вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3535/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Страхування", м. Київ
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 99 727,28 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 99 727,28 грн, з яких: 99 481,98 грн - страхового відшкодування, 245,30 грн - 3% річних.
В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 02.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Задовольнив клопотання позивача та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
21.08.2025 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що у відповіді МТСБУ від 27.05.2024 року зазначається наступне: МТСБУ не володіє документами, що підтверджують належність ОСОБА_1 автомобіля марки VOLKSWAGEN з номерним знаком НОМЕР_2 , власником якого є в/ч НОМЕР_1 . Окрім того, військова частина НОМЕР_1 також вказана як власник транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 у Схемі місця ДТП, зі слів ОСОБА_1 , який керував вказаним автомобілем в момент дорожньо-транспортної пригоди. Але ці твердження не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки легковий автомобіль марки Volkswagen Tiguan, номер кузову/vin-код НОМЕР_4 на обліку військової частини НОМЕР_1 не стоїть та на балансі не перебуває. Цей факт підтверджується бухгалтерською довідкою. Військова частина НОМЕР_1 не являється ні власником, ні володільцем транспортного засобу Volkswagen Tiguan, номер кузову/vin-код НОМЕР_4 , не може нести правову відповідальність за шкоду, заподіяну третій особі внаслідок ДТП, що сталося 04.03.2024, оскільки не виступає суб'єктом спірних правовідносин, а відтак підстави для стягнення з військової частини суми страхового відшкодування відсутні. Отже, виходячи з вищенаведеного приходимо до обґрунтованого висновку про те, що військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у справі № 904/3535/25 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" про стягнення 99 727,28 грн. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
28.12.2023 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 777.23.2819581 (далі - договір страхування). Даним договором було застраховано ТЗ «Mercedes-Benz GLS 450 d 4M», д.н.з. НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 . Страхова сума 5 469 063,00 грн. Франшиза за договором страхування - 0% (0,00 грн.). Строк дії договору страхування з 15.01.2024 по 14.02.2025,
04.03.2024 о 18:00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , при зміні напрямку руху ліворуч в районі електроопори № 248 по площі Перемоги в м. Дніпрі не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним зліва автомобілем «Mercedes-Benz GLS 450 d 4M», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2024 у справі № 201/3449/24, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 22).
05.03.2024 до позивача звернувся власник транспортного засобу «Mercedes-Benz GLS 450 d 4M», д.н.з. НОМЕР_5 , із заявою про проведення виплати страхового відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок СТО Філія «Автосалон Мерседес» Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськ-Авто» (а.с. 35).
Згідно рахунку-фактури Філії «Автосалон Мерседес» ПрАТ «Дніпропетровськ-Авто» № СЧDE-00626 від 05.03.2024 вартість відновлювального ремонту ТЗ «Mercedes-Benz GLS 450 d 4M», д.н.з. НОМЕР_5 , склала 99 481,98 грн (а.с. 34).
Позивач зазначає, що визначення позивачем вартості відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz GLS 450 d 4M», д.н.з. НОМЕР_5 , на підставі рахунку не суперечить ні умовам договору страхування, ні Закону України «Про страхування», оскільки норми останнього не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем, та на підставі лише звіту про оцінку КТЗ.
Відповідно до страхового акту № 3.24.01060-1 від 08.03.2024 (а.с. 36) ТДВ «Експрес Страхування» було погоджено суму до виплати 99 481,98 грн.
ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування Страхувальнику у розмірі 99 481,98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68816376 від 08.03.2024 (а.с. 37).
Позивач зазначає, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 застраховано не було. Інформація про відсутність поліса станом на дату ДТП підтверджується відкритими даними з бази МТСБУ, які знаходяться за посиланням - https://policy-web.mtsbu.ua/ (а.с. 38).
Позивач звернувся до винуватця ДТП - ОСОБА_1 із заявою за № 0184/07-3.24.01060 від 15.04.2024 (а.с. 39) про виплату страхового відшкодування. Однак конверт із заявою було повернуто позивачу, у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 40).
Позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування № 0185/07-3.24.01060 від 15.04.2024 (а.с. 41 ).
