28 серпня 2025 року м. Харків Справа № 922/297/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" та представника Приватної фірми "Променерго"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх. №1609) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 у справі №922/297/25
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; ідент. код 44725823)
до Приватної фірми "Променерго" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Довженка Олександра, 187-Г; ідент. код 30357156)
про стягнення 61 382 966,40 грн, та
за зустрічним позовом Приватної фірми "Променерго" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Довженка Олександра, 187-Г; ідент. код 30357156)
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; ідент. код 44725823)
про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", 30.01.2025, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Приватної фірми "Променерго" на свою користь штрафні санкції у розмірі 61 382 966,40 грн, з яких: 28 519 646,40 грн пеня, 32 863 320,00 грн штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов державного контракту № 23/2/-120-VDK-24/ДСК на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 09.04.2024 в частині здійснення своєчасної поставки обумовлених у контракті партій товару. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Відповідачем, Приватною фірмою "Променерго", 18.02.2025 подано зустрічну позовну заяву до ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" яка полягає у неналежному розгляді листів Приватної фірми "ПРОМЕНЕРГО" від 12.08.2024 № 1208 та від 22.08.2024 № 372/Б відносно настання істотної зміни обставин та пропозиції укласти додаткову угоду; зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" належним чином розглянути листи Приватної фірми "ПРОМЕНЕРГО" від 12.08.2024 №1208 та від 22.08.2024 № 372/Б; зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" укласти додаткову угоду про подовження строків поставки шляхом внесення змін у Державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 23/2-120-VDK-24/ДСК від 09.04.2024, а саме у Додатку № 1 (специфікація) в частині п'ятої поставки, яку викласти в наступній редакції: строком поставки п'ятої партії Товару у кількості 25 000 од. є ТО +225 днів.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 у справі №922/297/25 первісний позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про стягнення 61 382 966,40 грн грн задоволено частково; стягнуто з Приватної фірми "Променерго" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 855 589,40 грн пені, 985899,60 грн штрафу, а також 920744,49 грн. судового збору сплаченого за подачу позову. В іншій частині первісного позову в сумі 27664057,00 грн пені та 31 877 420,40 грн - в позові відмовлено У задоволенні зустрічного позову Приватної фірми "Променерго" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив строки поставки товару, а отже у позивача виникло право вимагати штрафні санкції. Разом з тим суд звернув увагу, що постачальник заздалегідь повідомляв замовника про істотні труднощі з виконанням контракту, надав підтвердження Торгово-промислової палати України щодо таких обставин, зокрема через воєнні дії, часті повітряні тривоги, перебої з електропостачанням та затримку імпорту вибухових речовин. Тобто прострочення виникло не з вини постачальника, а під впливом обставин, які він не міг подолати. Важливо й те, що весь товар зрештою був поставлений і прийнятий замовником без зауважень, а позивач не довів, що зазнав від цього конкретних збитків. Тому суд вирішив, що стягнення всіх заявлених санкцій було б несправедливим і непропорційним, адже могло б поставити під загрозу подальше виконання інших оборонних контрактів. З огляду на це, суд зменшив розмір пені та штрафу на 97 %.
Що стосується зустрічного позову «Променерго» про зобов'язання замовника укласти додаткову угоду, суд зазначив, що такий спосіб захисту вже не є ефективним, оскільки строки поставки минули, а контракт фактично виконано. Тому зустрічний позов було відхилено.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" з рішеннями суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю; в іншій частині залишити рішення без змін; стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати за подання апеляційної скарги.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- правова природа неустойки полягає у тому, що вона є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язань і мірою відповідальності за їх порушення. Завданням пені та штрафу є не лише покарання боржника, але й дисциплінування його, стимулювання до своєчасного виконання зобов'язань і компенсація можливих негативних наслідків прострочення. При цьому закон прямо встановлює, що право на стягнення неустойки виникає незалежно від доведення збитків. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність доказів завдання збитків як підставу для значного зменшення штрафних санкцій є юридично помилковим;
- умови контракту були узгоджені сторонами добровільно. Виконавець, укладаючи договір, усвідомлював його зміст, у тому числі положення про розмір штрафних санкцій, і погодився з ними. Доказів того, що відповідач перебував у примусовому становищі або був позбавлений можливості вести переговори щодо цих умов, матеріали справи не містять. Отже, суттєве зменшення санкцій судом порушує принцип свободи договору та фактично підмінює собою волю сторін;
- принципи справедливості та розумності не можуть підміняти собою імперативні приписи про обов'язковість договору і невідворотність відповідальності за його порушення. Зменшення розміру штрафних санкцій на 97 % означає фактичне звільнення боржника від відповідальності та нівелює саму суть інституту неустойки, яка втрачає і забезпечувальну, і компенсаторну функцію.
