Справа № 201/10790/25
Провадження № 1-кс/201/3801/2025
04 вересня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого 3 відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025130000000063 від 27.01.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Слідчий звернувся до суду із погодженим прокурором клопотанням про арешт майна підозрюваного.
В обґрунтування заявленого клопотання посилався на те, що відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато збройну агресію та ведення агресивної війни проти України з метою повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07.08.2025 строком на 90 діб, тобто до 05.11.2025.
У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області.
Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 викладено редакцію переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Згідно зазначеного переліку вся територія Довжанського району Луганської області перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку рф та незаконного збройного формування, так званого «лнр» з 07.04.2014.
У квітні 2023 року (встановити більш точну дату в ході досудового розслідування не виявилося за можливе) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, а саме в м. Суходільськ Довжанського району Луганської області, усвідомлюючи здійснення відкритої, збройної російської агресії проти України, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним військовим вторгненням, керуючись особистими інтересами, маючи умисел на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації і представниками окупаційної влади так званої «лнр», та в порушення вимог Конституції та Законів України, добровільно зайняв посаду «дежурного помощника начальника учреждения дежурной части отдела безопасности федерального казенного учреждения «Исправительная колония № 4 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Луганской народной Республике» (мовою оригіналу), тобто посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 05.02.2025, ОСОБА_5 має у власності автомобіль марки AVIA 31, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
Відповідно до інформаційної довідки № 408625902 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Санкція ч. 7 ст. 111-1 КК України, передбачає застосування до особи, що вчинила вказаний злочин, конфіскації майна як додаткового виду покарання.
Незастосування у даному випадку арешту майна, може призвести до відчуження вказаного майна ОСОБА_5 , тобто особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
На підставі викладеного, слідчий просить накласти арешт майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та проводити розгляд клопотання в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без участі власника цього майна.
Слідчий у судове засідання по розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на задоволенні наполягав, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Розглядом клопотання встановлено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025130000000063 від 27.01.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації, воєнним станом в Україні, захопленням м. Луганська та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» №79(8004) від 17.04.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та 17.04.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик ОСОБА_5 на 09 год 00 хв 21.04.2025, на 09 год 00 хв 22.04.2025, на 09 год 00 хв 33.04.2025 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22025130000000063 від 27.01.2025, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.
24.04.2025 слідчим, за погодженням з прокурором, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру 24.04.2024 на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» №84(8009) від 24.04.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
Крім того, в газеті «Урядовий кур'єр» №84(8009) від 24.04.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та 24.04.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_5 на 09 год 00 хв 28.04.2025, на 09 год 00 хв 29.04.2025, на 09 год 00 хв 30.04.2025 за зазначеною в повістках адресі для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22025130000000063 від 24.01.2025, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваної тощо.
Таким чином, 24.04.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Постановою слідчого від 15.05.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Доведено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Також доведено, що відповідно відомостей з Головного сервісного центру МВС, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить автомобіль марки AVIA 31, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Вказана норма передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
За положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Санкція ч. 7 ст. 111-1 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_5 , окрім іншого передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Окрім того, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу). У положеннях пункту 4 цієї ж статті йдеться про те, що у разі задоволення клопотання слідчий суд, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, суд зобов'язаний застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Отже, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, за наявності усіх підстав для арешту майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, шляхом накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.
Керуючись ст. ст.117, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025130000000063 від 27.01.2025, із забороною розпорядження та відчуження на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , а саме на таке майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Накласти арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025130000000063 від 27.01.2025, із забороною користування, розпорядження та відчуження на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , а саме на таке майно: автомобіль марки AVIA 31, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1