Моторне (транспортне) страхове бюро України листом № 3-01б/22867 від 27.05.2024 (а.с. 42) повідомило позивача, що оскільки по відношенню до пошкодженого ТЗ марки Volkswagen з номерним знаком НОМЕР_2 на момент ДТП був відсутній договір зазначеного виду страхування, то такий транспортний засіб не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону, і, відповідно, МТСБУ не має повноважень відшкодувати шкоду, заподіяну пошкодженням такого транспортного засобу. Наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій не достатня підстава для здійснення МТСБУ, оскільки згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону виплата МТСБУ за таких громадян України здійснюється за умови особистого керування належного їм транспортного засобу. МТСБУ не володіє документами, що підтверджують належність ОСОБА_1 автомобіля марки Volkswagen з номерним знаком НОМЕР_2 , власником якого є в/ч НОМЕР_1 . Отже, транспортний засіб Volkswagen з номерним знаком НОМЕР_2 не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону, та не є забезпеченим. З огляду на зазначене, МТСБУ не має правових підстав для здійснення відшкодування з фонду захисту потерпілих».
Таким чином, як зазначає позивач, на ОСОБА_1 не розповсюджується положення пункту 13.1 статті 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з тим, що транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , є власністю військової частини НОМЕР_1 .
13.05.2025 адвокатом позивача було скеровано адвокатський запит (а.с. 44) відповідачу щодо наявності трудових/службових відносин між водієм ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 на дату ДТП, а також щодо правових підстав керування водієм ОСОБА_1 автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 в день ДТП. В якості доказу направлення відповідачу вказаного адвокатського запиту позивач надав до суду копії списку згрупованих відправлень та фіскального чеку (а.с. 44). Позивач зазначає, що адвокатський запит було отримано відповідачем 24.05.2025, що підтверджується витягом з сайту АТ «Укрпошта» - відстеження відправлення за трек-номером (а.с. 44). Однак, як зазначає позивач, станом на дату пред'явлення позовної заяви до суду відповіді на адвокатський запит від відповідача не надходило.
13.05.2025 позивач надіслав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування № 3.24.01060-ЮО (вих. № 0190/07-3.24.01060) (а.с. 46). В якості доказу направлення відповідачу вказаної заяви, позивач надав до суду копії списку згрупованих відправлень та фіскального чеку (а.с. 47). Зазначену вище заяву було вручено відповідачу 24.05.2025, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (а.с. 47).
Позивач зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 742675 (а.с. 21) у графі «місце роботи» зазначено: «військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , мол.лейтенант, Начальник Служби експлуатації безпілотних систем». Такожу постанові Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2024 у справі № 201/3449/24, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Відтак, як зазначає позивач, оскільки ОСОБА_1 на момент дорожньо - транспортної пригоди проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , виконуючи свої обов'язки, зокрема особисто керував наданим йому в управління транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , то саме відповідач повинен відшкодувати позивачу завдану шкоду.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.06.2025 по 30.06.2025 у розмірі 245,30 грн.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1187 та п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За положеннями ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з п.1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.
За визначенням, наведеним у пункті 1.6. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинного на момент скоєння ДТП) власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові службові) обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.
Особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України свідчить про те, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Позивач зазначає, що станом на дату ДТП на транспортний засіб Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 поліс ОСЦПВНТЗ не укладався/не діяв, а в ході судового розгляду справи №201/3449/24 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано водія зазначеного транспортного засобу ОСОБА_1 , який проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
При цьому, в межах справи № 201/3449/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не встановлювався факт належності транспортного засобу Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 Військовій частині НОМЕР_1 та факт виконання ОСОБА_1 службових обов'язків на момент скоєння ДТП.
У постанові Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2024 у справі № 201/3449/24 лише зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України (посилання на яку містить позов), лише сам факт наявності у винуватця ДТП статусу військовослужбовця на момент її скоєння не є підтвердженням заподіяння шкоди водієм ОСОБА_1 у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків з Військовою частиною НОМЕР_1 .
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження проходження військової служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_1 , а також виконання водієм ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП наказу командира (начальника) Військової частини НОМЕР_1 чи інших обов'язків військової служби.
За ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Отже, виконання обов'язків військової служби пов'язане із перебуванням військовослужбовця в певному місці, в певний час або виконанням ним наказу командира (начальника) чи обов'язку служби.