06.08.2025 від Приватної фірми "Променерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 у справі №922/297/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обґрунтовує відзив тим, що:
- ПФ «Променерго» є одним із лідерів у виробництві боєприпасів в Україні, критично важливим для оборонно-промислового комплексу. Підприємство працює в умовах постійних обстрілів, зупинок виробництва через тривалі повітряні тривоги та відключення електроенергії. Крім того, ворог знищив склад зі сировиною, що спричинило зриви поставок. Через мобілізацію та евакуацію персоналу підприємство зазнало кадрового дефіциту. Всі ці обставини відповідач кваліфікує як істотну зміну обставин, яка унеможливила виконання зобов'язань у строк;
- відповідач завчасно інформував замовника про проблеми з виконанням контракту, направляв листи з проханням продовжити строки, а також надав висновок Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин, що прямо передбачено умовами контракту. Крім того, товар був поставлений у повному обсязі та прийнятий замовником без будь-яких зауважень. Отже, підприємство діяло добросовісно та вжило всіх залежних від нього заходів для належного виконання контракту;
- позивач не довів жодних реальних збитків від прострочення поставки. Замовник отримав товар, оплатив його, а затримка не призвела до фінансових втрат чи шкоди обороноздатності. Водночас виготовлення продукції здійснювалося виключно за власний кошт відповідача, без передоплати з бюджету;
- заявлені штрафні санкції у понад 61 млн грн є надмірним тягарем, який не має компенсаційного характеру. Їх стягнення призведе до блокування рахунків підприємства, зупинки діяльності та зриву виконання інших оборонних контрактів. Це, у свою чергу, матиме негативний вплив на обороноздатність держави;
- саме апелянт не виконав умови договору про обов'язкове досудове врегулювання спору. Листи з повідомленням про істотну зміну обставин і пропозицією укласти додаткову угоду були розглянуті неуповноваженим органом (Офісом БПЛА МОУ), а не Агенцією як стороною договору. Крім того, замовник не забезпечив координацію з ДК «Укрспецекспорт», яка постачала критично необхідну сировину (тротил, гексоген), чим фактично спричинив затримки.
- відповідно до п. 7.7 контракту та ч. 1 ст. 614 ЦК України, сторона не несе відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося не з її вини, і якщо вона вжила всіх залежних заходів для належного виконання. Також він підкреслює, що надав усі документи, передбачені контрактом, зокрема висновок ТПП.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 28.08.2025 з'явився представник Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" та представник Приватної фірми "Променерго".
На початку судового засідання представник Приватної фірми "Променерго" заявила усне клопотання про перехід до закритого засідання у зв'язку з тим, що судовий розгляд може мати наслідком розголошення інформації, що охороняється законом, зокрема стосовно місцезнаходження відповідача, особливостей його господарської діяльності та інше.
Відповідно до ч. 8, 9, 10, 11 ст.8 ГПК України, розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводяться з додержанням правил здійснення судочинства в господарських судах. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов'язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувається в закритому судовому засіданні. Використання систем відеоконференцзв'язку та транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у закритому судовому засіданні не допускаються. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні, вже є публічно доступною або обмеження доступу до інформації є безпідставним чи не відповідає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Згідно ч. 4. ст. 9 ГПК України у разі постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засіданні інформація щодо справи не розкривається, крім відомостей про учасників справи, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення інформації, що охороняється законом, зокрема, може призвести до витоку даних військового характеру, які в умовах воєнного стану можуть бути спрямовані на підрив військового потенціалу та обороноздатності України, а відтак суд вбачає підстави для подальшого розгляду справи № 922/297/25 в порядку загального позовного провадження в закритому судовому засіданні, а відтак клопотання представника відповідача підлягає задоволенню.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
09.04.2024 між державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник, позивач за первісним позовом у справі) та Приватною фірмою "Променерго" (виконавець, відповідач за первісним позовом у справі) укладено державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 23/2-120 -VDK -24/ДСК (далі - договір, контракт), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари оборонного призначення (далі - товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в специфікації товарів оборонного призначення (додаток № 1 до контракту) (далі - специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти через НОМЕР_1 військове представництво Міністерства оборони України (далі - представництво замовника) та оплатити товар в строки і на умовах, визначених цим контрактом.
Пунктом 2.6 контракту встановлено, що розрахунки за цим контрактом проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами акт приймання-передачі товару за контрактом, сертифікат якості (відповідності) товару (партії товару) з обов'язковим зазначенням дати виготовлення товару та сертифікат (декларація) походження товару (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунок замовника).
Порядок та умови поставки і приймання товарів узгоджені сторонами у розділі 3 контракту, зокрема, датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки Товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі Товару за Контрактом (п. 3.4. Контракту).
