65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3589/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши заяву Одеської міської ради про забезпечення позову /вх. № 2-1382/25 від 02.09.2025/ у справі № 916/3589/25
за позовом: Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса - 65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська (Біржова), буд. 1/
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Еліт» /ЄДРПОУ 40775687, адреса - 65017, Одеська область, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д/;
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Департамента комунальної власності Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26302595, місцезнаходження: 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1/
про стягнення 54 742 039,88 грн,
02.09.2025 Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. №3682/25 від 02.09.2025/ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Еліт», в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати 3% річних за період з 01.10.2022 року по 31.07.2025 року у розмірі 7 841 519,89 грн та заборгованість зі сплати інфляційних втрат за період з 01.09.2022 року по 30.06.2025 року у розмірі 46 900 519,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про повний розрахунок від 28.12.2016 з урахуванням договору про зміни №1 від 09.01.2018 та невиконанням рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2019 у справі №916/1114/19.
Позов пред'явлено на підставі ст. ст. 509, 525-526, 530, 610-612, 625, 626- 629, 631-632 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 26, 41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Ухвалою суду від 04.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3589/25; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, а також призначено підготовче судове засідання на 23.09.2025 на 10:30.
Разом з позовною заявою Одеською міською радою подано до суду заяву про забезпечення позову /вх. № 2-1382/25/, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, ідентифікаційний код юридичної особи: 40775687) та які містяться на відкритих рахунках, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали про накладення арешту, в межах розміру позовних вимог - 54 742 039,88 грн та судових витрат зі сплати судового збору - 658 418,48 грн;
- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, ідентифікаційний код юридичної особи: 40775687) в межах розміру позовних вимог - 54 742 039,88 грн та судових витрат зі сплати судового збору - 658 418,48 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Одеська міська рада посилається на те, що відповідач ухилився від виконання покладених на нього Договором про повний розрахунок від 28.12.2016 з урахуванням договору про зміни №1 від 09.01.2018 зобов'язань та не сплатив заборгованість як у строк встановлений у договорі - до 29.01.2018, так і після його спливу, зокрема на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2019 у справі № 916/1114/19, яким стягнуто з відповідача на користь позивача відповідну заборгованість.
Позивач звертає увагу на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, навіть маючи в своєму розпорядженні грошові кошти в розмірі 97 205 719,19 грн, що були повернуті відповідачу на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05.04.2018 у справі №11-сс/796/1875/2018.
Одеська міська рада зазначає, що станом на сьогоднішній день під арештом продовжують перебувати грошові кошти у розмірі 92 659 282,00 грн, що знаходяться в управлінні АРМА.
Враховуючи, що зняття арешту з рахунку відповідача у 2018 році не призвело до належного добровільного виконання останнім покладених на нього зобов'язань за Договором, у позивача наявні достатньо обгрунтовані підстави вважати, що після/у разі зняття арешту у кримінальному провадженні боржник може намагатись ухилитись від сплати коштів, заявлених до стягнення у даній справі.
Позивач зазначає, що за результатами проведення виконавчих дій з рахунків боржника було стягнуто кошти, які розподілено в установленому законом порядку. На користь стягувача перераховано лише 3 614,67 грн.
Розглянувши заяву Одеської міської ради про забезпечення позову /вх. № 2-1382/25 від 02.09.2025/ у справі № 916/3589/25, господарський суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення в зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором заборгованості зі сплати 3% річних за період з 01.10.2022 року по 31.07.2025 року у розмірі 7 841 519,89 грн та заборгованості зі сплати інфляційних втрат за період з 01.09.2022 року по 30.06.2025 року у розмірі 46 900 519,99 грн.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що в добровільному порядку відповідач свої зобов'язання не виконує, також до теперішнього часу рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2019 у справі №916/1114/19, яким на користь Одеської міської ради з відповідача стягнуто грошові кошти в розмірі 92 335 000,00 грн, відповідачем не виконано.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Створення для особи, яка звернулась за захистом порушеного права, становища, коли захист такого права не відбудеться у межах одного судового провадження, є неприпустимим.
Викладене свідчить про те, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При вирішенні питання щодо вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд зобов'язаний на підставі поданих заявником доказів та аргументів оцінити саме обґрунтованість припущення можливості ухилення від виконання судового рішення та забезпечення ефективного захисту порушених інтересів держави.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі № 344/14718/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18.
Господарський суд зауважує, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже їх незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективно захистити порушені інтереси держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом.
Суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Обраний Одеською міською радою спосіб забезпечення позову відповідає його предмету, його вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті спору.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті. Дані заходи забезпечать збалансованість інтересів сторін, оскільки нададуть можливість захисту порушеного права у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідачів, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження цим майном відповідачами задля запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позову.
Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядженням нерухомим майном, існування якого дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 06.08.2025 у справі №759/221/24 дійшов висновку, що вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти відповідачів може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову про стягнення заборгованості. При цьому, арешт грошових коштів і майна відповідачів у межах суми позову не є подвійним або надмірним його забезпеченням, оскільки грошові кошти - частина майна відповідачів, а не окремий вид забезпечення.
Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви Одеської міської ради про забезпечення позову. У зв'язку із чим, заява Одеської міської ради про забезпечення позову /вх. № 2-1382/25 від 02.09.2025/ у справі № 916/3589/25 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.
Суд зауважує на тому, що зазначені заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження за відповідачем права власності на майно) з метою зупинення вчинення під час розгляду цієї справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Одеської міської ради про забезпечення позову /вх. № 2-1382/25 від 02.09.2025/ у справі № 916/3589/25 - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, ідентифікаційний код юридичної особи: 40775687) та які містяться на відкритих рахунках, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали про накладення арешту, в межах розміру позовних вимог - 54 742 039,88 грн та судових витрат зі сплати судового збору - 658 418,48 грн;
- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, ідентифікаційний код юридичної особи: 40775687) в межах розміру позовних вимог - 54 742 039,88 грн та судових витрат зі сплати судового збору - 658 418,48 грн.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.
Стягувач: Одеська міська рада /ЄДРПОУ 26597691, адреса - 65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська (Біржова), буд. 1/
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Еліт» /ЄДРПОУ 40775687, адреса - 65017, Одеська область, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д/
Ухвала дійсна до пред'явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала складена та підписана 04.09.2025.
Ухвала набрала законної сили 04.09.2025 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Петренко Наталія Дмитрівна