пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 вересня 2025 року Справа № 903/673/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут», м. Луцьк
до відповідача: Комунального підприємства “Ковельводоканал», м. Ковель, Волинська обл.
про стягнення 460 182,67 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
01.07.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» до Комунального підприємства “Ковельводоканал» про стягнення 460 182,67 грн, з яких: 409 790,93 грн інфляційних втрат, 50 391,74 грн 3% річних.
Ухвалою суду від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ухвалу суду отримав 08.07.2025. Строк для подання відзиву - по 23.07.2025.
22.07.2025 надійшов відзив відповідача, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що електроенергія є однією із основних складових тарифу на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і становить 32 % у структурі тарифу. Ріст ціни на електроенергію породжує виникнення недоїмки до тарифу, що ускладнює здійснення розрахунків, однак не зважаючи на всі ці негативні фактори, КП «Ковельводоканал» вживає максимально можливі заходи з метою першочергової оплати за електроенергію. Відповідач не відмовлявся від виконання своїх зобов'язань перед Позивачем, однак при об'єктивних обставинах, що унеможливлювали їх виконання, КП «Ковельводоканал» шукаючи вирішення даного питання у межах чинного законодавства України, з метою досягнення паритетності в господарсько-ділових відносинах, отримував лише безпідставні відмови від ТОВ «ВЕЗ», що порушують наші права визначені чинним законодавством України. З початку настання обставин непереборної сили - військової агресії Російської Федерації проти України, та введенням воєнного стану із 24 лютого 2022 року рівень оплати споживачів за спожиті послуги вкрай низький. Враховуючи, що позов у даній справі подано 01 липня 2025 року, це означає, що на момент подання позову вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих за травень 2024 року, вже подані після спливу передбаченого законом строку позовної давності. Вимоги, які позивач заявляє у даній позовній заяві, не є новими та фактично вже були предметом розгляду в межах інших судових справ (що зазначені вище), та які розглядалися Господарським судом Волинської області за позовами того ж позивача до того ж відповідача.
Позивач у відповіді на відзив від 28.07.2025 зазначає, що три проценти та інфляційні втрати не відносяться до штрафних санкцій, а тому на них не поширюється норма ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. До вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат позовна давність становить 3 роки. На період воєнного стану в Україні зупинено перебіг строків позовної давності. В інших судових справах ТОВ «ВЕЗ» не заявляв вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, а 3% річних нараховані за період, що не охоплюється іншими рішеннями судів.
Відповідач відповідь на відзив отримав 28.07.2025.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача не находили.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:
27.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (постачальник) та Комунальним підприємством “КОВЕЛЬВОДОКАНАЛ» Ковельської міської ради (споживач) укладено договір №23-24/207-465/23 про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно умов договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1). Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору (п. 5.1). Розрахунковим періодом згідно умов договору є календарний місяць; споживач зобов'язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та виставлення постачальником рахунку на оплату, у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі електричної енергії (п.п. 5.7, 5.9).
У відповідності до п.4.13. ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі, на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, затвердженого Постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018.
Положеннями п.4.14. ПРРЕЕ передбачено, що платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу; платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно; платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.
Для проведення розрахунків ТОВ “ВЕЗ» на ім'я споживача відкрито особовий рахунок №526-0031000.
На виконання умов договору ТОВ “ВЕЗ» забезпечило постачання електричної енергії для потреб об'єктів відповідача у період травень-грудень 2024 року, що підтверджується:
- актом №526-0031000/5/Ф1 від 31 травня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за травень 2024 року на суму 1 920 170,42 грн.;
- рахунком ПЕЕ №526-0031000/5/Ф1 від 1 червня 2024 р. (за травень 2024 р.);
- актом №526-0031000/6/Ф1 приймання-передачі реалізованої електричної енергії за червень 2024 року на суму 1 810 078,21 грн.;
- рахунком ПЕЕ №526-0031000/6/Ф1 від 1 липня 2024 р. (за червень 2024 р.);
- актом №526-0031000/7/Ф1 від 31 липня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за липень 2024 року на суму 1 767 758,75 грн.;
- рахунком ПЕЕ №526-0031000/7/Ф1 від 1 серпня 2024 р. (за липень 2024 р.);
- актом №526-0031000/8/Ф1 від 31 серпня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за серпень 2024 року на суму 1 834 382,59 грн.;
- рахунком ПЕЕ №526-0031000/8/Ф1 від 1 вересня 2024 р. (за серпень 2024 р.);
- актом 526-0031000/9/Ф1 від 30 вересня 2024 р приймання-передачі реалізованої електричної енергії за вересень 2024 року на суму 1 752 491,52 грн;
- рахунком ПЕЕ №526-0031000/9/Ф1 від 1 жовтня 2024 р. (за вересень 2024 р.)
- актом №526-0031000/10/Ф1 від 31 жовтня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за жовтень 2024 року на суму 1 980 250,33 грн;- р.);
- рахунком ПЕЕ №526-0031000/10/Ф1 від 1 листопада 2024 р. (за жовтень 2024 р.);
- актом 526-0031000/11/Ф1 від 30 листопада 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за листопад 2024 року на суму 1 856 329,97 грн;
- рахунком ПЕЕ №526-0031000/11/Ф1 від 1 грудня 2024 р. (за листопад 2024 р.);
- актом 526-0031000/12/Ф1 від 31 грудня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за грудень 2024 року на суму 1 984 004,95 грн;
- рахунком ПЕЕ №526-0031000/12/Ф1 від 1 січня 2025 р. (за грудень 2024 р.).
Акти приймання-передачі за борговий період підписані Відповідачем за відсутності будь-яких зауважень щодо обсягів фактично використаної електроенергії та нарахованих сум.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 у справі №903/775/24 стягнуто з КП «Ковельводоканал» 1468639,53 грн заборгованості, в т.ч.:1460078,21 грн основний борг (борг за електричну енергію за червень 2024 року), 8285,17 грн 3% річних та 276,15 грн пеня (3% річних та пеня нараховані за порушення строків оплати вартості електричної енергії, спожитої в травні-червні 2024 року), а також 8811,84 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. В частині стягнення 350000,00 грн основної заборгованості суд закрив провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.02.2025 у справі №903/951/24 стягнуто з КП «Ковельводоканал» 2 821 347,98 грн. заборгованості в т.ч. 2 800 000,00 грн. - основної заборгованості (борг за електричну енергію за липень вересень 2024 року), 688,64 грн. пені, 20 659, 34 грн 3 % річних та 33 856,18 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору. В частині стягнення 2 052 141,34 грн. основної заборгованості суд закрив у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.03.2025 у справі №903/29/25 стягнуто з КП «Ковельводоканал» 2685,00 грн заборгованості, в т.ч.: 2598,38 грн 3% річних, 8662 грн пені, а також 2422,40 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. В частині стягнення 1 980 250,33 грн. основної заборгованості (борг за електричну енергію за жовтень 2024 року) суд закрив провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.03.2025 у справі №903/120/25 стягнуто з КП «Ковельводоканал» 2136,05 грн 3% річних, 71,20 грн пені та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору. Після відкриття провадження у справі №903/120/25 відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 1856329,97 грн (борг за електричну енергію за листопад 2024 року), у зв'язку з чим суд ухвалою від 05.03.2025 задовольнив клопотання позивача та закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.04.2025 у справі №903/232/25 стягнуто з КП «Ковельводоканал» 2190,56 грн заборгованості, в т.ч.: 2119,90 грн 3% річних, 70,66 грн пеня, а також 2422,40 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. В частині стягнення 1 984 004,95 грн. основної заборгованості (борг за електричну енергію за грудень 2024 року) суд закрив у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.
У свою чергу споживач у відповідності п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а також за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
У вищенаведених судових рішенням встановлено факти несвоєчасного погашення відповідачем заборгованості з оплати вартості спожитої в травні - грудні 2024 року електроенергії.
Згідно із ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторонами у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов'язань та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23)).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Великої палати Верховного суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24).
Суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем згідно розрахунку 409 790,93 грн інфляційних втрат та 50 391,74 грн 3% річних підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.
При цьому судом враховано, що в межах судових справ №903/775/24, №903/951/24, №903/29/25, №903/120/25, №903/232/25 позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат, а розрахунок 3% річних у даній справі та у справах №903/775/24, №903/951/24, №903/29/25, №903/120/25, №903/232/25 не перетинається.
Щодо твердження відповідача про те, що ТОВ “Волиньелектрозбут» подано позов про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих за травень 2024 року після спливу передбаченого законом строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України)
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 дійшла висновку (пункт 79), що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Аналогічний висновок Велика палата Верховного суду зробила у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова Верховного Суду від 25.01.2022 № 904/3886/21).
При цьому, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Суд зазначає, що введений в України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Однак, лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору, та не є доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов'язань.
Сторона, яка заявляє про те, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок форс-мажорних повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Крім того, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Суд бере до уваги, що відповідач укладаючи договір про постачання електричної енергії споживачу під час запровадження воєнного стану на території України, мав усвідомлювати всі ризики та наслідки укладення такого під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.
Матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між введенням воєнного стану в Україні та неможливістю відповідача своєчасно виконати свої зобов'язання за договором.
При цьому, слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію російської федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми, це не звільняє його від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 5 522,19 грн слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Ковельводоканал» Ковельської міської ради (вул. Геологів, 2, м. Ковель, Ковельський р-н, Волинська обл., код ЄДРПОУ 05500871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул. Яремчука Назарія, 11-А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) 409 790,93 грн інфляційних втрат, 50 391,74 грн 3% річних та 5 522,19 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 465704,86 грн (чотириста шістдесят п'ять тисяч сімсот чотири грн 86 коп).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 05.09.2025.
Суддя С. В. Бідюк