Однак позивачем не подано до суду будь-яких доказів на підтвердження виконання водієм ОСОБА_1 обов'язків військової служби як військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 на момент ДТП.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків установлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб'єкту господарювання в деліктних правовідносинах, може наставати лише за одночасної наявності таких умов: 1) протиправної поведінки відповідача; 2) шкоди, завданої суб'єктові господарювання; 3) причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається саме на позивача.
За ч. 1 ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, чинній на момент ДТП) державна реєстрація транспортного засобу полягає в здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Частиною 8 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України здійснює уповноважений орган Міністерства оборони України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1032 від 30.09.2009 затверджений Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України (далі - Порядок), який визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі - реєстрація), ведення обліку транспортних засобів, які закріплені за військовими частинами, закладами, установами та організаціями, що входять до складу Збройних Сил (далі - військові частини), та зняття їх з обліку.
Пунктами 2, 3, 5 Порядку визначено, що реєстрація транспортного засобу Збройних Сил (далі - транспортний засіб) полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних з перевіркою відповідних документів, закріпленням номерного знака, звіркою і у разі потреби дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин (кузова, шасі, рами, двигуна), оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційного документа - технічного талона транспортного засобу Збройних Сил (далі - технічний талон), зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.1992 №47. Облік зареєстрованих транспортних засобів ведеться шляхом накопичення, узагальнення та зберігання інформації про такі транспортні засоби в базі даних уніфікованої електронно-облікової системи Збройних Сил. Реєстрація транспортних засобів, ведення обліку зареєстрованих транспортних засобів та зняття їх з обліку здійснюється уповноваженим органом Міноборони - військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах та її структурними підрозділами (далі - підрозділи військової інспекції безпеки дорожнього руху).
Використання (зберігання) незареєстрованих згідно з цим Порядком транспортних засобів забороняється.
За приписами пунктів 13, 14 Порядку на транспортний засіб, зареєстрований підрозділом військової інспекції безпеки дорожнього руху, видається технічний талон. Облік і видача бланків технічних талонів здійснюються в порядку, визначеному Міноборони. Інформація про транспортні засоби військових частин, що зареєстровані підрозділами військової інспекції безпеки дорожнього руху, вноситься до бази даних уніфікованої електронно-облікової системи Збройних Сил у порядку, визначеному Міноборони. Інформація про реєстрацію (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного засобу невідкладно подається Головною військовою інспекцією безпеки дорожнього руху територіальному органу з надання сервісних послуг МВС для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За відсутності доказів того, що транспортний засіб Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , є військовим майном і його закріплено за відповідачем, за висновком суду, передчасними є доводи позивача про те, що відповідачем є Військова частина НОМЕР_1 .
Зі схеми місця ДТП (а.с. 20), де зазначені дані ТЗ, котрі отримали механічні пошкодження внаслідок ДТП: автомобіль Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 належить в/ч НОМЕР_1 .
Разом з тим, відповідач зазначає, що легковий автомобіль марки Volkswagen Tiguan, номер кузову/vin-код НОМЕР_4 на обліку військової частини НОМЕР_1 не стоїть та на балансі не перебуває, на підтвердження чого надав бухгалтерську довідку від 20.08.2025.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що Військова частина НОМЕР_1 була законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, за участю якої сталась ДТП, обставини якої досліджувались у межах справи № 201/3449/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. (ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України)
Виходячи з наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 не підпадає під поняття "власник транспортного засобу", що наведене в п. 1.6. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинного на момент скоєння ДТП) та не є особою, яка відповідає за шкоду, завдану військовослужбовцем ОСОБА_1 .
У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що водій ОСОБА_1 заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, а також того, що транспортний засіб Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням винуватця ДТП, належав саме Військовій частині НОМЕР_1 , що виключає відповідальність відповідача відповідно до ч. 1 ст. 1172, ч. 1, 2 ст. 1187 та п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України.
Вказані обставини свідчать про недоведеність позивачем порушення його прав та інтересів відповідачем, що є підставою для відмови в задоволенні позову повністю.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 2422,4,00 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 05.09.2025
Суддя І.В. Мілєва