01.09.2025 року м.Дніпро Справа № 912/2487/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від прокуратури: Ємельянов В.А. (в залі суду);
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Федоров З.Ф. (власні засоби);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2024 (суддя Бестаченко О.Л., повний текст якого підписаний 19.12.2024) у справі № 912/2487/24
за позовом Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Гайворонської міської ради
до Фермерського господарства "Світлана"
про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки,
У жовтні 2024 року до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі Гайворонської міської ради, яка містить наступні вимоги до Фермерського господарства "Світлана":
- розірвати договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 24.09.2008 за №040836700005, укладений між Гайворонською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Світлана" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 площею 23,862 га;
- зобов'язати Фермерське господарство "Світлана" повернути Гайворонській міській раді земельну ділянку площею 23,862 га з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011, покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків, а саме використанням орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, договір, який зареєстровано 24.09.2008 за № 040836700005, що укладений між Гайворонською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Світлана", підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 - поверненню Гайворонській міській раді.
Звернення до суду прокурор обґрунтовує тим, що незважаючи на тривалий характер неналежного виконання відповідачем обов'язків за оскаржуваним договором оренди, всупереч покладених законодавством повноважень, Гайворонська міська рада у передбаченому законом порядку належних, своєчасних та ефективних заходів на захист та відновлення порушених інтересів держави, у тому числі розірвання договору оренди землі та повернення її у розпорядження власника, не вживає, що свідчить про її бездіяльність.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2024 у справі № 912/2487/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, констатував, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про фіксацію компетентним органом фактів порушення земельного законодавства відповідачем - ФГ «Світлана».
За висновками суду такими доказами можуть слугувати лише акти перевірок та адміністративні матеріали органів контролю за використанням та охороною земель, якими, відповідно до приписів ст. 188 Земельного кодексу України та ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», та ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органи Держгеокадастру та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Також суд дійшов висновку про необхідність дотримання правил статті 144 Земельного кодексу України.
Водночас судом не взято до уваги, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Крім зазначеного, у справі № 904/1054/19 Верховний Суд дійшов висновку у справі де предметом спору є вимога орендодавця про розірвання умов договору внаслідок порушення орендарем умов договору оренди землі, що право на звернення з такою вимогою до суду передбачено ст.32 Закону України «Про оренду землі» та не пов'язується з необхідністю вчинення додаткових дій з боку інших уповноважених осіб.
При цьому, приймаючи оскаржуване рішення у справі, господарський суд відхилив докази прокурора, якими зафіксовано порушення відповідачем умов договору, зокрема протокол огляду місця події від 23.08.2024, та із застосуванням положень ст.79 ГПК України констатував, що докази, надані відповідачем на його спростування є більш вірогідними, а протокол огляду місця події фіксує процесуальну дію в межах кримінального провадження і не може підміняти акт перевірки, що фіксує факт проведення перевірки з урахуванням приписів Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Відтак, вважає, що надаючи оцінку доказам прокурора, а саме протоколу огляду місця події від 23.08.2024, суд надав необґрунтовану перевагу формі доказів, що призвело до неправильних висновків у справі.
Також посилаючись на:
- постанову Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №468/1680/17-ц зауважує, що встановлення факту порушення умов договору оренди землі, яким заборонено орендарю використовувати об'єкт оренди в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для розірвання договору в судовому порядку;
- постанови Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21, від 18.04.2023 у справі № 927/879/21, якими визначено, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель;
- постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 за висновками якої користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником,
Прокурор вважає їх застосовними до цієї справи.
Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що повне рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2024 складено 19.12.2024.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що у відзиві на позовну заяву сторона Відповідача наводила детальне обґрунтування зі схематичними зображеннями, чому протокол огляду місця події від 23.08.2024 не може вважатися належним доказом у справі, з чим фактично погодився суд першої інстанції, критично оцінивши посилання прокурора на вказаний протокол як на підставу своїх вимог і заперечень та вказавши, що у відповідності до положень ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України, даний протокол не є вірогідним доказом того, що земельна ділянка була засіяна соняшником та кукурудзою.
