20 серпня 2025 року м. Харків Справа № 917/210/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Прокопенко М.О., довіреність № 39 від 01.01.2025;
від відповідача (апелянт): не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Шлях" (вх. № 1352 Х/2),
на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 (повний тест від 21.05.2025) та на додаткове рішення від 03.06.2025 (повний текст від 03.06.2025) у справі № 917/210/25 (суддя Кльопов І.Г.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - СМЦ", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Шлях", м. Кременчук Полтавської області,
про стягнення 2934516,57грн
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест - СМЦ" (далі - ТОВ "Метінвест - СМЦ") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Шлях" (далі -ТОВ "СК "Шлях") про стягнення заборгованості за договором поставки №П-2015822/09/24 від 18.09.2024 у загальній сумі 2934516,57грн, з яких: 2364666,80грн - сума основного боргу, 189213,88грн - пені, 21526,27грн - 3% річних, 236466,68грн - 10% штрафу та 122642,94грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № П-2015822/09/24 від 18.09.2024 в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість, а також у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховано суми пені, штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 у справі №917/210/25 позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "СК "Шлях" на користь ТОВ "Метінвест - СМЦ" 2364666,80грн - суму основного боргу, пеню в розмірі 189213,88грн, 3% річних у розмірі 21526,27грн, 10% штрафу у розмірі 236466,68грн та 122642,94грн суми втрат від інфляції грошових коштів, а також 35214,20грн судового збору.
Приймаючи рішення у даній справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що долученими позивачем до матеріалів справи доказами підтверджується, що відповідач не виконав повністю зобов'язання у визначений договором поставки строк, чим порушив умови господарського зобов'язання. Таким чином, за висновком суду, загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором поставки № П-2015822/09/24 від 18.09.2024 становить 2364666,80грн, відповідачем зворотного не доведено і судом не встановлено.
Разом з цим, перевіривши розрахунки пені та штрафу, а також нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, що наведені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що вони є арифметично правильними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
22.05.2025 до Господарського суду Полтавської області від ТОВ "Метінвест - СМЦ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №917/210/25, в якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00грн.
Додатковим рішення Господарського суду Полтавської області від 03.06.2025 заяву ТОВ "Метінвест - СМЦ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/210/25 задоволено.
Стягнуто з ТОВ "СК "Шлях" на користь ТОВ "Метінвест - СМЦ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00грн.
Не погодившись із вищевказаними основним та додатковим рішеннями, відповідач - ТОВ "СК "Шлях" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 у справі №917/210/25 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову;
- скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 03.06.2025 у справі №917/210/25 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Метінвест - СМЦ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу;
- відшкодувати за рахунок позивача понесені відповідачем судові витрати за подання апеляційної скарги.
Скаржник вважає оскаржувані рішення незаконними та необґрунтованими через невідповідність висновків, викладених у рішеннях суду, обставинам справи та через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вказує, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки судові рішення були прийняті без участі представника відповідача.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 поновлено ТОВ "СК "Шлях" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 у справі №917/210/25; відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/210/25 на 06.08.2025 о 14:00 год.
14.07.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Метінвест-СМЦ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані основне та додаткове рішення місцевого господарського суду у справі №917/210/25 - без змін.
Позивач погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу та здійснених на цю суму нарахувань, а також звертає увагу, що відповідач в суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, а надіслав позивачу лист (за підписом директора ТОВ "СК Шлях") №21/02/2 від 21.02.2025, яким визнав наявність заборгованість у розмірі 2364666,80грн та просив позивача її реструктуризувати. Щодо твердження апелянта про те, що рішення суду прийняте без участі представника відповідача, то позивач вважає його безпідставним, оскільки відповідач зареєстрований у підсистемі ЕСІТС та має електронний кабінет, у продовж всього розгляду справи відповідач належним чином повідомлявся про дати судових засідань, проте жодного разу в судове засідання не прибув та не забезпечив явку уповноваженого представника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 задоволено заяву представника ТОВ "Метінвест - СМЦ" - адвоката Прокопенка М.О. про участь у судових засіданнях по справі №917/210/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025, у зв'язку із відпусткою судді Тихого П.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
05.08.2025 та 06.08.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "СК "Шлях" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 відкладено розгляд справи №917/210/25 до 20.08.2025 о 15:30 год.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 20.08.2025 приймав участь в режимі відеоконференції представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Уповноважені представники відповідача (апелянта) у судове засідання 20.08.2025 не з'явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі сторони у справі повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Східний апеляційний господарський суд з метою дотримання принципів розумності строків вирішення спору судом, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.09.2024 між ТОВ "Метінвест - СМЦ" (постачальник) та ТОВ "СК "Шлях" (покупець) було укладено договір поставки № П-2015822/09/24 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений у цьому договорі термін у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.
30.09.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки № П-2015822/09/24 від 18.09.2024, якою змінено порядок оплати товару, що підлягає поставці.
За умовами п. 2.2 договору поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 з урахуванням особливостей встановлених цим договором.
20.09.2024 на адресу відповідача був направлений рахунок на попередню оплату товару № 148173 від 20.09.2024 на суму 4944000,00грн.
У період з 25.09.2024 по 30.09.2024 відповідачем здійснено часткову попередню оплату на суму 1450000,00грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №314 від 25.09.2024 на суму 600000,00грн, №315 від 26.09.2024 на суму 300000,00грн, №319 від 27.09.2024 на суму 350000,00грн, №222 від 30.09.2024 на суму 200000,00грн.
Як передбачено умовами п. 3.4. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 30.09.2024) оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані в рахунку постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар, або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні.
Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 10 календарних днів з дати поставки.
За умовами п. 4.1 договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятий покупцем з моменту видачі видаткової накладної.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач - ТОВ "Метінвест-СМЦ" у період з 27.09.2024 по 03.10.2024 поставив на адресу відповідача - ТОВ "СК "Шлях" товар на загальну суму 3814666,80грн.
Як встановлено судом, вказаний товар був прийнятий відповідачем без жодних зауважень, що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними № 95305681 від 27.09.2024 на суму 641947,50грн, № 95307421 від 27.09.2024 на суму 636879,90грн, № 95308052 від 30.09.2024 на суму 604404,00грн, № 95309292 від 30.09.2024 на суму 669294,00грн, № 95312720 від 03.10.2024 на суму 677513,40грн та №95297878 від 03.10.2024 на суму 584628,00грн.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за договором та оплату не здійснив, у зв'язку з чим сума основного боргу за поставлений товар за договором поставки № П-2015822/09/24 від 18.09.2024 складає 2364666,80грн, що стало підставою для подання позову у даній справі.
Крім того, оскільки відповідачем було порушено строки оплати товару позивач також нарахував та заявив до стягнення суми пені у розмірі 189213,88грн, 3% річних у розмірі 21526,27грн, 10% штрафу у розмірі 236466,68грн та 122642,94грн суми втрат від інфляції грошових коштів.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області 20.05.2025 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/210/25, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 2364666,80грн - основного боргу, пеню в розмірі 189213,88грн, - 3% річних у розмірі 21526, 27грн., 10% штрафу у розмірі 236466,68грн та 122642,94грн суми втрат від інфляції грошових коштів.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами спору виникли правовідносини, пов'язані із виконанням зобов'язань за договором поставки.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.
Статтею 664 ЦК України врегульовано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У розумінні положень ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що відповідач на виконання умов договору у період з 25.09.2024 по 30.09.2024 здійснив часткову попередню оплату на суму 1450000,00грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №314 від 25.09.2024 на суму 600000,00грн, №315 від 26.09.2024 на суму 300000,00грн, №319 від 27.09.2024 на суму 350000,00грн, №222 від 30.09.2024 на суму 200000,00грн.
Пунктом 3.4. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 30.09.2024) оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані в Рахунку Постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар, або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні.
При цьому, сторони погодили, що постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 10 календарних днів з дати поставки.
З наданих до справі доказів вбачається, що на виконання умов договору позивач у період з 27.09.2024 по 03.10.2024 поставив відповідачу товар на загальну суму 3814666,80грн, який був прийнятий відповідачем без жодних зауважень, що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними:
- №95305681 від 27.09.2024 на суму 641947,50грн;
- № 95307421 від 27.09.2024 на суму 636879,90грн;
- №95308052 від 30.09.2024 на суму 604404,00грн;
- № 95309292 від 30.09.2024 на суму 669294,00грн;
- № 95312720 від 03.10.2024 на суму 677513,40грн;
- № 95297878 від 03.10.2024 на суму 584628,00грн.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". А тому ці видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Натомість, як вже зазначалося, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав лише частково, а саме, оплатив вартість отриманого від позивача товару лише на суму 1450000,00грн у вигляді попередньої оплати, внаслідок чого у останнього станом на момент подання позову існує прострочена заборгованість за поставлений в сумі 2364666,80грн.
У свою чергу, ТОВ "СК "Шлях" в ході судового розгляду справи не було надано суду ані доказів повної та своєчасної оплати отриманого за договором товару за специфікацією на загальну суму 2364666,80грн, ані доказів повернення позивачу неоплаченого товару.
Вказані обставини також не заперечуються відповідачем.
Водночас, матеріали справи також не місять будь-яких доказів пред'явлення мотивованої письмової претензії по якості поставленого позивачем товару.
Приймаючи до уваги те, що ТОВ "СК "Шлях" в порушення умов договору не виконало свій обов'язок із повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 2364666,80грн вартості неоплаченого товару.
Що стосується заявлених до стягнення позивачем сум пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачі цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом з матеріалів справи, пунктом 5.2 договору сторони погодили, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення до моменту фактичної оплати заборгованості. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки.
Позивач, згідно поданого розрахунку, за період з 04.10.2024 по 22.01.2025 на суму боргу 2364666,80грн нарахував відповідачу пеню в сумі 189213,88грн та на цю ж саму суму боргу штраф * 10 % в розмірі 236466,68грн.
Апеляційний господарський суд, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 189213,88грн та задоволення позовних вимог в частині стягнення 236466,68грн штрафу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, позивачем на суму основного боргу нараховані відповідачу 3% річних за період з 04.10.2024 по 22.01.2025 в сумі 21526,27грн та інфляційні втрати за період жовтень - грудень 2024 року в сумі 122642,94грн.
Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим зроблено висновок, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 21526,27грн та інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог в сумі 122642,94грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "СК Шлях" на користь ТОВ "Метінвест-СМЦ" 2364666,80грн - основного боргу, 189213,88грн - пені, 21526,27грн - 3% річних, 236466,68грн - 10% штрафу, 122642,94грн - інфляційних втрат.
За змістом доводів апеляційної скарги ТОВ "СК Шлях" посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення за відсутності представника відповідача (апелянта) та не повідомлено його належним чином про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такі доводи скаржника безпідставними, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.02.2025 відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.02.2025. Зазначена ухвала була доставлена 04.02.2025 о 14:37 год до електронного кабінету ЄСІТС користувача - ТОВ "СК Шлях", що підтверджується відповідною довідкою суду першої інстанції (а.с. 34, т.1).
Крім того, відповідач подавав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 61 - 62, т.1).
Ухвали Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 та від 11.03.2025 про відкладення підготовчого засідання та ухвала суду від 15.04.2025 про закриття підготовчого провадження також були доставлені до електронного кабінету відповідача.
Таким чином, колегією суддів з'ясовано, що суд першої інстанції належним чином повідомляв апелянта про дату, час і місце розгляду справи, а також створив усі умови для забезпечення принципу змагальності сторін. В свою чергу, відповідач не скористався своїм правом щодо участі у судових засіданнях та не подавав відзиву на позову заяву до суду першої інстанції.
Крім того, скаржником в апеляційній скарзі не наведено жодних доводів та заперечень по суті позовних вимог, доводи апелянта стосуються лише тверджень щодо порушення місцевим судом норм матеріального права (процитовано норми цивільного та господарського законодавства) та процесуального права щодо незабезпечення йому права на судовий захист.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в ході розгляду справи судом першої інстанції 10.03.2025 позивачем надано письмові пояснення, до яких долучено лист директора ТОВ "СК Шлях" № 21/02/2 від 21.02.2025, направлений на адресу ТОВ "Метінвест-СМЦ", щодо погашення заборгованості. У вказаному листі відповідач, окрім іншого, визнав суму основного боргу за договором поставки № П-2015822/09/24 від 18.09.2024 у розмірі 2364666,80грн та просив її реструктурувати.
Будь-яких яких конкретних заперечень чи зауважень до вказаної суми боргу відповідачем не було пред'явлено позивачу, і скаржником в ході судового розгляду зазначені обставини жодним чином не спростовано, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необґрунтованість заявленого позову.
Щодо оскарження відповідачем додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2025 у справі № 917/210/25, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем надано суду наступні документи (копії):
- договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №19/03/18-СМЦ від 19.03.2018, укладений ТОВ "Метінвест-СМЦ" з Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога";
- Додаткової угоди № 13 від 28.12.2022 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №19/03/18-СМЦ від 19.03.2018;
- Додаткової угоди № 20 від 01.06.2023 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №19/03/18-СМ;
- Додаткової угоди № 3 - СМЦ від 02.9.2024 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №19/03/18-СМЦ від 19.03.2018;
- Додатку № 1 до Додатковї угоди № 3 - СМЦ, а саме розрахунок розміру (гонорару) за надану правову (професійну правничу) допомогу щодо супроводження справ у судах;
- Акту прийому - передачі № 4 від 21.05.2025 отриманої правничої допомоги до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №19/03/18-СМЦ від 19.03.2018 на суму 60000,00грн;
- довіреності № 39 від 01.01.2025;
- Свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю Серії ЗП № 001437 від 30.10.2017;
- рахунок на оплату № 4 від 21.05.2025 на суму 60000,00грн.
Із наданих документів вбачається, що 19.03.2018 між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (далі - Адвокатське об'єднання) укладено Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №19/03/18-СМЦ (далі - договір), за умовами якого позивач доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають в процесі господарської діяльності останнього в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1. договору).
02.09.2024 між позивачем та Адвокатським об'єднанням укладено Додаткову угоду №3-СМЦ до Договору (далі - Додаткова угода), яка визначає обсяг і вартість професійної правничої допомоги (далі - Допомога), яка буде надаватися Адвокатським об'єднанням на користь позивача упродовж періоду часу з 02.09.2024 року по 31.12.2025 рік, а так саме порядок її оплати (п.1 Додаткової угоди).
Адвокатське об'єднання зобов'язалось надавати позивачу допомогу, серед іншого - здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій відповідно до підсудності, встановленої Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України (п. 2 Додаткової угоди).
Сторони погодили надання Адвокатським об'єднанням наступного обсягу Допомоги на користь Скаржника:
- Консультування, підготовка всіх необхідних процесуальних документів та представництво інтересів (вчинення процесуальних дій в інтересах) позивача у суді першої інстанції (п.3.1. Додаткової угоди);
- Консультування, підготовка всіх необхідних процесуальних документів та представництво інтересів позивача під час апеляційного провадження (п.3.2. Додаткової угоди);
- Консультування, підготовка всіх необхідних процесуальних документів та представництво інтересів Скаржника під час касаційного провадження (п.3.3. Додаткової угоди).
Сторони домовились про те, що винагорода Адвокатського об'єднання (гонорар) за надану згідно із умовами даної Додаткової угоди Допомогу, відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є фіксованою за супроводження кожної справи у суді кожної інстанції, не змінюється в залежності від обсягу послуг / витраченого часу в справі.
Розмір винагороди (гонорару) встановлюється Додатком №1 до даної Додаткової угоди, яка є її невід'ємною частиною та змінюється в залежності від виду спору, його складності та судової інстанції, на розгляді якої перебувала справа (п.4 Додаткової угоди).
Відповідно до додатку № 1 до Додаткової угоди № 3-СМЦ розмір винагороди (гонорару) за надану правову (професійну правничу) допомогу щодо супроводженнясправ у суді за "складні" господарські спори складає 5% ціни позову але не менше ніж 60000,00грн.
До категорії "складних спорів" відповідно до додатку № 1 віднесено спір ціна позову якого перевищує 1000000,00грн.
Допомога вважається наданою після підписання Акту надання послуг за супроводження справи у суді кожної інстанції, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (п.8.1. Додаткової угоди).
Разом з тим, згідно п. 11.8. Договору (в редакції Додаткової угоди №19 від 28.12.2022 до Договору) позивач та Адвокатське об'єднання домовились, що КЕП/УЕП не засвідчуються електронною (кваліфікованою/удосконаленою) печаткою (копія додається).
На виконання умов Договору між позивачем та Адвокатським об'єднанням за допомогою КЕП підписано Акт №4 від 21.05.2025 прийому-передачі отриманої професійної правничої допомоги до Договору, в якому міститься детальний опис наданої правничої дороги та погоджений сторонами розмір винагороди (гонорару) у фіксованому вигляді у сумі 60000,00грн.
Докази на підтвердження надання зазначених вище видів правничої допомоги наявні в матеріалах Справи.
Оплата Скаржником отриманої Допомоги здійснюється протягом сімдесяти календарних днів після підписання сторонами Акту прийому-передачі отриманої професійної правничої допомоги (далі - Акту надання послуг) за супроводження конкретної судової справи у суді кожної інстанції, а також отримання позивачем відповідних рахунків від Адвокатського об'єднання (п.6 Додаткової угоди).
Проаналізувавши надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у п.п. 139 - 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила наступне:
" Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм у оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного ч. 4 вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (дод. ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Як встановлено судом, відповідач - ТОВ "СК Шлях" не скористався своїм правом на подання заяви щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами, та не подавав до суду першої інстанції свої заперечення на заяву представника позивача.
Крім того, апеляційна скарга відповідача не містить жодних доводів з приводу незгоди скаржника з ухваленим судом додатковим рішенням.
Позиція апелянта в цій частині ґрунтується виключно на незаконності основного судового рішення, що, як встановлено апеляційним господарським судом, спростовується наявними у справі доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої суду про те, що позивач надав належні та достовірні докази обґрунтованості витрат на правничу допомогу у визначеному розмірі 60000,00грн, а тому витрати, які він поніс у зв'язку з укладенням договору з адвокатським об'єднанням із зазначенням фіксованої суми гонорару, слід визнати обґрунтованими та покласти на відповідача у повному обсязі.
Вирішуючи, чи відповідає розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в Господарському суді Полтавської області критеріям, які слід застосовувати при визначенні розміру відповідних витрат, колегія суддів апеляційної інстанції враховує: складність справи та ціну позову; обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; значення справи для сторони, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи.
З огляду на встановлену складність справи, предмет та ціну позову, характер спірних правовідносин, об'єм поданих доказів та процесуальних документів, а також того, що розмір витрат на правничу допомогу складає 2 % від ціни позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений до стягнення з відповідача розмір судових витрат у розмірі 60000,00грн є співмірним.
Колегія суддів вважає, що такий розмір витрат на правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співрозмірні з виконаною адвокатським об'єднанням роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є обґрунтованими та документально підтверджений.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 60000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги ТОВ "СК "Шлях" наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "СК "Шлях" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 та додаткове рішення від 03.06.2025 у справі № 917/210/25 підлягають залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Шлях" на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 та на додаткове рішення від 03.06.2025 у справі № 917/210/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 у справі №917/210/25 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 03.06.2025 у справі № 917/210/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 01.09.2025.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза