вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
05.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4659/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П., розглянув заяву Приватного акціонерного товариства "ЮРІЯ"
про забезпечення позову
за позовом Приватного акціонерного товариства "ЮРІЯ", 18030, м.Черкаси, вул.Кобзарська, буд.108, код ЄДРПОУ 00447853
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ КОМПАНІ", 49000, м.Дніпро, вул.Яворницького Дмитра, буд.76А, приміщення 213, код ЄДРПОУ 45351684
про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 3 267 137,96грн.
Суддя Панна С.П.
Без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство "ЮРІЯ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ КОМПАНІ" про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 3 267 137,96грн.
Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про співпрацю №133/01-25ХП-10 від 12.02.2025р. в частині повної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою суду від 22.08.2025р. позовну заяву залишено без руху.
26.08.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Суддя Панна С.П, перебувала на лікарняному з 25.08.2025р. по 03.09.2025р.
Ухвалою суду від 04.09.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання, яке відбудеться 23.09.2025 о 14:30год.
26.08.2025р. від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь Позивача, накласти арешт на кошти ТОВ «ЮТ КОМПАНІ», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення Ухвали про забезпечення позову, у розмірі ціни позову.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що всі кошти за поставлений товар по Договору про співпрацю № 133/01-25ХІІ -10 надійшли на рахунок ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» в повному обсязі від третьої сторони Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу». На запит №584 від 14.08.2025 року ПрАТ «ЮРІЯ» отримало відповідь від Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» про те, що станом на 18 серпня 2025 року заборгованості у ДП «ДОТ» перед ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» за Договором про співпрацю не має.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ЮРІЯ" про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном або грошовими коштами, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання рішення суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявленої позовної вимоги є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позовної заяви.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3)співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3)необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовній вимозі.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постанові Верховного Суду від 13.01.2020 №922/2163/17.
Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана тим, що всі кошти за поставлений товар по Договору про співпрацю № 133/01-25ХІІ-10 надійшли на рахунок ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» в повному обсязі від третьої сторони Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».
Крім того, за результатами пошуку інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не знайдено жодного об'єкта за даними юридичної особи, ЄДРПОУ 45351684. Відсутність речових прав (права власності) на нерухоме майно може в подальшому призвести до унеможливлення виконання судового рішення на стадії його виконання.
Проте, як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до п.2.1. Договору про співпрацю № 133/01-25ХІІ-10 передбачено, що постачальник (відповідач) зобов'язується закуповувати продукти харчування у виробника (позивача) за цінами, визначеними за результатами сигнальних торгів та встановленими на відповідний період, а замовник (третя сторона) зобов'язується оплачувати постачальнику (відповідачу) вартість таких продуктів відповідно до умов державного контракту (договору) про закупівлю, укладеного з постачальником.
А тому зобов'язання по оплаті за поставлений товар покладається на Державне підприємство Міністерства Оборони України «Державний оператор тилу», яке не залучено позивачем у справі ані відповідачем, ані третьою особою.
Згідно з пунктом 3.4.5. постачальник (відповідач) зобов'язувався здійснювати оплату поставлених продуктів харчування виробнику (позивачу) не пізніше ніж на 10 календарний день з моменту оплати замовником (третя сторона) постачальнику за поставлені отримувачу продукту харчування, у разі якщо такі продукти харчування не були оплачені або якщо інше не передбачено окремим угодами між виробниками і постачальником.
Згідно з п.2.1. та п. 3.4.5. саме Державне підприємство Міністерства Оборони України «Державний оператор тилу» повинно нести обов'язок по оплаті за товар, а арешт позивач просить накласти на кошти відповідача.
Лист Державного підприємства Міністерства Оборони України «Державний оператор тилу» №2165/5942/06-2025 від 19.08.2025р. не містить ні суми оплати за вищезазначеним Договором, ні дати її здійснення, а також доказу оплати на рахунок ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» 3 267 137,96грн. (платіжна інструкція тощо).
Позивачем не доведено суду необхідності накладення арешту на рахунки відповідача, оскільки відсутні докази оплати Державним підприємством Міністерства Оборони України «Державний оператор тилу» Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮТ КОМПАНІ» за товар.
Крім того, пунктом 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до п. 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Заявник зазначає про те, що застосовувати зустрічне забезпечення позову вважає недоцільним.
Як вище було зазначено, позивач у позовній заяві зазначив відповідачем саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТ КОМПАНІ», а по Договору про співпрацю № 133/01-25ХІІ-10 відповідальність за оплату за оставлений товар несе Державне підприємство Міністерства Оборони України «Державний оператор тилу».
Це свідчить про те, що задоволення заяви про забезпечення позову може призвести до збитків відповідача.
Суд звертає увагу, що у випадку, якщо заявник вважає, що підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення відсутні, заявник повинен вказати про це з наведенням відповідних мотивів. Саме наведені мотиви і будуть предметом оцінки суду для прийняття рішення про можливість вжиття заходів забезпечення позову без застосування зустрічного забезпечення.
Зазначення у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення або наведення мотивів відсутності підстав для зустрічного забезпечення необхідне для правильного та об'єктивного вирішення судом такої заяви.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в ухвалі від 21.08.2019 у справі №761/35501/17.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що в поданій заяві міститься лише посилання на порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність забезпечення позову.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Приватним акціонерним товариством «ЮРІЯ» про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ЮРІЯ" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строк та в порядку, визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.П. Панна