Тож, аналізуючи наданий прокурором протокол огляду місця події, який є єдиним доказом Позивача, вважає, що можна дійти наступних висновків: 1) земельну ділянку, яку орендує Відповідач не оглядали; 2) у протоколі вказані координати місця огляду, які не співпадають із місцем огляду, яке зображене у додатках до протоколу; 3) земельна ділянка, яку орендує Відповідач, знаходиться на відстані одного кілометру від місця проведення огляду; 4) від точки зйомки неможливо побачити земельну ділянку, яку орендує Відповідач, через характеристику рельєфу. 5) Відповідача як користувача земельною ділянкою не запросили до участі у її огляді.
Звертає увагу, що якби Відповідач був запрошений до проведення огляду земельної ділянки він би показав, де належна йому на праві користування земельна ділянка, де частина ріллі, а де сіножаті. Одним лише запрошенням Відповідача можна було уникнути усіх непорозумінь і встановити відсутність фактів будь-яких порушень. Однак, слідчим цього зроблено не було з незрозумілих причин.
Наголошує, що прокурор, замість того, щоб довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема - факт використання Відповідачем земельної ділянки з порушенням цільового призначення чи виду використання, хоче, щоб Відповідач у відзиві долучив докази протилежного.
Звертає увагу, що посилання прокурора на постанови Верховного Суду не є застосовними до цієї справи.
Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 14.01.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
20.01.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 відхилено клопотання апелянта про поновлення строку, як безпідставне; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2024 у справі № 912/2487/24; судове засідання призначено на 26.05.2025.
07.02.2025 від представника відповідача - Федорова З.Ф. до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд» надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
23.05.2025 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з причини участі 26.05.2025 о 14:00 год. у кримінальному провадженні № 388/15/25, яке розглядається Долинським районним судом Кіровоградської області.
Також 23.05.2025 до суду від апелянта надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній зауважив щодо питання належності доказів, долучивши картографічні матеріали з геопорталу «Карта посівів України».
Крім того, 26.05.2025 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтовано тим, що 23.05.2025 надійшли додаткові пояснення з графічними матеріалами від Кіровоградської обласної прокуратури. З метою належного аналізу вказаних пояснень, перевірки викладених у них графічних матеріалів та доводів прокурора, для можливості узгодження правової позиції з клієнтом, просить відкласти судове засідання на іншу дату.
Ухвалою від 26.05.2025 розгляд справи відкладений на 01.09.2025.
В судовому засіданні 01.09.2025 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги; представник відповідача їх заперечив.
Представник позивача не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином; будь-яких клопотань з цього приводу суду не направив.
В судовому засіданні 01.09.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, прокурора, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Щодо правомочності звернення прокурора з позовною заявою.
З позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання Фермерського господарства "Світлана" повернути Гайворонській міській раді земельну ділянку площею 23,862 га з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011, в інтересах держави звернувся Заступник керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області.
Згідно ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За твердженням прокурора, метою пред'явлення даного позову прокурором є захист порушених інтересів держави.
Можливе використання відповідачем земельної ділянки з порушенням цільового призначення та умов використання землі, як основного національного багатства, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.
Таким чином, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність такого використання суспільному інтересу не відповідає.
Голованівською окружною прокуратурою під час здійснення представницької діяльності, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено факт неналежного виконання Фермерським господарством "Світлана" умов договору оренди земельної ділянки площею 23,862 га з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом у справі № 912/2487/24, вважає належними суб'єктом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Гайворонську міську раду.
Суд враховує, що правовідносини, пов'язані з використанням земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
У ч. 5 ст. 16 цього Закону зазначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, а її власником та розпорядником є Гайворонська територіальна громада в особі її представницького органу Гайворонської міської ради.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до повноважень є виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад.
Тож органом, уповноваженим захищати законні інтереси держави та територіальної громади у спірних правовідносинах, є Гайворонська міська рада.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Голованівською окружною прокуратурою відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" на адресу Гайворонської міської ради направлено повідомлення від 28.08.2024 № 54/03-4806ВИХ-24 про порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів до їх відновлення.