Згідно з п. 3.5 контракту, право власності, ризики втрати від випадкового знищення та пошкодження, та контроль над товаром переходять від виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання замовником та уповноваженим представником отримувача Акту приймання-передачі військового майна, за формою згідно з додатком 23 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 р. № 440, по що замовник офіційно повідомляє виконавця.
Акт приймання-передачі військового майна, що підписується замовником та отримувачем, та акт приймання-передачі Товару за Контрактом, підписуються одночасно в місці передачі товару.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 контракту виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного в специфікації. В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до дати поставки товару, зазначеної а специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно до вимог розділу 7 цього контракту.
У пункті 7.2 контракту наведено види порушень та санкції за них, зокрема підпунктом 1 п. 7.2 унормовано, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 7.7 контракту, сторона не несе відповідальності за порушення Контракту, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона не несе відповідальності за порушення Контракту, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Контракту.
Сторона звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за цим контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 7.8 контракту).
У пункті 7.14 контракту зафіксовано, що сторони усвідомлюють, що цей контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні, не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) /істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинен поставитись товар; знищення безпосередньо товару та//або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігався (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товару) товар для замовника тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.
Контракт набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.03.2025, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання (пункт 11.1 контракту).
Згідно зі Специфікацією (том 1 а.с 76), поставці підлягали товари оборонного призначення (боєприпаси обумовлені у заявці) у загальній кількості 135 000 штук на загальну суму 984 150 000,00 грн у наступні строки, які обчислюються з дати набрання контрактом чинності (Т0 = 09.04.2024):
- строк поставки першої партії товару у кількості 5 000 од. = Т0+30 днів;
- строк поставки другої партії товару у кількості 5 000 од. = Т0+60 днів;
- строк поставки третьої партії товару у кількості 5 000 од. = Т0+90 днів;
- строк поставки четвертої партії товару у кількості 5 000 од. = Т0+120 днів;
- строк поставки п'ятої партії товару у кількості 25 000 од. = Т0+150 днів;
- строк поставки шостої партії товару у кількості 30 000 од. = Т0+180 днів;
- строк поставки сьомої партії товару у кількості 30 000 од. = Т0+210 днів;
- строк поставки восьмої партії товару у кількості 30 000 од. = Т0+240 днів.
Таким чином, за умовами контракту, датою укладання якого є 09.04.2024, ПФ "ПРОМЕНЕРГО", як виконавець за контрактом, взяв на себе зобов'язання поставити обумовлений у контракті товар у наступні строки:
- першу партію товару в строк до 09.05.2024 (09.04.2024 + 30 днів);
- другу партію товару в строк до 08.06.2024 (09.04.2024 + 60 днів);
- третю партію товару в строк до 08.07.2024 (09.04.2024 + 90 днів);
- четверту партію товару в строк до 07.08.2024 (09.04.2024 + 120 днів);
- п'яту партію товару в строк до 06.09.2024 (09.04.2024 + 150 днів);
- шосту партію товару в строк до 06.10.2024 (09.04.2024 + 180 днів);
- сьому партію товару в строк до 05.11.2024 (09.04.2024 + 210 днів);
- восьму партію товару в строк до 05.12.2024 (09.04.2024 + 240 днів).
Вказані обставини визнаються сторонами.
Як позивачем, так і відповідачем визнається, що в межах виконання зобов'язань за контрактом № 23/2-120-VDK-24/ДСК, відповідачем за первісним позовом було здійснено поставки товару у наступні строки та прийнято такий товар позивачем за первісним позовом на підставі наступних актів:
- 03.05.2024 поставлено 5000 шт. першої партії товару та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 77);
- 28.05.2024 поставлено 7040 шт. товару та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 78), з яких 5000 шт. - друга партія товару, 2040 шт. - частина третьої партії Товару;
- 08.07.2024 поставлено 7040 шт. товару та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 79), з яких 2 960 шт. - частина третьої партії товару, 4 080 шт. - частина четвертої партії товару;
- 30.07.2024 поставлено 3520 шт. товару та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 80), з яких 920 шт. - частина четвертої партії товару, 2600 шт. - частина п'ятої партії товару.
