вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3470/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Лапи Андрія Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Фізичної особи-підприємця Учителя Сергія Олександровича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
про стягнення заборгованості
Фізична особа-підприємець Лапа Андрій Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Учителя Сергія Олександровича про стягнення заборгованості у розмірі 163 728,00грн, пені у розмірі 18 192,00грн, інфляційних втрат у розмірі 11 622,46грн, 3 % річних у розмірі 2 851,54грн та судового збору у розмірі 3 028,00грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 справу № 904/3470/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Лапи Андрія Миколайовича залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати докази надсилання всіх копій доданих до позовної заяви документів відповідачу (опис вкладення та фіскальний чек в оригіналі).
11.07.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою додані докази надсилання відповідачу всіх копій доданих до позовної заяви документів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд з'ясував, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 була направлена відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням.
За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
До суду повернувся поштовий конверт із копією ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025, направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою».
Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
10.09.2024 між Фізичною особою-підприємцем Лапою Андрієм Миколайовичем (далі - позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Учителем Сергієм Олександровичем (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір постачання № 0910 (а.с.13-14).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити обладнання, надалі іменоване «Товар», за ціною і в кількості вказаних у специфікації, рахунку-фактурі і видатковій накладній, які є невід'ємною частиною даного договору.
Ціна за одиницю товару вказана в специфікації до цього договору, яка є невід ємною частиною договору (пункт 2.1. договору).
Вартість упаковки, маркування, а також податок на додану вартість включається в ціну товару (пункт 2.2. договору).
Сума договору визначається згідно з сумою специфікацій до договору (пункт 2.3. договору).
Постачальник зобов'язаний здійснити постачання товару в термін, вказаний в специфікації, що є невід'ємною частиною договору (пункт 3.1. договору).
Датою здобуття товару вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника (пункт 3.3. договору).
Постачальник зобов'язаний разом з товаром, що відвантажується, передати покупцеві оригінали документів, а саме: рахунок-фактуру; видаткову накладну; паспорт (на товар, для якого передбачається технічний паспорт виробника товару); додаткові документи вказуються в специфікаціях до відповідного товару. Список документів являється повним та вичерпним, додаткові документи, що не вказано в договорі та специфікаціях, після підписання договору та специфікацій не надаються (пункт 3.3. договору).
Постачальник зобов'язується надати покупцю зареєстровано в Єдиному електронному реєстрі податкову накладну, згідно статті 201 Податкового кодексу України не пізніше п'ятнадцятого календарного дня з виникнення податкових зобов'язань (передплати). Сторони договору підтверджують наявність комплектів електронного цифрового підпису (пункт 3.4. договору).
Оплата за товар здійснюється покупцем, на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, який вказаний в специфікації, що є невід'ємною частиною до договору (пункт 4.1. договору).
Якість та комплектність товару повинні відповідати документації до даного товару (пункт 5.1. договору).
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у відповідності з інструкціями № П-6 від 15.06.65 і № П-7 від 25.04.66 з подальшими змінами та доповненнями (пункт 6.1. договору).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором, сторони несуть майнову відповідальність у відповідності з чинним законодавством України (пункт 7.1. договору).
За прострочення постачання товару згідно пункту 3.1. договору постачальник виплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної ставки НБУ не поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 10 % від суми постачання (пункт 7.2. договору).
У випадку порушення покупцем термінів сплати (пункт 3.1. договору), відносно доплати залишкових сум обумовлених даним договором, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, але не більше 10 % від суми постачання (пункт 7.3. договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 (пункт 9.1. договору).
До договору поставки сторонами підписана специфікація № 1 від 10.09.2024 на суму 181 920,00грн. Пунктом 2 даної специфікації встановлено термін поставки: 6-7 календарних тижнів з дати попередньої оплати. Пунктом 3 даної специфікації визначено умови оплати. а саме: передоплата у розмірі 50 % (підпункт 3.1. пункту 3 специфікації); друга передоплата у розмірі 40 % протягом 20-25 календарних днів від дати першої передоплати згідно пункту 3.1. договору (підпункт 3.2. пункту 3 специфікації); кінцева оплата у розмірі 10 % при повідомленні про готовність до відправки на адресу покупця новою поштою, перед відправленням (підпункт 3.2. пункту 3 специфікації); у випадку прострочення терміну оплати другої передоплати згідно пункту 3.2. договору термін поставки коригується відповідно (підпункт 3.3. пункту 3 специфікації) (а.с.15).