Гайворонська міська рада листом від 02.09.2024 № 03-29/171/1 повідомила Голованівську окружну прокуратуру, що міська рада не вживала самостійних заходів для розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011, у тому числі в судовому порядку, та не заперечила щодо представництва інтересів Гайворонської міської ради прокурором по даній справі.
Тож прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на можливі порушення інтересів держави та територіальної громади щодо спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом вчинення дій для відновлення порушених прав та інтересів.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Голованівська окружна прокуратура листом від 12.09.2024 № 54/03-5146ВИХ24 повідомила Гайворонську міську раду про встановлення факту порушення інтересів держави при використанні спірних земельних ділянок та намір звернутися до суду з позовом в інтересах територіальної громади.
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор захищає інтереси держави, які полягають у забезпеченні правопорядку в сфері раціонального та ефективного використання землі та недопущенні порушення економічних інтересів держави.
Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах держави, а саме Гайворонської міської ради, суд першої інстанції визнав правомірним і виправданим.
Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі не оскаржена на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо суті правовідносин.
Між Гайворонською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Світлана" (далі - Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки від б/д № б/н (далі - Договір, а.с. 26-36, т.1), який зареєстровано 24.09.2008 за № 040836700005, за яким фермерське господарство прийняло в строкове платне користування земельну ділянку із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення Вікнинської сільської ради, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 23,86 га, у тому числі по угіддях: 23,86 га - сіножаті.
За умовами Договору на орендовану земельну ділянку встановлені такі обмеження, як недопустимість зміни цільового призначення земельної ділянки (п. 27 Договору).
До обов'язку орендаря відноситься, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі (п. 32 Договору).
Додатковою угодою від 30.08.2018 внесено зміни до Договору: Орендодавця змінено на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, строк дії договору продовжено до 2025 року (а.с. 37-38, т.1).
У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2018 зареєстровано право оренди земельної ділянки Фермерського господарства "Світлана" (номер запису 27772859).
За проектом землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та упорядкування угідь земельних ділянок, що перебувають в оренді у Фермерського господарства "Світлана", проведено зміну частини угідь з сіножатей на ріллю.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06.02.2019 внесено зміни до Договору: загальна площа земельної ділянки, що перебуває в оренді Фермерського господарством "Світлана" становить 23,8620 га, в тому числі 12,8868 га - рілля та 10,9752 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 3521184400:02:000:9011, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вікнинської сільської ради Гайворонського району (а.с. 39, т.1).
На підставі вказаного наказу 27.02.2019 укладено додаткову угоду до договору оренди землі (а.с. 40-41, т.1).
За наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04.12.2020 № 14-ОТГ земельні ділянки державної власності передано в комунальну власність за актом прийому-передачі в розпорядження новоствореної об'єднаної територіальної громади - Гайворонської міської ради, в тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 (а.с. 61-71, т.1).
Право комунальної власності Гайворонської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 площею 23,862 га зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.01.2021 (номер запису 27772859) (а.с. 24, т.1).
Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру від 02.09.2024 № 1978/290-24 у Національній кадастровій системі цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, склад угідь 12,8868 га рілля та 10,9752 га сіножаті (а.с. 42, т.1).
Отже, Фермерське господарство "Світлана" використовує на правах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 площею 23,862 га, до складу якої входить 10,9752 га сіножаті.
За правилами ст. 19 Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на лист прокуратури щодо проведення обстеження та перевірки додержання вимог законодавства при використанні земельної ділянки площею 23,862 га з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 повідомило, що перевірки земельної ділянки упродовж 2020-2024 років не проводились, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2024 № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду на період воєнного стану та відповідно не може бути проведена перевірка земельної ділянки на предмет дотримання вимог земельного законодавства при її використанні.
Гайворонська міська рада листом від 02.09.2024 повідомила прокуратуру, що з моменту передачі спірної ділянки у комунальну власність (2020 рік) органом місцевого самоврядування не ініціювались та не проводились перевірки додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 23,862 га з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011.
Водночас прокурором опрацьовано дані з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якими встановлено, що Фермерське господарство "Світлана" з 2008 року орендує спірну земельну ділянку, яка до 2019 року відносилась до виду угідь - сіножаті, а на сьогодні має у складі площі 23,862 га 10,9752 га сіножатей.