- 23.09.2024 поставлено 3520 шт. товару на суму 25 660 800,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 81), тобто за твердженням позивача за первісним позовом допущено прострочення поставки п'ятої партії товару в цій частині на 16 днів;
- 30.09.2024 поставлено 3520 шт. товару на суму 25 660 800,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 82), тобто за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки п'ятої партії товару в цій частині на 23 дні;
- 07.10.2024 поставлено 3520 шт. товару на суму 25 660 800,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 83), тобто - допущено прострочення поставки п'ятої партії товару в цій частині на 30 днів;
- 08.11.2024 поставлено 3520 шт. товару на суму 25 660 800,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 84), тобто - допущено прострочення поставки п'ятої партії товару в цій частині на 62 дні;
- 13.11.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 85), тобто - допущено прострочення поставки п'ятої партії товару в цій частині на 67 днів;
- 19.11.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 86), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки п'ятої партії товару у кількості 1280 шт. на 73 дні та у кількості 5760 шт. це частина шостої партії товару і в цій частині допущено прострочення на 43 дні;
- 22.11.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 87), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки шостої партії товару в цій частині на 46 днів;
- 26.11.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 88), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки шостої партії товару в цій частині на 50 днів;
- 28.11.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 89), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки шостої партії товару в цій частині на 52 дні;
- 03.12.2024 поставлено 7040 шт. на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 90), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки шостої партії товару у кількості 3120 шт. на 57 дні та у кількості 3920 шт. це частина сьомої партії товару і в цій частині допущено прострочення на 27 дні;
- 05.12.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 91), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки сьомої партії товару в цій частині на 29 днів;
- 09.12.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 92), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки сьомої партії товару в цій частині на 33 дні;
- 11.12.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 93), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки сьомої партії товару в цій частині на 35 днів;
- 13.12.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 94), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки сьомої партії товару у кількості 4960 шт. на 37 дні та у кількості 2080 шт. це частина восьмої партії товару і в цій частині допущено прострочення на 7 днів;
- 17.12.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 95), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки восьмої партії товару в цій частині на 11 днів;
- 19.12.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 96), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки восьмої партії товару в цій частині на 13 днів;
- 24.12.2024 поставлено 7040 шт. товару на суму 51 321 600,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 97), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки восьмої партії товару в цій частині на 18 днів;
- 26.12.2024 поставлено 6800 шт. товару на суму 49 572 000,00 грн та прийнято такий товар за актом приймання-передачі товару за Контрактом (том 1, а.с. 98), з яких, за твердженням позивача за первісним позовом, допущено прострочення поставки восьмої партії товару в цій частині на 20 днів.
Посилаючись на те, що відповідачем за первісним позовом допущено прострочення поставки п'ятої партії товару у кількості 22400 одиниць, позивачем за первісним позовом було нараховано в порядку п. 7.2 контракту відповідачу пеню за 5 днів прострочення у розмірі 816 480,00 грн та надіслано відповідачу електронною поштою претензію вих. № 11/2-11434 від 11.09.2024 про сплату пені за пророчення постачання товару в сумі 816 480,00 грн.
У наданому ПФ "ПРОМЕНЕРГО" листі-відповіді (вих. 13/09 від 13.09.2024 останній не визнав вимоги щодо стягнення пені заявлені ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель", просив скасувати претензію № 11/2-11434 від 11.09.2024 та, у разі необхідності, провести додаткові переговори для вирішення питання у досудовому порядку, зокрема, посилаючись на ту обставину, що ПФ "ПРОМЕНЕРГО", як виконавець за контрактом, в порядку п. 4.2 контракту завчасно повідомив ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель", як замовника, про виникнення істотної зміни обставин та неможливості здійснення поставки товару в строк до 06.09.2024.
Відповідач за первісним позовом у відзиві не заперечив факт порушення ним умов Контракту щодо строку постачання товару. Проте, наголосив, що порушення строків поставки товару сталося за відсутності вини виконовця та ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання цього Контракту.
Зокрема, на виконання вимог Контракту з метою здійснення всіх належних заходів за для належного виконання контракту, виконавцем у відповідності до п. 2.3, 8.1, 8.2, 7.7 Контакту, здійснені наступні заходи, що передували у часі здійсненим поставкам та були вчинені з метою належного виконання контракту.
Так, 12.08.2024, листом вих. № 1208 «Щодо істотної зміни обставин під час виконання Державного контракту № 23/2-120-УИК-24/ДСК від 09.04.2024», завчасно, тобто майже за місяць, було повідомлено Замовника про те, що під час виконання Державного контракту № 23/2-120-VDK-24/ДСК від 09.04.2024 у ПФ "ПРОМЕНЕРГО" виникла істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання постачання у терміни, передбачені Контрактом, та призведе до зриву термінів постачання та неможливості здійснити п'яту поставку в строк до 06.09.2024 року. Крім того, ПФ "ПРОМЕНЕРГО" просило замовника перенести термін постачання Товару у кількості 22 400 одиниць з 06.09.2024 на 06.10.2024.
22.08.2024 ПФ "ПРОМЕНЕРГО", листом № 372/Б від 22.08.2024 повідомило ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" про виникнення істотної зміни обставин, що унеможливило виконання постачання Товару у термін, передбачений Контрактом та призвело до зриву термінів та направлено Висновок про істотну зміну обставин Торгово-промислової палати України від 21.08.2024 № 2042/1.5-7.1.
11.09.2024 від позивача надійшла претензія вих. № 11/2-11434 в якій ДП "Агенція оборонних закупівель" наголошувала на тому, що п'ята поставка згідно Контракту виконана з порушенням строків на 5 днів. У претензії позивач просив відповідача сплатити пеню у розмірі 816 480,00 грн за 5 днів прострочення поставки п'ятої партії товару.
13.09.2024 відповідач листом вих. № 13/09 надав позивачу відповідь на претензію, від 11 вересня 2024 року № 11/2-11434, в якій описані причини з яких ПФ "ПРОМЕНЕРГО" не погоджується з висунутими претензіями та просить скасувати претензію №11/2-11434 від 11.09.2024 та, у разі необхідності, провести додаткові переговори для вирішення питання у досудовому порядку.
В свою чергу, залишення ПФ "ПРОМЕНЕРГО" претензії без задоволення та порушення строків поставки обумовленого контрактом товару (частини 5-ї партії товару та партій товару 6-8) стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду про стягнення з відповідача за первісним позовом 28 519 646,40 грн пені та 32 863 320,00 грн - 7% штраф за порушення строків поставки за державним контрактом (договором) про закупівлю від 09.04.2024 № 23/2-120-VDK- 24/ДСК.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду є вирішення спору за первісним позовом Державного підприємства МОУ «Агенція оборонних закупівель» до Приватної фірми «Променерго» про стягнення 61 382 966,40 грн штрафних санкцій (пеня та штраф) за прострочення строків поставки товарів оборонного призначення за державним контрактом від 09.04.2024. Також судом першої інстанції розглядався зустрічний позов ПФ «Променерго» до ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання укласти додаткову угоду про продовження строків поставки.
Враховуючи те, що апелянтом оскаржується лише частина рішення, а саме відмова у задоволенні стягнення з позивача всієї суми штрафних санкцій, то предметом апеляційного перегляду є законність і обґрунтованість рішення Господарського суду Харківської області, яким первісний позов задоволено частково та зменшено суму штрафних санкцій на 97 % (замість суми 61 382 966,40 грн стягнуто судом 1 841 489, грн).
Таким чином, суд апеляційної інстанції має перевірити:
- чи правомірно суд першої інстанції зменшив розмір неустойки, застосувавши ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України;
- чи були наявні виняткові обставини для такого зменшення;
- чи не вийшов суд за межі своїх дискреційних повноважень, зменшуючи розмір неустойки.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини сторін врегульовані Державним контрактом на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 23/2-120-VDK-24/ДСК від 09.04.2024, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки, за яким ПФ "ПРОМЕНЕРГО", як виконавець зобов'язався виготовити та поставній товари оборонного призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строки та кількість товару узгоджені сторонами у специфікації.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач поставив товар із запізненням, що стало підставою для нарахування за порушення строків штрафних санкцій у розмірі 61 382 966,40 грн, з яких: 28 519 646,40 грн пеня та 32 863 320,00 грн штраф.
Перевіривши наданий розрахунок до суду першої інстанції, суд встановив, що він арифметично вірний. Разом з тим, місцевий суд, застосувавши ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, визнав наявними підстави для зменшення неустойки. При цьому він виходив із сукупності фактичних обставин: відповідач завчасно повідомляв про труднощі виконання контракту, надав висновок Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин, постачання врешті було виконане у повному обсязі й прийняте замовником без зауважень, а позивач не довів наявності реальних збитків.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду з огляду на таке.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом (п. 3.4. Контракту).
Так, за умовами п. 4.1. Контракту, сторони домовились що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації (Додаток №1 до Контракту).
Згідно умов контракту, виконавець взяв на себе зобов'язання поставити товар у наступні строки:
- першу партію товару в строк до 09.05.2024 (09.04.2024 + 30 днів);
- другу партію товару в строк до 08.06.2024 (09.04.2024 + 60 днів);
- третю партію товару в строк до 08.07.2024 (09.04.2024 + 90 днів);
- четверту партію товару в строк до 07.08.2024 (09.04.2024 + 120 днів);
- п'яту партію товару в строк до 06.09.2024 (09.04.2024 + 150 днів);
- шосту партію товару в строк до 06.10.2024 (09.04.2024 + 180 днів);
- сьому партію товару в строк до 05.11.2024 (09.04.2024 + 210 днів);
- восьму партію товару в строк до 05.12.2024 (09.04.2024 + 240 днів).
Виконавцем поставлено замовнику першу - четверту партії товару та частину п'ятої партії товару в загальній кількості 20560 од. з дотримання строків визначених в Специфікації.
При поставці частини п'ятої партії товару в загальній кількості 22 400 шт., та 6-8 партії товару, виконавець порушив строки поставки з причин, які не залежали від нього.
Пунктом 8.1 Контакту встановлено, що сторони зобов'язуються докладати усіх розумних заходів та зусиль для мирового врегулювання будь-якого спору, протиріччя або претензії, що виникає в результаті виконання, порушення, розірвання контракту або визнання його недійсним.
Пункт 8.2 Контракту зазначає, що сторони дійшли до згоди, що при вирішенні спорів, суперечностей або розбіжностей сторони обов'язково застосовують заходи досудового врегулювання, визначені в статті 222 Господарського кодексу України.
Отже, умовами контракту передбачено обов'язкове здійснення сторонами заходів досудового врегулювання спору, однак позивач цих вимог не дотримався.
Разом з тим, згідно з п.7.7 Договору, сторона не несе відповідальності за порушення контракту, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона не несе відповідальності за порушення Контракту, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Контракту.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначених вище вимог контракту, виконавцем здійснені наступні заходи.
12.08.2024, листом № 1208 «Щодо істотної зміни обставин під час виконання Державного контракту №23/2-120-УИК-24/ДСК від 09.04.2024», повідомлено Замовника про те, що під час виконання Державного контракту № 23/2-120-VDK-24/ДСК від 09.04.2024 (далі - Контракт) у ПФ «ПРОМЕНЕРГО» виникла істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання постачання у терміни, передбачені контрактом, та призведе до зриву термінів постачання та неможливості здійснити п'яту поставку в строк до 06.09.2024.
Повідомлення було здійснено відповідно до п. 4.2 Контракту, що передбачає можливість коригувати строк поставки.
Відповідач повідомив позивача про те, що наразі підприємством готуються документи для подачі до Київської торгово-промислової палати для отримання висновку про істотну зміну обставин. А також ПФ «ПРОМЕНЕРГО» просило замовника перенести термін постачання товару у кількості 22 400 одиниць з 06.09.2024 на 06.10.2024.
Таким чином, ПФ «ПРОМЕНЕРГО» повідомило замовника про те, що Підприємством вживаються невідкладні заходи щодо найшвидшого виготовлення товарів за Державним контрактом.
22.08.2024 ПФ «ПРОМЕНЕРГО», листом №372/Б від 22.08.2024 повідомило ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» про виникнення істотної зміни обставин, що унеможливило виконання постачання товару у термін, передбачений контрактом та призвело до зриву термінів поставки, а також направлено Висновок про істотну зміну обставин Торгово-промислової палати України від 21.08.2024 № 2042/1.5-7.1.
У наданому висновку, виходячи з законодавчих положень Цивільного кодексу України та інших законів, керуючись, ч.1 ст. 652 ЦК України, ст. 3, 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України від 02.12.1997, Торгово-промисловою палатою України підтверджено настання істотної зміни обставин щодо поставки товару за Державним контрактом № 23/2-120-VDK-24/ДСК від 09.04.2024, пов'язаної із: відтоком професійних кадрів у зв'язку з посилення мобілізаційних заходів, частими обстрілами території міста Мерефа Харківської області та міста Шостка Сумської області, де розміщені виробничі потужності ПФ «ПРОМЕНЕРГО» та співвиконавців і постачальників за Державним контрактом №23/2-120-VDK-24/ДСК, коли у період з 09.04.2024 по 08.08.2024 було оголошено повітряних тривог більше 500 разів, що призводило до зупинки виробництва та перебування працівників в укритті на час повітряних тривог.
У висновку зазначалось, що згідно з журналом обліку відключень електроенергії на ПФ «ПРОМЕНЕРГО» загальний час відключення електроенергії у робочий час за період з 09.04.2024 по 08.08.2024 склав більше 60 робочих годин.
Торгово-промислова палата України виснувала про те, що виконання зобов'язань з поставки товару за Державним контрактом № 23/2-120-VDK-24/ДСК від 09.04.2024 не є можливим у визначені договором строки.
Торгово-промислова палата України у своєму висновку зазначила також про те, що у зв'язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі ст. 652 ЦК України Виконавець, ПФ «ПРОМЕНЕРГО», має право звернутися до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» щодо перегляду та внесення змін до умов Державного контракту № 23/2-120-VDK-24/ДСК від 09.04.2024) до перенесення термінів постачання товару у кількості 22 400 одиниць до 05.11.2024.
У зв'язку з цим, відповідач звернувся до позивача з проханням укласти додаткову угоду з метою зміни термінів поставки товару.
06.09.2024 виконавцем за контрактом отримано лист №22/3-11144 від 06.09.2024. Зазначеним листом ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» повідомило про рішення щодо несхвалення та неукладання додаткової угоди до Державного контракту № 23/2-120-VDK24/ДСК від 09.04.2024, щодо зміни термінів постачання товару.
11.09.2024 від позивача надійшла претензія № 11/2-11434 в якій ДП «Агенція оборонних закупівль» наголошувала на тому, що п'ята поставка згідно контракту виконана з папушенням строків на 5 днів. У претензії позивач просив відповідача сплатити пеню у розмірі 816 480,00 грн за 5 днів прострочення поставки п'ятої партії товару.
13.09.2024 відповідач листом №13/09 надав позивачу відповідь на претензію, від 11.09.2024 №11/2-11434, в якій описані причини з яких ПФ «ПРОМЕНЕРГО» не погоджується з висунутими претензіями та просить скасувати претензію №11/2-11434 від 11.09.2024 та, у разі необхідності, провести додаткові переговори для вирішення питання у досудовому порядку.
ПФ «ПРОМЕНЕРГО» у відповіді на претензію також наголосило на тому, що причиною неможливості здійснити постачання товару у визначений специфікацією термін є дефіцит сировини, а саме, дефіцит вибухових матеріалів, зокрема, тротилу (тринітротолуолу) та гексогену, які є ключовими компонентами товару. Підприємством, заздалегідь було укладено договір комісії із ДК «Укрспецекспорт» ( Договір комісії № USE-30-11-D/K-24 від 28.02.2024). В подальшому, було укладено Договір комісії № USE-30-49-D/K-24 від 06.08.2024. Проте, постачання товару (тринітротолуолу, гексогену) за даними договорами до цього часу не здійснено. Що позбавляє ПФ «ПРОМЕНЕРГО» можливості виконати споряджання виробів і здійснити поставку товару в визначені контрактом терміни.
Також, відповідно до вимог чинного законодавства, відповідач не має правових підстав для здійснення самостійного придбання речовин, необхідних для виготовлення товару за Контрактом, а тому, в силу обставин, вимушений користуватись послугами посередників, зокрема Державної компанії “Укрспецекспорт», що в свою чергу ставить виконавця в залежність від постачальників сировини для товарів.
28.02.2024 між Приватною фірмою «Променерго» та ДК «Укрспецекспорт» укладено Договір комісії № USE-30-11-D/K-24 щодо постачання тринітротолуолу (TNT) у кількості 120 тон.
Дані матеріали є складовою товару, який було виготовлено та поставлено за Державним контрактом №23/2-120-VDK-24/ДСК.
Згідно з умовами відповідного Договору комісії строк поставки товару - до 31.10.2024.
Державна компанія “Укрспецекспорт» надіслала офіційний лист та повідомила ПФ «ПРОМЕНЕРГО» про виникнення обставин непереборної сили, а саме: арешт судна та бюрократичне блокування фрахту третіми країнами, які спричинили затримку постачання товару. Дані обставини підтверджуються листом ДП «Укрспецекспорт» від 28.10.2024.
Про ці обставини відповідач також повідомляв позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з низкою об'єктивних обставин, зокрема: масованими обстрілами територій, де розташовані виробничі потужності відповідача та його контрагентів; численними повітряними тривогами, що призводили до регулярних зупинок виробництва; відключеннями електроенергії у робочий час; дефіцитом вибухових речовин (тротилу та гексогену), постачання яких здійснювалось виключно через ДК «Укрспецекспорт» і було зірване внаслідок арешту судна та бюрократичного блокування фрахту третіми країнами; а також відтоком кваліфікованих кадрів у зв'язку з мобілізаційними заходами, відповідач об'єктивно не мав можливості здійснити поставку товару у визначені контрактом строки.
Разом з тим, ПФ «ПРОМЕНЕРГО» діяло добросовісно та у повній відповідності до умов договору, завчасно, на виконання п. 4.2 та 7.7 контракту, повідомило позивача про істотну зміну обставин, звернулося за отриманням висновку Торгово-промислової палати, надало його замовнику, а також офіційно просило про перенесення строків поставки. Таким чином, відповідач виконав усі передбачені договором обов'язки щодо належного інформування позивача про обставини, які унеможливлювали вчасне постачання, і вжив усіх залежних від нього заходів для мінімізації негативних наслідків прострочення.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач завчасно повідомляв про об'єктивні труднощі виконання контракту, підтверджені висновком Торгово-промислової палати, виконав зобов'язання у повному обсязі, а позивач не довів наявності реальних збитків, застосування штрафних санкцій у заявленому розмірі є надмірним і несправедливим, як правильно вказав суд першої інстанції.
Водночас слід врахувати, що відповідач здійснює діяльність, безпосередньо пов'язану з виконанням оборонних замовлень, і бере участь у забезпеченні обороноздатності держави. Стягнення з нього 61 382 966,40 грн штрафних санкцій не лише призведе до зупинки виконання інших державних та зовнішньоекономічних контрактів, для фінансування яких залучаються власні кошти підприємства, але й може створити загрозу інтересам держави у сфері обороноздатності, що в умовах воєнного стану є пріоритетом і питанням національної безпеки та територіальної цілісності України.
Натомість підтримка та сприяння належному виконанню зобов'язань такого підприємства, а також збереження співпраці з його контрагентами, які забезпечують постачання необхідної сировини та комплектуючих, є більш ефективним способом гарантування інтересів держави у сфері обороноздатності.
Отже, з огляду на надані відповідачем пояснення та докази, беручи до уваги виняткові у даному випадку обставини, а також те, що товар, хоч і з простроченням, був поставлений у повному обсязі та прийнятий позивачем без зауважень (доказів протилежного матеріали справи не містять), і при цьому відсутні докази понесення позивачем збитків у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України і зменшення розміру пені та штрафу на 97%.
Разом з тим, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):
- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- тривалість прострочення виконання;
- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;
- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);
- поведінку кредитора;
- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);
- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;
- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);
- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).
Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/10331/23.
Отже, у даному випадку місцевий суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення неустойки, діяв у межах наданих йому законом дискреційних повноважень. Законодавство (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України) не містить ані вичерпного переліку підстав, ані чіткого алгоритму чи меж можливого зменшення штрафних санкцій. Це питання вирішується судом з урахуванням усіх встановлених обставин конкретної справи на основі принципів добросовісності, розумності та справедливості, що закріплені у ст. 3 ЦК України.
Суд першої інстанції, оцінивши доводи й докази обох сторін, мав право на власний розсуд зменшити неустойку, і такий розсуд не виходить за межі закону, оскільки відповідає усталеній практиці Верховного Суду та правовим позиціям об'єднаної палати КГС.
Таким чином, зменшення неустойки є реалізацією передбаченого законом судового розсуду, а не виходом за його межі.
Скаржник, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що неустойка за своєю правовою природою є водночас способом забезпечення виконання зобов'язань і мірою відповідальності за їх порушення, а отже підлягає стягненню незалежно від доведення збитків. Колегія суддів погоджується з цією правовою позицією у загальному вигляді, однак зауважує, що чинне законодавство (зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України) наділяє суд правом зменшувати розмір неустойки, якщо він явно перевищує розмір збитків або за наявності інших істотних обставин. Відсутність доведених збитків у даному випадку не усуває права кредитора на стягнення санкцій, проте є чинником, який дозволяє суду оцінити пропорційність заявленої до стягнення суми та за необхідності скоригувати її у бік зменшення, щоб уникнути несправедливих наслідків.
Щодо доводів скаржника про те, що умови контракту були узгоджені сторонами добровільно, колегія суддів зазначає, що принцип свободи договору закріплений у ст. 627 ЦК України. Однак, законодавець, надаючи судам право зменшувати неустойку, фактично встановив баланс між домовленістю сторін і необхідністю захисту від неспівмірних та надмірних санкцій, що можуть перетворитися з превентивного засобу на покарання, несумісне з принципом справедливості. Тому навіть добровільне погодження сторонами штрафних санкцій не позбавляє суд права втрутитися у випадку, коли їх застосування набуває очевидно карального і неспівмірного характеру.
Не можна погодитися і з твердженням скаржника про те, що застосування судом принципів справедливості та розумності нівелює інститут неустойки й фактично звільняє боржника від відповідальності. Як убачається з матеріалів справи, прострочення виконання зобов'язань виникло внаслідок обставин, що не залежали від відповідача і були підтверджені висновком Торгово-промислової палати України: масованих обстрілів, численних повітряних тривог, відключень електроенергії та зриву постачання вибухових речовин «Укрспецекспортом». Попри ці обставини відповідач виконав зобов'язання у повному обсязі, а товар був прийнятий замовником без зауважень. Доказів того, що позивач зазнав збитків унаслідок прострочення, матеріали справи не містять. Відтак стягнення всієї заявленої суми неустойки у розмірі понад 61 мільйона гривень за відсутності реальних збитків, поклало на відповідача неспівмірне та надмірне навантаження, яке може поставити під загрозу подальше виконання відповідачем інших оборонних контрактів.
Таким чином, суд першої інстанції, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не звільнив боржника від відповідальності, а забезпечив баланс інтересів сторін та дотримання засад цивільного законодавства. Застосоване судом зменшення узгоджується як із приписами закону, так і з його спрямованістю, оскільки забезпечує збереження забезпечувальної та превентивної функції неустойки, водночас унеможливлюючи настання для сторін несправедливих і надмірних наслідків.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель". Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 у справі №922/297/25 має бути залишено без змін.
Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 у справі №922/297/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 05.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян