Справа № 201/6018/25
Провадження № 2-а/201/66/2025
01 вересня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра - Батманова В.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія 78/6/14814 від 28.12.2024,-
До Соборного районного суду міста Дніпра 15 травня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія 78/6/14814 від 28.12.2024.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 суддею визначено суддю Батманову В.В., яка ухвалою від 19 травня 2025 року прийняла позов до свого провадження та призначила справу до розгляду в спрощеному провадженні.
В обґрунтування позову, позивач зазначав, що 28.12.2024 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову № 78/6/14814 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП якою накладено штраф у розмірі 25500,00 грн.
Позивач вважає, що постанову відповідача необхідне визнати такою, що винесена з грубим порушенням законодавства України та вона підлягає скасуванню.
Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням було направлено копію позовної заяви та копію ухвали про відкриття провадження по справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 був поданий відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з посиланням на те, що вимоги є необґрунтованими і незаконними, суперечать приписам матеріального і процесуального права, а тому задоволенню не підлягають.
Категорія адміністративного позову ОСОБА_1 підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 20, ч.1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст. 257, 286 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 3 КАС України Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно зі ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При розгляді справи встановлено, що 28 грудня 2024 року на позивача було складено протокол № 250 про адміністративне правопорушення, що передбачено ч.3 ст. 210 КУпАП.
28 грудня 2024 року у відношенні позивача складено постанову № 78/6/14814 якою він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25500 гривень 00 копійок за вчинене правопорушення ч.3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до постанови 28.12.2024 о 11.00 годин, що ОСОБА_1 у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 та до теперішнього часу так і не уточнив свої персональні дані, чим порушив вимоги пункту 10-1 частина 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Статтею 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" установлено обов'язок призовникам, військовозобов'язаним та резервістам самостійно з'явитись у семиденний строку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий обліку лише у разі прибуття до нового місця проживання та взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Водночас, відповідно до вимог абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, зобов'язано призовників, військовозобов'язаних та резервістів: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд наголошує, що до протоколу про адміністративне правопорушення № 250 від 28.12.2024 не долучено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не перебуває на військовому обліку та не виконує правила військового обліку.
Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.
Натомість, як вбачається із долученого до відзиву на позовну заяву витягу з інформаційної бази, позивача знято з військового обліку та такий не являється порушником військового обліку.
Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
У рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.
Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, із урахуванням установлених обставин, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, а саме скасування постанови №78/6/14814 від 28.12.2024 складену та підписану начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у частині накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суддя,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія 78/6/14814 від 28.12.2024 - задовольнити.
Постанову №78/6/14814 від 28.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення зач. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Соборний районний суд міста Дніпро протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: В.В. Батманова