просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
05 вересня 2025 року м. Харків Справа № 913/221/25
Провадження №5/913/221/25
Суддя Вінніков С.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 02.09.2025 про забезпечення позову у справі
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001)
до відповідача-1 - Селянського фермерського господарства «Раздольє» (проспект Перемоги, буд. 69, кв. 27, смт Троїцьке Луганської області, 92100)
відповідача-2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 841 958 грн 99 коп.,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «ПриватБанк», банк) 02.09.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом, який зареєстрований відділом документального забезпечення роботи суду 03.09.2025, до відповідача-1 - Селянського фермерського господарства «Раздольє» (далі - СФГ «Раздолье»), відповідача-2 - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 27.09.2021 у сумі 841 958 грн 99 коп., у т. ч. 783 916 грн 89 коп. - простроченої заборгованості за кредитом, 31 484 грн 38 коп. - заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом за період з 01.03.2022 до 01.07.2023; 26 557 грн 72 коп. - заборгованості з комісії за період з 01.08.2022 до 01.01.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням СФГ «Раздолье» зобов'язань з повернення сум кредиту, сплати відсотків та комісії за користування кредитом за кредитним договором від 27.09.2021, виконання зобов'язань за яким забезпечено договором поруки від 28.09.2021 №Р1632806363428250169, який укладений між АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах ціни позову 841 958 грн 99 коп. до вирішення справи по суті на наступне майно, яке належить на праві власності відповідачу-2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме: 3-кімнатну квартиру, загальна площа (кв. м): 98,7 (з них житлова 43 кв. м), за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10490571108.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.09.2025 заява передана на розгляд судді Віннікову С.В.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Визначення такого поняття як арешт майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19, так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.
Відповідно до ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кюблер проти Німеччини» (заява №32715/06) метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
У постанові від 20.04.2023 у справі №914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зауважує, що позивач за вимогами заяви просить накласти арешт на майно у межах ціни позову.
Суд бере до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
У заяві про забезпечення позову АТ «ПриватБанк» зазначає, що з метою виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 27.09.2021 між АТ «ПриватБанк» як кредитором та ОСОБА_1 як поручителем 28.09.2021 укладений договір поруки №Р1632806363428250169, за умовами якого поручитель відповідає солідарно перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором.
У свою чергу, відповідач-1 тривалий час не виконував взяті зобов'язання, вчасно у передбачений договором строк кредит не повернув, не сплатив проценти за користування ним та комісію.
Як указав позивач, за відповідачем-1 рахується заборгованість за кредитним договором від 27.09.2021 у сумі 841 958 грн 99 коп., у т. ч. 783 916 грн 89 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 31 484 грн 38 коп. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом за період з 01.03.2022 до 01.07.2023; 26 557 грн 72 коп. - заборгованість з комісії за період з 01.08.2022 до 01.01.2024. Позивач просить накласти арешт на майно поручителя в межах ціни позову.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 у справі №916/143/24, необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст.163 ГПК.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п.1 ч.1 ст.137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22).
Суд зауважує, що предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів, а саме: заборгованості за кредитним договором від 27.09.2021 у сумі 841 958 грн 99 коп.
При цьому, відповідно до п.1.2 договору поруки від 28.09.2021 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
На підтвердження обставин, що майно - 3-кімнатна квартира, загальна площа (кв. м): 98,7 (з них житлова 43 кв. м), за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10490571108, належить на правів приватної власності відповідачу-2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Отже, позивачем належними доказами доведено, що наразі саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є власником 3-кімнатної квартири, загальна площа (кв. м): 98,7 (з них житлова 43 кв. м), за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10490571108.
Суд констатує, що аявлений позивачем захід забезпечення позову є співмірним та перебуває у зв'язку з предметом спору.
Також суд бере до уваги, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Підсумовуючи наведене, ураховуючи вказані позивачем обставини тривалого невиконання відповідача-1 своїх зобов'язань за кредитним договором від 27.09.2021, перебування СФГ «Раздолье» та поручителя ОСОБА_1 , який є головою фермерського господарства, та тимчасово окупованій Російською Федерацією території, суд приходить до висновку, що наразі існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду
Відповідно до п.6 ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
У поданій заяві АТ «ПриватБанк» зазначило, що після накладення арешту на майно поручителя ОСОБА_1 , останній ніяким чином не буде обмежений у вільному та безперешкодному володінні та користуванні транспортними засобами, що унеможливлює нанесення йому будь-яких збитків.
При цьому пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову не зазначено.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування постанови, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Отже, незазначення АТ «ПриватБанк» у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням указаних приписів процесуального законодавства.
Частинами 1, 2, 4 ст.141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Суд, ураховуючи положення ст.141 ГПК України, констатує відсутність на час постановлення цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків особам, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову, або будь-яким третім особам, та не вбачає необхідності для вжиття заходів зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів АТ «ПриватБанк», а також ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача-2 - поручителя ОСОБА_1 за договором поруки від 28.09.2021 №Р1632806363428250169: 3-кімнатну квартиру, загальна площа (кв. м): 98,7 (з них житлова 43 кв. м), за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10490571108, у межах ціни позову - 841 958 грн 99 коп.
Згідно з ч.8 ст.140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст.ст.86, 136, 140, 144, 232, 234 ГПК України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» від 02.09.2025 про забезпечення позову до відповідача-1 - Селянського фермерського господарства «Раздольє», відповідача-2 - ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 27.09.2021 у сумі 841 958 грн 99 коп., у т. ч. 783 916 грн 89 коп. - простроченої заборгованості за кредитом, 31 484 грн 38 коп. - заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом за період з 01.03.2022 до 01.07.2023; 26 557 грн 72 коп. - заборгованості з комісії за період з 01.08.2022 до 01.01.2024, задовольнити.
2. Накласти арешт у межах ціни позову - 841 958 грн 99 коп. на наступне нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу-2 - поручителю за договором поруки від 28.09.2021 №Р1632806363428250169 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ):
- 3-кімнатну квартиру, загальна площа (кв. м): 98,7 (з них житлова 43 кв. м), за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10490571108.
3. Стягувачем за цією ухвалою є: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570.
4. Боржником за цією ухвалою є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
5. Дана ухвала відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, набрала законної сили 05.09.2025 та може бути пред'явлення до виконання до 06.09.2028 (включно).
6. У відповідності до ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 05.09.2025 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Суддя С.В. ВІННІКОВ