пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
04 вересня 2025 року Справа № 903/664/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства “ТАБО-ТРАНС»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія СанВей»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Волинській області
про стягнення 3768 євро
встановив: позивач - ПП “ТАБО-ТРАНС звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Компанія СанВей» (відповідача) 3768 євро, що еквівалентно 183267грн 98коп. за офіційним курсом НБУ на дату його подання, заборгованості (неустойки) за простій автомобілів. Також, просить стягнути з відповідача 2422грн 40коп витрат по сплаті судового збору та 20000грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договорів-заявок №02 та №03 від 24.02.2025 на транспортно-експедиційне перевезення вантажу, в частині закінчення митного оформлення, замитнення та розвантаження транспортних засобів, що призвело до їх наднормативного простою.
Ухвалою суду від 04.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз'яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.
17.07.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-87/3163/25), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник зазначив, що саме дії або рішення податкового органу (зокрема прийняття рішення про відповідність платника ПДВ ТОВ «Компанія СанВей» критеріям ризиковості платника податків) стали підставою для зупинення митного оформлення товару, що спричинило простій транспортних засобів та виникнення спірних правовідносин. Цей статус було присвоєно державним органом - ГУ ДПС у Волинській області, який, по суті, створив юридичну та фактичну перешкоду для виконання відповідачем своїх зобов'язань. ТОВ «Компанія СанВей» подало на реєстрацію податкові накладні при експорті 26.02.2025, тобто у визначені законодавством строки, отже зі свого боку здійснило необхідні дії для забезпечення своєчасного митного оформлення. На даний момент ТОВ «Компанія СанВей» звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії (справа 140/4733/25).
Представник відповідача доводить, що відповідач здійснив всі необхідні від нього дії для припинення простою 08.05.2025, і фактично позивач отримав зазначений лист, однак лише частково виконав вказівку відповідача по розвантаженню автомобіля, і штучно затягнув розвантаження другого автомобіля аж до 27.05.2025.
Звертає увагу, що якщо в договорі передбачена неустойка в іноземній валюті за кожен день прострочення або простою, то виникає окреме грошове зобов'язання щодня. А отже, курс НБУ має визначатись на дату виникнення кожного зобов'язання, а не на єдину дату.
Також представник відповідача повідомив, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката в порядку ст. 126 ГПК України становлять 15 000,00 грн., що є гонораром Адвокатського об'єднання «Синегор». Інші витрати, точний перелік і сума яких буде надана додатково, і на даний момент не може бути чітко визначена.
22.07.2025 представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх.№01-87/3235/25), в якій не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві; просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник зазначив, що відповідача було віднесено до критеріїв ризикових лише через два дні після прибуття транспортних засобів на митне оформлення. Вказуючи на неможливість завершення митного оформлення, відповідач не надає жодних доказів, що таке оформлення взагалі розпочалося. Також стверджувати про наявність форс-мажорних обставин, у даному випадку, не має підстав і відповідач несе повну відповідальність за простій транспортних засобів позивача. Факт вивантаження товару лише 27.05.2025 є виключною виною відповідача, який своїми діями намагався та намагається перекласти вину за простій автомобілів на третіх осіб, не бажаючи здійснювати його оплату.
Представник позивача важає, що сума, що підлягає до стягнення розрахована правильно згідно норм закону та правильно обраний спосіб захисту порушеного права.
Крім того представник позивача звертає увагу, що згідно ст..165, 178 ГПК України та з урахуванням ст..42 ГПК України відповідач був зобов'язаний надіслати відзив на адресу позивача у паперовій формі або в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету, докази чого надати суду. Вказує, що ані позивач, ані його представник не отримували відзив від відповідача. Просив суд повернути відповідачу відзив без розгляду та розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Суд зазначає, що згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді від 17.07.2025 по справі №903/664/25 було надіслано одержувачу - ПП «Табо-Транс» в його електронний кабінет 17.07.2025, а тому суд долучає відзив ТОВ «Компанія СанВей» до матеріалів справи.
23.07.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду клопотання (вх.№01-87/3253/25), в якому просив суд залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області, з огляду на те, що саме дії і рішення податкового органу (зокрема, у зв'язку з прийняттям рішення про відповідність платника ПДВ ТОВ “Компанія СанВей» критеріям ризиковості платника податків) стали підставою для зупинення митного оформлення товару, що спричинило простій транспортних засобів та виникнення спірних правовідносин.
28.07.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду заперечення (вх.№01-87/3326/25) на відповідь позивача, в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому доводить, що наявність або відсутність переписки між сторонами не змінює договірних умов, і не може бути обгрунтуванням прострочення доставки товару з боку позивача, і тим більше - пред'явлення вимоги по оплаті простою за цей період часу. Водночас розрахунок позивача включає дату - 09.05.2025, тобто дату вивантаження одного автомобіля (яка також є датою, коли повинен був бути вивантажений другий автомобіль).
Ухвалою суду від 14.08.2025 клопотання ТОВ “Компанія СанВей» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Волинській області. Встановлено учасникам справи строк до 20.08.2025 для надіслання третій особі - Головному управління ДПС у Волинській області заяв по суті справи. Запропоновано Головному управлінню ДПС у Волинській області надати пояснення щодо заяв по суті справи.
Ухвала суду надіслана та доставлена учасникам справи 15.08.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
15.08.2025 від представника позивача та 20.08.2025 від представника відповідача надійшли клопотання з доказами надіслання заяв по суті справи третій особі - Головному управлінню ДПС у Волинській області.
01.09.2025 від третьої особи - Головного управління ДПС у Волинській області надійшло пояснення щодо позову та відзиву. Третя особа зазначила, що Управління не погоджується з твердженнями відповідача про те, що внесення товариства до переліку платників податків на додану вартість, що відповідають критеріям ризиковості, становило перешкоду у процедурі митного оформлення. Зупинення реєстрації податкових накладних ТОВ «Компанія Санвей» та віднесення платника до переліку ризикових жодним чином не вплинуло на можливість митного оформлення товару, оскільки: ТОВ «Компанія Санвей» не вжито всіх можливих заходів з метою реєстрації податкових накладних у зв'язку з відсутністю будь-яких звернень до контролюючого органу за процедурою, регламентованою Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Кабінету Міністрів України від 12.12.2019 №520; ТОВ «Компанія Санвей» мало реальну можливість передбачити дії контролюючого органу з аналізу змісту Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 №1165; ТОВ «Компанія Санвей» жодним чином не аргументовано, з посиланнями на норми чинного законодавства, причинно-наслідковий зв'язок між діями ГУ ДПС у Волинській області та неможливістю здійснення митного оформлення.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.
24.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СанВей» (Замовник) та Приватним підприємством «Табо-транс» (Перевізник/Експедитор) були укладені Договори-Заявки № 02 та № 03 на транспортноекспедиційне перевезення вантажу.
Згідно умов договорів-заявок Перевізник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу, а саме «Спельта пшениця фасована у біг бег» по 22 тони за кожною із Заявок. Датою та місцем завантаження по кожному договорі-заявці є: 25.02.2025 на 09 год. ранку, село Капустин Старокостянтинівського району Хмельницької області. Фрахт: 2000 євро згідно курсу НБУ на дату розвантаження; умови оплати: оплата здійснюється після вивантаження на склад або в автомобіль отримувача; дата і місце розвантаження: 97080 Wurzburg-Deдодаткова інформація: прибуття авто до місця розвантаження 03.02. або 04.02.
Договори-заявки підписані сторонами та завірені їх печатками.
Позивач зазначає, що 25 лютого 2025 року о 9:00 автомобілі ПП «Табо-Транс» прибули до обумовленого Сторонами у Договорах-заявках місця, де були завантажені товаром, про що вантажовідправником було складено товарно - транспортні накладні № 1 та № 2 від 25.02.2025 та надано для відповідача рахунок № 1 та накладну № 1 на товар. Після чого автомобілі вирушили до узгодженого місця митного оформлення -митний пост Луцьк (м. Луцьк, територія Модерн Експо).
Однак митне оформлення товару в режимі експорту навіть не розпочалось у зв'язку із віднесенням Замовника ДПС у Волинській області до категорії ризикових платників податків, що фактично унеможливило його проведення.
Відтак вантажні автомобілі позивача з товаром відповідача не покидали території України та залишались нерозвантаженими протягом тривалого часу.
Задля вирішення питань, пов'язаних із вивантаженням товару, сторонами велося письмове та електронне листування. Відповідач листом № 02 від 04.03.2025 повідомив, що не володіє складськими приміщеннями, які б могли розмістити 44 тони зерна, а тому розвантаження автомобілів Перевізника є неможливим і буде змушений чекати вирішення питання. Цим же листом відповідач гарантував дотримання умов Договорів-заявок.
17.04.2025 відповідачем було частково оплачено суму простою у розмірі 67022грн, згідно платіжної інструкції №459 від 17.04.2025.
До 08 травня 2025 року з боку Замовника жодних активних дій щодо вивантаження товару здійснено не було. Лише 08.05.2025, листом № 8 Замовник повідомив ПП «Табо-Трас» про можливість розвантаження товару 09.05.2025 на альтернативній локації у селі Коршів Луцького району.
09.05.2025 автомобіль, що перевозив товар за Договором - заявкою № 02 був розвантажений в узгодженому місці, про що складено Акт повернення вантажу, у якому було зафіксовано відсутність з боку Замовника претензій щодо кількості та якості товару. Акт підписаний сторонами та завірний печатками.
27.05.2025 відбулось розвантаження другого автомобіля, що перевозив вантаж за Договором - заявкою №03, на той же склад та у тому ж самому місці, про що також було складено Акт повернення вантажу та у якому не було зафіксовано претензій з боку Замовника щодо кількості та якості товару.
Послуги з доставки вантажу до місця вивантаження були оплачені відповідачем згідно з рахунками № 61 від 08.05.2025, № 63 від 27.05.2025, про що свідчать платіжні інструкції № 484 від 09.05.2025 на суму 14754грн та №490 від 27.05.2025 на суму 14754грн.
Як передбачено пунком 2 Договорів-заявок № 02 та № 03 від 24.02.2025, Замовник зобов'язується забезпечити навантаження (вивантаження) транспортного засобу, його митну обробку і митне оформлення всіх необхідних документів на протязі 48 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження-розвантаження.
Автомобілі Перевізника прибули на завантаження 25.02.2025 о 09:00 год, а тому їх завантаження та митне оформлення повинно було завершитись до 09:00 год 27.02.2025. Однак, виходячи із наведених фактичних обставин, до вказаного часу усі обумовлені у Договорах-заявках процедури завершені не були. В той же час, лише 09.05.2025 та 27.05.2025 автомобілі позивача були звільнені від вантажу.
Відповідно п. 3 Договорів-заявок передбачено, що Замовник оплачує Перевізнику наднормативні простої транспортних засобів з розрахунку 50 євро при міжнародних перевезеннях за кожну розпочату добу наднормативного простою, виключаючи святкові та вихідні дні.
Свої зобов'язання в частині прибуття для завантаження товаром та на митне оформлення в режимі експорту позивач виконав в повному обсязі. Водночас відповідач своїх зобов'язань щодо закінчення митного оформлення не виконав, автомобілі позивача не були вчасно замитнені та розвантаженні.
Ще до моменту завершення розвантаження товару Перевізник повідомив Замовника про нарахування неустойки за простій автомобілів на підставі п. 3 Договорів-заявок. Повідомлення було надіслано відповідачу в електронній формі шляхом листування в мережі Viber, із відповідним зверненням до Замовника щодо здійснення оплати зазначеної суми.
На виконання умов Договорів-заявок та на прохання Перевізника, 17.04.2025 відповідач здійснив часткову оплату за простій в сумі 67 022грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 459, що за курсом НБУ на день сплати (46,8205 грн. / 1 євро) становить 1 432 євро та дорівнює оплаті 29-ти днів простою транспортних засобів.
03.06.2025 з метою добровільного врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою (вих. № 03/06/2025) про сплату залишку неустойки за простій автомобілів.
Вимога була направлена 04.06.2025 року на адресу відповідача поштовим відправленням за № 4300300403466, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та Фіскальтним чеком АТ «Укрпошита». Також вимога надсилалася відповідачу за допомогою електронного сервісу обміну повідомленнями Viber та електронної пошти.
Згідно відстеження із сайту Укрпошти вимога отримана відповідачем 24.06.2025, проте залишена останнім без розгляду та задоволення.