Договір та специфікацію підписані сторонами без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
На виконання умов договору відповідачем виставлений позивачу рахунок-фактуру № 0-00000003 від 30.08.2024 на суму 181 920,00грн (а.с.16).
Згідно умов пункту 3.1. та 3.2. специфікації № 1 від 10.09.2024 позивачем 10.09.2024 сплачено суму у розмірі 90 960,00грн та 04.10.2024 у розмірі 72 768,00грн, про що свідчать платіжні інструкції (а.с.17-18).
Листом від 05.02.2025 позивач вимагав від Фізичної особи-підприємця Учителя Сергія Олександровича виконати свої зобов'язання або перерахувати попередню оплату за товар у розмірі 163 728,00грн, пеню за порушення умов поставки товару у розмірі 4 433,12грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії (а.с.19-21). Згаданий лист був отриманий відповідачем 08.02.2025 та залишений без відповіді (а.с.23).
Листом від 05.03.2025 позивач повторно вимагав від Фізичної особи-підприємця Учителя Сергія Олександровича виконати свої зобов'язання, або перерахувати попередню оплату за товар у розмірі 163 728,00грн, пеню за порушення умов поставки товару у розмірі 15 163,78грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії (а.с.24-25). Згаданий лист був залишений відповідачем без відповіді.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору постачання № 0910 від 10.09.2024, строк дії договору, умови поставки, виставлення рахунку для здійснення попередньої оплати, здійснення попередньої оплати товару, настання строку поставки товару, поставка/непоставка товару, правомірність заявленої до стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Нормами частини першої статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Частиною другою статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовами специфікації № 1 від 10.09.2024 до договору постачання № 0910 від 10.09.2024 сторони визначили термін поставки товару, умови оплати.
Суд з'ясував, що на виконання умов пункту 4.1. договору та умов пунктів 3.1., 3.2. специфікації № 1 від 10.09.2024 Фізичною особою-підприємцем Лапою Андрієм Миколайовичем було сплачено передоплату на загальну суму 163 728,00грн, що складає 90 % від загальної вартості товару.
Оскільки попередня оплата у розмірі 90 % відбулася 04.10.2024, то граничним терміном поставки є 25.11.2024.
Відповідачем не виконано свої зобов'язання по договору постачання № № 0910 від 10.09.2024.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження поставки товару відповідачем по договору постачання № 0910 від 10.09.2024.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 163 728,00грн (90 % передоплати товару).
У розумінні приписів частини другої статті 693 ЦК України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором постачання № 0910 від 10.09.2024 складає 163 728,00грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Щодо стягнення пені у розмірі 18 192,00грн за період з 25.11.2024 по 24.05.2025, інфляційних втрат у розмірі 11 622,46грн за період з грудня 2024 по травень 2025 та 3 % річних у розмірі 2 851,54грн за період з 25.11.2024 по 24.06.2025.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором, сторони несуть майнову відповідальність у відповідності з чинним законодавством України (пункт 7.1. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що за прострочення постачання товару згідно пункту 3.1. договору постачальник виплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної ставки НБУ не поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 10 % від суми постачання.
У випадку порушення покупцем термінів сплати (пункт 3.1. договору), відносно доплати залишкових сум обумовлених даним договором, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, але не більше 10 % від суми постачання (пункт 7.3. договору).
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором постачання № 0910 від 10.09.2024 у розмірі 163 728,00грн, пені у розмірі 18 192,00грн, інфляційних втрат у розмірі 11 622,46грн та 3 % річних у розмірі 2 851,54грн.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (196 394,00грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00грн, про що свідчить платіжна інструкція № 1215 від 24.06.2025.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 3 028,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лапи Андрія Миколайовича до Фізичної особи-підприємця Учителя Сергія Олександровича про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Учителя Сергія Олександровича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Фізичної особи-підприємця Лапи Андрія Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість у розмірі 163 728,00грн (сто шістдесят три тисячі сімсот двадцять вісім гривень 00 копійок), пеню у розмірі 18 192,00грн (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто дві гривні 00 копійок), інфляційні втрати у розмірі 11 622,46грн (одинадцять тисяч шістсот двадцять дві гривні 46 копійки), 3 % річних у розмірі 2 851,54грн (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 54 копійки) та судовий збір у розмірі 3 028,00грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 05.09.2025
Суддя О.В. Перова