За твердженням прокурора, старшим слідчим слідчого відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області за участі спеціаліста-криміналіста, агронома, начальника відділу комунікативно-функціонального забезпечення Гайворонської міської ради, начальника відділу земельних відносин проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 (протокол від 23.08.2024, а.с. 43-52, т.1).
За результатом проведеного огляду встановлено, що на земельній ділянці знаходяться рослинні насадження кукурудзи висотою від 1,5 до 2 метрів, в межах земельної ділянки зафіксовано насадження рослин соняшнику.
Таким чином, на думку прокурора, в результаті огляду встановлено, що земельна ділянка площею 23,862 га з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 не містить ознак сіножатей, незважаючи на те, що до їх складу входить 10,9752 га таких угідь. Отже, земельна ділянка площею 23,862 га з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011, яка перебуває в оренді Фермерського господарства "Світлана", використовується з грубим порушенням вимог ст. 20, 22, 31, 33-37 Земельного кодексу України, ст. 37 Закону України "Про охорону земель", ст. 25 Закону України "Про оренду землі", а також інших нормативно-правових актів та пунктів 27, 32 умов укладеного Договору.
З огляду на викладене та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків, а саме використанням орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, спірний Договір підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 - поверненню Гайворонській міській раді. Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про фіксацію компетентним органом фактів порушення земельного законодавства Фермерським господарством "Світлана", про направлення останньому відповідних приписів та їх невиконання орендарем, що відповідно до чинного законодавства є підставою для примусового припинення права користування орендованою земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди в судовому порядку.
При цьому, суд виходив із того, що протокол огляду місця події від 23.08.2024, складений старшим слідчим слідчого відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області є єдиним доказом, що міститься в матеріалах справи, яким зафіксовано використання Фермерським господарством "Світлана" земельної ділянки площею 23,862 га з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011, як ріллі, не зважаючи, що до її складу входить 10,9752 га сіножатей, вирощування сільгосппродукції на сіножатях.
В той же час, суд виснував, що огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу не може вважатися доконаним фактом вчинення порушення спірного договору.
Господарський суд прийняв заперечення відповідача, викладені у заявах по суті справи, що протоколом огляду місця події від 23.08.2024 зафіксовано інформацію щодо земельних ділянок, які не стосуються предмету спору.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що протокол огляду місця події від 23.08.2024, у відповідності до положень ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України, не є вірогідним доказом того, що земельна ділянка була засіяна соняшником та кукурудзою. Тому в суду відсутні підстави для висновку про неналежне виконання відповідачем обов'язків за Договором, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки предметом апеляційного оскарження не є підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Гайворонської міської ради, як такі заперечення не висловлювались і відповідачем в суді першої інстанції, то суд апеляційної інстанції не перевіряє зазначені обставини.
З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з наступних мотивів.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Аналогічні приписи містить ст. 1 Закону України “Про оренду землі» щодо визначення оренди землі.
Частиною першою ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. а також договором оренди землі.
Аналогічні приписи містять у ч.9 ст.93 Земельного кодексу України та частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Пунктом "а" частини першої статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Положеннями ч. 1-3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" на власників та землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок покладено обов'язок здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.
На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов'язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Аналогічне право передбачено п. 27 спірного Договору.
Права та обов'язки орендаря наведені у статті 25 Закону України "Про оренду землі".
Так, орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Відповідні права і обов'язки орендаря встановлені і п.п. 31, 32 Договору.
Так, правом Орендаря є самостійне господарювання на земельній ділянці з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар зобов'язаний, зокрема, виконувати встановлені, щодо об'єкта оренди, обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
За частинами 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).
Частиною 5 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст. 31, 33-37 цього Кодексу.
За приписами ч. 1-3 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру. В Додатку 4 до Порядку "Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ)" наведені наступні визначення:
Сіножаті (код групи 002, підгрупи 01). Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;
Пасовища (код групи 002, підгрупи 02) Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;
Рілля (код групи 001, підгрупи 00,01) Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рілля не входить до групи таких сільськогосподарських угідь як сіножаті і пасовища, які не підлягають обробці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 вказала, що указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених ст. 31, 33 - 37 Земельного кодексу України для такого виду використання.
Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.
Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.
Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.
Частинами 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі").
Пунктом 36 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- ліквідація юридичної особи - Орендаря;
Договір також припиняється і в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою наведений у статті 141 Земельного кодексу України, до якого віднесена і така підстава як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт "г").
Відповідно до пункту 2 статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Отже, у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суд має правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".
Згідно зі статтею 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Статтею 144 Земельного кодексу України встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства.
Зазначеною статтею встановлено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк.
У разі якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.
У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про:
розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту;
припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 187, ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Приписами ст. 188 Земельного кодексу України, що кореспондується також зі ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
Згідно з пп. 10 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органам сільських, селищних, міських рад делеговані повноваження здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом. Відповідно контроль проводиться у відповідності до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", який у даному випадку є спеціальним законом.
У ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів.
Зокрема, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.
Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до статті 6-1 Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а саме за:
виконанням власниками і користувачами земель комплексу необхідних заходів із захисту земель від заростання бур'янами, чагарниками;
дотриманням режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, а також вимог законодавства щодо збереження захисних насаджень і межових знаків;
виконанням землевласниками та землекористувачами вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, розміщенням, проектуванням, будівництвом, введенням в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель, експлуатацією, збереженням протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:
а) вносять до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:
приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;
припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;
припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;
б) звертаються до суду з позовом про відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням;
в) вживають відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;
г) здійснюють інші повноваження відповідно до закону.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю і реалізують функцію державного контролю за використанням та охороною земель через державних інспекторів з державного контролю за використанням та охороною земель відповідних рад, кваліфікаційні вимоги до яких визначені статтею 10 цього Закону.
Сільські, селищні, міські ради після прийняття ними рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель зобов'язані:
протягом місяця забезпечити призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідних рад;
протягом 10 календарних днів після призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідних рад письмово поінформувати про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад починають виконувати повноваження із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель через 30 календарних днів після інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У разі якщо сільські, селищні, міські ради не прийняли рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та не забезпечили призначення державних інспекторів відповідних рад, повноваження рад у зазначеній сфері виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до прийняття радами в установленому цим Законом порядку рішення про виконання радами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Застосовно до цієї справи, Гайворонська міська рада у відповіді від 02.09.2024 № 03-29/171/1 на запит прокуратури від 28.08.2024 № 54/03-4806ВИХ-24 повідомила, що у період із 07.12.2020 (дата передачі земельної ділянки із державної власності в комунальну власність) по даний час працівниками міської ради перевірки дотримання вимог земельного законодавства по земельній ділянці з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 не здійснювались і відповідно випадки використання земельних ділянок за цільовим призначенням (цільове призначення земельних ділянок згідно договорів оренди - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) - не фіксувалися (а.с. 76, т.1).
Єдиним доказом, що міститься в матеріалах справи, яким зафіксовано використання Фермерським господарством "Світлана" земельної ділянки площею 23,862 га з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011, як ріллі, не зважаючи, що до її складу входить 10,9752 га сіножатей, вирощування сільгосппродукції на сіножатях, є Протокол огляду місця події від 23.08.2024, складений старшим слідчим слідчого відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області за участі спеціаліста-криміналіста, агронома, начальника відділу комунікативно-функціонального забезпечення Гайворонської міської ради, начальника відділ земельних відносин (а.с.43-52, т.1).
При цьому, в розумінні ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) протоколи огляду місцевості є лише наслідком слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
За приписами ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
За змістом даної норми закону огляд місцевості є процесуальна дія, яка проводиться в досудовому розслідуванні, що виявляє та письмово фіксує відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а не встановлює факт правопорушення.
Таким чином, огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу не може вважатися доконаним фактом вчинення порушення спірного договору.