Таким чином, загальний строк простою кожного із транспортних засобів є наступним:
- договір-заявка № 02 - з 09:00 год 27.02.2025 по 09:00 год 09.05.2025 - 46 робочих днів;
- договір-заявка № 03 - з 09:00 год 27.02.2025 по 09:00 год 27.05.2025 - 58 робочих днів.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача залишку неоплаченої суми простою у розмірі 3 768 євро.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1, 2 ст..909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст..918 ЦК України).
Згідно статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Частина 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вказує, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до ч. 3 ст. 929 ЦК України, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно наданого суду розрахунку позивач нарахував відповідачу неустойку за простій автомобілів, а саме: по договору-заявці № 02 - 46 робочих днів х 50 євро = 2 300 євро; по договору-заявці № 03 - 58 робочих днів х 50 євро = 2 900 євро, що становить 5 200 євро. Залишок несплаченої неустойки за простій автомобілів складає 3 768 євро (5200 - 1 432).
Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначив, що дії або рішення податкового органу (зокрема прийняття рішення про відповідність платника ПДВ ТОВ «Компанія СанВей» критеріям ризиковості платника податків) стали підставою для зупинення митного оформлення товару, що спричинило простій транспортних засобів та виникнення спірних правовідносин. Цей статус було присвоєно державним органом - ГУ ДПС у Волинській області, який створив юридичну та фактичну перешкоду для виконання відповідачем своїх зобов'язань, що стало ключовим фактором у розвитку спору. Посилаючись на ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України вказує, що він як учасник господарських відносин не відповідає за невиконання або неналежне виконання спірного господарського зобов'язання, оскільки ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово - промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним
лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постанові від « 31» серпня 2022 року у справі № 910/15264/21 Верховний Суд встановив, що між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язання має існувати прямий причинно-наслідковий зв'язок. Тобто, сторона не може посилатися на форс-мажор, якщо невиконання зобов'язання сталося з інших причин, наприклад, через власну недбалість чи комерційні ризики, які вона мала передбачити та врахувати.
Відповідач, з огляду на характер та умови своєї господарської діяльності, мав можливість передбачити потенційне віднесення його до категорії платників з ризиковою діяльністю, а отже, не може посилатися на раптовість чи непередбачуваність таких обставин як на форс-мажор.
У постанові від « 30» листопада 2021 року у справі № 913/785/17 Верховний Суд вказав, що сторона, яка посилається на форс-мажор як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не лише сам факт виникнення таких обставин, а й те, що вони мали надзвичайний і невідворотний характер саме для цього конкретного випадку.
У відзиві відповідач вказує, що його було внесено до переліку ризикових платників податків на підставі рішення № 12792 від 27.02.2025 про відповідність платника ПДВ ТОВ «Компанія СанВей» критеріям ризиковості платника податків. Проте, як вбачається з товарно-транспортних накладних №1 та №2 від 25.02.2025, автомобілі із вантажем прибули для митного оформлення 25.02.2025, коли ще такого рішення не існувало, а відтак не існувала й підстава для неможливості завершення митного оформлення товару.Відповідача було віднесено до критеріїв ризикових лише через два дні після прибуття транспортних засобів на митне оформлення.
Згідно ст. 246 Митного Кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Статттею 248 цього ж Кодексу встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації
або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Статтею 255 МК України визначено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Згідно ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Крім того відповідач не зазначив, яким чином зупинення реєстрації податкових накладних впливає на митне оформлення товару. Більш того, реєстрація податкових накладних та митне оформлення товару є по-суті різними та незалежними одна від одної процедурами. Вказуючи на неможливість завершення митного оформлення відповідач не надає жодних доказів, що таке оформлення взагалі розпочалося.
Також до відзиву не додано митної декларації із відмітками митного органу про її прийняття як це передбачено ст. 248 МК України. Відповідачем не надано суду картки відмови у митному оформлені товару, у зв'язку із віднесенням відповідача до критеріїв ризикових платників податків.
Отже відповідачем не доведено наявність прямого взаємозв'язку із його віднесенням до критеріїв ризикових платників податків із неможливістю завершення митного оформлення, а також не надано жодного доказу, що він намагався здійснити таке митне оформлення, але йому було відмовлено у цьому або воно було призупинено.
Щодо доводів відповідача про те, що до розрахунку днів простою не можна включати дати вивантаження товару, суд зазначає, що до розрахунку загальної кількості днів простою не були включені дні, коли товар був вивантажений на склад відповідача.
Крім того статтею 533 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №500/5194/16 констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Тому посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на дату виникнення кожного зобов'язання (дня простою), а не на єдину дату, не ґрунтується на нормах матеріального права.
Контррозрахунку суми простою відповідачем суду не надано.
Суд також звертає увагу, що здійснивши часткову оплату простою автомобілів згідно платіжної інструкції №459 від 17.04.2025, відповідач визнав факт простою автомобілів та підтвердив своє зобов'язання щодо його оплати, оскільки у призначені платежу вказано: часткова оплата за простій у березні місяці автомобiлiв.
З огляду на зазначене, оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення 3768 євро за простій автомобілів підлягає до задоволення у повному обсязі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст.73 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Крім того, у позовній заяві представник позивача зазначив, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги у зв'язку із розглядом справи складає 20000грн. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив стягнути з відповідача 20000грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження зазначених витрат представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги від 13.05.2025 з Додатком № 1, укладений міє АО «АФК» та ПП «Табо-Транс»; рахунок-фактуру № 41 від 13.05.2025 на суму 10000грн; платіжну інструкцію № 1659 від 13.05.2025 на суму 10000грн; рахунок-фактуру № 51 від 26.06.2025 на суму 10000грн; платіжну інструкцію № 1707 від 27.06.2025 на суму 10000грн; акт прийому-передачі наданих послуг від 27.06.2025; ордер на надання правничої допомоги.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 13.05.2025 між АО «АФК» (Адвокатське об'єднання) та ТОВ «Табо-Транс» (Клієнт) укладено та підписано договір про надання правничої допомоги.
Вартість правничої допомоги згідно із п. 1 Додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 13.05.2025 становить 20 000 гривень незалежно від обсягу фактично наданої правничої допомоги та включає в себе повний супровід справи у суді першої інстанції, у т.ч.: зустріч з клієнтом для надання консультацій по договору-заявці № 02 від 24.02.2025 та договору-заявці № 03 від 24.02.2025, укладеного з ТОВ «Компанія СанВей»; ознайомлення з наданими клієнтом договором, бухгалтерськими і банківськими та іншими документами, матеріалами листування із боржником, роз'яснення Клієнту його процесуальних прав та обов'язків та наслідків прийнятих ним рішень; підготовка та подання до суду позовної заяви (з додатками) про стягнення коштів з боржника; участь у суових засіданнях суду першої інстанції; підготовка відповіді на відзив відповідача, підготовка інших документів по справах.
Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг від 27.06.2025, підписаного сторонами, зміст правничої допомоги складається з таких дій: підготовчі дії до подання, підготовка для подання до Господарського суду Волинської області позовної заяви, що включає в себе: зустріч з клієнтом для надання консультацій по договору-заявці № 02 від 24.02.2025 року та договору-заявці № 03 від 24.02.2025 року, укладеного з ТОВ «Компанія СанВей»; ознайомлення з наданими клієнтом договором, бухгалтерськими і банківськими та іншими документами, матеріалами листування із боржником, роз'яснення Клієнту його процесуальних прав та обов'язків та наслідків прийнятих ним рішень; сканування документів, які долучаються до позовної заяви; підготовка позовної заяви для її подання до суду в електронному вигляді; подальший повний супровід справи в суді першої інстанції. Всього 15 годин. Вартість послуг 20000грн.
Згідно платіжних інструкцій позивачем було оплачено суму правничої допомоги у розмірі 20000грн.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару адвоката Велика Палата Верховного суду у Постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсязката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем суду не подано.
Суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
За загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення судом позову у повному обсязі, підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у розмірі 20000грн.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія СанВей» (45651, Волинська обл., Луцький район, с.Коршів, вул.Польова, буд.24, код ЄДРПОУ 44967372) на користь Приватного підприємства “ТАБО-ТРАНС» (45707, Волинська область, Луцький район, с.Ватин, вул.Набережна, буд.8, код ЄДРПОУ 44074527) 3768 євро за простій автомобілів за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а також 2422грн 40коп витрат по сплаті судового збору та 20000грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено та підписано 04.09.2025.
Суддя О. Г. Слободян