'єкти нерухомого майна, встановлено, що 04.08.2016, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж.Б. здійснено державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (магазин), за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101). Документом, поданим для державної реєстрації значиться рішення суду від 23.03.2015 у справі № 554/2525/15-ц.
Так, рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 23.03.2015 у справі № 554/2525/15-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на частину будівлі, та за ОСОБА_1 право власності на частину будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Вказане рішення оскаржено Полтавською обласною прокуратурою у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10.07.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.10.2019, скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 23.03.2015 у вказаній справі.
При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, констатував, що позивачам надавалось право на встановлення стаціонарних тимчасових споруд на підставі паспортів прив'язки та договорів особистого земельного сервітуту на земельні ділянки з обмеженим правом використання (заборона будівництва капітальних споруд).
В той же час, позивачами побудовано капітальну самочинну споруду, без прийняття її в експлуатацію. При цьому позивачами не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 376 ЦК України для визнання за ними права власності на самочинне нерухоме майно - магазин.
Відтак, суди апеляційної та касаційної інстанції констатували, що районний суд дійшов хибного висновку щодо наявності підстав для визнання за позивачами права власності на самочинні будівлі, як об'єкти нерухомого майна, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства та порушує при цьому права та охоронювані законом інтереси інших осіб зокрема, власника земельних ділянок комунальної форми власності - Полтавської міської ради та органу контролю у сфері ведення будівельних робіт - Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Разом з цим, 04.08.2016, на підставі вказаного рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 23.03.2015, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (магазин), за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 994010853101).
В подальшому, на підставі акту приймання- передачі від 04.06.2019 № 1 (яким ОСОБА_2 передав майна ПП «Макторг» в особі директора, яким також є ОСОБА_2 ) та від 04.06.2019 № 2 (яким ОСОБА_1 передав майна ПП «Макторг» в особі директора ОСОБА_2 ), право власності на нежитлову будівлю (магазин) за адресою АДРЕСА_1 перейшло до Приватного підприємства «Макторг» (директором якого є ОСОБА_2 , а засновниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), про що 05.06.2019 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Заявник зазначає, що з викладеного вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпорядилися майном, належним їм на праві власності на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, а отже не мали правових підстав для передачі вказаного майна в рахунок статутного капіталу до ПП «Макторг» на підставі актів прийому - передачі № 1 і № 2 від 04.06.2019.
Окрім цього, в Державному земельному кадастрі сформовано земельну ділянку комунальної форми власності, плошею 60 кв.м., із кадастровим номером 5310136700:16:006:0493, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Право комунальної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.07.2018 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1598173753101).
11.06.2018 між ОСОБА_1 та Полтавською міською радою укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (30 кв.м) та між ОСОБА_2 та Полтавською міською радою укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (30 кв.м). Строк дії договорів - до 24.05.2023. Згідно листа Департаменту земельних ресурсів Полтавської міської ради від 18.09.2024 договір оренди земельної ділянки не продовжувався.
Згідно Витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва на земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:006:0493 за адресою АДРЕСА_1 дозвільних документів не видавалось.
Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , уникаючи установленого чинним законодавством порядку отримання дозволу на будівництво та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, самочинно збудували вказаний об'єкт на земельній ділянці комунальної форми власності, шляхом перебудови тимчасових споруд, та набули право власності на нього, на підставі незаконного рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 23.03.2015 у справі № 554/2525/15-ц, яке скасовано, та у подальшому здійснили передачу вказаного майна в рахунок статутного капіталу до ПП «Макторг» на підставі актів прийому - передачі № 1 і № 2 від 04.06.2019.
З огляду на скасування рішення суду, яке стало підставою для державної реєстрації права власності, відсутні підстави для права переходу власності за правочинами щодо подальшого відчуження майна.
Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі №202/3520/16-ц).
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
Також необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення вказаних об'єктів нерухомості, правовий режим будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.
Зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язане із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11 .2021 у справі №359/3373/16-ц, зокрема заявити негаторний позов про демонтаж спорудженого на земельній ділянці об'єкта нерухомого майна. Наведене також узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №914/1785/22.
3 огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю.
Водночас, Верховним Судом сформована усталена правова позиція в питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об'єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, постанова від 10.01.2024 у справі № 489/742/20, постанова від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21 ).
В свою чергу, безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України «Про основи містобудування», є перешкодою у розв'язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів держави.
Заявник зазначає, що відповідачем незаконно використовується земельна ділянка комунальної форми власності, шо є підставою для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва - нежитлової будівлі (магазин) літ. Б-1, площею 55,7 кв.м. за адресою м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 116-Н (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101), та скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно, визнання недійсними правочинів щодо передачі майна Сопрончуком Д.С., та Макащевим В.О., в якості внесення до статутного капіталу ПП « Макторг» у судовому порядку.
Так, існує можливість відчуження Приватним підприємством «Макторг» нежитлової будівлі (магазин) літ. Б-1, площею 55,7 кв.м за адресою м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 116-
Н третім особам, зміни конфігурації (об'єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про знесення вказаного об'єкту самочинного будівництва її власником.
За результатом дослідження матеріалів поданої заяви та доказів до неї, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, керуючись наступним.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту на кошти відповідача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Суд дійшов висновку про наявність зв'язку між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує ймовірність того, що відчуження Приватним підприємством «Макторг» нежитлової будівлі (магазин) літ. Б-1, площею 55,7 кв.м за адресою м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 116-Н третім особам, зміни конфігурації (об'єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про знесення вказаного об'єкту самочинного будівництва її власником.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про задоволення заяви Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 141, 144, 234, 235 ГПК України, суд
1. Заяву Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради про забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на належний приватному підприємству «Макторг» (код ЄДРПОУ 39782366, адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, просп. Лесі Українки, 18-Г) на праві приватної власності об"єкт нерухомості - нежитлову будівлю (магазин) літ.Б-1, площею 55,7 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 116-Н (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101).
3. Заборонити приватному підприємству «Макторг» (код ЄДРПОУ 39782366, адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, просп. Лесі Українки, 18-Г) відчужувати чи розпоряджатися іншим чином, належним йому на праві приватної власності об"єктом нерухомості - нежитловою будівлею (магазин) літ.Б-1, площею 55,7 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 116-Н (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 994010853101).
Стягувач: Полтавська міська рада ( 36000, м. Полтава, вул. Соборності,36, ЄДРПОУ 24388285).
Боржник: Приватне підприємство «Макторг» (код ЄДРПОУ 39782366, адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, просп. Лесі Українки, 18-Г)
3.Ухвала набирає законної сили 05.09.2025
4. Ухвала дійсна до пред'явлення до 06.09.2028.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 05.09.2025
Суддя Кльопов І.Г.