Відтак, з огляду на те, що Протокол огляду місця події від 23.08.2024:
- фіксує процесуальну дію в межах кримінального провадження;
- із протоколу не убачається залучення уповноважених осіб власника та користувача спірної земельної ділянки; в той час, як спеціаліст відділу земельних відносин Гайворонської міської ради Касьяненко М.А., а також спеціаліст сектору інформаційних технологій відділу комунікативно-функціонального забезпечення Гайворонської міської ради Римар Б.Г. залучені до огляду місяця події саме в якості спеціалістів, а не як представники власника спірної земельної ділянки;
- у протоколі відсутні відомості щодо точної площі засівання частини земельної ділянки кукурудзою;
- у протоколі відсутні посилання на використання засобів вимірювання, застосування метрологічно повірених приладів (квадрокоптер "Маvіс-2 pro", фотоапарат "Nicon"), зокрема, щодо телефону слідчого (про використання якого стало відомо з відповіді на відзив прокурора та не зазначено у самому протоколі), за допомогою якого здійснено визначення координат земельної ділянки - 48.4390359, 30.0115941;
- у протоколі відсутнє попередження спеціаліста/спеціалістів про їх відповідальність у відповідності до ст. 72 КПК України;
- у протоколі зазначено, що під час огляду було застосовано технічні засоби - квадрокоптер "Маvіс-2 pro", фотоапарат "Nicon", однак, до протоколу фактично додано фототаблиці, сформовані тільки зі скріншотів проведеної відеозйомки квадрокоптером "Маvіс-2 pro";
- на відеозйомці, здійсненій квадрокоптером "Маvіс-2 pro" (диск DVD, а.с. 52), а також в метаданних, записаних у вказаному файлі, відсутнє зазначення дати, часу, а також інформації про координати здійснення такої відеофіксації, оскільки згідно офіційної інформації виробника DJI - Маvіс-2 pro має супутникові системи позиціонування GPS/ГЛОНАСС,
в той час, як відповідачем вжито заходів щодо отримання усіх матеріалів, які стали підставою для проведення огляду земельної ділянки і згідно відповіді на адвокатський запит Відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області № 9519/112-1-2024 від 06.11.2024 (слідчий цього відділення проводив огляд), проведення огляду проводилось на підставі повідомлення про можливе вчинення кримінального правопорушення, яке надійшло з Голованівської окружної прокуратури. Однак, усі матеріали були повернуті прокурору, а тому надати їх копії не представилось можливим.
В свою чергу, згідно відповіді на адвокатський запит Голованівської окружної прокуратури від 11.11.2024 № 54/03-6456ВИХ-24 прокурор повідомив, що за повідомленням Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області 29.08.2024 відділенням поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР; підставою для повідомлення про кримінальне правопорушення стали результати вивчення сайтів Google Earth, Google Maps, kadastr.live та візуального вивчення територій між селами Вікнина та Червоне Гайворонської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області на предмет безгосподарського використання земельних ділянок (розорення громадських та наданих в оренду пасовищ), за результатами проведеного вивчення жодні документи, окрім долучених до повідомлення про злочин не виготовлялись, а тому їх копії не можуть бути надані.
Відтак, колегія суддів констатує, що жодного кримінального провадження відносно відповідача/посадових осіб відповідача не зареєстровано, не існує.
У відзиві на позовну заяву відповідач довів за допомогою графічних матеріалів, співставлення даних відеозйомки, проведеної під час огляду місця події, та географічних карт розташування спірної земельної ділянки, об'єктів у просторі та їх розміщення по відношенню один до одного, що огляд місця події було здійснено на значній відстані від земельної ділянки, яка оглядалася, таким чином, протоколом огляду місця події від 23.08.2024 зафіксовано інформацію щодо земельних ділянок, які не стосуються предмету спору.
Внаслідок чого, з урахуванням вірогідності доказів, зазначений протокол огляду судом першої інстанції не взятий до уваги, натомість, інших доказів, які б підтверджували порушення відповідачем вимог земельного законодавства, які є підставою для розірвання договору, прокурором не надано.
Прокурор в апеляційній скарзі правильно зауважив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», відтак є недоречним посилання суду на відсутність фіксації компетентним органом фактів порушення земельного законодавства.
В той же час, прокурор в інтересах Позивача не був обмежений в можливості доводити свою позицію в інший спосіб та з використанням іншої доказової бази.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18: «Земельне законодавство не передбачає, що докази використання земельної ділянки за не цільовим призначенням можна отримати виключно під час виконання своїх повноважень посадовими особами органів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, зокрема державними інспекторами, чи Держгеокадастру. Тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, встановлення факту нецільового використання земельної ділянки можливе не лише на підставі актів перевірок контролюючого органу, обов'язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про таку охорону, протоколів і постанов про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про таку охорону. Факт нецільового використання земельної ділянки можуть підтверджувати й інші докази, зокрема ті, які дослідив суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене помилковими є доводи скаржника про те, що тільки докази, здобуті під час державного контролю за використанням та охороною земель, є єдиними належними для підтвердження обставин використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи».
Як вже зазначалось жодного кримінального провадження відносно відповідача не існує; при цьому, згідно наявних у матеріалах справи документах можливе кримінальне правопорушення не підтвердилось, внаслідок чого Голованівським РВП ГУНП в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР.
При цьому, в матеріалах справи наявне рішення Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 14.11.2024 № 5256 "Про надання фермерському господарству "Світлана" дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності на території Гайворонської міської ради за межами с. Вікнина" (а.с. 163, т.1), яким рада надає відповідачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки і свідчить про те, що орендарем вживаються заходи щодо належного використання земельної ділянки і, навіть після подання даного позову, постійна комісія міської ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, екології та охорони навколишнього середовища рекомендує надати відповідний дозвіл на розробку та продовжувати правовідносини з орендарем.
Крім цього, стороною відповідача ще 04.09.2024, тобто до подання прокурором зазначеного позову, замовлено у ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (виробничий відділ у м. Кропивницькому) виготовлення робочого проекту землеустрою щодо поліпшення малопродуктивних угідь на земельній ділянці 10,9752 га, з кадастровим номером 3521184400:02:000:9011 (тобто частина спірної земельної ділянки, на якій знаходяться сіножаті) (а.с. 164-165, т.1).
22.11.2024 був розроблений відповідний робочий проект, у якому так само вказано про те, що спірна земельна ділянка складається з двох частин - ріллі і сіножатих (а.с. 166-175, т.1). Крім цього, факт замовлення виготовлення вказаного проекту до подання позову прокурором (замовлення 04.09.2024, а позов поданий 25.09.2024), підтверджує, що відповідач належним чином використовує орендовану земельну ділянку та має намір поліпшення її малопродуктивних угідь шляхом сівозміни сіножатих.
Отже, суд всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази належного виконання відповідачем договору, непідтвердження прокурором порушення відповідачем вимог земельного законодавства, дійшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для розірвання договору і повернення земельної ділянки.
Щодо правових висновків Верховного Суду, на які послався прокурор у апеляційній скарзі, то вони не приймаються, з урахуванням того, що у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц факт порушення умов договору оренди землі, яким заборонено орендарю використовувати об'єкт оренди в інших цілях, ніж для сінокосіння, був встановлений судами на підставі іншої, набагато ширшої доказової бази.
У постанові Верховного суду від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19 факт нецільового використання встановлювався на підставі принципово іншої сукупності доказів, ніж наданої прокурором у справі № 912/2487/24.
Крім того, в даному випадку по факту використання земель не за цільовим призначенням були внесені відомості в ЄРДР та проведені відповідні слідчі дії, в той час, як за повідомленням Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області 29.08.2024 відділенням поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР.
У постанові КГС ВС від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21 факт нецільового використання земельної ділянки підтверджувався не лише протоколом огляду місця події, а й іншими матеріалами кримінального провадження, в рамках якого вчинялись процесуальні дії.
Щодо доказів поданих прокурором разом із письмовими поясненнями від 23.05.2025 (зокрема геодані з порталу «Карта посівів України»), то вони судом апеляційної інстанції не приймаються в силу приписів ч.3 ст.269 ГПК України, оскільки до суду першої інстанції не подавались і не були предметом його оцінки.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника цієї скарги та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2024 у справі № 912/2487/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2024 у справі №912/2487/24 - залишити без змін.
Судові витрати Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 05.09.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд