вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"05" вересня 2025 р. Cправа №902/1223/25
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., розглянувши без виклику сторін заяву б/н від 03.09.2025 (вх. №01-40/10/25 від 03.09.2025), що надійшла від ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заявив справі №902/1223/25,
03.09.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява б/н від 03.09.2025 (вх. №01-40/10/25 від 03.09.2025) фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, яка подана представником заявника - адвокатом Крупельницьким Віталієм Леонідовичем.
Особами, які можуть отримати статус учасника справи, в заяві зазначені:
- фізична особа - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
- фізична особа - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» (адреса: 23340, Вінницька обл., Вінницький р-н, село Строїнці. вул.Аграрна, буд.18А; ідентифікаційний код 43465681);
- Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірена Володимирівна (адреса: 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, буд. 59).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025, вказану заяву розподілено судді Нешик О.С., з присвоєнням єдиного унікального номеру справи №902/1223/25, в зв'язку з чим вказана справа прийнята суддею до свого провадження.
В обґрунтування вищезазначеної заяви про забезпечення позову фізична особа ОСОБА_1 зазначає про такі обставини.
18.01.2012 між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб.
23.01.2020 на основі спільного майна подружжя засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад». Статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» сформовано за рахунок вкладу в розмірі 340 000,00 грн, що було передано подружжям через ОСОБА_2 , разом із вкладами інших засновників. В обмін на вклад подружжям набуто частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» з номінальною вартістю, яка відповідає сумі вкладу.
Титульним володільцем вкладу була ОСОБА_2 , відомості про яку як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
14.04.2021 шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинено на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/76/21.
02.08.2023 ОСОБА_2 підтвердила і особисто визнала належність частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» до спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу із ОСОБА_1 . Такий режим майна збережено на сьогодні.
Як зазначає заявник, 29.07.2025 фізична особа ОСОБА_2 одноособово, всупереч волі та майновим інтересам фізичної особи ОСОБА_1 , розпорядилась часткою в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад», яке є спільним сумісним майном подружжя, шляхом дарування зазначеної частки фізичній особі ОСОБА_3 .
В зв'язку з цим, фізична особа ОСОБА_1 має намір захистити свої права та майнові інтереси шляхом звернення до Господарського суду Вінницької області із вимогами про:
- визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» (ідентифікаційний код 43465681) з номінальною вартістю 340 000,00 грн, що складає 34 % статутного капіталу Товариства, який укладений 29.07.2025 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під №1;
- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» (ідентифікаційний код 43465681) з номінальною вартістю 340 000,00 грн, що складає 34 % статутного капіталу Товариства, що складено 29.07.25 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором дарування №1 від 29.07.2025.
- скасування реєстраційної дії від 29.07.2025 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вчиненою Державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Іреною Володимирівною.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що дарування частки, як спільного майна подружжя, мало протиправний характер. Дарувальник ОСОБА_2 не повідомила ОСОБА_1 про намір відчужити частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» або її частину на користь третьої особи, не пропонувала йому набути частку в одноособову власність, як того вимагає добросовісна поведінка співвласника майна.
Фізична особа ОСОБА_2 залишилась бенефіціаром Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад», відомості про неї не виключено із складу бенефіціарів.
Заявник ОСОБА_1 посилається на те, що не надавав ОСОБА_2 згоду на відчуження частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» на користь третьої особи. Окрім того, зазначив, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» не проводились та повідомлення про намір відчужити частку від ОСОБА_2 не надходило. Вказує, що до встановлення в судовому порядку недійсності договору дарування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад», акта приймання-передачі частки, відповідні правочини згідно зі статтею 204 ЦК України вважаються правомірними і є підставою для вчинення наступних правочинів й реєстраційних дій щодо частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад». В період часу розгляду справи судом спірна частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» може зазнати подальшого відчуження.?
З цих підстав фізична особа ОСОБА_1 просить господарський суд вжити такі заходи забезпечення майбутнього позову:
- заборонити фізичній особі ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), в будь-який спосіб відчужувати частку або частину частки з номінальною вартістю 340 000,00 грн, що складає 34% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» (ідентифікаційний код 43465681) до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити визначені судом реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» (ідентифікаційний код 43465681), що стосуватиметься його учасника ОСОБА_3 , а саме: щодо внесення змін до відомостей про такого учасника, щодо зміни частки такого учасника, щодо відчуження частки (частини частки) такого учасника будь-яким способом, щодо внесення частки такого учасника до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цього учасника з товариства, окрім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.
На підтвердження обставин, викладених в заяві, до неї додані копії документів, зокрема:
- електронні відомості за актовим записом про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/76/21 від 14.04.2021 про розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- заява ОСОБА_2 від 02.08.2023 про належність частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» до спільного майна подружжя;
- акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» від 29.07.2025 за договором дарування № 1 від 29.07.2025;
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» станом на 23.01.2020;
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» станом на 29.07.2025 (дата до моменту відчуження частки);
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» станом на 30.07.2025.
Розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Виходячи з положень ст. 136, 137 ГПК України, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (ст. 137 ГПК України).
Відповідно до підпункту 6.4. пункту 6 Постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.02.2019 по справі №908/685/18, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу (27 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №916/3686/22).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022р. у справі № 910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Суд окремо зазначає, що правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями глави 10 розділу І ГПК України, зокрема статті 136-144 цього Кодексу. Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Близькі за змістом висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 зазначає, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20, від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 31.08.2021 у справі №910/5116/21, від 07.09.2021 у справі №910/6481/21, від 08.12.2021 у справі №927/481/21, від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 11.02.2022 у справі №927/893/21, від 15.04.2022 у справі №904/7930/21.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, як у даному випадку, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (висновок у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ГПК України).
Згідно із ч.1 ст.11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Згідно із ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
З урахуванням представлених позивачем документів, в т.ч. заяви ОСОБА_2 від 02.08.2023 про належність частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» до спільного майна подружжя, та акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» від 29.07.2025 за договором дарування №1 від 29.07.2025, суд приходить до висновку, що спірна частка у разі укладення подальших правочинів може перейти іншим третім особам, що суттєво ускладнить виконання рішення суду.
Оскільки у цій справі заявник має намір звернутися до суду з немайновими позовними вимогами про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» та визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад», судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, враховуючи вимоги ст.136 ГПК України, то в такому випадку судом має досліджуватися та застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Згідно зробленого 05.09.2025 судом запиту щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» сформовано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, з якого слідує, що фізична ОСОБА_3 входить до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад».
На підставі викладеного слід дійти висновку, що у випадку можливого подальшого відчуження учасником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» третім особам та державної реєстрації за ними набутих у зв'язку з цим прав, ОСОБА_1 буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів, а тому невжиття заходів до забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав останнього, наприклад на умовах очікуваного позивачем відновлення прав на частку статутного капіталу, що є головною метою судочинства.
Отже, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із зазначеним предметом майбутнього позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова КГС ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18).
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів заявника, що незастосування запитуваних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Разом з тим, суд не досліджує обґрунтованість вимог, заявлених у позові, доводів сторін та не надає оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи при розгляді заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що подана позивачем заява про забезпечення позову у своїй сукупності є спрямованою на ефективний захист (відновлення) порушених прав заявника та підлягає задоволенню з вищенаведених мотивів.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, зазначає, що обрані ним способи забезпечення позову є розумними, обґрунтованими та адекватними, мають логічний зв'язок з предметом позову та мають наслідком лише збереження існуючого становища до набрання рішенням законної сили (ч. 7 ст. 145 ГПК України).
Враховуючи викладене, оцінивши доводи заявника, врахувавши необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, підставною та такою, що підлягає задоволенню.
Відтак суд вважає можливим та доцільним задовольнити заяву фізичної особи ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням приписів статей 144-145 ГПК України.
Одночасно необхідно роз'яснити, що відповідно до положень ч.7 - 9 ст.145 ГПК України: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 136, 140, 144, 145, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти справу №902/1223/25 до свого провадження.
2. Заяву б/н від 03.09.2025 (вх. №01-40/10/25 від 03.09.2025) фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви в справі №902/1223/25 задовольнити.
3. Вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви в справі №902/1223/25.
4. Заборонити фізичній особі ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) в будь-який спосіб відчужувати частку або частину частки з номінальною вартістю 340 000,00 грн, що складає 34% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» (ідентифікаційний код 43465681).
5. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити визначені судом реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» (ідентифікаційний код 43465681), що стосуватиметься його учасника ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), а саме: щодо внесення змін до відомостей про такого учасника, щодо зміни частки такого учасника, щодо відчуження частки (частини частки) такого учасника будь-яким способом, щодо внесення частки такого учасника до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цього учасника з товариства, окрім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.
6. Ухвала суду від 05.09.2025 в справі №902/1223/25 підписана суддею та набрала законної сили 05.09.2025.
7. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом 3 років.
Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Боржник: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
8. За приписами ч.8 ст.140, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
9. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
10. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 .
11. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронного кабінету у системі ЄСІТС, а у разі відсутності - рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. ухвали:
1 - до справи;
2 - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 );
3 - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 );
4 - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 );
5 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Строїнецький Сад» (адреса: 23340, Вінницька обл., Вінницький р-н, село Строїнці. вул.Аграрна, буд.18А);
6 - Державному реєстратору Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірена Володимирівна (адреса: 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, буд.59)